Судимість в Україні та зарубіжних державах: порівняльний аналіз законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.22(100:477)

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник

СУДИМІСТЬ В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВАХ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА

А.О. Расюк,

Актуальність здійснення порівняльного аналізу норм чинного вітчизняного та зарубіжного кримінального законодавства з питань погашення та зняття судимості зумовлена необхідністю вдосконалення кримінально-правової охорони суспільних відносин та має на меті приведення норм законодавства України про судимість у відповідність із сучасними світовими нормами у цій галузі. В умовах побудови в Україні правової держави вивчення змісту зазначених норм іноземного законодавства дозволить глибше дослідити цей правовий інститут та розробити відповідні пропозиції щодо його вдосконалення. У цьому аспекті потребують вивчення та ретельного аналізу норми про судимість (або про близькі за своїм змістом правові явища) в законодавстві США, Великобританії, Франції, Німеччини, Польщі, Швейцарії, Латвії, Болгарії та деяких інших держав.

Вивчення аналітичних даних за минулий рік свідчить про те, що в Україні спостерігається суттєве погіршення криміногенної ситуації. Так, у 2015 році на 6,8 % більше обліковано кримінальних правопорушень порівняно із попереднім 2014 роком (565182 проти 529139), відзначається зростання тяжких злочинів (із 154216 у 2014 році проти 177855 в 2015 році, що більше на 15,3 %), відповідно й частка їх у загальній злочинності також суттєво збільшилася (з 26,6 до 31,47 %) [1, с. 6]. Враховуючи цю обставину, а також терміни досудового розслідування й строки розгляду кримінальних проваджень у судах, можна констатувати та передбачити, що впродовж 2016 року в Україні відповідно збільшиться кількість осіб, які після набрання щодо них обвинувальним вироком суду законної сили набудуть правового статусу судимих. За таких умов різноманітні аспекти вивчення та аналізу проблем правового інституту судимості в межах науки кримінального права постають як важливі дослідницькі завдання.

У кримінальних кодексах (далі - КК) деяких держав Європи (Болгарії, Сан-Марино, Швейцарії, Франції) замість поняття “зняття (погашення) судимості”, яке, за визначенням окремих авторів, є юридичною фікцією, використовується поняття “реабілітація”, а КК інших держав (Естонії, Австрії, Голландії, Данії, Норвегії, Швеції) взагалі не містять субінституту судимості чи реабілітації [2, с. 17].

Слід зауважити, що чимало важливих кримінально-правових норм Загальної частини, відомих українському законодавцеві, відсутні у федеральному кримінальному законодавстві США, зокрема ті з них, що визначають поняття судимості та множинності злочинів (повторності, сукупності й рецидиву) [3, с. 103].

На думку окремих вчених, у Кримінальному кодексі України доцільно відмовитися від термінів “зняття судимості” та “погашення судимості” і замінити їх термінами “реабілітація за рішенням суду” та “реабілітація за законом”, а також законодавчо регламентувати питання реєстрації судимості [2, с. 24].

У тому чи іншому вигляді норми, якими регламентується судимість або її окремі ознаки, властиві законодавству країн як англосаксонської, так і романо- германської правових систем. Зокрема, вони існують у кримінально-правових актах США, Англії, Франції, Німеччини, Іспанії, Швейцарії, Польщі, Латвії, Росії, Білорусі, Молдови, Казахстану, Азербайджану та ін. Безперечно, ці норми мають певні особливості, оскільки пов'язані з правовими системами, які характеризуються власними історичними, соціальними та психологічними підставами та не завжди збігаються з основами вітчизняної системи.

Порівняльно-правове дослідження судимості варто розпочати з розгляду особливостей її правової регламентації в англосаксонській правовій сім'ї. Так, кримінальне законодавство США та Англії характеризується тим, що в ньому переважають конкретні приписи про умови та порядок застосування кримінально- правових норм у позначених законодавцем випадках. У цій системі права деякі інститути та субінститути кримінального права не мають такого значення, яке їм надається у кримінальному праві України, а також інших країнах із романо- германською системою права.

