Концептуальні елементи статусу захисника у кримінальному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальність статті полягає в тому, що чинний КПК України встановив положення участі захисника, адвоката у кримінальному процесі, але не надав теоретичних та практичних елементів механізму його участі. Адвокат, після встановлення його процесуального статусу у кримінальному процесуальному законодавстві 1961 року, не має реальних процесуальних прав щодо забезпечення захисту на стадії досудового провадження. Він, з одного боку, є помічником підозрюваного, обвинуваченого, а іншого - за відсутністю його реальних процесуальних повноважень - є помічником слідчого, прокурора. При цьому, можна зауважити, що прокурор має повноваження щодо зміни адвоката у кримінальному провадженні. Всі ці протиріччя чинного КПК України надають підстави для розгляду процесуальних елементів, надання шляхів удосконалення статусу адвоката, захисника.

Тому метою статті є визначення окремих протиріч чинного законодавства с теоретичними положеннями та практики застосування процесуального статусу адвоката, захисника у кримінальному провадженні; визначення його процесуальних прав та обов'язків на стадії досудового та судового провадження під час механізму реалізації процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого.

Компоненти даних точок зору надавали теоретичні пропозиції щодо розширення прав адвоката, захисника під час судового розгляду кримінального провадження, визначення прав адвоката під час надання нових фактичних даних, які не були предметом досудового розслідування слідчим, прокурором, а в кінцевому вигляді вони вказують на відсутність вини обвинуваченого. В даному разі ця точка зору полягає на скасуванні диспозиції статті кримінального процесу щодо повернення кримінального провадження та обвинувального акту до прокурора у разі встановлення нових обставин кримінального провадження.

Обов'язки захисника законом встановлені як процесуальне виконання законних вимог. Адвокат, захисник є опонентом органів досудового розслідування та суду. За його допомогою встановлюються обставини кримінального правопорушення та вини обвинуваченого.

Необхідно зауважити, що незважаючи на нові конструкції забезпечення захисту учасникам процесу, надання правової допомоги, реалізації механізму гарантій прав та свобод, окре і теоретичні елементи, що визначені у країни, протиріччя та не відповідають практичним положенням проведення досудового та судового провадження. о на визначити декілька положень, а саме: адвокат захисник має право витребувати документи, за своїм запитом від державних органів, проводити опитування осіб з їх згоди, надавати результати опитування до слідчого, прокурора, суду. На підставі показань підозрюваного встановлювати обставини кримінального правопорушення та надавати фактичні дані до слідчого, прокурора, суду.

Таким чином, можна визначити як процесуальну діяльність захисника та механізм його процесуальних повноважень, які регламентовані чинним КПК України та не процесуальну діяльність, яка не регламентована КПК України, але не має протиправних дій, за допомого яких адвокат, захисник приймає заходи, які вказують на встановлення обставин кримінального правопорушення, відсутність вини підозрюваного, обвинуваченого.

Прикладом є ухвала Верховного Суду країни відносно керівника податкової служби, якого було обвинувачено в перевищенні службових повноважень. Захисник самостійно перевірив показання підозрюваного шляхом процесуальній та не процесуальній діяльності. Він визначив нові показання учасників кримінального провадження та встановив, що його підзахисного обмовили по уговору. Отримані після проведення не процесуальним шляхом відеоматеріали були надані до суду. Суд оголосив дані відеоматеріали у судовому засідання та викликав свідків, які були зображені на даних відеоматеріалах. Свідки підтвердили свої показання про уговор щодо керівника податкової служби та можливості його арешту та побажання проголошення обвинувального вироку.

Докази, які збирає адвокат, захисник за своїм процесуальним тісто відрізняються від доказів, які фіксує слідчий, перевіряє суд під час судового розгляду кримінального провадження.

Пропонуємо визначити форми збирання фактичних даних, встановлення відомостей про факти, доказів адвокатом, захисником, а саме перевірка фактичних даних відносно особи підозрюваного, визначення його місця перебування під час вчинення кримінального правопорушення, встановлення алібі; надання запиту слідчому, прокурору, суду щодо проведення експертного дослідження, встановлення обставин кримінального правопорушення за допомогою спеціаліста; перевірка речових доказів, які отри ані під час огляду, обшуку, витоки на предмет їх відношення до обставин кримінального правопорушення та підозрюваного; отримання показань учасників кримінального провадження шляху їх опитування та перевірки показань на стадії досудового та судового провадження.

Після введення адвоката, захисника у кримінальний процес з 1961 року законодавець не змінив його функціональне призначення.

Ніяких реальних змін щодо забезпечення участі захисника у кримінальному провадженні, можна констатувати, не має. По-перше, діалогу між слідчим та адвокатом, захисником ніколи не було. Слідчий має вагомі аргументи, які вказують на можливість складання клопотання про застосування міри запобіжного заходу відносно підозрюваного, як о він не буде співпрацювати зі слідством. По-друге, закон вказує, о ніякі докази не а ть раніше встановленої сили. Докази повинні бути ретельно перевірені під час досудового та судового провадження і визначені, які з них є допустимими, які не є допустимими у кримінальному процесі. Як правило, слідчий складає основу обвинувачення, а суд скований обвинувальним актом, тому за загальними правилами кримінального провадження повинен стояти на стороні обвинувачення, а доводи сторони захисту приймає до розгляду, аналізує їх за сукупністю всіх перевірених доказів. В окремих випадках суд не приймає сторону захисту, а ухвалює та проголошує вирок не на доказах сторони обвинувачення, хоча суд не відноситься ні до однієї зі сторін процесу, суд є неупередженим та повинен надати умови розгляду кримінального провадження сторона и процесу.

