Свобода панорами в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Свобода панорами в Україні

Свобода панорами є цікавим та важливим інститутом авторського права, закріпленим в законодавстві більшості європейських держав, тож визначення місця свободи панорами та можливих шляхів її законодавчого закріплення в Україні є досить актуальним.

Наразі інституту свободи панорами в Україні приділяється недостатньо уваги. Ґрунтовно займалися дослідженням даного питання Г. Андрощук, О. Андрусенко, К. Братківський, О. Улітіна та інші.

Подібні обмеження та труднощі при використанні та відтворенні об'єктів авторського права притаманні не тільки Франції, а й іншим країнам, в яких законодавчо не врегульовано або ж зовсім не передбачено свободу панорами.

Це право відоме всьому світові. Вперше термін “свобода панорами” (panoramafreiheit) було закріплено у німецькому законі про авторське право (Urheberrechtsgesetz), у ч. 1 ст. 59 якого зазначено: “Допускається відтворення творів, які розміщені в громадських місцях (на вулицях, дорогах), за допомогою прийомів образотворчого мистецтва, зображення графічним способом, на фотографіях, у кінематографічних роботах, а також поширення та публічний показ таких творів. Для архітектурних творів це положення поширюється тільки на екстер'єр” [3]. Нині свобода панорами закріплена в законодавстві 83 країн світу (зокрема, це такі країни, як Австралія, Австрія, Великобританія, Данія, Єгипет, Ізраїль, Індія, Ірландія, Іспанія, Канада, Китай, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Російська Федерація, Сербія, Сінгапур, Словаччина, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія).

Пропонуємо зосередити увагу на висвітленні даного правового інституту в Україні. Свобода панорами в нашій державі не передбачена. Єдиною нормою в законодавстві, що дозволяє використання захищених творів без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням імені автора, є п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Ця норма дозволяє “відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою” [5]. Тобто, існує умови застосування даної норми права: зазначення імені автора, а також відтворення інформаційною метою.

У зв'язку з цим громадська організація “Вікімедіа Україна” в рамках кампанії “Свобода панорами у вільній країні” підготувала законопроект про свободу панорами, який 29 грудня 2014 року було зареєстровано народним депутатом України Тарасом Юриком. Як зазначає один з головних розробників законопроекту, член даної організації та фаховий юрист Дмитро Говор, “Свобода панорами є нормою в більшості цивілізованих країн. Так, у директиві 2001/29/EC Європейського парламенту від 22 травня 2001 року про гармонізацію законодавства про авторське право, зазначається можливість державам-членам ЄС включати пункт про “свободу панорами” до свого законодавства. Законодавство практично всіх країн-членів ЄС передбачає в тому чи іншому вигляді законодавчу норму про “свободу панорами” [4; 7].

Відповідно до законопроекту “Про внесення доповнень до Закону України “Про авторське право та суміжні права” (щодо свободи панорами)” вищезгадану ч. 1 ст. 21 Закону України “Про авторське право та суміжні права” пропонується доповнити пунктом 11 такого змісту: “Відтворення будь-яким способом, крім механічно- контактного копіювання, творів образотворчого, ужиткового мистецтва, архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, які знаходяться у громадських та публічно доступних місцях (за винятком експозицій виставок і музеїв), а також використання зображень, відеограм таких творів” [8].

Під “громадським місцем” законодавство України розуміє “частину (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони” (ч. 1 ст. 1 Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення”) [1].

Запропоновані в рамках законопроекту зміни до ст. 21 Закону України “Про авторське право і суміжні права” дозволять на законодавчому рівні закріпити свободу панорами на ті об'єкти, які постійно знаходяться в місцях, відкритих для загального доступу громадян (а саме: твори образотворчого мистецтва (скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього дизайну тощо), ужиткового мистецтва, архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва), тож така законодавча ініціатива “Вікімедіа Україна” безумовно є позитивним моментом на шляху запровадження свободи панорами в Україні. Проте окремі науковці та громадські діячі наголошують на суттєвих недоліках даного законопроекту, які ми пропонуємо розглянути.

