Повідомлення про підозру: правозастосовчі аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Повідомлення про підозру: правозастосовчі аспекти

В.Н. Кубальський,

кандидат юридичних наук, доцент,

науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Здійснено науково-правовий аналіз деяких актуальних у слідчій практиці проблем, пов'язаних з повідомленням про підозру. Акцентовано увагу на проблемних аспектах правозастосування при повідомленні про підозру, а саме - правових наслідках складання та вручення повідомлення особі про підозру не уповноваженими відповідно до правил підслідності особами та визначення конкретного моменту, з якого особа набуває статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Ключові слова:кримінальне провадження, повідомлення про підозру, підозрюваний, слідчий, прокурор, підслідність.

Кубальський В.Н. Сообщение о подозрении: правоприменительные аспекты

Осуществлен научно-правовой анализ некоторых актуальных в следственной практике проблем, связанных с сообщением о подозрении. Акцентировано внимание на проблемных аспектах правоприменения при сообщении о подозрении, а именно - правовых последствиях составления и вручения сообщения о подозрении неуполномоченными в соответствии с правилами подследственности лицами и определения конкретного момента, с которого лицо приобретает статус подозреваемого в уголовном производстве.

Ключевые слова: уголовное производство, сообщение о подозрении, подозреваемый, следователь, прокурор, подследственность.

Кubalskiy Vladislav.Notification of suspicion: enforcement aspects

The scientifically-legal analysis of some most in inquisitional practice issues of the day, related to the notification of suspicion, is carried out.Attention is focused on the problematic aspects of law enforcement in the notification of suspicion, namely, the legal consequences of drawing up and delivering a suspicion notice by unauthorized persons in accordance with the rules of jurisdictionand determining the specific moment from which a person acquires the status of a suspected in criminal proceedings.

Keywords:сriminalproceedings, notification of suspicion, suspected,investigator, publicprosecutor, jurisdiction.

З прийняттям Кримінального процесуального кодексу України 2012 р.(далі - КПК)на стадії досудового розслідування кримінальних правопорушень виникають проблеми, обумовлені недоліками в регламентації нових процесуальних інститутів.Одним із таких інститутів є повідомлення про підозру, який безумовно є одним з найважливіших на стадії досудового розслідування. Інститут повідомлення про підозру за КПК 2012 р. є предметом досліджень таких вчених, як Ю.П. Аленін, А.В. Андрейчук, О.В. Баганець,І.В. Басиста, А.О. Боруш, Г.М. Гапотченко, І.В. Гловюк, В.Г. Гончаренко, В.О. Гринюк, І.Г. Івасюк, О.В. Іващенко, О.В. Капліна, Л.М. Лобойко, Т.В. Лукашкіна, К.Г. Марченко,О.М. Овчаренко, М.А. Погорецький,І.В. Рогатюк, В.А. Сербулов, О.Ю. Татаров,Л.Д. Удалова,В.І. Фаринник, М.Ю. Черкова, Л.В. Юрченко та ін. На дисертаційному рівні цій темі присвячене дослідження О.В. Фараон. Метою даної статті є здійснення науково-правового аналізу деяких правозастосовних аспектівінституту повідомлення про підозру.

У відповідності до ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК, для вручення повідомлень. Ю.П. Аленін та В.П. Гловюк цілком обгрунтовано зауважують, щосаме це положення створює ряд проблем у практичній діяльності слідчих та прокурорів. Так, воно не дає відповіді на питання, як фактично повідомити особі про підозру, якщо вона не з'являється до слідчого (прокурора). А забезпечити її явку - у разі, якщо її місцезнаходження відоме - процесуальним засобами, наявними у слідчого, прокурора, практично неможливо, адже ні виклик, ні привід, на затримання для забезпечення приводу цієї особи застосовуватися не можуть. У разі ж, якщо особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, уникає вручення повідомлення про підозру, переховується від слідства та місцезнаходження її невідоме, то формально її не можна оголосити у розшук, оскільки у відповідності до ст. 281 КПК у розшук може бути оголошено тільки підозрюваного. Також у такій ситуації неможливо зупинити досудове розслідування, оскільки особі не повідомлено про підозруАленін Ю. П. Повідомлення про підозру: загальна характеристика та проблеми удосконалення / Ю. П. Аленін, І. В. Гловюк // Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. - 2014. - №1. - С. 164-165..Виникають і ситуації, коли повідомлення про підозру складено та вручено не уповноваженими на те особами.

