Типологія неповнолітніх злочинців, які вчинили крадіжку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типологія неповнолітніх злочинців, які вчинили крадіжку

Павлишин К.О., здобувач

Статтю присвячено дослідженню типології неповнолітніх злочинців, які вчинили крадіжку. Проаналізовано наукові праці, що містять відомості як про типологію злочинців взагалі, так і про типологію неповнолітніх злочинців. На основі зібраного емпіричного матеріалу визначено власний критерій типології неповнолітніх крадіїв та поділено їх на певні типи.

Ключові слова: типологія, неповнолітній крадій, особистість злочинця, типи злочинців, корисливі злочинці, випадкові злочинці, ситуаційні злочинці, нестійкі злочинці, злісні злочинці.

Статья посвящена исследованию типологии несовершеннолетних преступников, совершивших кражу. Проанализированы научные работы, содержащие сведения как о типологии преступников вообще, так и о типологии несовершеннолетних преступников. На основе собранного эмпирического материала определен собственный критерий типологии несовершеннолетних воров, а также они разделены на определенные типы.

Ключевые слова: типология, несовершеннолетний вор, личность преступника, типы преступников, корыстные преступники, случайные преступники, ситуационные преступники, неустойчивые преступники, злостные преступники.

The article investigates the typology of juvenile offenders who have committed theft. Analyzed scientific papers that contain information about how the typology of criminals in general, and the typology of juvenile offenders. On the basis of the collected empirical data to define your own criteria typology of juvenile thieves, and they are divided into specific types.

Key words: typology, juvenile thief, personality of the criminal, types of criminals, mercenary-minded criminals, occasional criminals, situational criminals, unstable criminals, malicious criminals.

Постановка проблеми. У кримінологічній науці, крім вивчення особистості злочинця та її структурних елементів, важливу роль відіграють узагальнення й систематизація її властивостей і якостей. У цьому аспекті велике практичне значення мають такі категорії, як типологія особистості злочинця та класифікація злочинців.

Типологія - метод наукового пізнання, в основі якого лежить розподіл систем об'єктів та їх групування за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі чи типу. Типологія спирається на виявлення схожості й відмінностей об'єктів, що вивчаються, прагне відобразити їх будову, виявити їх закономірності. У теоретичному аспекті типологія, порівняно з класифікацією, являє собою більш високий рівень пізнання [1, с. 144]. Тому можна зробити висновок, що класифікація й типологія за всієї їх близькості та схожості - поняття не рівнозначні. Класифікація є нижчим рівнем узагальнення, передує типології [2, с. 121].

Спробуємо обґрунтувати та викласти в практичному аспекті підхід, за допомогою якого вважаємо за доцільне використовувати теоретичні положення про особистість злочинця в законодавстві й правозастосовній практиці. В основі підходу лежить побудова типології особистості злочинця, у тому числі неповнолітнього крадія, яка дає змогу звести нескінченну різноманітність індивідуальних особливостей злочинців до узагальнених образів і типів [3, с. 35].

У науці питанню типології неповнолітніх злочинців приділяли увагу такі вчені, як М.Г. Міне- нок, Г.М. Міньковський, М.О. Маршуба, В.В. Го- ліна, О.Ю. Шостко, А.І. Долгова, Б.М. Головкін, Н.С. Лєйкіна, К.Є. Ігошев та багато інших.

Метою статті є дослідження типології неповнолітніх злочинців, які вчинили крадіжку, та її ролі в кримінологічній науці й правозастосовній практиці.

Виклад основного матеріалу. Типологія фіксує те головне, без чого немає й не може бути особистості злочинця, розкриває внутрішні стійкі зв'язки між суттєвими ознаками, тим самим сприяючи виявленню закономірностей, властивих злочинцю як типу [4, с. 55].

Теоретичні основи вчення про типи особистості злочинця почали закладатись лише в ХІХ ст., причому тоді вперше було проведено наукові дослідження, пов'язані з намаганнями виділити властиві лише злочинцям особливі психофізичні ознаки, за допомогою яких можна судити про моральні якості, і на підставі цих ознак розподілено злочинців на класи, групи [5, с. 89]. Так, у національній доповіді на VI Конгресі кримінологів східноєвропейських країн І.І. Карпець підкреслив необхідність створення «науково обґрунтованої типології осіб, які вчинили злочини, особливо у зв'язку з тим, що збільшилась кількість корисливих злочинів» [6, с. 90].