Відповідно, на запропоновані в законопроекті зміни до цієї статті так само поширюється обмеження авторського права обов'язковим зазначенням імені автора. Наприклад, при використанні зображення творів архітектури чи пам'ятників необхідно обов'язково вказати ім'я його архітектора. Ми вбачаємо в цьому суттєве недопрацювання розробників законопроекту, адже не на кожній будівлі зазначається ім'я архітектора. Можна навіть сказати, що табличка із зазначенням авторів архітектурного проекту на будівлі є рідкісним явищем.

За оцінками європейських юристів, таке визначення, що обмежує спектр використання твору “інформаційною метою”, не відповідає загальносвітовому розумінню інституту свободи панорами, а є, швидше, так званим “добропорядним користуванням” (fair use) у сфері інформаційного висвітлення подій [6]. Проте К. Братківський виступає проти використання творів, створених в рамках інституту свободи панорами, з комерційною метою, можливість якої прямо слідує з тексту законопроекту. Він наголошує на доцільності зазначення виключно інформаційної мети, оскільки використання зображень в комерційних цілях порушить законні інтереси авторів. “Ну, насправді, якщо прийняти такий закон, який пропонує Громадська організація “Вікімедіа Україна”, то виходить, що можна сфотографувати на вулиці цікавий монумент, відшукати імена його авторів, зазначити їх, а далі використовувати зображення в комерційних цілях, наприклад, в рекламі, на друкованій та сувенірній продукції, в логотипах компаній тощо. Це явно порушує інтереси авторів. Одна справа використовувати зображення будинків та пам'ятників в інформаційних цілях, а зовсім інше суто в комерційних” [9].

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) та без виплати винагороди допускається відтворення засобами малювання, фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або публічний показ творів образотворчого, ужиткового мистецтва, архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, які розташовані на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд тощо, і доступні для огляду публіки, за умови, що відтворене зображення буде використовуватися з інформаційною метою і не буде окремо використовуватися в комерційних цілях” [9]. Під “інформаційною метою” слід розуміти поширення інформації будь-якого виду (новинна, освітня, наукова, довідкова тощо) [9].

Нам близька позиція К. Братківського, зокрема щодо доповнення Закону України “Про авторське право і суміжні права” окремою статтею, яка не передбачає обов'язкового зазначення імені автора при вільному використанні та відтворенні об'єктів в контексті свободи панорами. Проте ми вважаємо за необхідне наголосити на тому, що запровадження свободи панорами з комерційним використанням (як при виробництві поштових листівок) може позитивно вплинути на рівень туризму в Україні.

Улітіна О. в ході дослідження щодо особливих питань авторського права на фотографічні твори доцільними вважає наступні зміни до Закону України “Про авторське право і суміжні права”:

Без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, та без виплати винагороди допускається відтворення та вільне використання з інформаційною, освітньою та туристичною метою, зображень чи відеограм скульптур та об'єктів, в яких втілено твори архітектури, що постійно розташовані у громадських місцях відкритих для вільного відвідування [10, с. 112].

У змінах, запропонованих О. Улітіною, ми маємо схвально відзначити передбачену можливість відтворення та вільного використання творів для туристичної діяльності. Проте, на нашу думку, в контексті свободи панорами доцільно оперувати поняттями “інформаційна мета” та “комерційна мета”. Згадані освітня, наукова, туристична та інші мають розглядатися як складові двох вищезазначених. Тобто, слід законодавчо окреслити та деталізувати зміст понять “інформаційна мета” та “комерційна мета”, а також вказати сфери (освіта, наука, туризм і т. ін.), які охоплюються кожною метою. Зокрема, туристична мета має розглядатися складовою комерційної, адже, на нашу думку, при законодавчо закріпленій свободі панорами авторської винагороди та зазначення імені автора однаково не потребуватиме як діяльність, пов'язана з виробництвом поштових листівок, так і дяльність, пов'язана зі зйомками художнього кіно про архітектурні пам'ятки України.

Отже, навколо питання щодо запровадження свободи панорами в Україні точиться безліч дискусій. Існує чимало думок серед науковців та громадських діячів щодо необхідності законодавчого закріплення даного інституту, так само як і пропозицій щодо змін законодавства про авторське право. На нашу думку, безумовно вірними в контексті свободи панорами в Україні є наступні положення: