Потерпілі від хуліганства (за матеріалами узагальнення судової практики)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.9

ПОТЕРПІЛІ ВІД ХУЛІГАНСТВА (ЗА МАТЕРІАЛАМИ УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ)

В.В. Артюхова

Сучасні позитивні тенденції, що існують в українському суспільстві і виражаються в зростанні рівня освіти та культури населення, правосвідомості, державної охорони громадського порядку, ще не в змозі повною мірою викорінити таке вкрай негативне та застаріле явище, як хуліганство. Тому кримінологічне дослідження цього злочину з метою розроблення ефективних заходів запобігання та протидії хуліганству є одним із нагальних завдань сучасної кримінологічної науки.

Значний інтерес для кримінологічної характеристики аналізованого злочину мають дані про потерпілих (жертв), їх поведінку, причини, що зумовили вчинення незаконних дій. Адже нерідко, ще на стадії виникнення та розвитку конфліктної ситуації, яка була поштовхом для вчинення злочину, поведінка потерпілого від хуліганських дій була не такою пасивною та малозначною, як може здаватися на перший погляд, а відверто провокативною чи на межі злочинної.

На загальнотеоретичному рівні питання віктимології висвітлювались у працях таких українських науковців, як-от: В.В. Василевич, О.М. Джужа та Є.М. Моїсеєв, О.Г. Кулик, В.С. Малишев, В.О. Туляков та ін. [1; 2; 3; 4]. Щодо віктимологічної характеристики жертв хуліганства слід зазначити, що це питання є малодо- слідженим - не в останню чергу через брак кримінологічного пізнання цього злочину. У вітчизняній юридичній науці дослідженню особи потерпілого від хуліганства приділялась увага на рівні дисертацій: М.М. Єфімова, О.А. Івахненка, В.О. Калашніка, В.В. Налуцишина, Г.І. Піщенка [5; 6; 7; 8; 9]. Заслуговує також на увагу монографія В.В. Кузнецова, В.В. Бабаніної та Л.О. Кузнецової [10].

Аналіз відповідних наукових праць та інших джерел свідчить про те, що віктимологічній характеристиці особи, потерпілої від хуліганства, після прийняття Кримінального кодексу України 2001 р., на теренах вітчизняної науки, повторимо, приділялось недостатньо уваги. Потерпілі від хуліганства переважно вивчались у контексті дослідження об'єкта хуліганства, психологічного аналізу мети та мотиву цього виду злочинів, криміналістичної характеристики потерпілих. Водночас висвітлена у працях згаданих науковців інформація щодо жертв хуліганства створює необхідну основу для подальших досліджень зазначеної теми.

Завданням статті вбачаємо висвітлення складових кримінологічної характеристики осіб, потерпілих від хуліганства: соціально-демографічних та віктимоло- гічних рис. Така інформація дозволить у подальшому створити типологію жертв хуліганства і на цій основі розробити ефективні заходи віктимологічного запобігання.

Дослідження ґрунтується на узагальненні емпіричного матеріалу, здобутому шляхом вибіркового вивчення нами 400 матеріалів архівних кримінальних проваджень про хуліганство (ст. 296 Кримінального одексу України (далі - КК України)), що розглянуті місцевими судами Дніпропетровської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Одеської, Тернопільської і Херсонської областей, міст Києва та Харкова упродовж 2010-2015 років.

Отже, на підставі вивчення та узагальнення судової практики у справах про хуліганство встановлено, що злочинцями було завдано моральної, фізичної або майнової шкоди 524 особам, з яких 94,8 % були фізичними особами, а 5,2 % - юридичними. У 2,5 % проваджень - потерпілі відсутні. У статті визначено типові особливості фізичних осіб, потерпілих від хуліганства.

За характером завданої шкоди: 82% потерпілим спричинено фізичну шкоду у виді тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості (легкі тілесні ушкодження, що не призвели до короткочасного розладу здоров'я чи незначної втрати працездатності (47,9 %) або спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності (22,3 %), середньої тяжкості тілесні ушкодження (6,4 %), тяжкі тілесні ушкодженння (4,2 %), тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого (1,2 %); у багатьох випадках (33,4 %) особам завдано матеріальної шкоди у виді знищення чи пошкодження майна, тимчасового припинення нормальної діяльності закладів відпочинку чи торгівлі тощо; майже кожній десятій жертві (9,4 %) заподіяно моральну шкоду через приниження честі та гідності, погрозу фізичної розправи тощо Примітка. Сума наведених показників перевищує 100 %, оскільки іноді потерпілим одночасно було завдано як фізичної, так і матеріальної чи моральної шкоди..