Л.Д. Удалова, ОТ. Шило визначали у монографічних дослідженнях про обов'язки адвоката, захисника щодо роз'яснення його процесуальних прав на стадії досудового розслідування та судового розгляду. втори були одностайні, що підозрюваний, обвинувачений повинен знати всі обставини повідомлення про підозру та обвинувачення, яке викладає слідчий, прокурор у обвинувальному акті.

Обвинувачення включає два основних компонента, а саме: юридичне формулювання обставин кримінального правопорушення та матеріальний зміст кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення за діючим кримінальним законодавством. Процесуальний порядок оголошення про підозру на стадії досудового розслідування та обвинувального акту під час судового розгляду чітко визначений законом.

Формула обвинувачення виходить із юридичних обставин вчинення кримінального правопорушення та є індивідуально особливістю його вчинення. Вона включає до себе подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); форму вини, мотив, мету вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого.

Фабула обвинувачення включає доказову базу кваліфікації кримінального правопорушення, а також об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону кримінального злочину. Матеріально правовий аспект обвинувачення повинен чітко бути визначений слідчим, прокурором та судом. Чинне законодавство встановлює положення від мови прокурора від обвинувачення, або зміну обвинувачення судом у разі, якщо докази, що були надані суду не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Незважаючи на те, що межі обвинувачення висловлені у обвинувальному акті докази, які встановлює та перевіряє суд під час судового розгляду можуть виходити за межі, а саме захисник, адвокат має право надати додаткові, нові докази, що спростовують вину обвинуваченого.

Залишається не визначеним у чинному законодавстві механізм використання захисником, адвокатом спеціаліста. Практика сьогодні має багато прикладів, коли адвокат надає запит до юридичних вищих навчальних закладів з метою отримання відповіді на правові питання процесуальної діяльності слідчого, прокурора або суду.

Залучення спеціаліста під час досудового провадження включає два компонента, зокрема, спеціаліст залучається адвокатом, захисником на підставі його запиту, по-друге, адвокат надає слідчо у, прокурору запит про залучення спеціаліста та слідчий надає запит одо роз'яснення окремих положень чинного країни.

В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько вважають, що спеціаліст у кримінальному провадженні має право надати криміналістичну допомогу, щодо встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення; методологічну під час пояснень проведення досудового провадження, встановлення доказів та їх аналіз; технічну, а саме проведення дослідження та встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та консультацію щодо встановлення додаткових матеріалів для визначення вини [12, с. 456].

Елементи консультативної діяльності захисника не врегульовані чинним законодавством, але практика на сьогодні визначає, що 85% адвокатів, захисників користуються консультативною допомогою юридичних ВНЗ. 15% залучають спеціаліста в галузі кримінального права та процесу до розв'язання процесуальних питань, які виникають між слідчим та адвокатом.

Виходячи з даних положень можна визначити, що консультативна допомога спеціаліста у кримінально у процесі є нетрадиційно формою використання спеціальних знань. Пропонуємо визначити її форми у наступному. По-перше, нетрадиційна правова допомога виникає у разі виникнення нетипової слідчої ситуації, коли адвокат, захисник визначає питання щодо окремих елементів вини підозрюваного. По-друге, у разі особливості організму підозрюваного, який має професійні навики під час вчинення кримінального правопорушення. По - третє, в окремих випадках неможливо встановити форму вини у разі судового розгляду, тому адвокат, захисник пропонує провести слідчий експеримент на стадії досудового провадження та закріпити докази. Важливість процесуальної та правової допомоги полягає в можливості скасувати помилки, що виникають під час досудового або судового провадження.

Можна констатувати, що процесуальна та не процесуальна діяльність адвоката є видо кваліфікаційної юридичної допомоги учасникам кримінального провадження, які до нього входять. Юридична допомога повинна будуватися таки чино, об забезпечити права, свободи та інтереси учасників кримінального процесу в повно у обсягу, скасувати можливі порушення чинного законодавства. сі учасники кримінального процесу повинні мати право на кваліфікаційну юридичну допомогу. Людина та громадянин не повинні залишатися один на один з обвинуваченням та кримінальним переслідуванням. Права та обов'язки захисника, адвоката у кримінальному процесі повинні бути встановлені та узгоджені з рішеннями Європейського Суду з прав людини, Конституційного Суду України та чинним законодавством про адвокатуру. Підозрюваний, обвинувачений повинні мати захисника, адвоката по першому запиту для юридичної допомоги та кваліфікаційного юридичного захисту.

Література

законодавство адвокат кримінальний судовий

1. Аленин Ю.П. Уголовно-процессуальный кодекс Украины. Одесса: Одисей, 2003. 334 с.

2. Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: автореф. дис…. докт. юрид. наук: 12.00.09. К.: Нац. ун-т «Острозька академія», 2009. 38 с.

3. Шило О.Г. Теоретико-прикладні основи реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України. Харків: Право, 2011. 472 с.

4. Яновська О.Г. Концептуальні засади ункціонування і розвитку з загального кримінального судочинства: оногра ія.: Прецедент, 2011. 308 с.

Размещено на Allbest.ru