Під час розгляду типології злочинців, у тому числі неповнолітніх, які вчинили крадіжку, виникає питання про обрання критерію (критеріїв) типології особистості злочинця.

О.Г. Ковальов визначає основні типи особистості злочинця за ступенем кримінальної зараженості особистості правопорушника, де злочинці поділяються на глобальний злочинний тип (з повною злочинною зараженістю), парціальний тип (із частковою злочинною зараженістю) та передкримінальний тип (особи з недостатнім самовладанням) [7, с. 49-51]. За критерієм якісної однорідності користі М.Г. Міненок виділяє монокорисливий, насильницько-корисливий і псевдокорисливий типи злочинців. З огляду на кількісну характеристику користі (об'єм, ступінь її вираження тощо) корисливі злочинці відповідних типів можуть бути професійними, злісними, ситуаційними, імпульсивними [6, с. 91-92]. П.С. Дагель пропонує свою типологію злочинців за характером вчиненого злочину, злочинною діяльністю, яка передувала вчиненню злочину, та ступенем виправлення (динамікою суспільної небезпеки). За вказаними критеріями всі

злочинці поділяються на особливо небезпечних злочинців, менш небезпечних злочинців, злочинців, які не представляють великої суспільної небезпечності, та злочинців, які перестали бути суспільно небезпечними [8, с. 129-130].

Так, О.Б. Сахаров пропонує типологію особистості злочинця розглядати за двома критеріями: за характером антисуспільної спрямованості й ціннісними орієнтаціями особистості та за глибиною, стійкістю цієї антисоціальності. За характером антисуспільної спрямованості й ціннісними орієнтаціями особистості можна виділити такі групи: а) негативно-зневажливе ставлення до людської особистості та її найважливіших благ; б) корисливо-приватновласницькі тенденції; в) індивідуалістично-анархічне ставлення до різних соціальних установок і приписів; г) легковажно-безвідповідальне ставлення до встановлених у суспільстві соціальних цінностей і своїх обов'язків. За глибиною та стійкістю антисуспільної спрямованості злочинців умовно можна було б назвати «випадковими», «ситуаційними», «нестійкими», «злісними» та «особливо небезпечними» [9, с. 23-24].

Ми погоджуємось із думкою М.О. Маршуби, яка зазначає, що наведені типології є універсальним інструментарієм для дослідження якщо не всіх, то багатьох злочинців, які вчинили різні злочини. Проте існують також типології правопорушників, які вчинили один певний вид злочинних проявів (наприклад, типологія вбивць, корисливо-насильницьких злочинців, корисливих злочинців, злочинців, які вчинили злочин із необережності, та інших) або тих, які належать за суб'єктною ознакою до відповідної групи (наприклад, неповнолітні злочинці, жінки-злочинці, рецидивні злочинці та інші) [і0, с. 158]. У нашому разі має місце поєднання як суб'єктивної складової (приналежність особи, яка вчинила злочин, до групи неповнолітніх), так і об'єктивної складової (відповідний характер злочинної діяльності - корисливий злочин).

О.Ю. Шостко, дотримуючись загальновідомої типології О.Б. Сахарова, розділяє всіх неповнолітніх злочинців на випадкових, ситуаційних, нестійких і злісних, говорячи при цьому, що більшість неповнолітніх, які вчинили злочини, належать до перших двох типів [11, с. 371].

У кримінологічній науці вчені виділяли також такі типи неповнолітніх злочинців: а) для яких вчинення злочину було випадковим, таким, що суперечить загальній спрямованості особистості; б) для яких вчинення злочину було вірогідним унаслідок загальної нестійкості осо- бистісної спрямованості; в) для яких вчинення злочину було таким, що відповідає загальній спрямованості особистості, проте випадковим із точки зору приводу й ситуації; г) для яких вчинення злочину було таким, що відповідає злочинній установці особистості, та включає пошук або створення необхідних приводу й ситуації. Кожен із виділених типів у свою чергу доцільно поділити на три підтипи: підлітки, які вперше вчинили злочин, що не становить великої суспільної небезпеки; підлітки, які вперше вчинили тяжкі злочини; підлітки, які повторно вчинили злочин. Це дає змогу максимально диференціювати можливі варіанти співвідношення спрямованості особистості та скоєного в кожному конкретному випадку [12, с. 61-62].