До основних джерел кримінального права США належить Конституція США, конституції штатів, Федеральний кримінальний кодекс і правила, кримінальні кодекси штатів і підзаконні акти. У правотворчій функції Верховного Суду США істотне значення має судовий прецедент [5, с. 52-63]. Незважаючи на те, що сфера дії прецедентного права у США є дещо вужчою, ніж в Англії, воно все ж таки відіграє значну роль серед кримінально-правових джерел.

Американське федеральне кримінальне законодавство не містить законодавчого визначення судимості й фактично не використовує це поняття, тому у відповідних положеннях Зведення законів США та Федерального Кримінального кодексу й правил немає спеціальних вказівок щодо погашення або зняття судимості. Порівняно з українським законодавством таку відсутність положень про припинення судимості деякі правники справедливо визнають негативним досвідом [6, с. 17].

Однак серед обставин, які повинні бути враховані судом під час вирішення питання про виправданість смертного вироку, у § 3592 розділу 18 “Злочини та кримінальний процес” Зведення законів США указується на факт засудження, що передує вчиненню останнього злочину. Поряд із цим строки, протягом яких цей факт є значущим, не визначаються [5, с. 93 - 96]. Також, згідно з положеннями Зведення законів США, попереднє засудження може мати кримінально-правове значення при визначенні ознак множинності злочинів (ідеться про наявність предикатного засудження за вчинення насильницької фелонії).

Специфічним кримінально-правовим заходом у США є пробація (від лат. “probatio” - випробування), яка більшою мірою тяжіє не до основного покарання, а до окремого виду звільнення від покарання та його відбування (субглава В “Пробація” глави 227 “Покарання” та субглава А “Пробація” глави 229 “Нагляд після засудження” розділу 18 Зведення законів США). Очевидно, що пробація чимось нагадує звільнення від відбування покарання з випробуванням, однак за своїм змістом належить до більш комплексного та самостійного інституту, оскільки: 1) реально дозволяє засудженому перебувати в центрі уваги суспільства, відчувати на собі його піклування та самому брати участь у соціальному обслуговуванні, наказаному судом; 2) дієво впливає на виправлення та перевиховання засудженого через залучення його до праці, навчання та лікування; 3) справляє відновлювальний вплив на стан речей і предметів завдяки тому, що засуджений протягом пробації компенсує заподіяну злочином шкоду тощо [7, с. 96]. Крім того, вбачаємо певну схожість вказаного правового інституту з субінститутом судимості, регламентованим чинним вітчизняним законодавством.

Реституційні центри повинні гарантувати відшкодування засудженим завданої ним в результаті вчинення злочину матеріальної шкоди. Працюючи за межами центру, засуджений за рахунок цього сплачує встановлену судом реституцію, частково компенсує своє проживання в центрі, допомагає утриманцям тощо. У вільний від основної роботи час засуджений має безкоштовно працювати у самому центрі. У разі позитивних зрушень особа може бути звільнена у подальшому для відбування пробації, і навпаки, негативна поведінка засудженого тягне за собою переведення в тюремні установи без урахування часу, проведеного у реституційному центрі [3, с. 296].

Вважаємо, що наведені позиції американського законодавства мають бути враховані під час вдосконалення положень Розділу XIII “Судимість” КК України в контексті наповнення строків припинення судимості як часових меж існування стану судимості змістом, невід'ємною складовою правового стану судимості. Державні органи не повинні просто чекати, поки сплинуть строки погашення або зняття судимості, а вживати дієвих заходів, спрямованих на виправлення особи, її ресоціалізацію, відновлення її як повноцінного члена суспільства, створення реальних умов для відшкодування шкоди, завданої злочином.

Таким чином, кримінальне законодавство країн з англосаксонською системою права не містить положень, які б закріплювали загальні для всіх випадків застосування кримінального закону поняття судимості, у тому числі положень про строки судимості, порядок їх обчислення, а також їх правові наслідки. Завдання соціального контролю над неблагополучною в кримінальному відношенні особою вирішуються на засадах індивідуалізації відповідальності з застосуванням заходів пробації, умовного засудження тощо.

