Проблеми стану реформування системи МВС України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.74

проблеми стану реформування системи мвс України

Ключові слова: Міністерство внутрішніх справ, організація управління, Національна поліція, реформування.

Ключевые слова: Министерство внутренних дел, организация управления, Национальная полиция, реформирование.

Keywords: Ministry of Internal Affairs, organization of management, National Police, reformation

Концепція першочергових заходів реформування системи МВС та Стратегія розвитку органів внутрішніх справ України (далі - Концепція та Стратегія), прийняті розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.10.2014 № 1118-р “Питання реформування органів внутрішніх справ України”, поклали початок докорінним змінам у системі Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС). До цього всі спроби реформувати органи внутрішніх справ (далі - ОВС) в Україні виявлялися безрезультатними. Були розроблені десятки концепцій, законопроектів, сотні наказів та інших розпорядчих документів, багато разів у системі МВС здійснювалася реорганізація органів та підрозділів. Проте таке реформування не вирішило основного завдання - створення в Україні правоохоронного відомства відповідно до європейських стандартів та вимог Ради Європи.

Безперечно, що зазначені вище питання не могли не звернути на себе уваги вчених і практиків. Вітчизняна наукова література у зазначеній сфері представлена здебільшого дослідженнями таких вчених, як М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, О.П. Рябченко, О.В. Джафарова, А.Т. Комзюк, О.П. Угровецький, М.Ю. Фролов та інші.

Віддаючи належне дослідженням цих учених та враховуючи реалії сьогодення, доцільно проаналізувати та обґрунтувати шляхи вирішення проблем реформування системи МВС, що і є метою статті.

Слід зазначити, що до розроблення Концепції та Стратегії були залучені правозахисники, незалежні експерти, вчені, у тому числі зарубіжні. Під час підготування цих документів враховано досвід країн Європи, США, а також вітчизняні здобутки. Поряд з оптимізацією структури МВС, усуненням дублювання функцій підрозділів і органів внутрішніх справ цими документами, а також Стратегією розвитку “Україна - 2020” поставлено завдання - утворити МВС як багатопрофільне цивільне відомство європейського зразка.

Стратегія передбачає, що разом з демократичними засадами та самостійним статусом кожної служби в МВС мають існувати чіткі та зрозумілі правила взаємодії між службами, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ. Такі правила в разі необхідності забезпечуватимуть злагоджену роботу різних служб для вирішення проблем на національному рівні (формування нових підрозділів та робочих груп, відрядження персоналу, послідовність дій та використання ресурсів), а також забезпечуватимуть робочу взаємодію регіональних (територіальних) представників різних служб у їхній повсякденній діяльності [1].

Реалізацію Концепції було передбачено здійснити двома етапами протягом 2014-2016 років. На першому етапі (2014 рік) - підготувати та схвалити план заходів з реалізації Концепції із зазначенням строків здійснення заходів та виконавців; розробити нову редакцію Закону України “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України” та подати її на розгляд Верховної Ради України; здійснити функціональні та організаційні перетворення апарату МВС.

Протягом другого етапу (2015-2016 роки) передбачалось:

підготувати пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів з урахуванням європейських норм і стандартів, спрямованих на врегулювання діяльності Національної поліції, Національної гвардії, міграційної, прикордонної, пожежно-рятувальної служб;

здійснити інституційні та функціональні перетворення після прийняття законодавчих актів про відповідні органи та служби, діяльність яких спрямовується та координується Міністром внутрішніх справ;

здійснити організаційні заходи, спрямовані на стале, ефективне та злагоджене функціонування системи органів внутрішніх справ [1].

З часу прийняття Концепції і Стратегії пройшло майже два роки. Проаналізуємо, що зроблено на шляху їх реалізації.

По-перше, прийнято низку законів та інших нормативно-правових актів у сфері реформування ОВС. Це: закони України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ” (у результаті реалізації цього Закону відбулося скорочення підрозділів боротьби з організованою злочинністю, транспортної та ветеринарної міліції); “Про Національну поліцію”; “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху”; “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Національну поліцію” та інші. Прийнятий у першому читанні Закон України “Про сервісні послуги та сервісні центри Міністерства внутрішніх справ України” (реєстраційний номер 2567 від 14.07.2015).