Заслуговує на увагу типологія неповнолітніх злочинців, проведена видатним російським кримінологом А.І. Долговою, яка на основі комплексного критерію, що враховує характеристику мікросередовища обстежених, дані про попередню поведінку, особливості зв'язку такої поведінки зі злочинною, специфіку змістовної сторони свідомості, виділяє три типи підлітків, які вчинили умисний злочин, у тому числі крадіжку: послідовно-криміногенний, ситуаційно-криміногенний і ситуаційний [13, с. 118-119].

В.Т. Фурсов, проводячи своє кримінологічне дослідження, говорить про первинне групування неповнолітніх злочинців за кримінально-правовою ознакою таким чином: корисливі, насильницькі, необережні злочинці та злочин- ці-зловмисники. Далі проводиться вторинне типологічне групування з метою виявлення в названих групах суттєвих різновидів злочинців за критерієм, який виражає інтереси проведеної типологізації та відображає основні ознаки кримінологічної характеристики. Отримані таким чином типоутворюючі різновиди злочинців є основою для створення загальних, групових або індивідуальних типів злочинців [14, с. 47].

У нашому випадку для розуміння корисливої злочинності неповнолітніх недостатньо розглядати лише типологію неповнолітніх злочинців у цілому. Потрібно звернути увагу саме на корисливу мотивацію злочинності неповнолітніх, оскільки саме мотиви злочинної поведінки завжди тісно пов'язуються з потребами й інтересами особистості злочинця [15, с. 27]. Тому, на нашу думку, заслуговує на увагу типологія особистості корисливого неповнолітнього злочинця - учасника злочинного угруповання, яку провів професор М.Г. Міненок. Учений виділяє такі види користі, як псевдокористь, утилітаризм, споживацтво, престиж, накопичення, комплексна, вважаючи їх визначальними компонентами відповідних типів особистості неповнолітніх корисливих злочинців у тому плані, що реалізація конкретного виду користі пов'язується з особистісними й поведінковими особливостями суб'єктів - учасників злочинних угрупувань. Залежно від типу користі, інтенсивності та особливостей її реалізації, а також з огляду на тип злочинного угруповання можна виділити такі типи особистості корисливого неповнолітнього злочинця - учасника злочинного угрупування, у тому числі того, що вчиняє крадіжку: імпульсивний, новачок, звичний, злісний, ватажок, професіонал [5, с. 244].

Більшість кримінологів вважають, що критеріями для побудови типології особистості злочинців мають бути характер антисуспільної спрямованості особистості злочинців та ступінь глибини цієї антисуспільної спрямованості.

За першим критерієм усіх злочинців зазвичай поділяють на п'ять таких типів: корисливий тип, насильницький тип, корисливо-насильницький тип, дезорганізований тип, необережний тип злочинця.

За другим типологічним критерієм виокремлюють випадкових злочинців, ситуаційних злочинців, нестійких злочинців, злісних злочинців, особливо злісних злочинців [11, с. 98-100].

Проведене нами дослідження серед неповнолітніх крадіїв доводить, що за першим критерієм (характером антисуспільної спрямованості) у структурі неповнолітніх злочинців переважає корисливий тип злочинця. Так, у цьому контексті вдало зауважує Б.М. Головкін, говорячи про те, що неповнолітнім злодіям притаманний здебільшого такий різновид корисливості, як ко- рисливість-споживання. Ідеться про усталений

стереотип паразитичної поведінки, коли підлітки прагнуть заволодіти й використати певні предмети з погляду їх елементарної користі. Досить поширена серед підлітків користь-престиж. Ідеться про викрадення великих грошових сум, валюти, виробів із золота, коштовних металів, мобільних телефонів. Названі цінності стали визнаними атрибутами престижності, достатку, авторитету їх власників серед однолітків. Окремо варто назвати корисливість-паразитизм. Це проявляється в орієнтації на паразитичний спосіб життя, байдикування, безперервні пошуки гострих почуттів, перманентного задоволення в різноманітних розвагах. Даниною сучасності стала також корисливість-нужденність, яка раніше не була типовою для неповнолітніх. Підлітки із соціально незахищених сімей змушені самостійно вирішувати проблеми харчування, одягу, житла тощо. неповнолітній злочинець кримінальний соціалізація