1. Соціально-демографічні ознаки особи (включають відомості про стать, вік, національність і громадянство, сімейний стан, рівень освіти, соціально- професійний статус, місце роботи, засоби існування потерпілого) мають важливе наукове та практичне значення. Така інформація на підставі узагальнених рис осіб дозволяє виявити соціальні групи населення, які найбільш часто потерпають від цього виду суспільно небезпечних діянь та, відповідно, потребують посилення заходів віктимологічної профілактики.

Стать. У процесі вивчення матеріалів судової практики було встановлено, що чоловіки частіше стають жертвами хуліганства (76,5 %), аніж жінки (23,5 %). Наведені результати є очевидними з огляду на те, що чоловіки, як правило, більш самовпевнені та рішучі. Вони частіше заводять нові знайомства (подекуди досить сумнівні) та вступають у сторонні конфлікти, мають більше вільного часу, оскільки не обтяжені домашньою роботою та вихованням дітей, більше схильні до вживання алкогольних напоїв.

Вік. Установлено, що серед потерпілих від хуліганства 54,7 % становить молодь, тобто особи віком від 14 до 35 років, жертви середнього та старшого віку складають 45,3 %. Найбільш поширена вікова група - особи віком від 19 до 25 років (19,5 %). На другому місці - особи від 26 - 30 років (15,1 %), на третьому - 51 - 65 років (11,9 %). Водночас варто звернути увагу на категорію неповнолітніх потерпілих (осіб від 14 до 18 років), кількість яких становить 11% та практично дорівнює показнику неповнолітніх хуліганів (11,2 %). Наведені дані є досить передбачуваними, оскільки у хуліганів і потерпілих цієї вікової групи - спільні місця навчання, проведення дозвілля, подібні інтереси. Стосовно віктимності неповнолітніх слід наголосити на такому: до одного з основних факторів, які її формують, може належати несформованість особи у фізичному та моральному сенсі, що заважає протистояти хуліганським діям, завчасно виявляти потенційно небезпечні ситуації, об'єктивно оцінювати їх та уникати.

Загалом наведена вікова характеристика доводить той факт, що жертвою хулігана може стати як школяр, так і пенсіонер, що потребує розроблення диференційованих заходів віктимологічної профілактики, спрямованих на різні вікові групи.

Громадянство та національність. Судова практика свідчить про те, що % осіб, постраждалих від хуліганства, є громадянами України, 2,4 % - громадянами інших країн. За національністю 90,7 % жертв - українці, 6,2 % - росіяни, 3,1 % - представники інших національностей. Такі ознаки є майже ідентичними з даними про осіб злочинців, що свідчить про те, що цей вид злочину - поширений серед співвітчизників.

Сімейний стан. Значна кількість потерпілих (45,0 %) не перебували у шлюбі, 27 % - на момент вчинення злочину були одружені. Стосовно інших 28,0% відповідні відомості у матеріалах справ відсутні. Наведені показники можуть свідчити про позитивну антивіктимогенну роль сім'ї.

Рівень освіти. Освітній рівень потерпілих характеризується такими показниками. Третина жертв (32,4 %) мала вищу або незакінчену вищу освіту; в інших осіб була повна загальна середня освіта (19,5 %), професійно-технічна (13,3 %), базова загальна середня освіта (5,2 %) чи початкова загальна освіта (1,4 %). Стосовно 28,0 % осіб інформація щодо рівня освіти у матеріалах кримінальних проваджень - відсутня.

Порівнявши наведені дані з відповідними показниками стосовно засуджених (вищу або незакінчену вищу освіту мали 17,5 %, повну загальну середню освіту - %, професійно-технічну - 26,8 %, базову загальну середню освіту - %), можна помітити, що освітній рівень як злочинців, так і потерпілих є досить високим. Це не обов'язково можна розглядати в аспекті віктимологічних факторів, однак така ситуація може викликати запитання щодо моральних засад освіти в нашій державі.

