Захист прав споживачів за договором авіаційного перевезення

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний авіаційний університет, Україна, Київ

Захист прав споживачів за договором авіаційного перевезення

Ю.М. Белуга

асистент

Анотація

В статті досліджуються основні завдання щодо задоволення потреб споживачів в авіаційному транспорті. Зазначаються права і обов'язки, а також нормативно-правова база, яка регулює порядок перевезення пасажирів авіатранспортом.

У всіх країнах світу транспорт є однією з важливих галузей народного господарства. Загалом, процес перевезень не виробляє нового продукту, але виступає як сполучна ланка між підприємствами, сприяючи функціонуванню інших галузей економіки, розв'язанню соціальних задач, раціональному та гнучкому використанню виробничих сил, забезпечуючи обороноздатність країни. споживач авіаційний транспорт право

Тому державна політика становлення та розвитку транспортного комплексу України передбачає забезпечення своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва у перевезеннях, створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту всіх форм власності та входження транспортного комплексу України до європейської і світової транспортної системи.

Сфера діяльності транспорту пов'язана з наданням безлічі різних видів послуг підприємствам і організаціям, торгово-посередницьким фірмам та ін. У сфері обігу діяльність транспорту пов'язана з доставкою різних видів матеріальних ресурсів на адресу конкретних споживачів.

Кожний українець є споживачем будь-якого виду послуг, незалежно від віку, статі, освіти, соціального статусу, займаної посади. Але на даний момент вони, нажаль, далеко не завжди виправдовують сподівання споживачів. Тому кожен громадянин України має знати свої права, захист яких гарантує стаття 42 Конституції: «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів». [1]

На сьогоднішній час спеціалісти вважають, що одним із найважливіших завдань, які стоять перед авіаційною галуззю, є забезпечення дотримання прав споживачів повітряних перевезень пасажирів як в Україні, так і за її межами. На жаль забезпечити здійснення цього завдання досить складно. Внутрішні перевезення не популярні з огляду на їх дороговизну та низький споживчий попит. Не дивлячись на економію часу пасажири переваги віддають залізниці або автотранспорту. Українські авіакомпанії також акцентують увагу саме на міжнародних перевезеннях. Сьогодні діє лише декілька внутрішніх ліній. Прогнозувати чи зможуть вони тривало функціонувати - складно. Залишається сподіватись на те, що нова правова база дозволить за допомогою комплексу заходів (наприклад, зменшення податкового тиску на авіаційних перевізників на певний час) відновити обсяги перевезень саме на внутрішніх лініях.

Згідно із чинним законодавством сьогодні повітряне перевезення визначається як перевезення пасажирів, багажу, вантажів і пошти, що виконуються з допомогою повітряних суден за встановлену платню. Воно здійснюється на підставі договору повітряного перевезення.

Авіаційний транспорт -- це усі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден. Сукупність правових норм, що регулюють відносини між цими підприємствами та споживачами транспортних послуг в сфері авіації регулюється Варшавською конвенцією для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень, Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію, Повітряним кодексом та іншим законодавством України.

Згідно з договором повітряного перевезення пасажира авіапідприємство зобов'язується перевезти пасажира та його багаж у пункт призначення, надавши йому місце у повітряному судні, що здійснює зазначений у білеті рейс; при наявності у пасажира багажу -- доставити разом з ним і його багаж. Пасажир зобов'язаний сплатити за перевезення по встановленому тарифу певну суму, а якщо маса вантажу перевищує встановлену норму -- ще й за цей надлишок.

Кожний договір повітряного перевезення пасажирів засвідчується перевізним документом, який видає авіапідприємство чи його представник. Документом на перевезення є:

* при перевезенні пасажира -- квиток;

* при перевезенні речей пасажира як багажу -- багажна квитанція;

* у разі стягнення додаткових сум за послуги у перевезенні -- квитанція різних стягнень і квитанція платного багажу (при сплаті стягнення за провіз багажу масою понад встановлену норму).

Послуги споживачам повітряного транспорту, повинні:

* гарантувати безпеку пасажирів, схоронність їхнього особистого майна і під час вимог авіаційної, протипожежної безпеки і санітарно-гігієнічних правив і норм;

* відповідати своєму призначенню;

* враховувати вимоги законів і нормативних документів за обсягам, термінів й умовам обслуговування, зазначених у угодах по наземного обслуговування;

* надаватися за умов обслуговування, які забезпечують комфорт для пасажирів, зручну планування приміщень, оптимальну просторову організацію маршрутів руху пасажирів, хорошу освітленість приміщень, оснащеність і раціональну розстановку устаткування.

