Напрямки вдосконалення системи правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку держави

У статті проаналізовано основні моделі діяльності системи правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку, розкрито їх переваги та недоліки і запропоновано шляхи їх оптимізації для застосування у подальшому реформуванні такої системи.

Ключові слова: фінансово-економічна безпека, система правоохоронних органів, державна фіскальна служба, фінансова поліція.

The article analyzes the main models of activity of law enforcement bodies, providing financial and economic security, reveals their advantages and disadvantages and propose ways to optimize them for use in further reform of the system.

Keywords : financial-economic security, law enforcement system, state fiscal service, financial police.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку української державності неабияке значення набувають питання організації та функціонування системи органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку держави та її вдосконалення з метою максимального наближення до стандартів демократичної, соціальної і правової держави. Немаловажного значення надається й принципам організації та функціонування системи таких органів в практичному аспекті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Питання вдосконалення системи правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку держави досліджували такі видатні науковці як Бандурка О. М., Волощук Р. Є., Гельман В. М., Детюк А. М., Куриліна О. В., Серебрянський Д., Селезень П., Куліш А. М., Рєзнік О. М. та інші. Світовий досвід організації системи протидії економічній злочинності аналізують у своїх роботах такі дослідники, як М. Дункан, А. Їжак, Л. Платонова, А. Шальнов та ін.

Невирішені раніше частини проблеми. Не применшуючи значущості вищевказаних праць, все ж таки слід констатувати, що у більшості публікацій немає аналізу напрямків та перспектив вдосконалення системи правоохоронних органів для вирішення виникаючих проблем у фінансово- кономічній безпеці. Тому визначення напрямків вдосконалення системи правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку України та оцінка необхідності їх розширення потребує подальшого дослідження.

Мета статті. З урахуванням усього вищевикладеного, слід розглянути напрямки вдосконалення системи правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку держави, розглянувши їх переваги і недоліки для застосування у подальшому реформуванні такої системи.

Виклад основного матеріалу. У 2013 р. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) опубліковала дослідження «Ефективна міжвідомча співпраця у протидії податковим злочинам та іншим фінансовим злочинам». Порівнюючи досвід різних державах, експерти ОЕСР вказували на можливість застосування різних підходів у боротьбі зі злочинністю у сфері оподаткування.

У ході дослідження експерти орієнтувались на критерії, які мали вирішальний вплив на визначення ролі податкового відомства у протидії ухиленню від сплати податків, а також на його спроможність одержувати для розслідування необхідну інформацію від інших органів. Такий підхід дозволив виокремити чотири основні моделі.

Перша модель передбачає, що саме податкове відомство наділене можливістю проводити розслідування.

Державний прокурор не бере участь у процесі розслідування, хоча і може надавати рекомендації слідчим з процесуальних питань та доказування.

За другою моделлю розслідування проводяться податковим відомством, але координуються державним прокурором чи, у виключних випадках, слідчими суддями.

Третя модель передбачає, що розслідування злочинів у сфері оподаткування проводить спеціальне відомство з податкових питань, яке перебуває в управлінні Міністерства фінансів, але поза межами податкової.

Четвертою моделлю передбачено, що розслідування злочинів у сфері оподаткування здійснює поліція або державний прокурор.

У ряді випадків розслідування злочинів у сфері оподаткування може бути передане до інших державних органів за наявності особливих умов [1].

О. М. Рєзнік висловлює думку, що правоохоронним органом, який найбільш ефективно здійснює захист фінансово- економічної безпеки держави є підрозділи податкової міліції ДФСУ, правовий статус якого визначає Податковий кодекс України. Так, згідно п. 348.1 ст. 348 Податкового кодексу України одним із основних завдань податкової міліції є запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Підтвердження цьому, на думку автора, є дані офіційної статистики, зокрема, у провадженні слідчих підрозділів податкової міліції у січні- жовтні 2015 року перебувало 8794 кримінальні провадження, що на 9% менше ніж за відповідний період 2014 року (9620). З них 928 кримінальних проваджень направлено слідчими податкової міліції до суду, за результатами розгляду яких забезпечено відшкодування збитків державним інтересам до бюджетів усіх рівнів на суму 500,2 млн грн, що майже у 19 разів більше за суму збитків відшкодованих слідчими органами безпеки та внутрішніх справ.

Вказане підтверджує те, що діяльність не всіх правоохоронних органів як суб'єктів забезпечення фінансово-економічної безпеки держави має конкретний результат, а саме відшкодування збитків державі за злочини, які посягають на фінансово-економічну безпеку державу, а відповідно постає необхідність не просто формального реформування таких правоохоронних органів, а створення єдиного органу з повноваженнями у сфері протидії і боротьби з фінансово-економічними правопорушеннями [5, с. 150].

Але, існує і інша точка зору, так Д. Серебрянський та П. Селезень зазначають, що після двадцяти років існування податкова міліція зіткнулась з необхідністю знайти відповідь на два серйозних питання: як підвищити свою ефективність та повернути довіру суспільства, особливо платників податків.