Схожа ситуація проглядається й при аналізі джерел кримінального права Англії. Особливість англійського кримінального права полягає у відсутності єдиного кримінального кодексу. Спроби створення такого кодексу призвели до появи в Англії у різні роки великої кількості кримінальних законів, що об'єднали у собі як матеріальні, так і процесуальні правові норми. Закони, в яких закріплені положення Загальної частини, почали видаватися у 70-х роках. Це закони про кримінальне право 1967 р. і 1977 р., Закон про кримінально каране посягання 1981 р., Закон про злочин (покарання) 1997 р. Також деякі положення Загальної частини кримінального права закріплені в законах, що містять кримінально- процесуальні норми [8, с. 216-217]. Відмінність англійського кримінального права полягає у відсутності єдиного кримінального кодексу. Тому для з'ясування змісту кримінально-правових норм англійський законодавець відсилає до численних правових актів і закріплених у них дефініцій, що об'єктивно ускладнює формування цілісного та повного уявлення про судимість у англійському кримінальному праві.

Законодавче визначення поняття судимості в англійському кримінальному праві відсутнє. До того ж особливістю кримінального законодавства Англії можна назвати те, що, описуючи те чи інше кримінально-правове поняття, законодавець не використовує термін “судимість”, а вживає певні юридичні терміни [9, с. 85]. Наприклад, для опису повторності в законодавстві використовуються такі поняття, як факт засудження або фактичне виконання покарання. Уживаючи зазначені терміни, законодавець має на увазі наявність у особи попереднього засудження незалежно від відбуття покарання.

У Кримінальному кодексі Франції 1992 р. термін “судимість” використовується, однак саме поняття судимості законодавчо не розкривається; відсутні й положення, які б регламентували правові наслідки судимості. Згідно зі ст. 13313 КК Франції реабілітація за законом надається засудженій фізичній особі, яка впродовж визначеного законом строку не була піддана жодному новому засудженню за злочин або проступок. Відповідно до ст. 133-16 КК Франції реабілітація тягне за собою відміну будь-якої неправоздатності або позбавлення прав, що випливають із вироку [10, с. 234-235]. кримінальний судимість засуджений шкода

Судимість не згадується серед обставин, які обтяжують покарання. Відповідно до положень КК Франції вона не породжує додаткових юридичних наслідків і не може бути підставою для застосування заходів безпеки, а також не перешкоджає звільненню від покарання. Судимість означає факт засудження особи за вчинення злочину, проступку або порушення, що підлягає врахуванню під час визначення ознак рецидиву та його різновидів [11, с. 121-123]. Усвідомити кримінально- правове значення факту попереднього засудження або відбування покарання за КК Франції можна також завдяки змісту поняття реабілітації.

Можливість реабілітації (за законом і за рішенням суду) передбачено відділом IV глави 3 розділу III книги І КК Франції. Так, відповідно до ст. 133-13

КК Франції реабілітація надається засудженій фізичній особі, котра протягом визначених законом строків (мінімальний із яких дорівнює трьом рокам, максимальний - десяти) не була піддана ніякому новому засудженню за злочин або проступок [11, с. 161-162]. Реабілітація за законом може надаватися також і юридичній особі. Крім того, обставиною, що погашає всі наслідки попереднього засудження, є амністія, яка веде до скасування судимості, чого не можна сказати про помилування, яке має наслідком лише звільнення від виконання покарання (ст. 133-7 КК Франції) [11, с. 160]. Особливості реабілітації за рішенням суду регламентовано КПК Франції.

У КК Федеративної Республіки Німеччина в редакції 1998 року не закріплено поняття судимості як факту, який має кримінально-правове значення та впливає на застосування покарання або звільнення від нього. Разом з тим, КК ФРН передбачає певні аналоги реабілітації. До них можна віднести, скажімо, “поновлення в правах”, коли суд може поновити втрачені особою за вироком суду права (обіймати певні посади, виборчі тощо), якщо фактично минула половина строку і є підстави вважати, що засуджений більше не вчинить умисних злочинів (§ 45 і 45-Б); дострокове припинення встановленого нагляду (§ 68-Е); дострокове скасування заборони на видачу водійських прав [4, с. 394].

