Роль Організації Об'єднаних Націй у запобіганні та протидії дискримінації за станом здоров’я для захисту людського життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль Організації Об'єднаних Націй у запобіганні та протидії дискримінації за станом здоров'я для захисту людського життя

Фундаментальне значення для захисту прав людини має заборона дискримінації. Вона тісно пов'язана з принципом рівності, який стверджує, що всі люди є рівними з точки зору права та людської гідності. Стаття 7 Загальної декларації прав людини проголошує: «Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації» [1].

Заборона дискримінації є постійною важливою ознакою всіх міжнародних документів з прав людини. Часто реалізація одних прав людини є можливою завдяки дотриманню інших прав. Так, право на життя тісно пов'язане з правом на належний медичний догляд, який є необхідний для підтримання здоров'я та від якого прямо залежить людське життя. Саме тому охорона здоров'я є одним із пріоритетних напрямків соціальної політики як на міжнародному, так і на національному рівні.

Метою роботи є аналіз законодавчої діяльності ООН у запобіганні та протидії дискримінації за станом здоров'я для захисту людського життя. Її новизна полягає у визначенні пріоритетних напрямків міжнародного співробітництва в зазначеній галузі.

Організація Об'єднаних Націй (далі - ООН) проводить активну роботу, направлену на запобігання та протидію дискримінації людини за станом здоров'я, оскільки вона пов'язана з порушенням прав людини, що становлять загрози її життю, серед яких:

- відсутність медичної допомоги, надання неякісних медичних послуг, недостатнє державне фінансування охорони здоров'я та низьке матеріальне забезпечення громадян ускладнює, а у багатьох випадках унеможливлює, доступ до медичних послуг;

- застосування деяких досягнень науково-технічного прогресу у біології, медицині, генетиці [2], що часто супроводжується збільшенням загроз (наприклад, викрадення людей з метою подальшого продажу їх органів для трансплантації, знищення «зайвих» ембріонів при штучному заплідненні тощо);

У резолюції Генеральної Асамблеї (далі - ГА) ООН (від 14.12.1990 р.), присвяченій питання прав л дини та науково-технічно у прогресу, наголошується, о «науково-технічний прогрес є одним із вирішальних факторів розвитку людського суспільства», «людське життя має бути визнано в якості вищої цінності», «нагаду чи про першочергову важливість права на життя», «про історичну відповідальність урядів всіх країн світу за збереження цивілізації і забезпечення для кожної людини її невід'ємного права на життя і закликає їх зробити все можливе для сприяння здійснення права на життя шляхом прийняття відповідних заходів як на національно у, так і на і народно у рівнях» (п. 2), а також «закликає також всі держави, відповідні органи Організації Об'єднаних Націй, спеціалізовані установи та зацікавлені міжурядові та неурядові організації вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб результати науково-технічного прогресу і матеріальний та інтелектуальний потенціал людства використовувалися на благо людства та для розвитку і заохочення загальної поваги прав людини і основних свобод» (п. 3) [3];

- наявності вродженої чи набутої тяжкої або невиліковної хвороби, вад розвитку, інвалідності (наприклад, синдром Дауна, синдром Ангельмана, альбінізм, інші генетичні порушення, рак, ВІЛУСНЩ тощо).

Захист прав та гідності людей з інвалідністю отримали законодавче закріплення, починаючи з кінця XX ст. Так, 20.12.1971 р. була проголошена декларація про права розумово відсталих людей (резолюцією 2856 (XXVI) ГА ООН), в якій зазначалося, що розумово відстала особа має в максимальному ступені здійсненності ті права, що й інші люди».

У Декларації про права інвалідів, проголошеною резолюцією 3447 (ХХХ) ГА ООН (від 09.12.1975 р.), зазначається: «Інваліди мають невід'ємне право на повагу до їх людської гідності. Інваліди, які б не були походження, характер і серйозність їх каліцтв або недоліків, мають ті ж основні права, що і їхні співгромадяни того ж віку, що насамперед означає право на задовільне життя, яке повинно бути якомога кращим і повноцінним» (п. 3), «Інваліди мають право жити в колі своїх сімей» (п. 9) [5]. Однак часто сім'ї, які опікуються інвалідами, залишаються без належної допомоги (медичної, соціальної, психологічної, матеріальної) держави для забезпечення їх здоров'я та життя.

Посилаючись на вищезгадану декларацію було прийнято резолюцію АШі8У31У123 ГА і народний рік інвалідів (від 16.12.1976 р.) [6], в якій наголошувалося на важливості попередження інвалідності. На основі прийнятої резолюції було проголошено Міжнародний рік інвалідів (1981 р.) під гаслом «Повна участь».

