Однією з головних та найбільш актуальних проблем технічного прогресу є безпека життя й здоров'я людини. На сьогодні одним із найвищих показників, який майже щорічно збільшується, є гибель або травмування людей від дорожньо-транспортних аварій. Згідно зі статистикою останнім часом в Україні значна кількість дорожньо-транспортних пригод відбувається внаслідок низької дисципліни учасників дорожнього руху, особливо пішоходів [1, с.60]. Причинами цього явища є те, що практика притягнення до відповідальності пішоходів за порушення правил дорожнього руху є недосконалою й неефективною, що зумовлює правовий нігілізм. По-друге, відсутність доступного викладання й роз'яснення необхідності дотримання правил дорожнього руху веде до того, що більшість пішоходів не усвідомлюють свій статус учасника дорожнього руху, а отже, не усвідомлюють свою відповідальність за власні дії на дорозі.

Таким чином, проблема дисципліни учасників дорожнього руху, особливо пішоходів, є досить актуальною та потребує уваги, оскільки пішоходи, які ігнорують правила дорожнього руху, своїми діями можуть створювати загрозу заподіяння шкоди не лише власному життю та здоров'ю, а й життю та здоров'ю сторонніх осіб, зокрема водіїв.

Окремі теоретичні й практичні питання дотримання правил дорожнього руху різними його учасниками досліджували такі вчені, як Ю.П. Битяк, О.М. Бандурка, В.Б. Авер'янов, В.К. Колпаков, А.О. Селіванов, А.Т. Комзюк та інші.

Одним з ефективних механізмів підвищення безпеки дорожнього руху в Україні може бути вдосконалення адміністративної практики щодо притягнення до відповідальності учасників дорожнього руху, які своєю поведінкою часто створюють на дорогах конфліктні й аварійні ситуації [2, с.15І].

пішоход порушення правило дорожний рух

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей і перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії й пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин [3].

Пішохід - це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами та не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску [4].

Згідно із чинними Правилами дорожнього руху [4] пішоходам категорично забороняється виконувати такі дії:

1) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

2) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, у тому числі на пішохідний перехід;

3) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;

4) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири й більше смуги для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

5) затримуватись і зупинятись на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

6) рухатись автомагістраллю або дорогою для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки й відпочинку.

За порушення правил дорожнього руху пішоходами передбачається адміністративна відповідальність, яка регламентується статтею 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення [5].

Непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини в невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху тягнуть попередження чи накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил дорожнього руху особами, які керують велосипедами, гужовим транспортом, а також погоничами тварин тягне накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж порушення, вчинені особами, зазначеними в частинах 1 або 2 статті 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які перебувають у стані сп'яніння, тягнуть накладення штрафу від восьми до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частинами 1 або 2 статті 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що спричинили створення аварійної обстановки, тягнуть накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин [5].

Таким чином, за порушення правил дорожнього руху встановлюються різні види адміністративної відповідальності залежно від ступеня їх небезпечності (попередження, штраф і громадські роботи). Тобто відповідальність пішоходів є незначною, часто має суто профілактичний характер, тоді як для водіїв законодавством передбачаються більш суворі адміністративні стягнення (більші суми штрафу, позбавлення права керувати транспортним засобом тощо), а також кримінальна відповідальність. Пішоходи, згідно із законодавством, є такими ж учасниками дорожнього руху, як водії. Відповідно, постає проблема нерівного й невиправданого притягнення до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху водіїв і пішоходів-порушників, а також відповідальності пішоходів, з вини яких сталась дорожньо-транспортна пригода.

У Європі список правил дорожнього руху для пішоходів і велосипедистів не набагато вужчий, ніж для водіїв, а штрафи за їх порушення є досить суттєвими. Наприклад, в Іспанії штраф за перехід дороги в недозволеному місті складає 80 євро - один із найдорожчих у Європі. Штраф за перехід дороги на червоне світло складає 200 євро. У Німеччині за подолання дорожньої огорожі з метою перейти дорогу штраф складає 6 євро.

Крім більш суворої відповідальності за порушення правил дорожнього руху як засобу підвищення безпеки дорожнього руху, у країнах Європейського Союзу існує низка обов'язків для пішоходів, які було введено з метою зменшення аварійних ситуацій на дорозі.