Так, КК ФРН містить низку додаткових наслідків вчинення злочину, які настають для засудженого без окремого їх згадування у вироку суду [12, с. 303305]. Наприклад, йдеться про позбавлення права займати певні посади, права користуватися правами, отриманими в результаті публічних виборів, права привселюдно обирати або голосувати, права бути обраним і права голосу [13, с. 142 - 148], які мають подібність із загально-правовими наслідками судимості в кримінальному законодавстві України. Таким чином, у кримінальному законі ФРН містяться лише деякі елементи судимості, і говорити, що тільки судимість породжує додаткові наслідки, навряд чи правильно, адже кримінально-правовою підставою особливого правового статусу особи є також факт засудження без відбування покарання й один лише факт вчинення злочину з минулою давністю.

Розділом 5 третьої книги КК Швейцарії 1937 р. (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено особливості здійснення реєстру обліку судимості. Так, згідно зі ст. 62 КК Швейцарії дані про обвинувальні вироки повинні заноситися до спеціального реєстру обліку судимості (ст.ст. 359-364). Запис у реєстрі анулюється, якщо від дня вироку про призначення покарання у виді позбавлення волі минули певні строки. З цього моменту особа вважається реабілітованою (несудимою) [14, с. 133-134]. Отже, у законі не розкривається сутність судимості як особливого правового статусу особи, котра є засудженою за вчинення злочину, не визначаються правові наслідки судимості тощо. Реабілітація, яку можна вважати аналогом вітчизняного погашення чи зняття судимості, означає лише припинення певних наслідків засудження особи за вчинення злочину. У цьому контексті буде справедливим зауважити, що деякі правники пропонують у КК України відмовитися від термінів “погашення судимості” та “зняття судимості” і замінити їх термінами “реабілітація за рішенням суду” і “реабілітація за законом” (за аналогією до КК Швейцарії та низки інших країн) [4, с. 605]. На наш погляд, така пропозиція є дещо передчасною. Зміна назви сама по собі (без інституційних змін сутності судимості) нічого не варта. Більш важливим є наповнення судимості реабілітаційним змістом.

У загальній частині КК Республіки Польща 1997 р. також містяться норми про судимість. Зокрема, главою XII “Погашення судимості” передбачено, що з моменту погашення судимість вважається неіснуючою. КК Польщі встановлює строки та передбачає інші умови для погашення судимості в осіб, котрі були засуджені до покарань у вигляді штрафу або обмеження волі (§ 4 ст. 107), довічного позбавлення волі (§ 3 ст. 107), позбавлення волі на певний строк (§ 1 ст. 107).

Незважаючи на назву розділу, польський кримінальний закон передбачає й альтернативну форму припинення судимості, аналогом якої в КК України є зняття судимості. Однак вона має свою специфіку. Так, у § 2 ст. 107 КК Польщі йдеться про те, що за заявою засудженого суд може постановити рішення про погашення судимості після спливу п'яти років, якщо засуджений у цей період дотримувався правопорядку, а строк призначеного покарання у вигляді позбавлення волі не перевищував трьох років [15, с. 99-100].

Кримінальний кодекс Латвійської республіки 1998 р. у ст. 63 “Погашення та зняття судимості” містить пряму вказівку на судимість як на юридичний наслідок засудження особи. Згідно з ч. 9 ст. 63 КК Латвії зняття судимості анулює всі кримінально-правові наслідки вчиненого злочинного діяння. На відміну від КК України, у вказаному законі строки судимості встановлено залежно лише від виду й міри покарання без урахування тяжкості злочину. Крім цього, судимість може бути знята в порядку помилування або амністії [16, с. 102-105].

У КК Болгарії замість понять “погашення судимості” і “зняття судимості” використовується поняття “реабілітація”. Так, найбільш вагомі реформи Кримінального кодексу Болгарії після його прийняття здійснені в 1982 р. Тоді вперше в кримінальне законодавство Болгарії було включено новий інститут - повна реабілітація за правом (ст. 88 а КК Республіки Болгаріїї) [17, с. 15]. Як зазначено у ст. 88 а КК Республіки Болгарії, якщо після відбуття покарання сплинув встановлений законом строк і засуджений не вчинив нового умисного злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, судимість та її наслідки усуваються. Строки реабілітації за правом знаходяться в діапазоні від двох до п'ятнадцяти років з урахуванням виду та розміру покарання.