У нормах чинного КПК не міститься офіційного визначення поняття «повідомлення про підозру». У ст. 276 КПК України законодавець закріпив чіткий перелік випадків, при наявності яких здійснюється повідомлення про підозру. Натомість в нормах КПК України законодавцем не закріплено жодної підстави для прийняття рішення про повідомлення про підозру, а лише, як зазначалося вище, визначено випадки такого повідомлення. У ст. 277 КПК України міститься перелік відомостей, які повинні бути зазначені у письмовому повідомленні про підозру, а порядок вручення такого повідомлення регламентований ст. 278 КПК України.

Визначення «повідомлення» міститься у частині 1 ст. 111 КПК України, яка передбачає, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляють певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення, чи здійснену процесуальну дію. В жодній з норм КПК не зазначено про те, що повідомлення про підозру оформлюється постановою.

Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності. Підтвердженням цього є положення п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК: «Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення».

Аналіз глави 22 КПК України, в якій закріплено підстави і процесуальний порядок повідомлення про підозру, засвідчив, що повідомлення про підозру є процесуальною дією та процесуальним документом. Повідомлення про підозру - це процесуальна дія (діяльність), зміст якої полягає у складанні слідчим або прокурором письмового повідомлення про підозру та його вручення особі. Повідомлення про підозру також є процесуальним документом, який знаменує собою новий етап стадії досудового розслідування - появу підозрюваного, можливість застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження, які пов'язані із суттєвим обмеженням його конституційних прав, початок притягнення до кримінальної відповідальності.

У відповідності з ч.1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Т.В. Лукашкіна цілком обґрунтовано звертає увагу на явну некоректність такого найменування - «випадки», адже у КПК повинні бути вказані підстави для прийняття такого рішення, а таке поняття, як підстава прийняття цього рішення, у КПК не згадуєтьсяЛукашкина Т.В.Доказывание как етап правоприменительного процесса // Актуальні проблеми доказування у кримінальному провадженні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції (27 листопада 2013 р., м. Одеса) / відпов. за випуск Ю.П. Аленін. - Одеса : Юридична література, 2013. - С. 33..

Повідомлення про підозру є по суті поєднанням процесуального рішення у вигляді письмового повідомлення та процесуальної дії у формі здійснення повідомлення шляхом його вручення. З аналізу змісту положень ст.ст. 42 та 277 КПК України випливає, що процесуального статусу підозрюваного особа набуває не після складання відповідного тексту, а лише після вручення повідомлення про підозру. Саме із цим моментом пов'язується набуття особою відповідних процесуальних прав.

Як обґрунтовував свою позицію суддя Печерського райсуду м. Києва В. Кицюк, що заперечував свій статус підозрюваного, повідомлення про підозру особи включає в себе два юридичні факти: підписання та вручення. Лише у цьому випадку воно, на його погляд, спричиняє юридичний факт притягнення особи до кримінальної відповідальності та набуття нею статусу підозрюваногоФараон О.В.Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 / Фараон Оксана Василівна; Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2016. - С. 45..

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Слід зазначити, що під час досудового розслідування виникають проблеми, пов'язані з необхідністю чіткого визначення конкретного моменту, з якого особа набуває статусу підозрюваного у кримінальному провадженні (з моменту направлення їй повідомлення про підозру засобами поштового зв'язку чи з моменту фактичного вручення поштового відправлення з повідомленням про підозру?). О.Ю. Татаров на основі системного аналізу положень КПК дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що направлення особі повідомлення про підозру засобами поштового зв'язку відповідатиме вимогам КПК та вважатиметься належним способом такого повідомлення лише у випадку вручення такого поштового відправлення особисто (безпосередньо) підозрюваномуТатаров О.Ю. Повідомлення про підозру: проблеми кримінальної процесуальної регламентації / О. Ю. Татаров, Д. М. Мірковець // Митна справа. - 2015. - № 1. - С. 268..

Вручення особі письмового повідомлення про підозру та пам'ятки про процесуальні права шляхом їх направлення поштовим відправленням з оголошеною цінністю (з описом вкладення) та навіть з повідомленням про його вручення документально не може гарантовано підтвердити факт його отримання. Такий спосіб вручення не забезпечує виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 42 КПК України щодо права підозрюваного на отримання роз'яснення своїх правМарченко К. Г.Уведомлениелица о подозрении при неустановленииегоместонахождения: проблемырегламентации // Legeasi viata. - 2013. - №12/4. - С. 56..

