Місце порівняльної та міжнародної кримінології в системі кримінологічної науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місце порівняльної та міжнародної кримінології в системі кримінологічної науки

В.Н. Кубальський,

кандидат юридичних наук,доцент

доцент кафедри міжнародного права

Навчально-наукового інституту міжнародних відносин

Національного авіаційного університету

В статті автором проаналізовано підстави для виділення порівняльної та міжнародної кримінології як окремих напрямів кримінології. В доктрині серед вчених існують різні підходи щодо місця порівняльної та міжнародної кримінології в системі кримінологічної науки. Якщо одна група вчених відносить порівняльну та міжнародну кримінологію до окремого напряму в кримінології, то інша - вважає їх самостійними науками, науковими галузями.

Ключові слова: порівняльна кримінологія, міжнародна кримінологія, міжнародна злочинність, транснаціональна злочинність.

В статті автором проаналізовано підстави для виділення порівняльної та міжнародної кримінології як окремих напрямів кримінології. В доктрині серед вчених існують різні підходи щодо місця порівняльної та міжнародної кримінології в системі кримінологічної науки. Якщо одна група вчених відносить порівняльну та міжнародну кримінологію до окремого напряму в кримінології, то інша - вважає їх самостійними науками, науковими галузями. Дискусії точаться в основному навколо того чи наявні в порівняльній та міжнародній кримінології особливий предмет правового регулювання, специфічність методів дослідження предмета, розроблений понятійно-категоріальний апарат тощо. Автор робить висновок про те, що, незважаючи на протилежні погляди вчених на місце порівняльної та міжнародної кримінології в кримінологічні науці, виокремлення порівняльної та міжнародної кримінології неминуче, це лише питання часу, взаємовплив між ними закономірний, враховуючи їхній нерозривний зв'язок. Дослідження ними особливостей свого предмету зі свого ракурсу з використання специфічного наукового інструментарію здатне надати найбільш повну характеристику сучасним процесам та проблемам, які стоять перед людством на сучасному етапі, - а це корупція, тероризм, організована злочинність тощо, які часто носять міжнародний характер.

In the article the author analyzes the reasons for selection of international and comparative criminology as separate directions of criminology. The doctrine among scientists, there are different approaches to the place of comparative and international criminology in the system of criminological science. If one group of scientists considers the comparative and international criminology to a particular direction in criminology, the other - said their independent science research sectors.

Discussions take place mainly concerning that or there is in comparative and international criminology the special subject of legal regulation, specificity of methods of research of object, worked out conceptual-categorical apparatus etc.

An author draws conclusion that, without regard to the opposite looks of scientists to the place of comparative and international criminology in criminology science, the selection of comparative and international criminology is inevitable, it is a question of time only, interaction between them appropriately, taking into account their indissoluble connection. Research by them features of the object, coming from foreshortening and use of specific scientific tool, able to give the most complete description to the modern processes and problems that stand before humanity on the modern stage, - and it is a corruption, terrorism, organized crime and others like that, that carry international character often.

Постановка проблеми. У світі посилюють свій вплив на міжнародні відносини та державний суверенітет міжнародна та транснаціональна злочинність. Тривають процеси інтернаціоналізації злочинності.Сучасна система міжнародних відносин надзвичайно вразлива до міжнародної злочинності. Істотні відмінності в національних і регіональних системах правозастосування, різна політична пріоритетність протидії міжнародним злочинам та злочинам міжнародного характеру в державах світу, нерівномірність розвитку останніх, зростання фінансового та інформаційного чинників у нинішніх політичних та економічних відносинах об'єктивно зменшують можливості ефективної протидії міжнародній злочинності. Проблема неефективності світової системи протидії транснаціональній та міжнародній злочинності не тільки не розв'язується, а й набуває гостріших суперечливіших форм.

Мета статті. Метою цієї статті є визначення місця порівняльної та міжнародної кримінології в системі кримінологічної науки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Безумовно кримінологія, кримінальне право та кримінальна юстиція усе частіше набувають міжнародного та порівняльного виміру [1, c. 118]. Глобалізація світу пояснює міжнародні і порівняльні орієнтації кримінологів [2, c. 45-46].