Згідно зі ст. 85 КК Республіки Болгарії реабілітація усуває судимість і відміняє на майбутнє наслідки, які закон пов'язує з самим фактом засудження. Виключення становлять засуджені за злочини проти миру та людства. Видами реабілітації є реабілітація за правом і реабілітація судом [17, с. 15].

Реабілітація за правом (ст. 86) не настає у разі вчинення злочину повнолітньою особою, якщо вона вже була один раз реабілітована, і - за критерієм виду покарання - може настати лише у випадках, коли особа засуджена: а) умовно і протягом іспитового терміну не вчинила нового злочину; б) до позбавлення волі на строк до трьох років, виправних робіт чи обов'язкового поселення і протягом трьох років з моменту відбуття покарання не вчинила нового злочину, який карається позбавленням волі чи більш тяжким покаранням; в) до штрафу, громадського осуду чи позбавлення прав і протягом року з моменту виконання покарання не вчинила іншого злочину загального характеру; г) до досягнення нею повноліття і протягом двох років з моменту відбуття покарання не вчинила нового злочину загального характеру, за який їй могло бути призначене позбавлення волі. Крім того, за загальним правилом особа вважається не судимою і у випадку, коли спливли передбачені ст. 82 цього КК строки давності призначення покарання і засуджена особа не вчинила нового злочину загального характеру, за який їй могло бути призначене позбавлення волі. В усіх інших випадках можливою є лише реабілітація судом, який виніс вирок як суд першої інстанції, за сукупності встановлених законом умов, а саме коли засуджена особа: а) впродовж трьох років з моменту відбуття покарання не вчинила нового злочину, який карається позбавленням волі чи більш тяжким покаранням; б) гарно себе поводила; в) відшкодувала шкоду, заподіяну умисним злочином (але її невідшкодування за поважних причин не може бути перешкодою для реабілітації); г) відбула призначене їй додаткове покарання у вигляді обов'язкового поселення, позбавлення права обіймати певну посаду, займатися певною діяльністю чи проживання у певній місцевості або сплатила призначений їй як додаткове покарання штраф (ст. 87) [4, с. 391-392].

З огляду на проведений аналіз, можна зробити висновок, що кримінально- правове значення судимості відповідно до законодавства зарубіжних держав відрізняється від аналогічного значення за вітчизняним кримінальним правом. У кримінальному праві західноєвропейських держав (Великобританії, Франції, Німеччини) та США судимість не виокремлюється у правовий субінститут; нерідко відсутнім є загальне визначення поняття судимості; не закріплено положення про порядок обчислення строків погашення судимості та наслідки судимості. Водночас положення про попереднє засудження (судимість), що закріплені в кримінальних законах зарубіжних держав, певним чином пов'язані з вирішенням кримінально-правових питань, наприклад, із призначенням покарання, його суворістю, накладенням інших додаткових обмежень.

Список використаних джерел

1. Баганець О.В. Криміногенний вал. Стан злочинності в Україні за минулий рік та результати протидії їй з боку держави і як це пов'язано з реформуванням правоохоронних органів / О.В. Баганець // Юридичний вісник України. - № 15 (1084) 15-21 квітня 2016 року. - С. 6-7.

2. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи : порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / М.І. Хавронюк. -- К., 2007. -- 36 с.

3. Савченко А.В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів Америки : комплексне порівняльно-правове дослідження : [монографія] / А.В. Савченко. - К. : КНТ, 2007. - 596 с.

4. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи : порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : [монографія] / М.І. Хавронюк. - К. : Юрисконсульт, 2006. - 1048 с.

5. Уголовное право зарубежных государств. Особенная часть : [учеб. пособие] / под ред. и с предисл. И.Д. Козочкина. - М. : Камерон, 2004. - 528 с.

6. Савченко А.В. Порівняльний аналіз кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства Сполучених Штатів Америки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія ; кримінально- виконавче право / А.В. Савченко. - К., 2007. - 36 с.

