Нове публічне врядування та спільне вироблення суспільних благ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нове публічне врядування та спільне вироблення суспільних благ

На початку 2000-х років реформи державного управління у глобалізованому світі перейшли на новий етап розвитку, який був обумовлений впровадженням якості як головного показника діяльності державноуправлінських інституцій у процес державного управління. Перше місце у теорії та практиці державного управління посів концепт «Governance», що відповідає принципам демократії, вимогам ефективності, відповідальності та відкритості. За умов даного концепту відбулося становлення та розвиток нової політико-адміністративної системи - Нове публічне врядування (New Public Governance - NPG).

У свою чергу, це призвело до появи нових методів політико-адміністративного управління, фрагментації публічного (суспільного) сектора, скорочення повноважень державної служби та до створення нових умов організації самого суспільства та управління ним. Звідси витікає абсолютна спрямованість еволюції політико - адміністративних систем:

— на скорочення ролі держави та децентралізацію владних відносин;

— відмову від амбіцій керувати (управляти, контролювати) суспільством, спираючись на приватизацію процесу управління;

— пошук нових форм соціального регулювання, які обговорюються та виробляються у межах управлінської парадигми.

С. Мунші та П. Біджу наголошують, що «publicgovernance» означає «управління на основі широкої участі, що здійснюється відповідальним, підзвітним і транспарентним чином на основі принципів ефективності, легітимності та консенсусу з метою заохочення прав окремих громадян і суспільних інтересів, що свідчить про прояв політичної волі до забезпечення матеріального благополуччя суспільства та стійкого розвитку в умовах соціальної справедливості» [1].

Не можна не погодитись й з П. Хьорстом, який зауважує, що «publicgovernance» спрямоване на «створення ефективних політичних рамок, що сприяють приватній економічній діяльності: стабільному режимові, правопорядку, ефективній державній адміністрації, адаптованій до виконання функцій, які звичайно можуть виконуватися урядами, і сильному громадянському суспільству, не залежному від держави [2]».

На нашу думку, найбільш просто «publicgovernance» можна охарактеризувати як систему, в якій зацікавлені сторони взаємодіють одна з одною для впливу на результати публічної політики.

Підтвердженням цьому є й вже класичне значення поняття «публічна політика», що можна визначити як прогнозований та послідовний напрямок діяльності владних органів, із залученням широкого кола громадськості, з розв'язання або попередження проблем, що виникли у суспільстві з метою гармонізації процесу суспільного розвитку. У цьому випадку саме остання стане показником якості публічного врядування.

У свою чергу, NPG є політико-адміністративною системою, що включає соціальні структури та організаційно - правові впливи при вирішенні проблем управління справами суспільства. У сучасних умовах, коли гостріше постають проблеми взаємодії органів публічного врядування і інститутів громадянського суспільства, а механізми державного управління у всьому світі не витримують кризи, проблеми підвищення дієвості публічного врядування набувають особливого значення.

NPG вимагає більш інноваційних підходів до побудови діалогу між владою і громадськістю. А тому на перший план у стосунках держави і громадянського суспільства виходить «спільне виробництво» благ (Co-production) для задоволення потреб споживачів послуг, що у свою чергу, дає можливість громадськості відчувати відповідальність за прийняті рішення стосовно подолання чи попередження проблем, які виникають (чи можуть виникнути) у суспільстві.

На сьогоднішній день термін «Coproduction» (спільне виробництво) знайшов відображення у працях деяких науковців. Проте класичними є праці ведучих фахівців з державного управління, які протягом доволі довгого часу працювали над питанням діалектичного поєднання NPG і спільного виробництва суспільних благ, а саме В. Пестоффа та Т. Брандсена [3].

Найпростіше визначення як поняттю «спільне виробництво суспільних благ», так і «співуправлінню» (co-management) та «співурядуванню» (co-governance) надає В. Пестофф [4].

На думку вченого, «спільне виробництво суспільних благ» належить до такої сфери життєдіяльності суспільства, у якій громадяни виробляють, принаймні частково, послуги, якими вони самі ж й користуються. Громадяни, які обіймаються спільним виробництвом суспільних благ, не покладаються на фінансові або інші ресурси від владних установ для розвитку нових або вдосконалення існуючих послуг. Проте у більшості випадків, під час вироблення суспільних благ, працівники владних структур здійснюють пряму підтримку громадян, територіальних громад або малих неприбуткових організацій.

У свою чергу, за твердженням вченого, «співуправління» (co-management) відбувається за ситуації, коли різні організації взаємодіють одна з одною з метою координації надання послуги або реалізації проекту. «Співуправління» не потребує прямої участі споживача послуги або громадянина, але у той же час, актори з різних секторів або організацій використовують свої певні ресурси безпосередньо для внесення вкладу щодо практичного способу надання послуги або реалізації проекту.

«Співурядування» (co-governance) відображається у процесі вироблення політики та стратегічного планування надання послуг або реалізації проекту. Актори з різних організацій і секторів визначають загальні пріоритети публічної політики і можуть трансформувати їх у стратегічні плани. «співурядування» (co-governance) відбувається ефективно за умов найбільшого залучення різного роду організацій до процесів вироблення публічної політики, спільного виробництва суспільних благ, надання послуг чи реалізації проекту.

Треба зазначити, що у процесі реалізації певного проекту або наданні послуги, ми, швидше за все, можемо знайти відображення всіх трьох вимірів співучасті. Проте, кожен з цих вимірів відрізняється один від одного. Процес спільного виробництва благ та послуг відрізняється від тісної співпраці з іншою організацією для ефективного «співуправління» (comanagement) процесом вироблення блага чи надання послуги. Також існує чітка різниця між спільним виробництвом благ (co-production) та «співуправлінням» (co-management), які безпосередньо стосуються надання конкретної послуги або - реалізації проекту та «співурядуванням» (co-governance), що у першу чергу стосується вироблення політики і реалізації стратегії.

Література

адміністративний управління публічний політика

1. Munshi, S. Concern for Good Governance in Comparative Perspective / Surendra Munshiand Paul Abraham Biju // Good Governance, Democratic Societies andGlobalization. - New Delhi, Sage Publications, 2004. - 424 p.

2. Hirst, P. Democracy and Governance / Paul Hirst // in Pierre, Jon (ed.), Debating Governance: Authority, Steering, and Democracy, Oxford University Press, 2000. - 266 p.

3. Pestoff, V. New Public Governance, the Third Sector, and Co-Production / Victor Pestoff, Taco Brandsen, Bram Verschuere. - Routledge, 2013. - 424 p.

4. Pestoff, V. Co-production and new public governance in Europe [Електронний ресурс] / Victor Pestoff. - Режим доступу: https://wiki.p2pfoundation. net/Co-Production_and_New_Public_ Governance_in_Europe.

Размещено на Allbest.ru