Як справедливо зазначає вітчизняний кримінолог В.М. Дрьомін, «полярність кримінологічних концепцій та неефективність здійснюваних заходів щодо злочинності справили суттєвий вплив на стан кримінологічної науки» [3, c. 70-72]. Проблемам порівняльної кримінології свої наукові праці присвятили такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як І.М. Клеймьонов, В.М. Кудрявцев, С.І. Нежурбіда, В.В. Лунєєв та інші. Cеред іноземних дослідників цієї проблеми варто назвати Г.Й. Шнайдера, Л. Себа, І. Барак-Гланц, Л. Шеллі. Зокрема, Д. Нелкен свою грунтовну працю присвятив порівняльний кримінальній юстиції. Дослідженням підстав виділення міжнародної кримінології як окремого напряму присвятили свої наукові праці такі вітчизняні дослідники, як А.В. Антипенко, В.Ф. Антипенко, В.Н. Денисов, А.І. Дмитрієв, В.М. Дрьомін, Н.А. Зелінська та О.М. Костенко.

Радянський вчений В.М. Кудрявцев ще у 1978 році зайняв чітку позицію, що «порівняльна кримінологія - не самостійна наука, а один з напрямів у дослідженні злочинності, її причин та інших компонентів, які становлять предмет кримінологічної науки різних країн», відзначивши, «що фактично йдеться про те, що при вивченні всіх або деяких кримінологічних явищ, що спостерігаються в одній країні, аналізуються відповідні процеси і явища, мають місце в інших країнах - з подібною або істотно іншою соціально-економічною та політичною системою. Мета цього аналізу полягає в тому, щоб глибше зрозуміти процеси, характерні для сучасного суспільства загалом і для країн з різними суспільними системами розглянути та запропонувати з урахуванням цього найбільш ефективні заходи боротьби зі злочинністю, а також розвивати міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю» [4, c. 72].

Н.А. Зелінська, розглядаючи проблему співвідношення міжнародного кримінального права та міжнародної кримінології, відзначила, що в центрі міжнародного кримінального права знаходиться не лише злочин, але і злочинність як явище масове. Міжнародне кримінальне право регламентує також взаємодію держав у запобіганні злочинності [5, c. 112].

С.І. Нежурбіда цілком правильно підсумував, що кримінологи на пострадянському просторі займають чітку позицію щодо визнання порівняльної кримінології напрямом кримінології. Західні кримінологи вважають її самостійною наукою [6, c. 277].

Як вказує І.М. Клеймьонов, «по мірі криміналізації суспільних відносин зростає роль кримінології. Відбувається «кримінологізація» гуманітарних наукових знань. Кримінологією в наш час не тільки цікавляться, але і професійно займаються політологи, економісти, соціологи, психологи і навіть географи. Це зміцнює міждисциплінарну природу кримінології, робить її більш виразною, що означає та вказує на актуалізацію порівняльно-кримінологічного підходу» [7, c. 194].

Болгарський кримінолог Йордан Айдаров, вказуючи, що порівняльно-правовий метод застосовується при вивченні тенденцій злочинності в різних країнах у різні історичні періоди, зазначав, що у «… контексті кримінологічних досліджень цей метод дозволяє вдосконалити законодавство щодо досвіду інших країн у використанні юридичного механізму в боротьбі зі злочинністю» [8, c. 33].

В.В. Лунєєв хоча і не відносить порівняльну кримінологію до «відносно самостійних розділів кримінології», але у своїх працях «Кримінологія» (у співавторстві) та «Курс світової та російської кримінології» дав визначення порівняльній кримінології як галузі «…кримінологічної науки, яка вивчає світові, регіональні та специфічні національні тенденції та інші характерні риси злочинності, її причинної бази та заходи контролю, а також основні кримінологічні теорії про походження злочинності [9, c. 244; 10, c. 151, 291].

С.І. Нежурбіда виділяє національну кримінологічну систему та світову кримінологічну систему [11, c. 182]. В якості підходів до порівняльно-кримінологічних досліджень вчений виділяє наступні: системний, «паралельний» підходи, «бінарний» та «регіональний підходи, «метарівневий» підхід до порівняльно-кримінологічних досліджень теорій причин злочинності [6, c. 280-342].