7. Савченко А.В. Щодо вдосконалення інституту покарання в Україні з урахуванням досвіду США / А.В. Савченко // Наука і правоохорона. - 2008. - № 2. - С. 91-99.

8. Понятовская Т.Г. Правовое значение судимости : [монография] / Т.Г. Понятовская, Г.Х. Шаутаева. - Ижевск : Детектив-информ, 2003. - 241 с.

9. Грамматчиков М.В. Судимость : исторический, уголовно-правовой и уголовноисполнительный аспекты : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / М.В. Грамматчиков. - М., 2003. - 195 с.

10. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии) : сб. законодат. материалов / под ред. И. Д. Козочкина. - М. : Зерцало, 1999. - 346 с.

11. Уголовный кодекс Франции / [науч. ред. канд. юрид. наук, доц. Л.В. Головко, канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой ; пер. с фр. и предисл. канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой]. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. - 650 с.

12. Есаков Г.А. Уголовное право зарубежных стран / Г.А. Есаков, Н.Е. Крылова, А.В. Серебреникова. - М. : Проспект, 2008. - 336 с.

13. Уголовный кодекс ФРГ / [пер. с нем.]. - М. : Зерцало-М, 2001. - 202 с.

14. Уголовный кодекс Швейцарии / [пер. с нем.]. - М. : Зерцало-М, 2001. - 138 с.

15. Уголовный кодекс Республики Польша / [науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашов, докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецова ; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Э.А. Саркисовой ; перевод с польск. Д.А. Барилович]. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. - 234 с.

16. Уголовный кодекс Латвийской Республики / [науч. ред. и вступ. статья канд. юрид. наук А.И. Лукашова и канд. юрид. наук Э.А. Саркисовой ; пер. с латыш. канд. юрид. наук А.И. Лукашова]. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. - 313 с.

17. Уголовный кодекс Республики Болгария / [науч. ред. канд. юрид. наук, проф. А.И. Лукашова ; пер. с болг. Д.В. Милушева, А.И. Лукашова ; вступ. статья И.И. Айдарова]. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. - 298 с.

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз судимості (або близьких за своїм змістом правових явищ) за кримінальним законодавством України та зарубіжних держав, обґрунтовано відмінність кримінально-правового значення вітчизняного інституту судимості від аналогічного значення за кримінальним правом зарубіжних держав. Акцентовано увагу на положеннях зарубіжного законодавства, які можуть бути враховані при вдосконаленні правового інституту судимості в Україні, зокрема щодо особливостей виключення запису про судимість із реестру засуджених, визнання відшкодування засудженим завданої ним в результаті вчинення злочину матеріальної шкоди однією з умов, необхідих для погашення судимості.

Ключові слова: судимість, правовий інститут судимості, кримінально- правове значення судимості, пробація, реабілітація.

В статье осуществлен сравнительный анализ судимости (или близких по своему содержанию правовых явлений) по уголовному законодательству Украины, и зарубежных государств, обоснованно отличие уголовно-правового значения отечественного института судимости от аналогичного значения по уголовному праву зарубежных стран. Акцентировано внимание на положениях зарубежного законодательства, которые могут быть учтены при совершенствовании правового института судимости в Украине, в частности относительно особенностей исключения записи о судимости из реестра осужденных, признания возмещения осужденным причиненного им в результате совершения преступления материального ущерба одним из условий, необходимых для погашения судимости.

Ключевые слова: судимость, правовой институт судимости, уголовноправовое значение судимости, пробация, реабилитация.

Paper carries out a comparative analysis of previous conviction (or similar content legal phenomena) under the criminal legislation of Ukraine and foreign countries, proves the difference between criminal and legal importance of national institution of criminal record from similar one in criminal law of foreign countries. The attention is focused on the dispositions of foreign law, which may be considered in the improvement of the legal institution of previous conviction in Ukraine, including the features of the withdrawing of the conviction of the register of prisoners, the recognition of compensation by prisoners the commission of the crime of pecuniary damage of one of the conditions required to settle the criminal record.

Keywords: previous conviction, legal institution, criminal legal significance of conviction, probation, rehabilitation.

Размещено на Allbest.ru