Конституційно-правові засади захисту власності в умовах громадянському суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Н.В. Філик, кандидат юридичних наук, доцент,

Ю.М. Белуга, асистент

У статті досліджуються питання особливостей становлення інституту власності в громадянському суспільстві. Автор аналізує сучасні проблеми правового регулювання відносин власності в Україні та напрямки його вдосконалення.

Ключові слова: громадянське суспільство, інститут власності, підприємництво, правове регулювання відносин власності, правове регулювання суспільних відносин.

Н.В. Филык, Ю.Н. Белуга. Развитие отношений собственности в гражданском обществе

В статье исследуются вопросы особенностей становления института собственности в гражданском обществе. Автор анализирует современные проблемы законодательного регулирования отношений собственности в Украине.

N.V. Filyk, Y.M. Beluga. Development of property relations in civil society

In the article investigates the issue of development of the institution features of property in civil society. An author analyzes the current problems of legislative regulation of property relations in Ukraine and the ways of its improve.

В останні роки питання становлення і розвитку громадянського суспільства стало більш активно вивчатися вченими різних галузей соціальних знань, в тому числі і юриспруденцією. Безпосередня актуальність теми дослідження зумовлена сучасними процесами реформування в Україні всіх суспільних відносин та окремих суспільних інститутів в тому числі і відносини власності. Вчені активно намагаються знайти пояснення тим змінам, які відбуваються в інститутах та функціях громадянського суспільства у зв'язку з розширенням соціальних функцій держави, віднайти нові способи взаємодії його з державними структурами та з інститутами громадянського суспільства.

Чи не основним показником розвинутості громадянського суспільства є гарантоване ним забезпечення прав людини, які визнані загальнолюдською цінністю. Так довгий час у людській свідомості було закладено ідею, що інтереси держави є вищими від інтересів конкретних громадян, а відповідно, держава понад усе, вона - найбільша цінність і мета, а конкретна людина - не значима категорія. Проте в умовах же громадянського суспільства держава не може бути самоціллю, вона за призначенням - знаряддя в руках громадян для впорядкування суспільного життя. Нині глобальною тенденцією світового історичного розвитку є зменшення ролі та значимості держави в історичних подіях. Ця глобальна тенденція докорінно зміщує акценти у співвідношенні індивід - держава на користь неповторного «я», особливо в країнах розвинутої демократії.

Розбудова громадянського суспільства передбачає як комплекс теоретичних питань, які стоять перед державою, так і комплекс певних практичних проблем прикладного характеру, які характерні для окремо взятої держави. Не ставлячи перед собою мети досконало аналізувати комплекс теоретичних проблем, які характерні для держав, що розвиваються ми зосередимо свою увагу на тих тенденціях які характерні виключно для неї, а саме на дослідження особливостей розвитку відносин власності в умовах громадянського суспільства.

За загальним правилом, суб'єктами громадянського суспільства може бути лише людина, яка в суспільстві визнається особистістю, індивідом, з неповторними характеристиками а також їх різноманітні об'єднання цих людей. Дійсно «саме сучасним поколінням людей випало на долю сформувати громадянське суспільство» [3, с. 142].

Аналізуючи значення інституту власності в цих важливих суспільних процесах, виданий російський правознавець С. Алексєєв справедливо зазначає, що: «…у громадянському суспільстві людина обов'язково повинна бути носієм власності - такої, що дає людині опору в житті, забезпечує їй самостійне існування і яка внаслідок цього дає людині становище особи, незалежної від влади, і, більш того, здатної за наявності інших передумов набувати по відношенню до влади імперативні публічні повноваження» [4, с. 650].

Загальноприйнято, що більшість вітчизняних вчених виокремлюють власність як необхідну умову становлення громадянського суспільства. Так, на думку А. Колодій «найголовнішими умовами, що свідчать про реальне існування громадянського суспільства завжди визнаються такі: « а) забезпечення свободи і зумовленою нею автономії особистості; б) демократичне вирішення проблеми власності та її форм, що забезпечують цю автономію і свободу» [3, с. 149]. Тому так необхідно привити членам суспільства відчуття власника, яке виявляється в повазі до своєї і чужої власності.

Категорія власності посідає особливе місце у суспільній свідомості й загалом у суспільному житті. Як явище багатоаспектне вона була і залишається предметом ґрунтовних історичних, філософських, економічних і правових досліджень, а відтак - і наукових дискусій, гострота яких з часом не зменшується.

Однак сьогодні, ні в кого не викликає сумнівів положення про те, що тільки в країні, де недоторканність власності не лише декларується, а й гарантована, громадянину може бути забезпечений вільний розвиток особистості, добробут і спокій. Відповідно правова держава зобов'язана забезпечити такий правопорядок шляхом створення ефективного нормативно-правового регулювання захисту відносин власності, адже, на думку З.В. Ромовської, «саме відносини приватної власності та в цілому ринкова економіка становлять майновий фундамент громадянського суспільства, оскільки вони є основними інструментами забезпечення автономії та незалежності особи» [5, с. 4].

Досить чітко визначив зв'язок між приватною власністю і громадянським суспільством видатний письменник і громадський діяч сучасності О. Солженіцин: приватна власність породжує незалежних громадян. Незалежні громадяни створюють громадянське суспільство, а громадянське суспільство, що формується, у свою чергу, веде до виникнення правової держави.

Дійсно, громадянське суспільство передбачає існування автономних, суверенних, вільних особистостей, які є рівними і наділені приватною власністю на умови своєї життєдіяльності. Саме приватна власність та умови життєдіяльності робить людську особистість дійсно економічно незалежною і вільною» [9, с. 12].