Послуги надаються кваліфікованим персоналом, що має бути сертифікований встановленим порядком.

До персоналу з обслуговування пасажирів в аеропортах пред'являються такі вимоги: він має гарантувати пасажирам доброзичливе, ввічливе ставлення, своєчасну і кваліфіковану допомогу; персонал повинен дотримуватися етичних норм поведінки й спілкування; персонал повинен суворо дотримуватися вказану форму одягу та акуратний зовнішній вигляд; персонал повинен дотримуватися високу мовну культуру: мова відповідає професійній діяльності - питання лаконічні, голос не підвищується, суперечки не допускаються, при сторонніх обличчях службові розмови припинено, пасажиру відповідь дається мовою на вибір.

Послуги пасажирам на рейсах авіакомпанії, надані юридичними особами і міжнародними організаціями, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, повинні прагнути бути сертифіковані.

Виконання польотів за окремим розкладом забезпечує їх безпеку і комерційну вигідність для авіакомпанії, тому керівникам і спеціалістам, відповідальні забезпечення регулярності руху ВР і безпеки польотів, повинні прагнути бути атестовані.

Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншими суб'єктами авіаційної діяльності правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти та за їх відповідністю вимогам і правилам, установленим міжнародними договорами України та авіаційними правилами України, зокрема в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних перевезень, та вимог щодо розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників. У разі подання такого звернення уповноважений орган з питань цивільної авіації приймає рішення про:

1) відсутність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України;

2) наявність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України, із зазначенням обсягу порушення та дати, до якої порушення слід усунути.

Відповідно до ст. 89 Повітряного Кодексу України відповідальність за протиправні дії несуть всі юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням повітряного простору України, розробкою, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської і комерційної діяльності, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації України, а також її управлінням і наглядом.

Пасажир, замовник або працівник авіації за порушення, невиконання або неналежне виконання правил, вимог і норм, що регламентують повітряні перевезення і авіаційні роботи, а також порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження багажу з часу прийняття його для перевезення і до видачі одержувачу або передачі його відповідно до правил іншій особі, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів неможливо було вжити. Перевізник несе відповідальність за збереження речей, що є у пасажира, якщо буде доведено, що втрата або пошкодження цих речей сталися з вини перевізника [5, ст. 91].

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу з часу прийняття його для перевезення і до видачі одержувачу або передачі його відповідно до правил іншій установі (особі), якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів неможливо було вжити. До того часу, поки перевізник не доведе інше, вважається, що втрата, нестача чи пошкодження вантажу сталися під час перевезення.

Висновки

Таким чином, на сьогоднішній день, основним завданням транспорту залишається задоволення потреб споживачів у перевезеннях. Основні функції, які сьогодні виконує транспорт пов'язані саме із перевезенням пасажирів та багажу.

На сьогоднішній час чи не найпоширеніша функція транспорту полягає у перевезенні пасажирів. Щорічно обсяги перевезення пасажирів збільшуються на таких видах транспорту, як автомобільний, залізничний, відновлює свої можливості за рахунок покращення матеріальної та технічної бази річковий, морський та авіаційний транспорт.

На даний момент вважається, що для задоволення потреб у перевезенні пасажирів та багажу необхідні транспортні засоби й комплекси, які мають бути побудовані й повинні перебувати у відповідному технічному стані, своєчасне впровадження заходів технічного переозброєння і передових методів з вдосконалення всіх ланок транспортної системи.

Досить значна роль при перевезенні пасажирів та багажу відводиться державі, основними завданнями якої є формування ринку послуг транспорту, шляхом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики.

Список літератури

1. Конституція України. № 254к/96-ВР від 28.06.1996. // Відомості Верховної Ради , 1996, N 30, ст. 141.

2. .Повітряний кодекс України//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 48-49, ст.536

3. Про захист прав споживачів:Закон України //Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 30, ст.379

4. Цивільний кодекс України. Науково практичний коментар: У 2 частинах. / За заг. ред. Я.М. Шевченко - К.: Концерн „Видавничий Дім ІнЮре”, 2007 - Ч.1. - 692.

5.Транспортне право України. Мілашевич А.В. - Х., “Консум”, 2007 р., - 495 с.

Размещено на Allbest.ru