Незадоволення її роботою демонструє як уряд, зокрема, міністр фінансів Олександр Данилюк, так і парламентарі.

Так, критикуючи результати діяльності податкової міліції, народний депутат Андрій Журжій наводить чотири докази, які, на його думку, свідчать про низьку ефективність податкової міліції.

Перший, скорочення у 2015 р. на чверть кількості досудових розслідувань, які закінчилися передачею відповідних матеріалів до суду, у порівнянні з попереднім роком.

Другий, 85 % справ, відкритих за ухилення від сплати податків, зборів, були закриті за відсутністю складу злочину.

Третій, за ухилення від сплати податків, зборів минулого року до суду передано лише 7 % справ з обвинувальними висновками і стільки ж - із пропозиціями звільнити від відповідальності.

Четвертий, відсутність значних надходжень в бюджет у результаті роботи податкової міліції. У 2015 р. державі компенсовано збитків на 521 млн грн за злочини у сфері оподаткування. Це при тому, що загальний бюджет податкової міліції на заробітну плату становив близько 600 млн грн.

Автори справедливо зауважують, що сьогодні оцінити у грошовому вимірі виконання податковою міліцією покладених на неї завдань практично неможливо. З одного боку ці завдання в значній мірі спрямовані на запобігання протиправним діянням, що досить важко оцінити, а з іншого - у податковому відомстві відсутні узагальнені якісні та кількісні показники результативності діяльності її підрозділів [6, с. 21].

Але однозначно можна сказати, що виходячи з досвіду роботи Державної фіскальної служби України, а також з урахуванням сучасних тенденцій функціонування світового співтовариства, які поставили низку нових завдань перед службою, виникла нагальна потреба в проведенні модернізації її діяльності та реформуванні її структури.

Реформування структури ДФС спрямоване на покращення керованості й контрольованості митних органів та їх діяльності, посилення протидії порушникам податкового та митного законодавства.

У результаті реформування структури, яке вже завершується, система управління діяльністю Державної фіскальної служби стане багаторівневою, матиме змогу оперативно реагувати на регіональні особливості та при цьому залишатися простою, гнучкою і контрольованою по вертикалі на всіх рівнях.

Крім того, як слушно вказує О. Куриліна, для підвищення ефективності діяльності ДФС необхідна система стратегічного планування у сфері національної безпеки, яка повинна базуватися на трьох взаємопов'язаних елементах:

- аналіз видів потенційних та реальних загроз національній безпеці Україні в залежності від сфери та сили їх прояву, та визначення способів їх нейтралізації;

- визначення реальної спроможності (кадрової, технічної, технологічної, ресурсно- фінансової) ДФС щодо виявлення, розпізнавання та нейтралізації таких загроз, втілених у конкретних транспортних засобах та предметах, які є об'єктами контролю з боку митних органів;

- аналіз результатів діяльності з виявлення, розпізнавання та нейтралізації таких загроз [2, с. 53].

Розглянувши завдання і повноваження органів Національної поліції, СБУ, підрозділів податкової міліції ДФСУ, Національного антикорупційного бюро можна стверджувати, що основні повноваження цих органів у сфері протидії та боротьби з фінансово-економічними правопорушеннями дублюються, що підтверджує доцільність концентрації таких повноважень в одному правоохоронному органі як суб'єкті забезпечення фінансово-економічної безпеки держави.

В зв'язку з вищезазначеним діяльність одного правоохоронного органу як суб'єкта забезпечення фінансово-економічної безпеки держави дасть змогу:

- шляхом проведення оптимізації вказаних правоохоронних органів, зменшити видатки державного бюджету України на фінансування та матеріальне забезпечення правоохоронних органів, повноваження яких у сфері протидії і боротьби з фінансово-економічними правопорушеннями дублюються;

- зменшити тиск на суб'єктів господарювання, які часто не мають можливості ефективно здійснювати господарську діяльність через надмірну кількість перевірок з боку правоохоронних органів як суб'єктів забезпечення фінансово-економічної безпеки держави;

- здійснювати дієвий контроль за дотримання законодавства під час функціонування нового органу, так як один правоохоронний орган контролювати простіше і ефективніше, ніж декілька органів;

- не розгалужувати діяльність правоохоронних органів нашої держави, зокрема СБУ, які зможуть більше уваги приділяти боротьбі з тероризмом, його фінансуванням, шпигунством, що на сьогодні, особливо актуально, а органам Національної поліції вести боротьбу з загально кримінальними злочинами, які КПК віднесено до їх підслідності;

- зосередити увагу саме на фінансових і економічних правопорушеннях як основних загрозах фінансово-економічної, а також національної безпеки держави та знизити рівень їх скоєння в Україні;

- знизити рівень корупції, так як, очевидно, що ліквідація правоохоронних органів, повноваження яких у сфері протидії і боротьби з фінансово-економічними правопорушеннями дублюються, чи скорочення їх штату службовців, знищить напрацьовані роками корупційні та бюрократичні схеми;

- адаптувати правоохоронні органи та законодавство України щодо їх діяльності до європейських стандартів, - залучити нові інвестиції в Україну, оскільки чим вищий рівень фінансово-економічної безпеки в нашій державі тим більш впевненішими будуть інвестори в тому, що їх інвестиції не будуть втрачені і вони дійсно отримають прибуток;

- зменшити кількість нормативно-правових актів, які фактично закріпили однакові повноваження, але за різними правоохоронними органами як суб'єктами забезпечення фінансово-економічної безпеки держави.