Слід погодитися з І.М. Клеймьоновим в тому, що порівняльна кримінологія являє собою втілення порівняльного методу дослідження у сфері вивчення та протидії злочинності [7, c. 192]. На думку Л.Х. Караєвої, можливість глибше зрозуміти процеси, характерні для сучасного суспільства в цілому і для країн з різними суспільними системами, зокрема, зумовлює важливе місце, яке займає порівняльна кримінологія [12, c.4].

Порівняльний метод доволі ґрунтовно розроблений у праві (в тому числі кримінальному), але, на думку В.В. Лунєєва, менше в кримінології [10, c. 291], що викликає здивування, оскільки «… порівняльні дослідження в кримінології цілком можливі і мають добру перспективу. Вони допомагають зближенню теоретичних позицій учених різних країн у розкритті природи складних соціальних явищ, сприяють досягненню корисних практичних результатів у протидії злочинності в кожній країні і сприяють зміцненню міжнародного співробітництва вчених різних країн і континентів» [4, c.78]. Відомі кримінологи Ю.М. Антонян [13, c. 27] та А.І. Долгова [14, c. 48], які не оперують поняттям «порівняльна кримінологія», ведуть мову про порівняльний метод у кримінології.

В той же час формується такий напрям в кримінології як міжнародна кримінологія. В.Ф. Антипенко зазначив, що кримінологічною наукою не в повній мірі охоплюється детермінація та причинність міжнародної злочинності, що негативно впливає на цілеспрямованість та ефективність міжнародно-правових норм [15, с. 13]. Н.А. Зелінська відзначає з цього приводу, що «політичне значення багатьох питань, пов'язаних з міжнародною злочинністю, слугувало виправданням виключення її з кола кримінологічних проблем» [16, c. 96].

Як відзначає В.М. Дрьомін, міжнародне співробітництво держав в цілях протидії транснаціональній злочинності на практичному і науковому рівнях призвело до формування не лише міжнародного кримінального права, але і нового напрямку в кримінології, що отримав назву «міжнародна кримінологія». Подібну позицію відстоюють відомі вчені-міжнародники В.Ф. Антипенко і Н.А. Зелінська [17, c. 97].

Відомий вітчизняний юрист-міжнародник В.Н. Денисов підкреслює доречність актуалізації проблеми кримінології міжнародної сфери як шлях до подальшого розвитку міжнародного права передусім у сфері міжнародної безпеки [18, c. 92]. А.І. Дмитрієв вказує, що «виглядає доцільним об'єднати дослідження питань кримінологічної протидії міжнародним злочинам та злочинам міжнародного характеру під умовною назвою «міжнародна кримінологія» [19, c. 95].

У цьому зв'язку В.М. Дрьомін підкреслює, що міжнародна кримінологія не є юридичною наукою, так само, як і кримінологія в цілому. Міжнародна кримінологія є напрямком сучасної кримінології та обмежує свої задачі особливим предметом вивчення (транснаціональна та інша міжнародна злочинність), а також розробкою специфічних заходів реагування на неї. На його думку, міжнародна кримінологія на практичному рівні вже сформувалась 1) як система установ, що вивчають організовану злочинність з ознаками транснаціональності; 2) як система практичних органів, які здійснюють безпосередню боротьбу з різноманітними видами транснаціональної злочинності; 3) як система нормативних актів, які регулюють взаємодію держав в цьому напрямку [17, c. 98].

Міжнародна злочинність являє собою глобальну багаторівневу макросистему, елементи якої мають значну специфіку. Основний критерій для характеристики складових її злочинів - ознака соціальної небезпеки, яка виходить за межі однієї держави, тобто міжнародна значимість злочину, яка обумовлює потребу міжнародної взаємодії у застосуванні заходів кримінальної репресії. Міжнародна злочинність включає в себе дві категорії злочинів: по-перше, злочини «по національному праву», які володіють властивістю транснаціональності (транснаціональні злочини); по-друге, злочини «по міжнародному праву», тобто міжнародні злочини [16, c. 98].