Незважаючи на різне походження протиправної корисливості, окремо варто сказати про небезпечні деформації соціалізації неповнолітніх. Сучасні підлітки хибно сприймають і спотворено трактують декларовані ринкові цінності. Протиправна корисливість неповнолітніх злочинців стає чимдалі раціональнішою, «дорослою» [16, с. 87-88]. Розглядаючи питання про крадіжки неповнолітніх, ми говоримо, що за мотивами й цілями крадіжка, вчинена неповнолітніми, - це 100% корисливий злочин. За результатами узагальнених нами 400 кримінальних справ/ проваджень про крадіжки, вчинені неповнолітніми, можна визначити, що ця категорія осіб викрадала гроші (у тому числі гаманець із грішми, скриньку пожертви з грішми, платіжні картки тощо), біжутерію, золото або вироби із золота, транспортні засоби чи деталі до них, мобільні телефони, одяг і взуття, сумки та інші носильні речі, продукти харчування й спиртні напої, металобрухт, косметику, побутову техніку, предмети побуту (алюмінієві листи з облицюванням будинку, каністру тощо), інше (будівельні інструменти, кімнатні рослини, м'які іграшки тощо). Корисливі спонукання мали місце з метою продати викрадене майно та витратити гроші на продукти харчування, утримання своєї дитини, особисті потреби, використати на власний розсуд, гру в ігротеці, розваги (кінотеатр, кафе тощо), подарунок дівчині, купівлю спиртних напоїв, повернення боргу, купівлю собі мобільного телефону, мопеду, купівлю косметики, купівлю собі одягу й взуття, заробити таким чином гроші, на візит до салону краси; сховати викрадене майно; подарувати викрадене майно; поділити порівну й витратити на власні потреби; віддати викрадене в сім'ю; накопичувати з метою збагачення; використовувати за прямим призначенням.

За критерієм ступеня глибини антисуспільної спрямованості більшість неповнолітніх крадіїв належать до випадкових, ситуаційних і нестійких типів.

Випадкові злочинці вчиняють крадіжку вперше, унаслідок випадкового збігу обставин. До цієї групи належать корисливі неповнолітні злочинці з такими характеризуючими рисами: до вчинення злочину за місцем навчання/роботи неповнолітні крадії характеризувались задовільно, за місцем проживання в основному позитивно, порушень громадського порядку не було, у зв'язках з особами, схильними до анти- суспільного способу життя, помічені не були, з боку сусідів і жителів будинку скарг не надходило, у зловживанні спиртних напоїв помічені не були, до адміністративної відповідальності не притягувались, поведінка в сім'ї була доброю.

Наприклад, громадянка А., діючи умисно, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, перебуваючи в кабінеті загальноосвітньої школи, таємно викрала з куртки неповнолітньої С. мобільний телефон. Таким чином, вона скоїла злочин невеликої тяжкості, не судима, повністю відшкодувала завдану шкоду, має постійне місце проживання, характеризується позитивно (має добрі здібності до навчання, розвинену пам'ять, вміє логічно мислити, самостійно робити висновки, середній рівень навчальних досягнень, на уроках уважна, активна, критично ставиться до власних вчинків, доручення виконує добросовісно з почуттям відповідальності, у ставленні до товаришів дівчина справедлива, щира, дружелюбна й доброзичлива, серед однокласників користується авторитетом, скромна, ввічлива, тактовно та з повагою ставиться до старших і вчителів, бере активну участь у громадському житті класу й школи, у наркологічному диспансері та психоневрологічній поліклініці на обліку не перебуває). Вину свою визнала повністю та щиро розкаялась у вчиненому1.

Ситуаційні злочинці - це неповнолітні зло- чинці-крадії, які вчинили злочин переважно вперше, не втримавшись від спокуси, або такі, які вчинили злочин заради виживання. Злочинці цієї групи виховувались у сім'ях зі складними життєвими умовами: безробіттям, малозабез- печеністю, алкозалежністю, безвідповідальним батьківством, складними стосунками, конфліктами в сім'ї.