Крім того, Урядом прийнято низку нормативно-правових актів щодо затвердження положень про Міністерство внутрішніх справ України, про Національну поліцію України, унормування роботи територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, вдосконалення процедури реєстрації транспортних засобів та підготовки водіїв транспортних засобів тощо (постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 889, від 09.11.2015 № 904 та № 907, від 18.11.2015 № 941, від 23.12.2015 № 1138) тощо.

По-друге, МВС стало цивільним відомством. Повноваження Міністра внутрішніх справ щодо координації діяльності Національної поліції, Національної гвардії, міграційної, прикордонної, пожежно-рятувальної служб відповідають побудові міністерств внутрішніх справ європейських країн, зокрема Польщі, Австрії, Франції, Угорщини та держав Балтії, однак сучасна система органів управління МВС потребує суттєвого удосконалення.

Згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 [2], МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах:

забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг;

захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;

цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно- рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів” (п. 1 Положення) [2].

Варто звернути увагу на те, що МВС на сьогодні має унікальний для України статус. Так, згідно зі ст. 6 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” Міністерство - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах [3].

З вісімнадцяти міністерств, існуючих на сьогодні в Україні, лише до завдань одного міністерства - МВС - належить тільки формування державної політики у декількох сферах і ні в одній з названих вище сфер не є завданням МВС забезпечувати реалізацію державної політики.

До реформування МВС було головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечував формування та реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства та держави від злочинних і кримінально протиправних посягань, боротьби із злочинністю, виявлення кримінальних правопорушень, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху [4; 5].

Великих змін зазнала й структурна побудова МВС. Статтею 1 Закону України від 10.01.2002 “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України” (який, до речі, залишається чинним, не дивлячись на те, що Концепцією передбачено ще на І етапі (2014 рік) розробити нову редакцію цього закону. Проте, вже минуло майже два роки, а нова редакція зазначеного закону не прийнята. Цей закон мав втратити чинність згідно з Законом України “Про органи внутрішніх справ”, який був прийнятий ВРУ 02.07.2015, але згодом Президентом України на нього було накладено вето, яке не подолано, і 26.01.2016 закон скасовано) була затверджена така структура МВС:

Міністерство внутрішніх справ України - центральний орган управління;

головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти;

підрозділи судової міліції;

підрозділи місцевої міліції;

головний орган військового управління, оперативно-територіальні об'єднання, з'єднання, військові частини і підрозділи, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України;

навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення [6].

На сьогодні МВС як центральний орган управління фактично трансформувався в апарат МВС, який згідно з наказом МВС від 06.11.2015 № 1389 (у редакції наказу МВС від 01.05.2016 № 349) складається з керівництва, патронатної служби, 12 департаментів, 4 управлінь та 2 відділів.

Територіальні органи внутрішніх справ МВС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 ліквідовані [7]. По суті, на сьогодні як територіальні органи Міністерства внутрішніх справ Положенням про МВС визначені територіальні центри з надання сервісних послуг, якими керує Головний центр з надання сервісних послуг МВС України.

Підрозділи судової міліції та підрозділи місцевої міліції, як і вся міліція, ліквідовані.

Національна гвардія України як складова структури МВС перетворилась в елемент вже системи МВС - Національну гвардію України, яка є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи органів внутрішніх справ й військово-політичне та адміністративне керівництво яким здійснює Міністр внутрішніх справ України [8].

Навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення залишились в структурі МВС майже без змін. В Положенні вони зазначені як “заклади, установи і підприємства, що належать до сфери управління МВС” [3].

Звичайно, що від зміни статусу та структури МВС змінюється й сама управлінська діяльність міністерства. Слід зауважити, що на сьогодні з управлінського циклу міністерства, що складається з визначення мети (прогноз, стратегія дії, завдання, планування), прийняття рішення (виявлення проблемних ситуацій, обґрунтування варіантів дій, вибір оптимального варіанту, затвердження рішення), реалізації та контролю, випала одна ланка - реалізація рішень, тобто організація та регулювання процесу виконання.