Деякі дослідники піддають критиці виділення окремих напрямів кримінології. Так, вітчизняний дослідник А.П. Закалюк занепокоєний тим, що структурні елементи кримінологічних знань почали «…іменувати «кримінологіями», оскільки: 1) «винесення останніх на один рівень з наукою, науковою галуззю суперечить основам наукознавства»; 2) «… нові кримінології не мають самостійного, відокремленого від загальної кримінології предмета…», «… будь-яких окремих функцій, методологій, наукових методів і засобів здобуття наукової інформації, які б відрізнялися за суттю від «єдиної» кримінології»; 3) «…іменування вчень і теорій «кримінологіями» не додає нового наукового знання, яке б вимагало виокремлення його в самостійну наукову галузь», а «піднесення результатів вивчення тієї чи іншої проблеми до рівня не лише слова в науці, а й до «нової» науки, очевидно, має задовольняти амбіції дослідника, проте вони ведуть до розмивання цілісної науки кримінології і лише шкодять їй» [20, c. 32].

Відомий вітчизняний кримінолог О.М. Костенко в плані термінології не зовсім поділяє підхід В.Ф. Антипенка щодо використання поняття «міжнародна кримінологія». Також він не вважає, що може бути міжнародна кримінологія і що взагалі може бути міжнародна наука як така. Кримінологія - це наука. Не уявляється, що може бути міжнародна філологія, міжнародна соціологія, міжнародна психологія тощо і варто в цьому питанні використовувати терміну «кримінологія міжнародної злочинності», а не міжнародна кримінологія [21, c. 18].

На противагу критиці А.П. Закалюка щодо виділення нових кримінологій, В.Ф. Антипенко, аналізуючи проблему взаємозв'язку міжнародної кримінології та міжнародного кримінального права, вказує: «Сам факт виникнення і формування як самостійних таких наук у якості «міжнародних» з їх відмінною методологією і окремим предметом дослідження, яким є міжнародне суспільство як соціальна цілісність (у відповідності до сфери зацікавленості кожної науки), вказує, що сумарний продукт цих наук, який надходитиме на потреби кримінології, так само визначає останню як науку міжнародну за своїм змістом і призначенням» [22, c. 75].

Крім того, на наявність підстав для виділення окремого напряму в кримінології вказують специфічні предмет і методи, які на прикладі дослідження тероризму виділив один з основоположників міжнародної кримінології як окремого напряму кримінології В.Ф. Антипенко. Зокрема, це наступні групи методів:

- методи, які відображають специфіку насильства при тероризмі - конфліктологічний метод, метод оцінки сукупного суб'єкта складу міжнародного злочину «тероризм», метод воєнізованої оцінки тероризму, метод терористичної асиметрії, метод абсолютної ворожості і абсолютної криміналізації сторін терористичного конфлікту, метод оцінки тероризму як самодостатнього явища, метод оцінки контрпродуктивності певної категорії антитерористичних заходів;

- методи дослідження тероризму загальнонаукового походження - геополітичний метод дослідження тероризму, геоекономічний метод дослідження тероризму, метод дослідження тероризму, що ґрунтується на соціології міжнародних відносин, культурологічний метод дослідження тероризму [16, c. 269-332].

Глибоко специфічним є предмет міжнародної кримінології тероризму. Тероризм як предмет кримінологічної науки, на думку В.Ф. Антипенка, утворюють дві складові. Однією з них є, власне, терористичні акти. Іншою складовою є економічні і соціально-культурні фактори, що слугували причиною світової кризи, які для потреб кримінології можуть бути з певною мірою умовності визначені як криміногенні фактори глобалізації [16, c.338].

Висновки. Незважаючи на протилежні погляди вчених на місце порівняльної та міжнародної кримінології в кримінологічні науці, виокремлення порівняльної та міжнародної кримінології неминуче, це лише питання часу, взаємовплив між ними закономірний, враховуючи їхній нерозривний зв'язок. Дослідження ними особливостей свого предмету зі свого ракурсу з використання специфічного наукового інструментарію здатне надати найбільш повну характеристику сучасним процесам та проблемам, які стоять перед людством на сучасному етапі, - а це корупція, тероризм, організована злочинність тощо, які часто носять міжнародний характер.

Cписок літератури

порівняльний міжнародний кримінологія

1. Кубальський В.Н. Криминогенность глобализационных процес сов как предпосылка для выделения международной криминологии / В.Н. Кубальський // Міжнародна кримінологія: стан і перспективи / Збірник матеріалів круглого столу. - Одеса: Фенікс, 2010. - Б-ка журналу «Юридичний вісник». - 324 с. - С. 116-121.