Наприклад, неповнолітня К., перебуваючи в приміщенні магазину, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, підійшла до стенду з біжутерією, звідки непомітно для відвідувачів і працівників вказаного магазину таємно викрала сережки, гаманець і косметику, чим завдала потерпілій матеріальної шкоди. За місцем навчання характеризувалася посередньо: значної старанності в оволодінні знаннями не проявляла, мала середній рівень навчальних знань, на уроках працювала несистематично, проте завжди брала активну участь у проведенні позаурочних заходів (літературних вечорів, КВК, вікторин), за характером - спокійна, врівноважена, до вчителів ставилась із повагою, серед однокласників мала багато друзів, проте іноді створювала конфліктні ситуації, не вміє сприймати критику, однак дослухається до думки дорослих (учителів, батьків), стосунки в родині, у якій виховувалась, нормальні. Батьки розлучені, проте завжди цікавились життям своєї доньки, часто відвідували батьківські збори.

Нестійкі злочинці - це злочинці, які переважно вчинили злочин уперше, хоча були й такі, які вчиняли правопорушення раніше. Нестійкими вважаються також злочинці з психічними аномаліями.

Наприклад, під час перевірки умовно засудженого М. встановлено, що за місцем проживання характеризується посередньо, порушень громадського порядку не має. У зловживанні спиртних напоїв помічений не був, до адміні

стративної відповідальності не притягувався. З боку сусідів і жителів будинку скарг не надходило. Навчається не в міру своїх можливостей, безвідповідально ставиться до обов'язків, покладених на нього, від виконання доручених справ ухиляється, не реагує на зауваження викладачів, на уроках і на перервах поводить себе зухвало, зверхньо, зневажливо ставиться до од- ногрупників. Стоїть на профілактичному обліку як особа, засуджена з випробувальним строком покарання. Перебуває також на обліку в міській психоневрологічній поліклініці з діагнозом «психічний інфантилізм». За результатами експертизи комісія дійшла висновку, що неповнолітній М. на цей час психічними захворюваннями не страждає, виявляє легку розумову відсталість у ступені помірно вираженої дебільності. Вираже- ність наявних у підекспертного психічних розладів не сягає рівня психічного захворювання чи недоумства та не позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Однак серед неповнолітніх крадіїв зустрічається також злісний тип. Ці злочинці діють у групі, за попередньою змовою з тими, які раніше були судимі й неодноразово вчиняли злочини, а також має місце рецидив злочинів. У цьому разі злочинець на шлях виправлення не стає, веде розгульний спосіб життя, не працює, не навчається, на зауваження не реагує, схильний до скоєння крадіжок, увесь вільний час проводить в ігротеках. Скоїв дрібне хуліганство та вчинив адміністративне правопорушення, у результаті чого щодо нього складено адмінпротокол, не навчається, проте підробляє неофіційно.

Наприклад, неповнолітня громадянка Д. за попередньою змовою з неповнолітньою громадянкою Т. та спільно з громадянкою М., яка не досягла віку притягнення до кримінальної відповідальності, перебуваючи в приміщенні загальноосвітньої школи, переслідуючи прямий умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, заздалегідь викравши ключ від роздягальні спортзалу, шляхом відкриття цим ключем вхідних дверей роздягальні проникли у вказану роздягальню спортзалу, звідки з корисливих спонукань викрали золоті прикраси. Встановлено, що громадянка Д. навчається в 9 класі, має постійне місце проживання, раніше судима, на обліках у міській психоневрологічній поліклініці й обласному наркологічному диспансері не перебуває, оперована з приводу закритої травми живота (розрив селезінки). За результатами обстеження житлово-побутових умов зроблено такий висновок: житлово-побутові умови є задовільними, дитина має все необхідне для проживання та навчання, відносини в сім'ї напружені, були відомості про жорстоке поводження батьків щодо неповнолітньої. Згідно з характеристикою з місця навчання характеризується негативно. Вину в скоєному не визнає.

Аналізуючи типологічні вчення відомих кримінологів, ми дійшли висновку про необхідність виокремлення власних типів неповнолітніх, які вчинили крадіжку, за мотивом злочинної поведінки, а саме: злочинець - шукач пригод, зло- чинець-хизувальник, злочинець - легковажний мрійник, злочинець, який переслідує благі наміри. Розглянемо кожен із вказаних типів.