Аналізуючи українське законодавство про власність на предмет його відповідності європейським стандартам, насамперед Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, зокрема, ст. 1 Першого протоколу слід акцентувати увагу на деяких дуже важливих аспектах, а саме: «кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом чи загальними принципами міжнародного права.

Проте деякі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів» [5, с. 9].

Прикладом такої ситуації є прийняття Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» [10]. Так, на думку розробників даного Закону України його прийняття створить необхідне правове поле у відносинах відчуження земельних ділянок, іншого нерухомого майна для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності для осіб, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, сприятиме підвищенню правового захисту інтересів власників земельних ділянок і держави, забезпечить реалізацію проектів загальнодержавного значення, сприятиме подоланню наслідків світової економічної кризи в Україні [11].

В той же час існує проблема, пов'язана з відсутністю надійних механізмів забезпечення реалізації відповідних правових норм, в тому числі й стосовно регулювання відносин власності, так, сучасне українське законодавство «перенасичене» нормами-принципами, норма¬ми-деклара¬ціями, а чинні законодавчі акти про власність, у тому числі й Цивільний кодекс України, не містять надійної і ефективної системи захисту прав, не завжди узгоджені між собою та суперечливі. Отже, усе вищевикладене свідчить про потребу приведення у відповідність ЦК України та спеціальних законів до міжнародно-правових актів що регулюють відносини права власності. Особливо, це актуально щодо забезпечення механізмів реалізації прав власника, здійснення права на неупереджений судовий захист прав власника, гарантії прав інвестора та інше.

Захист права власності - це реакція державного органу, яка призводить до реституції, тобто відновлення попереднього юридичного і фактичного стану речі. Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А у ст. 1 ЦПК зазначено, що метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів [5, с. 3]. Саме відчуття гарантованості та захищеності суб'єктивного права (у тому числі й права власності) формує в особи сприйняття повноцінності його правового статусу, а відтак - і наявності передумов для соціальної активності [12, с. 11].

Сучасна проблема захисту прав власника пов'язана також з розбудовою системи судових органів, адже питання судової реформи остаточного вирішення не здобуло.

Отже, можна зробити висновок, що конституційно-правове регулювання процесу становлення громадянського суспільства в Україні є суперечливе та недосконале, адже в ході роздержавлення і приватизації створена суспільною працею державна власність була розподілена несправедливо, в результаті чого не сформувався «середній клас» громадян-власників, який був би основою громадянського суспільства; не завершено процеси приватизації в сільському господарстві; не сформована ефективна система підтримки підприємництва; не проведена в повній мірі судова і адміністративна реформи; не розроблена дієва система кредитного сприяння «малому» і «середньому» бізнесу. Крім того, відсутній надійний механізм судового захисту інтересів власності від посягань зацікавлених осіб. Тaкож, існує потребa удосконaлити порядок прийняття в експлуaтaцію зaкінчених будівництвом об'єктів тa встaновити мaйнову відповідaльність оргaнів місцевого сaмоврядувaння зa зaтримку погодження aкту готовності об'єктa до експлуaтaції; встaновити чіткий строк від здaчі в експлуaтaцію об'єктa до реєстрaції прaвa влaсності нa нього з метою стимулювaння aктивних дій зaбудовникa щодо реєстрaції прaвa влaсності інвесторa нa новостворене нерухоме мaйно; встaновити відповідaльність зaбудовникa зa несвоєчaсну реєстрaцію прaвa влaсності інвесторa нa новостворене нерухоме мaйно.

Відповідно, існує потреба внесення змін в Цивільний кодекс України.

Література

захист власність громадянський суспільство

1. Пейн Томас. Права людини. Пер з англ. Ігор Савчак. - Львів: Літопис, 2000. - 288 с.

2. Геллнер Єрнест. Условия свободы. Гражданское оющество и его исторические суперники / Єрнест Геллнер. - М., 1995. - 219 с.

3. Колодій А. М. Принципи права України / А.М. Колодій. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 206 с.

4. Алексеев С.С. Право: опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. - М., 1999. - С. 650.

5. Ромовська З. В. Проблеми захисту права власності фізичної особи / З.В. Ромовська // Вісник Академії адвокатури України. - 2009. - №2(15) С. 2-6.

6. Гансова Е. А. Демократія та соціальна політика в сучасній Україні / Е.А. Гансова // Розвиток демократії в Україні: Метеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 29 вересня - 1 жовтня 2000 р.). - К.: Центр Освітніх Ініціатив, 2001. - С. 119-145.

7. Братасюк М. Г. Приватне життя як загальнолюдська цінність і необхідна засада ствердження правової держави / М.Г. Братасюк // Актуальні проблеми правознавства. - 2001. - С. 6-19.

8. Христофорова О. Ставлення населення України до підприємництва та ринкових відносин в умовах демократизації суспільства / О. Христофорова // Розвиток демократії в Україні: Метеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 29 вересня - 1 жовтня 2000 р.). - К.: Центр Освітніх Ініціатив, 2001. - С. 153-171.

9. Таланчук П. М. Незалежність України, як і власну гідність, громадянам необхідно захищати, навіть не уміючи / П. М. Таланчук / матеріали до вступної лекції та роздумів студентів. - К. : Університет «Україна», 2011. - 59 с.

10. Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності: Закону України від 07.08.2011 №1559-17 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України // режим доступу: zakon.rada.gov.ua. - Назва з екрану.

11. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності щодо умов відчуження та набуття права власності: пояснювальна записка до проекту Закону України Д.Ю.Шпенов, В.Ф.Бевзенко [Електронний ресурс] / Верховна Рада України // режим доступу: zakon.rada.gov.ua. - Назва з екрану.

12. Кузнєцова Н. Власність як основа громадянського суспільства і демократичної держави / Н. Кузнєцова // Право України. - 2011. - №5. - С. 4.

Размещено на Allbest.ru