2. Deflem Mathieu. Bookreview: Lessons FromInternational / Comparative Criminology / Criminal Justice / Mathieu Deflem // International Criminal Justice Review. - 2016 - № 16. -P. 45-46.

3. Дрьомін В.М. Кримінологія: криза чи відродження? // Україна: становлення незалежності: матеріали всеукраїнської науково-методичної конференції. - Одеса, 1993. - С. 70-72.

4. Кудрявцев В. Н. Методологические вопросы сравнительной криминологии // Проблемы сравнительного правоведения. - М.: Институт государства и права АН СССР, 1978. - С. 71-78.

5. Зелинская Н.А. К вопросу о соотношении международного уголовного права и международной криминологии / А.Н. Зелинская // Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: Матеріали II-ї міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 8 жовтня 2010 р.). У 2 т. Т. 1. -- Одеса, 2010. - С. 112-114.

6. Нежурбіда С.І. Етіологія злочину: теорії, аналіз, результат: монографія / Сергій Нежурбіда. - Чернівці: Друк Арт, 2013. - 432 с.

7. Клейменов И.М. Понятие и предмет сравнительной криминологии Вестник Омского университета. Серия «Право». - 2010. -№ 3 (24). - С. 191-196.

8. Айдаров, Йордан. Криминология / Йордан Айдаров. - 2 прераб. и доп. изд. - София: Сиела, 1998. - 548 c.

9. Криминология: учебник / под. ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2002. - 686 c.

10. Лунеев В.В. Курс мировой и российской криминологии: учебник. В 2 т. Т. 1. Общая часть. - М.: Юрайт, 2011. - 1003 c.

11. Нежурбіда С.І. Концептуальні питання системного підходу до досліджень у порівняльній кримінології / С.І. Нежурбіда // Міжнародна кримінологія - проблемне поле міждисциплінарних досліджень. Матеріали Другого науково-практичного семінару. Вип. 2 / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В.Ф. Антипенка. - К., Сталь, 2011. -С. 178-182.

12. Караева Л.Х. Преступность в России и зарубежных странах (сравнительный криминологический анализ). Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. - М., 1995. - 23 c.

13. Антонян Ю.М. Криминология. Избранные лекции. - М.: Логос, 2004. - 448 c.

14. Криминология. Учебник для юридических вузов. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 784 c.

15. Международная криминология: опыт исследования терроризма / В.Ф. Антипенко: монография. - О.: Фенікс, 2011. - 356 с.

16. Зелинская Н.А. Международная преступность как предмет криминологических исследований / Н.А. Зелинская // Міжнародна кримінологія: стан і перспективи / Збірник матеріалів круглого столу. - Одеса : Фенікс, 2010. - Б-ка журналу «Юридичний вісник». - С. 96-116.

17. Дремин В.Н. Глобализация и корпоративизация преступности как предмет международной криминологии / В.Н. Дремин // Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: Матер. ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 8 жовтня 2010 р.) У 2 т. - Т. 1. Одеса, 2010. - С. 95-98.

18. Денисов В.Н. Оновлення підходів в оцінках міжнародної конфліктності / В.Н. Денисов // Міжнародна кримінологія - проблемне поле міждисциплінарних досліджень. Матеріали ІІ науково-практичного семінару. Вип. 2 / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В.Ф. Антипенка. - К., Сталь, 2011. - 236 с. - С. 89-92.

19. Дмитрієв А.І. До питання про передумови виділення міжнародної кримінології як окремого напряму в кримінології // Міжнародна кримінологія - проблемне поле міждисциплінарних досліджень. Матеріали ІІ науково-практичного семінару. Вип. 2 / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В.Ф. Антипенка. - К., Сталь, 2011. - C. 93-98.

20. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. - Кн. 1. - К.: Ін Юре, 2007. - 424 с.

21. Міжнародна кримінологія - проблемне поле міждисциплінарних досліджень. Матеріали ІІ науково-практичного семінару. Вип. 2 / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В.Ф. Антипенка. - К., Сталь, 2011. - 236 с.

22. Антипенко В.Ф. Міжнародне кримінальне право і міжнародна кримінологія: проблема взаємозв'язку // Міжнародна кримінологія: стан і перспективи / Збірник матеріалів круглого столу. - Одеса: Фенікс, 2010. - Б-ка журналу «Юридичний вісник». - С. 66-75.

Размещено на Allbest.ru