Злочинець - шукач пригод. З метою визначення рівня тривоги та психоемоційного стану особи було проведено первинну психодіагностику неповнолітнього цього типу. Під час пси- ходіагностичної бесіди були виявлені такі риси особистості: тип нервової системи сильний, рівень тривоги високий, інтелект і пам'ять у межах норми, самооцінка дещо завищена, впевнений у собі, вміє відстоювати власну думку, настирливий, конформний тип особистості, характерна негативна реакція на зауваження, поради та прохання.

Наприклад, неповнолітній А. через незачи- нені балконні двері шляхом відкриття металевої решітки ключем, який знаходився в ній, проник у дачний будинок, звідки таємно викрав майно, а саме будівельні інструменти, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду. На шлях виправлення не стає, веде розгульний спосіб життя, не працює, не навчається, на зауваження не реагує, схильний до скоєння крадіжок, увесь вільний час проводить в ігротеках. За місцем проживання характеризується посередньо, порушень громадського порядку не має, у зловживанні спиртних напоїв помічений не був, до адміністративної відповідальності не притягувався. З боку сусідів і мешканців будинку на неповнолітнього скарг не надходило.

Злочинець-хизувальник. Цей тип злочинців відрізняється від інших своїм ставленням до вчиненого злочину. Злочинець пишається вчиненим, говорить іншим про такий спосіб отримання грошей чи майна та переконує їх у безпечності цього виду діяльності.

Наприклад, неповнолітній Ч., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів за попередньою змовою з неповнолітнім С. шляхом його вмовляння, яке проявлялось у переконанні останнього та в легкості отримання від вчинення злочину грошових коштів і їхньою безкарністю в подальшому, шляхом вільного доступу зі стіни споруди таємно заволоділи майном, а саме телефонним кабелем, який належав ВАТ «Укрте- леком». Однак не довели свій умисел до кінця, оскільки були затримані на місці вчинення злочину співробітниками охорони, спричинивши при цьому ВАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду. У ході розслідування цієї кримінальної справи було встановлено, що неповнолітній Ч. раніше судимості не мав, згідно з наданою характеристикою характеризувався посередньо. На шлях виправлення стає, проте не має бажання навчатись і працювати, рівень матеріального забезпечення на низькому рівні, потребує негайного втручання служб та органів, які вирішать питання соціальної допомоги й нададуть її.

Злочинець - легковажний мрійник. Цей тип злочинців мріє про «красиве» життя, багатство, дорогий одяг, прикраси, транспорт тощо. Бачить досягнення цієї мети шляхом вчинення корисливого злочину (легкої наживи).

Наприклад, неповнолітня А. вчинила умисний корисливий злочин за таких обставин: маючи

умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що в будинку, який належав її подрузі, нікого не було, викрала DVD-плеєр і золоту обручку, після чого через вікно будинку з місця вчинення злочину зникла та розпорядилась викраденим на власний розсуд. За місцем навчання характеризується позитивно, виявила хороші здібності під час вивчення предметів та зарекомендувала себе як сумлінна, старанна учениця; з бажанням бере участь у загальношкільних заходах, добросовісно ставиться до виконання громадських доручень і суспільно-корисної праці, будь-яку роботу виконує чітко та якісно, виявляє ініціативу, пропонує допомогу; завжди охайна, слідкує за своїм зовнішнім виглядом і речами; уміє триматись у колективі, завжди керується загальнолюдськими моральними критеріями в ставленні як до власних вчинків, так і до поведінки товаришів; користується авторитетом серед однокласників; щира й відверта в стосунках з однолітками та викладачами. Повністю визнає свою вину та щиро розкаюється у вчиненому7.

Злочинець, який переслідує благі наміри. Що стосується цього типу неповнолітніх крадіїв, то вони вчиняють крадіжку, як їм здається, заради суспільно-корисної мети (зробити подарунок рідним, нагодувати своїх менших братів і сестер, виручити друга з біди тощо), характеризуються переважно позитивно, щиро розкаюються у вчиненому та активно сприяють розкриттю злочину.