Соціально-професійний статус. Місце роботи. На момент вчинення злочину % потерпілих не працювали і не навчались, 11,4 % були студентами або учнями загальноосвітніх, професійно-технічних чи вищих навчальних закладів, % - пенсіонерами, а щодо 20,8 % осіб в матеріалах справи не було відомостей.

Значна частина осіб (41,0 %) була офіційно працевлаштована на підприємствах різних форм власності та займалась суспільно корисною працею. На підставі наявних в матеріалах кримінальних проваджень відомостей щодо місця роботи та займаної посади, а також відповідно до Класифікатора професій, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 327 від 28.07.2010 (в редакції від 01.03.2015), нами визначено такі категорії професій жертв [11]. Зокрема, 27,5 % потерпілих були працівниками сфери торгівлі та послуг (працівники охоронних служб, продавці в магазинах, бармени тощо), 23,1 % - фізичними особами-підприємцями (підкреслимо, що така категорія працівників у Класифікаторі професій не згадується, а виокремлена нами з власної ініціативи на підставі результатів вивчення матеріалів судової практики), 15,2 % - робітниками з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (водії автотранспортних засобів, робітники, що обслуговують промислове устаткування); 12,8 % - керівниками та менеджерами (директори фірм, менеджери, начальники відділень міліції тощо), 10,3 % - професіоналами (інженери, юристи, економісти, прокурори, викладачі вищих навчальних закладів тощо), 7,4 % - фахівцями (оперуповноважені, адвокати, інспектори органів внутрішніх справ тощо), 2,5 % - кваліфікованими робітниками з інструментом (слюсарі тощо), 1,2 % - представниками найпростіших професій (консьєржі тощо).

Зазначені дані свідчать про те, що представники сфери торгівлі та послуг (у т.ч. фізичні особи-підприємці, які здійснюють аналогічну діяльність) через специфіку своєї роботи нерідко стають потерпілими від хуліганства, оскільки досить часто, у зв'язку з виконанням своїх процесійних обов'язків, вони змушені мати справу з особами у стані алкогольного сп'яніння та за необхідності припиняти їх протиправні дії.

Засоби існування. На момент злочинного посягання 41 % потерпілих працювали і отримували заробітну плату, 12,5 % отримували пенсію або стипендію, % перебували на утриманні в інших осіб, 21,6 % осіб не мали офіційного джерела доходів, не працювали, не навчались, щодо 20,7 % жертв інформація відсутня. жертва хуліганство постраждалий злочин

Такі результати у порівнянні з даними про злочинців (60,9 % осіб не мали офіційного джерела доходів, не працювали, не навчались; 22,5 % працювали і отримували заробітну плату, 11,8 % отримували пенсію або стипендію, 4,8 % перебували на утриманні в інших осіб) свідчать про те, що жертви хуліганства є більш матеріально забезпеченими.

2. У кримінологічній літературі під віктимністю розуміється реалізована злочинним актом підвищена здатність особи, через наявність у неї певних моральних і фізичних властивостей, ставати жертвою злочину за відповідних обставин, інакше кажучи, нездатність уникнути небезпеки там, де це було об'єктивно можливим [12].

З огляду на це, постає питання щодо поведінки жертви хуліганства та її ролі в ґенезі злочину.

Нами виявлено, що в ситуації, яка передувала вчиненню злочину, поведінка потерпілих характеризувалась такими показниками. У 66,8% осіб поведінка була нейтральною, тобто такою, яка жодним чином не могла спровокувати злочинні дії щодо них. Таку інформацію отримано в результаті вивчення протоколів допиту потерпілих, які, зазвичай, не в змозі об'єктивно оцінити свою поведінку з точки зору віктимності.

16,8 % потерпілих виконували трудові обов'язки (охорона місць торгівлі чи громадського харчування (3,6 %), реалізація товарів у місцях торгівлі (3,4 %), надання послуг у сфері автоперевезень (1,6%), надання послуг у сфері громадського харчування (1,4 %), охорона державних підприємств, установ чи організацій (1,4%), охорона громадського порядку (1,4 %), надання медичної допомоги (1,2 %), інше (2,8 %). Наведене свідчить про підвищення рівня віктимності в осіб не через характерну для них поведінку, а через виконання визначеної соціальної ролі, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків чи місцем роботи.