03.12.1982 р. була прийнята Всесвітня програма дій щодо інвалідів, відображена у резолюції AyRESy37y52rA ООН [7]. У подальшому, питання стосовно Впровадження Всесвітньої програми дій щодо інвалідів та Десятиліття інвалідів Організації Об'єднаних Націй було знову підняте 08.12.1988 р. у резолюції, моніторинг якої покладався на Центр соціального розвитку та гуманітарних питань Секретаріату ООН, а також 08.12.1989 р. у резолюції AyRESy44y70 [9], у відповідності до якої ООН було проведено «Десятиліття людей з інвалідністю» (з 1983-го по 1992-й рік).

У спеціальній резолюції AyRESy47y3 ГА ООН (від 14.10.1992 р.) [10] було проголошено 3 грудня Міжнародним Днем людей з інвалідністю. Цілі цього Дня були виражені окремою резолюцією AyRESy47y88 ГА ООН (від 05.04.1993 р.) [11] щодо постійної світової програми дій для повної інтеграції осіб з інвалідністю до суспільства. Зокрема, у ній зазначалося, що «особам з інвалідністю потрібно надавати засоби, для того, щоб вони як повноправні громадяни посіли належне місце у всіх галузях суспільства».

Загалом метою привернення уваги міжнародної спільноти до проблем людей з інвалідністю є їх повноцінна інтеграція у життя суспільства. Шанси людей з інвалідністю на виживання без підтримки та захисту міжнародної спільноти є мінімальними. Можливість реалізації права людини з інвалідністю на життя починається із можливості народитися («права» бути народженим).

Часто загрози для життя людини зумовлені генетичними порушеннями (захворюваннями). Серед них особливу увагу міжнародної спільноти привертає альбінізм, що є вродженим порушенням, яке виникає у зв'язку із повно чи частково відсутністю пігменту меланіну (що відповідає за колір шкіри, волосся та очей), найбільш поширене у країнах східної Африки. Зовнішня особливість таких людей зумовлює не лише дискримінаційне ставлення до них оточуючих, але й часто становить пряму загрозу їхньому життю. Через часті напади на таких людей, а особливо дітей та жінок, вони стають жертвами окультних ритуалів.

Однак, найбільшою загрозою життю людини у ХХІ ст. незалежно від расової, національної, статевої, соціальної, вікової чи іншої приналежності, залишається постійне збільшення рівня захворюваності на рак, ВІЛ/СНЩ.

Особливу роль у захисті життя людей відіграє Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (далі - ВООЗ) як спеціалізована та координуюча установа ООН в сфері охорони здоров'я.

Резолюція всесвітньої асамблеї охорони здоров'я (вищого керівного органу ВООЗ) (далі - ВАОЗ) WHA 58.22, що стосується профілактики раку та боротьби з ним (від 25.05.2005 р.), визначає, що «багато з випадків захворювання на рак і смерті людей можна запобігти, і що надання паліативної допомоги всі особам, які її потребують, є нагально потребою, зумовленою гуманними міркуваннями» [19], та закликає держави-члени до активізації дій щодо раку шляхом розробки і посилення програм по боротьбі з ним.

Цивілізаційна проблема прав людини та попередження дискримінації, що потребує заходів глобального реагування, також пов'язана із поширенням світом безпрецедентної гуманітарної катастрофи - епідемії ВІЛ/ СНЩу та протидії їй міжнародної спільноти.

Важливим кроком у посиленні і народної боротьби у с ері запобігання та лікування ВІЛ/СНЩу стало прийняття ООН необхідних документів, серед яких:

- Декларація про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом (прийнята резолюцією A/RES/S-26/2 ГА ООН від 27.06.2001 р.) [20];

- Політична декларація з ВІЛ/СНІДу (прийнята резолюцією A/RES/60/262 ГА ООН від 02.06.2006 р.) [21].

Для збереження життя людини одним із найважливіших компонентів є наявність здорової крові. Однак, при багатьох захворюваннях, травматичних випадках життя людини часто ставиться в залежність від наявності донорської крові. Проблема хронічної нестачі безпечної донорської крові та препаратів з неї найбільш відчутна у країнах, що розвиваються, де зосереджена найбільша кількість населення. Показники безпечності крові є запоруко запобігання поширення епідемії ВІЛ/СНІДу та інших тяжких і невиліковних хвороб у світі, що передаються через кров, та збереження життя людини. Потреба в переливанні крові за життєвими показниками становить складову частину права людини на життя. Прийняття резолюції WHA58.13 ВАОЗ (від 25.05.2005 р.) [23] про заснування Всесвітнього дня донора крові (14 червня) привертає міжнародну увагу до актуальних проблем донорства крові.

Ґрунтуючись на принципі рівності та недискримінації, який лежить в основі Статуту ООН та міжнародних документів з прав людини, ООН продовжує відігравати провідну роль для консолідації зусиль і народної спільноти у сфері охорони здоров'я та захисту життя людей. Так, у своїй програмі Глобальні Цілі Сталого Розвитку на 2016-2030 рр. ООН закликає країни світу: «Забезпечувати здоровий спосіб життя і сприяти добробуту для всіх людей у будь-який час» (ціль 3) [24] з метою зниження рівня смертності людей за рахунок забезпечення належного рівня професійної підготовки медичних кадрів та загального доступу до якісних, недорогих ліків і медичних послуг.