Наприклад, неповнолітній Д., бажаючи збудувати вольєр для свого собаки, викрав із території чужого домоволодіння металеву коробку, принісши додому, вирізав у ній двері та поставив на території свого подвір'я для проживання в ній собаки. Характеризується з позитивної сторони, скарг на його поведінку з боку сусідів не надходило; за час навчання зарекомендував себе як вихований, цілеспрямований і толерантний учень, до навчального процесу ставиться сумлінно, постійно підвищує свій освітній рівень; бере активну участь у громадському житті закладу. Учень має глибокі й ґрунтовні знання з усіх предметів, усебічно розвинений. Користується повагою серед одногрупників та викладачів; скромний, вимогливий до себе, уміє триматись у колективі, завжди керується загальнолюдськими моральними критеріями в ставленні як до власних вчинків, так і до поведінки товаришів, щирий і відвертий у стосунках з однолітками8.

Висновки

Виділяючи вказані типи неповнолітнього злочинця, який вчинив крадіжку, не варто виключати існування інших типів, що поєднують характеризуючі ознаки злочинців названих типологічних груп. Тому, на нашу думку, запропонована типологія особистості неповнолітнього крадія не лише робить великий внесок у здобутки кримінологічної науки, а й стане корисною для правозастосовної практики з питань розслідування та запобігання цьому виду злочину. Адже профілактична діяльність, пов'язана із запобіганням злочинності на рівні особистості, залежить від розробки типології особистості злочинця, яка є основою методики прогнозування індивідуальної поведінки, та застосування заходів профілактичного й правового впливу. Таким чином, забезпечуються оптимальна диференціація та індивідуалізація заходів впливу й профілактики.

Література

1. Антонян Ю.М. Личность преступника / Ю.М. Антонян, В.Н. Кудрявцев, В.Е. Эминов. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. - 366 с.

2. Даньшин И.Н. Общетеоретические проблемы криминологии : [монография] / И.Н. Даньшин. - Х. : Прапор, 2005. - 224 с.

3. Бурлаков В.Н. Уголовное право и личность преступника / В.Н. Бурлаков. - СПб. : Изд. дом. Санкт-Петербургского гос. ун-та, 2006. - 240 с.

4. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения : [учеб. пособие] / К.Е. Игошев. - Горький : Горьковская ВШ МВД СССР, 1974. - 168 с.

5. Миненок М.Г Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы / М.Г. Миненок, Д.М. Миненок. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. - 367 с.

6. Миненок М.Г. Типология корыстных преступников / М.Г. Миненок // Правоведение. - 1991. - № 1. - С. 90-93.

7. Ковалев А.Г. Психологические основы исправления правонарушителя / А.Г Ковалев. - М. : Юридическая литература, 1968. - 136 с.

8. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве / П.С. Дагель. - Владивосток : Изд-во Дальневосточного ун-та, 1970. - 132 с.

9. Сахаров А.Б. Личность преступника и типология преступников / А.Б. Сахаров // Социалистическая законность. - 1973. - № 3. - С. 19-24.

10. Голина В.В. Криминологическая характеристика личности несовершеннолетнего корыстно-насильственного преступника в Украине : [монография] / В.В. Голина, М.О. Мар- шуба. - Х. : Право, 2014. - 280 с.

11. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : [підручник] / [В.В. Голіна, Б.М. Головкін, М.Ю. Валуйська та ін.] ; за ред. В.В. Голіни, Б.М. Головкіна. - Х. : Право, 2014. - 440 с.

12. Личность преступника : [монография] / под ред. В.Н. Кудрявцева, Н.С. Лейкиной, ГМ. Миньковского и др. - М. : Юридическая литература, 1975. - 272 с.

13. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних / А.И. Долгова. - М. : Юридическая литература, 1981. - 160 с.

14. Фурсов В.Т. Личность несовершеннолетнего преступника : [учеб. пособие] / В.Т. Фурсов. - Караганда, 1977. - 164 с.

15. Абельцев С.Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия / С.Н. Абельцев. - М. : ЮНИТИ- ДаНА ; Закон и право, 2000. - 207 с.

16. Головкін Б.М. Крадіжка як найтиповіший злочин неповнолітніх / Б.М. Головкін // Часопис Київського університету права. - 2004. - № 1. - С. 82-88.

Размещено на Allbest.ru