Крім того, у 8,7 % потерпілих поведінка була віктимною та відверто провокуючою (потерпілий перший почав ображати винного чи його друзів, сварився, також вчиняв хуліганські дії тощо). Частина учасників конфлікту (1,8 %) легковажно себе поводила - потерпілий запросив додому малознайому особу чи вживав алкогольні напої з такою особою. Характер поведінки ще 5,9 % жертв не вдалося встановити з наявної в матеріалах проваджень інформації.

На момент вчинення злочину 17,1 % потерпілих перебували у стані алкогольного сп'яніння (для порівняння - кількість хуліганів, які вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння, становить 71 %). Вважаємо, що такий показник може бути більшим, оскільки при проведенні досудового розслідування працівниками правоохоронних органів досить рідко приділяється увага з'ясуванню такої характеристики потерпілих. Зазначену інформацію нам вдалося виявити тільки завдяки наявним у матеріалах справи протоколам допиту (які інколи доводилось порівнювати з протоколами допиту свідків злочину), в яких потерпілі не завжди акцентували увагу на вживанні алкоголю.

Безпосередньо в момент хуліганства потерпілі поводили себе таким чином: намагалися втекти чи втекли (19,7 %); не вживали жодних дій (18,7 %); заспокоювали хулігана (17,8 %); припиняли хуліганські дії (розбороняли учасників конфлікту, викликали працівників правоохоронних органів тощо) (10,8 %), у тому числі затримували злочинця (3,8 %); чинили опір хуліганським діям (нерідко - активний), що мав ознаки необхідної оборони (10,4 %); робили зауваження щодо неправомірної поведінки (6,6 %); погрожували зверненням до правоохоронних органів (2,6 %); кликали на допомогу (1,6 %). Щодо поведінки 8,0% потерпілих матеріали справ не містять інформації. Таким чином, поведінка потерпілих, як правило, характеризується активними діями позитивного характеру, спрямованими на нейтралізацію злочинного наміру хулігана.

Після вчинення хуліганства 42,9 % жертв звертались за допомогою до правоохоронних органів (інколи - до приватних служб охорони), 24,5 % не вживали жодних дій, 19,9 % зверталися за допомогою до громадян, 5,2 % до близьких родичів, 3,2 % до колег, 0,8 % затримували хулігана. Про посткримінальну поведінку 3,4 % потерпілих інформація відсутня.

Має інформаційне значення, з віктимологічної точки зору, характеристика взаємин жертви з хуліганом. Так, 80,7 % потерпілих були раніше незнайомі, % - малознайомі, 3,4 % - знайомі за сумісним проводженням часу, 3,2 % - за місцем проживання, 2,0 % - за місцем роботи, 1,4 % були родичами, 1,0 % - знайомими за місцем навчання.

Викладене дає підстави вперше сформувати типовий віктимологічний портрет потерпілого від хуліганства. Це - молодий чоловік віком від 19 до 30 років, громадянин України, українець, неодружений, з вищою або незакінченою вищою освітою, офіційно працевлаштований, не схильний до вживання алкогольних напоїв, зі злочинцем не знайомий. Перед вчиненням злочину поводить себе нейтрально, під час посягання - активно вчиняє дії, спрямовані на припинення злочину, після - звертається до правоохоронних органів.

Порівняння кримінологічних портретів потерпілого та злочинця свідчить про те, що вони виявляють тотожність у таких показниках, як стать, вік, громадянство та національність, сімейний статус. Разом із тим особа жертви характеризується більш позитивними соціальними рисами.

У цілому жертва хуліганства характеризується комплексом досить стабільних типових соціально-демографічних рис, які, взаємодіючи із зовнішніми чинниками, підвищують можливість особи стати жертвою злочину, оскільки деякі з них мають віктимний характер та схожі з характерними ознаками злочинця.

Наведена кримінологічна характеристика особи потерпілого від хуліганства має важливе наукове та прикладне значення для формування типології жертв хуліганства, детермінації хуліганських дій, розробки ефективних заходів віктимологічного запобігання зазначеному виду злочинів.