КПК у ст. 481 чітко визначив суб'єктів, які повноважні притягувати до кримінальної відповідальності осіб, до яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. Натомість не визначено суб'єктів письмового повідомлення про підозру щодо інших осіб. Враховуючи, що з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, починається притягнення особи до кримінальної відповідальності, то, виходячи з системного аналізу положень КПК, можна зробити висновок про те, що лише певні суб'єкти, додержуючи правила про підслідність,повноважні здійснювати письмове повідомлення особі про підозру. повідомлення підозра правовий

Очевидним є те, що процесуальні дії щодо складання і вручення повідомлення про підозру може вчинити виключно уповноважена службова особа, яка має відповідні процесуальні повноваження згідно положень КПК України. Слід зазначити, щочинний КПК України взагалі не регламентує процедуру зміни чи скасування повідомлення про підозру, складеного та врученого не уповноваженими на те особами.Очевидно, що складання обвинувального акту можливе лише відносно особи, якій повідомлено про підозру з дотриманням вимог ст.ст. 277 та 278 КПК України.

В практичній діяльності правоохоронних органів трапляються випадки, коли, зокрема, слідчі поліції в ході досудового розслідування злочинів, зокрема,передбачених ст. 368 КК України, складали та вручали повідомлення про підозру. В такому випадку виникає цілком закономірне питання про те, чимає юридичну силу таке повідомлення про підозру.

Повідомлення про підозру, складене та вручене не уповноваженими на те особами, не може вважатися законним,воно не має передбачених КПК України правових властивостей процесуального документа, який засвідчує вчинення процесуальної дії повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Тому повідомлення про підозру, складене та вручене не уповноваженими на те особами на порушення вимог КПК України, не може породжувати відповідних правових наслідків.

У ст. 216 КПК визначено підслідність органів досудового розслідування. Законодавче розмежування підслідності між різними органами досудового розслідування визначає розподіл наданих кримінальним процесуальним законом повноважень таким органам. Частиною першою ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

В юридичній енциклопедії міститься визначення підслідності як сукупності встановлених законом ознак кримінальних проваджень, відповідно до яких встановлюється конкретний слідчий орган, компетентний провадити досудове слідствоТертишник В.М.Підслідність // Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 1998. - Т. 4: Н-П. - 2002. - С. 551.. Частиною першою ст. 216 КПК України встановлено, що слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування. Проводити досудове розслідування кримінальних правопорушень, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування, слідчі органів Національної поліції не повноважні, тобто це не відноситься до їхньої компетенції.

Повноваження здійснювати визначені законом процесуальні дії слідчий повинен відповідно до встановленої КПК України підслідності. Поняття підслідності, в першу чергу, пов'язане з поняттям «компетенція». В законі для кожного органу досудового слідства визначені злочини, розслідування яких віднесено до їхньої компетенції. Процесуальні рішення повинні ухвалюватися уповноваженими суб'єктами відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, що є важливою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина та ухвалення законних і справедливих рішень у кримінальному провадженні.

Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на звернення заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницього Н.І. від 25 серпня 2016 року № 06-361вих-16 (вх. № 1138/0/1-16 від 26 серпня 2016 року) щодо окремих питань, пов'язаних із процесуальними наслідками порушення правил підслідності під час досудового розслідування, «проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження тощо органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження, закріплені у ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України, та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК». Повідомлення про підозру відбувається в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження, атому зазначений висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безумовно стосується і досліджуваного інституту.

Як зазначається в ч. 5 ст. 36 КПК України,Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

Законодавче розмежування підслідності між різними органами досудового розслідування визначає розподіл наданих кримінальним процесуальним законом повноважень таким органам. Слід зазначити, що відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК недопустимими визнаються докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Отже, наведене дає підстави вважати незаконними складені процесуальні документи та ухвалені процесуальні рішення, у тому числі повідомлення про підозру,які здійснені шляхом реалізації органами досудового розслідування повноважень, що не відносяться до їхньої компетенції та не передбачені КПК України. Зазначені проблеми, що виникають у правозастосовчій практиці, повинні бути усунені шляхом внесення відповідних змін і доповнень до глави 22 «Повідомлення про підозру» КПК України.

Размещено на Allbest.ru