Наразі в Міністерстві акцент робиться на аналітичну, моніторингову роботу, роботу щодо взаємодії ЦОВВ, діяльність яких спрямовується та координується КМУ через Міністра внутрішніх справ. Якщо раніше головним (провідним) підрозділом центрального апарату МВС України у сфері організації роботи органів і підрозділів внутрішніх справ, координації та узгодження їх дій був Головний штаб МВС України, то нині основна робота в Міністерстві щодо здійснення моніторингу стану публічної безпеки та правопорядку, аналізу і узагальнення результатів та ефективності реалізації ЦОВВ тощо покладається на Департамент аналітичної роботи та організації управління і Департамент формування політики щодо підконтрольних Міністрові органів влади та моніторингу.

Враховуючи те, що на цьому етапі реформування МВС багато питань ще потребують законодавчого вирішення, а також прийняття нормативно-правових актів, у міністерстві важлива роль відведена нормотворчій діяльності, адже вона є правовою формою державно-управлінської діяльності міністерства, яка спрямована на врегулювання суспільних відносин шляхом встановлення норм права, внесення змін до чинних норм, формування, ухвалення та оприлюднення (у разі потреби) нормативних актів міністерства та припинення їх дії з метою втілення в нормативних актах політичної волі Президента України, Кабінету Міністрів України та реалізації чи конкретизації нормативно-правових актів, що мають вищу юридичну силу.

З метою забезпечення погодженого розв'язання питань, що належать до компетенції МВС, обговорення найважливіших напрямів його діяльності, наказом МВС від 27.07.2016 № 728 затверджено склад колегії МВС.

Отже, в системі МВС проведено функціональні та організаційні перетворення, що забезпечило розподіл функцій із формування політики у зазначених вище сферах, які здійснюються Міністерством, та її реалізації, що здійснюються окремими центральними органами виконавчої влади у системі МВС.

І найголовніше. Одним із ключових аспектів реформи є ліквідація міліції і створення Національної поліції та її територіальних органів.

Створено кіберполіцію (постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 831 та № 832), поліцію охорони (постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834), протидії наркозлочинності (постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 886), внутрішньої безпеки (постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 887), захисту економіки (постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 830), Департамент організації діяльності Корпусу оперативно-раптової дії (КОРД).

Отже, на сьогодні до структури Нацполіції входять: Апарат Національної поліції України (керівництво, 21 департамент, робочий апарат Укрбюро Інтерполу (на правах департаменту), 3 управління, Головне слідче управління, 4 відділи та сектор з питань пенсійного забезпечення);

міжрегіональні територіальні органи (департаменти патрульної поліції, поліції охорони та у складі кримінальної поліції департаменти протидії наркозлочинності, внутрішньої безпеки, кіберполіції);

територіальні органи поліції (відділи та відділення).

Наразі становлення Національної поліції продовжується. На жаль, через політичну ситуацію та бюрократичну тяганину прискорити темп реформ не виходить. У відомстві ще не завершена переатестація працівників, метою якої є - оновити особовий склад, звільнити людей, які згідно з їх професійними, психологічними, фізичними і моральними якостями не повинні працювати в поліції, не створена належна нормативно-правова база, завдяки якій підрозділи Національної поліції були б спроможними забезпечити захист конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, громадський (публічний) порядок від протиправних посягань, діючи відповідно до принципів верховенства права, прозорості та підзвітності суспільству, застосовуючи силу (примус) винятково в рамках, визначених законом.

Крім того, нова поліція успадкувала багато проблем міліції, головна з яких - дефіцит фінансування. Як і раніше, не вистачає коштів на достойну заробітну плату, обладнання, нову форму тощо. Фінансується лише 30 % забезпечення. Це все, а також часом низька свідомість працівників, у тому числі й тих, хто пройшов атестацію, дають підґрунтя для корупції. За минулі півроку служба внутрішньої безпеки розкрила близько 600 таких випадків. Понад 150 працівників поліції було затримано за різні правопорушення [9].

Велика кількість учасників ДТП - працівники поліції. Лише в Києві 150 із 235 службових автомобілів патрульної поліції (а це 64 % автопарку патрульної поліції м. Києва) потрапляли в ДТП. За рішенням суду встановлено вину поліцейських у 89 ДТП. 49 службових автомобілів потребують ремонту, а 2 - не підлягають відновленню [10].

Кримінологічна ситуація в країні теж свідчить не на користь діяльності Національної поліції. Спостерігається зростання кількості правопорушень, зменшення розкриття кримінальних правопорушень, збільшення ДТП та порушень правил дорожнього руху.