Отже, можна зробити закономірні висновки, що остаточна інституційна модель нової системи протидії економічній злочинності ще не сформована. Пропонуються дещо відмінні організаційні схеми.

У більшості випадків одним з аргументів на користь того чи іншого рішення є його відповідність європейському досвіду.

Такі посилання не завжди є коректними, адже виокремлюють окремі аспекти європейського досвіду без урахування цілісної картини.

Світова практика сворення системи суб'єктів забезпечення фінансово-економічної безпеки знає різні способи її формування, зокрема це: поліцейські органи; спеціалізовані правоохоронні органи; податкові служби; митні служби; органи фінансової розвідки.

Усі вони мають досвід ефективного функціонування на території своєї держави, але, ще раз повторимося, не всі аспекти європейського досвіду можуть бути з успіхом застосовані в Україні.

Нині на розгляді у Верховній Раді України знаходиться Проект Закону про Фінансову поліцію» № 4228 від 15.03.2016 року, як єдина альтернатива реформування правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку держави.

Проект закону передбачає значні інституційні зміни в правоохоронній системі, внаслідок яких, вірогідно, відбудеться адміністративна інтеграція підрозділів, відповідальних за протидію економічній злочинності у один правоохоронний орган - фінансову поліцію [4].

Планується, що діяльність одного правоохоронного органу як суб'єкта забезпечення фінансово-економічної безпеки держави дасть змогу: зосередити увагу саме на фінансових і економічних правопорушеннях як основних загрозах фінансово-економічної, а також національної безпеки держави та знизити рівень їх скоєння в Україні; здійснювати дієвий контроль за дотримання законодавства під час функціонування нового органу, так як один правоохоронний орган контролювати простіше і ефективніше, ніж декілька органів; не розгалужувати діяльність правоохоронних органів нашої держави, зокрема СБУ, які зможуть більше уваги приділяти боротьбі з тероризмом, його фінансуванням, шпигунством; адаптувати правоохоронні органи та законодавство України щодо їх діяльності до європейських стандартів, - залучити нові інвестиції в Україну, оскільки чим вищий рівень фінансово-економічної безпеки в нашій державі тим більш впевненішими будуть інвестори в тому, що їх інвестиції не будуть втрачені і вони дійсно отримають прибуток [3, с. 101] .

Але, слід пам`ятати, що нав'язування бізнесу правоохоронного захисту з боку держави у таких випадках може бути контрпродуктивним для розвитку економіки. З цієї точки зору, важливішим за інституційні моделі одного органу є європейський досвід створення інтерфейсів взаємодії різних правоохоронних структур і функціональної інтеграції інструментів протидії економічній злочинності.

економічний злочинність європейський правоохоронний

Висновки

На основі аналізу наявної ситуації і перспектив розвитку правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку можна підсумувати, що порівняно з дискусіями навколо організаційних моделей значно важливішим є впровадження європейського досвіду створення інтерфейсів взаємодії правоохоронних органів та інтеграції інструментів протидії економічній злочинності. З урахуванням цих факторів, питання зміни організаційної моделі при реформуванні податкової міліції або її перетворенні на фінансову поліцію має бути щонайменше другорядним.

На цьому фоні першочерговими стають інші завдання. Наприклад, такі як налагодження взаємодії правоохоронних органів, які сфері оподаткування з одночасним забезпеченням балансу приватного і публічного інтересу. Не менш важливим є запровадження узагальнених якісних та кількісних показників результативності діяльності підрозділів податкової міліції із подальшим відображенням їх у публічних звітах, як це передбачено у інших країнах.

Використана література

1. Куриліна О.В. Сучасний аспект забезпечення економічної безпеки України/ О.В. Куриліна // Організаційні та правові засади забезпечення економічної безпеки держави в контексті європейської інтеграції: Збірник матеріалів і тез науково-практичної конференції (Київ, 27 травня 2015 року) - 147 с.

2. Плеханов Д. О., Темнов С. Б. Світова практика державного управління у сфері подолання податкової злочинності/ Д. О. Плеханов, С. Б. Темнов // Наукові розвідки з державного та муніципального управління, 2016. - № 2. - с. 100-103

3. Рєзнік О. М. Реформування правоохоронних органів в аспекті забезпечення фінансово- економічної безпеки держави / О.М. Рєзнік // Науковий журнал: Право і суспільство. - 2016. - № 2. - С. 145-151.

4. Серебрянський Д. Селезень П. Реформа податкової міліції: що далі і навіщо / Д. Серебрянський, П. Селезень // Правовий тиждень. - 2016. - № 23. - с. 15-23.

Размещено на Allbest.ur