Так, у багатьох європейських країнах на законодавчому рівні діє вимога до пішоходів обов'язково виділяти себе в темний час доби за допомогою будь-яких світловідбивних елементів. Підставою для введення такого обов'язку є те, що в темний час доби водію складно побачити на дорозі пішохода, особливо в темній одежі або за наявності зустрічного транспорту, фари якого нерідко засліплюють чи заважають оцінити обстановку перед автомобілем. Ситуацію можуть ускладнити також непридатні погод - ні умови, такі як дощ чи сніг. Пішоходи в таких умовах дуже часто поводяться на дорозі самовпевнено й неуважно, створюючи своєю поведінкою небезпеку для дорожнього руху. Світловідбивачі дають змогу водіям здалеку розгледіти пішого учасника руху та вжити необхідних заходів для безпечного проїзду. На переконання європейських дослідників, світловідбиваючі елементи на одязі допомагають зменшити кількість дорожньо-транспортних пригод за участю пішоходів у темний час доби на 30-70%.

На жаль, в Україні, на відміну від більшості європейських держав, світловідбиваючі елементи досі не стали обов'язковим атрибутом. На нашу думку, введення такого обов'язку для пішоходів і закріплення його в Правилах дорожнього руху України сприятиме покращенню стану безпеки на дорогах та зменшенню кількості дорожньо-транспортних пригод.

У Німеччині після введення штрафу для водіїв, які розмовляють за кермом, планується введення штрафів для пішоходів, які нехтують власною безпекою й безпекою оточуючих, використовуючи мобільні прилади в місцях із щільним дорожнім рухом. Використання мобільних пристроїв знижує концентрацію уваги та негативно впливає на сприйняття ситуації на дорозі.

Німецькі дослідники встановили, що останнім часом суттєво збільшилась кількість аварій із вини пішоходів, які користувалися мобільними приладами на ходу. Для нашої держави введення цієї заборони також було б актуальним і дієвим.

До заборони використовувати мобільні пристрої в місцях дорожнього руху, на нашу думку, доцільно додати заборону знаходження на проїжджій частині в навушниках. Поширення та здешевлення портативних електронних пристроїв привело до того, що багато пішоходів під час пересування прослуховують аудіоконтент у навушниках, часто створюючи аварійні ситуації. При цьому водій не може звуковим сигналом попередити пішохода чи велосипедиста в навушниках, який раптово з'явився на проїжджій частині. Виправданою підставою введення адміністративної відповідальності за використання мобільних пристроїв або навушників є те, що пішохід або велосипедист не концентрує увагу на безпеці дорожнього руху, неуважно реагує на оточуючі сигнали та створює своєю поведінкою реальну загрозу для себе й інших учасників дорожнього руху.

Ще однією проблемою виникнення дорожньо-транспортних пригод із вини пішохода є відсутність в Україні дієвої системи, яка гарантувала б обов'язкове вивчення пішоходами різних вікових груп і соціальних верств Правил дорожнього руху та дотримання їх під час дорожнього руху. До групи ризику входять діти дошкільного й шкільного віку та люди похилого віку. З метою отримання пішоходами знань про свої права й обов'язки як учасників дорожнього руху необхідно створити цілу систему безперервного навчання, підвищити якість викладання Правил дорожнього руху в середніх загальноосвітніх і спеціалізованих закладах, регулярно нагадувати про необхідність їх дотримання через засоби масової інформації, проводити соціальні заходи тощо.

Таким чином, аналізуючи чинне законодавство України й досвід європейський країн щодо притягнення до адміністративної відповідальності пішоходів, можна зробити висновок, що така практика є дієвим інструментом у підвищенні безпеки дорожнього руху. Ефективності та дієвості використання цього інструменту можна досягти шляхом злагоджених і послідовних дій органів державної влади, а також внесення змін до чинного законодавства України. Серед основних заходів доцільно назвати такі:

1) внесення змін до нормативно-правових актів і законодавства України щодо підвищення відповідальності за вчинення пішоходами адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху;

2) розширення кола обов'язків пішоходів як учасників дорожнього руху та закріплення їх у Правилах дорожнього руху України;

3) закріплення в законодавчому акті обов'язку пішохода сплачувати матеріальні збитки, що виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з його вини;

4) закріплення в законодавчому акті норми про повну адміністративну чи кримінальну відповідальність, яку несе безпосередньо пішохід за настання дорожньо-транспортної пригоди, яку він створив із власної вини;

5) звільнення від відповідальності водія, якщо дорожньо-транспортну пригоду було скоєно пішоходом унаслідок порушення ним правил дорожнього руху, переходу вулиці в непередбаченому місці, перебування на проїжджій частині дорозі в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння;

6) налагодження ефективної системи застосування профілактичних заходів, спрямованих на виховання в населення культури поведінки на дорогах.

Література