Так, за даними Генеральної прокуратури України, за сім місяців 2016 року було зафіксовано 426,5 тисяч кримінальних правопорушень, що на 72,2 тисячі або на 20,4 % більше ніж за аналогічний період минулого року [11]. У першому півріччі 2016 року, порівняно з аналогічним періодом 2015-го, приріст тяжких злочинів і злочинів середньої тяжкості склав 23-26 %. Кількість особливо тяжких злочинів після різкого стрибка в 2015-му майже не змінилася. Небезпечна сьогоднішня тенденція - зростання кількості злочинів з використанням вогнепальної зброї. Головною причиною називають міграцію зброї із зони АТО.

Найнебезпечнішим містом в країні виявилась столиця держави - місто Київ: у 2016 році тут зареєстрували 55,1 тис. злочинів. Порівняно з 2015 роком у місті на 60 % зросла кількість вуличних грабежів, на 13-15 % - кількість викрадень, вдвічі - до 25 тис. - крадіжок [12].

Розкривання теж впало, зокрема, тяжких злочинів на 42 % в 2015 році порівняно з 2014 роком [13].

Повертаючись до одного з найдавніших компонентів світової цивілізації - поліції, аналіз світового досвіду свідчить, що існує ряд умов ефективного функціонування поліції:

наявність правової бази, що виражає волю суспільства щодо поліції;

чітке управління з боку вищої національної і регіональної адміністрації;

соціальна довіра;

укомплектованість особовим складом і наявність у нього здібностей, адекватних розв'язуваним завданням;

достатнє фінансування і оснащення необхідними засобами озброєння, зв'язку, транспорту, криміналістичної техніки та ін. [14].

На цьому етапі в Україні не існує жодної умови для ефективного функціонування поліції. Але процес оновлення правоохоронних структур - це одна з найважливіших, найскладніших частин реформування. І хоча цей процес іде з великими труднощами, є надія, що Україні вдасться сформувати функціональну та ефективну систему поліцейських органів європейського зразка, якісно вдосконалити управлінську діяльність МВС, підвищити ефективність та забезпечити своєчасність реагування на сучасні виклики та загрози.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Питання реформування органів внутрішніх справ України : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 року № 1118-р // Офіційний вісник України. - 2014. - № 96. - Ст. 2767.

2. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 878 // Офіційний вісник України. - 2015. - № 89. - Ст. 2972.

3. Про центральні органи виконавчої влади : Закон України від 17 березня 2011 року № 3166-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 38. - Ст. 385.

4. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 401 // Офіційний вісник України. - 2014. - № 72. - Ст. 2026.

5. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Указ Президента України; Указ від 06.04.2011 № 383/2011 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 29. - Ст. 1222.

6. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ : Закон України від 10 січня 2002 року № 2925-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 16. - Ст. 115.

7. Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2016 року № 730 // Офіційний вісник України. - 2016. - № 76. - Ст. 2526.

8. Про Національну гвардію України : Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ : Закон України від 13 березня 2014 року № 876-VII // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 17. - Ст. 594.

9. Деканоідзе: проти поліцейських у 2016 році відкрито понад 600 кримінальних справ.

10. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.eramedia.com.ua/article/238636- dekanodze_proti_poltceyiskih_urotc_vdkrito_ponad krimnalnih_s/.

11. Патрульна поліція Києва вже розбила 150 з 235 службових автомобілів // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dt.ua/UKRAINE/patrulna-policiya-kiyeva-vzhe-rozbila- 150-z-235-sluzhbovih-avtomobiliv-214959_.html.

12. Генеральна прокуратура України. Статистична інформація. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/stat.html.

13. “Епідемія злочинності”: кількість тяжких злочинів по країні зросла на чверть, найне- безпечніше - у Києві [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.unian.ua/society/ 1452506-epidemiya-zlochinnosti-kilkist-tyajkih-zlochiniv-po-krajini-zrosla-na-chvert-naynebezpechnishe- u-kievi.html.

14. Розкривання тяжких злочинів знизилось на 42 % в 2015. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukranews.com/ua/news/409336-rozkryvannya-tyazhkykh-zlochyniv-znyzylos- na-42-v-2015.

15. Міжнародна поліцейська енциклопедія : У 10 т. / Відповідальний ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю.Кондратьев, В.Я.Тацій, Ю.С.Шемшученко. - К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. - 1230 с.

Отримано 11.10.2016

Размещено на Allbest.ru