Отже, дискримінація людей за станом їх здоров'я, фізичними чи психічними вадами є порушенням прав людини (права на належний фізичний, психічний розвиток тощо, а головне - права на життя), принципу рівності усіх людей та їх людської гідності. Тому заборона дискримінації, а також її запобігання та протидія на універсально у міжнародному рівні, мають служити високій меті захисту та збереження людського життя.

Література

законодавчий міжнародний дискримінація право

1. Universal Declaration of Human Rights (^DHR), proclaimed and adopted by the United Nations General Assembly resolution A^iS/ 217 A (III) on 10 December 1948. URL: http://wvw.ohchr. org^N^TOHRjUocuments/U DHR_Translations/eng.pdf.

2. Resolution A/RES/45/93 Human rights and scientific and technological develop ents, adopted by the eneral sse bly on 14 December 1990. URL: https://documents-dds - ny.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/564/82 /IMG/NR056482.pdf? OpenElement.

3. Declaration on the Rights of Mentally etarded ersons, roclai ed by eneral Assembly resolution 2856 (XXVI) of 20 December 1971. URL: http://www.ohchr.org/ EN4⁾rofessionalInterest/I⁾ages4CghtsOfmentally RetardedPersons. aspx.

4. Declaration on the Rights of Disabled Persons, Proclaimed by General Assembly resolution 3447 (XXX) of 9 December 1975. URL: http://wvw.ohchr.org^N^rofessionalinterest/La ges^ightsOflDisabledPersons.aspx.

5. Resolution A/RES/31/123 International Year for Disabled Persons, adopted by the General Assembly on16 December 1976. URL: https://documents-dds-ny.un.org/doc/ RESOLUTION/GEN/NR0/303/06/IMG/NR0303 06. pdf? OpenEl ement.

6. Resolution A/RES/37/52 World Programme of Action concerning Disabled Persons adopted by the General Assembly on 3 December 1982. URL: http://wvw.un. org/documents/ga/res/3 7/ a37r052.htm

7. Resolution A/RES/43/98 Implementation of the World Programme of Action concerning isabled ersons and nited ations ecade of isabled ersons, adopted by the eneral Assembly on 8 December 1988. URL: http:// www.un.org/documents/ga/res/43/a43r098.htm.

8. Resolution A/RES/44/70 Implementation of the World Program of Action concerning Disabled Persons, adopted by the General Assembly on 8 December 1989. URL: https://docu ents-dds-/IMG/NR054829.pdf? OpenElement.

9. Resolution A/RES/47/3 International Day of Disabled Persons, adopted by the General Assembly on 14 October 1992. URL: http:// www.un.org/documents/ga/res/47/a47r003.htm.

10. Resolution A/RES/47/88 Towards full integration of persons with disabilities into society: a continuing world progra of action, adopted by the General Assembly on 16ece ber 1992. DOC: https://docu ents-dds-N9320596.pdf? OpenElement.

11. Convention on the Rights of Persons with isabilities and its ptional rotocol, adopted by the eneral sse bly resolution / /61/106 on 13 December 2006, opened for signature on 30 March 2007. URL: https://documents-dds - ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N06/500/79/PDF/ N0650079.pdf? OpenElement.

12. Resolution А/ ^iS/23/13, ttacks and discrimination against persons with albinism, adopted by the Human Rights Council on 13 June 2013. URL: https://documents-dds - ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G13/150/42/PDF/ G1315042.pdf? OpenElement.

13. Report of the Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights A/HRC/24/57: Persons with albinism. URL: http: //www.ohchr. org/EN/HRB odi es/HRC/Regul arS essions/Sessi on24/Documents/ A_HRC_24_5 7_ENG.doc.

14. Resolution A/HRC/RES/24/33 Technical cooperation for the prevention of attacks against persons with albinism, adopted by the Human Rights Council on 27 September 2013. URL: https://documents-dds - ny.un.c G1318013.pdf? OpenElement.

15. Resolution A/HRC/RES/26/10 International Albinism Awareness Day, adopted by the Human Rights Council on 27 eptember 2013 26 June 2014. URL: https://documents-dds - ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G14/081/67/PDF/ G1408167.pdf? OpenElement.

16. Resolution WHA58.22 Cancer prevention and control, adopted by the fifty-eighth orld Health Assembly on 25 May 2005. URL: http://wyw.whoint/cancer/media/newsWHA58% 2022-en.pdf.

17. Resolution A/RES/S-26/2 Declaration of Commitment on HW/AroS «Global Crisis - Global Action», adopted by the General Assembly on 27 June 2001. URL: http://www. un.org/ga/aids/docs/aress262.pdf.

Размещено на Allbest.ru