Список використаних джерел

1. Джужа О.М. Кримінологічна віктимологія : навч. посіб. /Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, В.В. Василевич та ін. - К. : Атіка, 2006. - 352 с.

2. Кулик О.Г. Злочинність в Україні : теорія і практика кримінологічного дослідження : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / О.Г. Кулик. - К., 2013. - 681 с.

3. Малышев В.С. Карьера жертвы. Популярно о виктимологии / В.С. Малышев. - Донецк : Юрпресс, 2002. - 400 с.

4. Туляков ВА. Виктимология. Социальные и криминологические проблемы / В.А. Туляков. - Одесса : Юрид. лит., 2000. - 335 с.

5. Єфімов М.М. Криміналістична характеристика та особливості розслідування хуліганства : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / М.М. Єфімов. - Дніпропетровськ, 2015. - 239 с.

6. Івахненко ОА. Кримінальна відповідальність за хуліганські діяння : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / О.А. Івахненко. - Дніпропетровськ, 2015. - 205 с.

7. Калашнік В.О. Психолого-юридична характеристика хуліганства : дис. ... канд. юрид. наук : 19.00.06 / В.О. Калашнік. - К., 2009. - 216 с.

8. Налуцишин В.В. Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / В.В. Налуцишин. - К., 2008. - 266 с.

9. Ліщенко Г.І. Попередження хуліганства (кримінально-правовий та кримінологічний аспекти) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Г.І. Піщенко. - К., 1999. - 19 с.

10. Кузнецов В.В. Кримінальна відповідальність за хуліганство : національний та зарубіжний досвід : моногр. / В.В. Кузнецов, В.В. Бабаніна, Л.О. Кузнецова. - К. : TOB НВП “Інтерсервіс”, 2013. - 268 с.

11. Національний класифікатор України “Класифікатор професій” ДК 003:2010 : Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2014 № 327

12. Франк Л.В. Виктимология и виктимность. Об одном новом направлении в теории и практике борьбы с преступностью : учеб. пособ. / Л.В. Франк. - Душанбе : Изд-во Тадж. гос. ун-та, 1972. - С. 22.

Анотація

Стаття присвячена питанню кримінологічної характеристики потерпілих від хуліганства. Розглянуто соціально-демографічні характеристики потерпілих, на підставі чого вперше у вітчизняному правознавстві створено типовий віктимологічний портрет жертви хуліганства, що дозволяє виявити відповідні риси та соціальні групи населення, які найбільш часто потерпають від цього виду суспільно небезпечних діянь. Крім того, у статті приділяється увага поведінці жертви та її ролі в Генезі злочину. Акцентовано на тому, що кримінологічна характеристика особи потерпілого має важливе наукове та прикладне значення для формування їх типології, з'ясування детермінації хуліганських дій, розробки ефективних заходів віктимологічного запобігання зазначеному виду злочинів.

Ключові слова: потерпілий, хуліганство, кримінологічна характеристика, віктимність, запобігання злочинам.

Статья посвящается вопросу криминологической характеристики потерпевших от хулиганства. Рассмотрены социально-демографические характеристики потерпевших, на основании чего впервые в отечественной юриспруденции создан типовым виктимологический потрет жертвы хулиганства, что позволяет выявить соответствующие черты и социальные группы населения, наиболее часто страдающие от данного вида преступлений. Кроме того, в статье обращается внимание на поведение жертвы хулиганства и ее роли в генезисе преступления. Акцентировано на том, что криминологическая характеристика личности потерпевшего от хулиганства имеет важное научное и практическое значение для формирования их типологии, уяснения детерминации хулиганских действий, разработки эффективных мер виктимологического предупреждения указанного вида преступлений.

Ключевые слова: потерпевший, хулиганство, криминологическая характеристика, виктимность, предупреждение преступлений.

Paper deals with the criminological characteristic of hooliganism victims. It gives an analysis of social and demographic characteristics of the victims. It is given modern victimological portrait of hooliganism victims. It allows identifying certain victimization properties and social groups, which frequently suffer from such crimes. It is specially noted that the criminological characteristics of hooliganism victims is of great scientific and practical importance for the formation of their typology, understanding the determination of hooliganism, the development of effective measures of victimization crime prevention.

Keywords: victim, hooliganism, criminological characteristics victimization, crime prevention.

Размещено на Allbest.ru