Проблема кіберзлочинності та шляхи її подолання в сучасному інформаційному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМА КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ В СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

М.М. Алієв, к.політ.н., Куньо А.М., студентка

(Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна)

Стаття присвячена інформаційно-правовим аспектам регулювання поняття кіберзлочиннсті як однієї з основних проблем розвитку сучасного інформаційного суспільства.

Інформаційна епоха, в яку вступає сучасне людство несе з собою значні переваги для окремої особистості, малих та великих соціальних груп. Переваги розвитку нового інформаційного суспільства очевидні: всесвітня мережа Інтернет демонструє яскравий приклад впливу інноваційних процесів на зміну взаємовідносин між людьми, розширюючи їх контакти і можливості та полегшуючи повсякденне життя.

Поряд з тим, будь-яке явище або інструмент має і негативний вплив або характер, зокрема, такий прогресивний винахід як мережа Інтернет містить у собі ряд небезпек, а саме нову особливу форму злочинності, що виникла завдяки поширенню інформаційно-комунікативних технологій, а саме - «кіберзлочинність».

Дослідження проблем боротьби з кіберзлочинністю виявило, що орієнтація лише на технічні і технологічні засоби гарантування інформаційної безпеки (технічного захисту інформації) в умовах процесів інформатизації, у тому числі профілактики кіберзлочинів, не має значного успіху. Особливо це відчувається з часу приєднання до міжнародних систем телекомунікації нових країн та підвищення інтелектуального рівня користувачів комп'ютерної техніки. Парадокс полягає в тому, що чим складніше стає комп'ютерне програмно-математичне забезпечення, тим вразливішими виявляються традиційні організаційні заходи та засоби інженерно-технічного захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах, зокрема щодо несанкціонованого доступу [6,c.158].

Все це свідчить про актуальність вивчення поняття кіберзлочинності та способів боротьби з нею.

Поняття «комп'ютерна злочинність» вперше з'явилося в американській науковій та юридичній літературі на початку 60-х років минулого століття. У процесі свого становлення, пов'язаного з розвитком інформаційних технологій, усвідомленням проблеми та розробки необхідної правової бази, термін пройшов низку трансформацій, що у повній мірі відобразили його сутність.

«Комп'ютерна злочинність» - це порушення чужих прав та інтересів по відношенню до автоматизованих систем обробки даних. В останні 10-15 років під терміном «кіберзлочинність» розуміють злочинність в традиційному сенсі цього слова, але яка має місце в мережі Інтернет [2,c.201].

Кіберзлочинність - це термін, який охоплює комп'ютерну злочинність (де комп'ютер - предмет злочину, а інформаційна безпека - об'єкт злочину) та інші зазіхання, де комп'ютер є знаряддям або способом злочину проти власності, авторських прав, громадської безпеки, моралі [1].

Кіберзлочинність - це передбачене законом суспільно-небезпечне діяння, вчинене суб'єктом злочину і несе за собою кримінальну відповідальність [5].

Формулювання дефініцій поняття «кіберзлочинність» вимагало відображення його у національних та міжнародно-правових актах.

Одним з міжнародних документів, що регулюють суспільні відносини у сфері боротьби з кіберзлочинністю, є Конвенція Ради Європи "Про кіберзлочинність" від 23 листопада 2001 року, яка відображає загрози та небезпеки сучасному інформаційному суспільству.

Згідно до положень цієї Конвенції комп'ютерні правопорушення класифіковані на певні групи. Перша група передбачає кримінальну відповідальність за вчинення правопорушень проти конфіденційності, цілісності та доступності комп'ютерних даних і систем, а саме: незаконний доступ; нелегальне перехоплення; втручання у дані; втручання у систему; зловживання пристроями.

Друга група передбачає відповідальність за правопорушення, пов'язані з комп'ютерами, а саме: підробка, пов'язана з комп'ютерами; шахрайство, пов'язане з комп'ютерами.

Третя група - правопорушення, пов'язані зі змістом інформації, а саме правопорушення, пов'язані з дитячою порнографією: вироблення дитячої порнографії з метою її розповсюдження за допомогою комп'ютерних систем; пропонування або надання доступу до дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем; розповсюдження або передача дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем; набуття дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем для себе чи іншої особи; володіння дитячою порнографією у комп'ютерній системі чи на комп'ютерному носії інформації.

Четверта група включає правопорушення, пов'язані з порушенням авторських та суміжних прав [5].

Слід наголосити, що головною жертвою кіберзлочинності є економіка держави. Економічні наслідки в кіберпросторі дуже важко порахувати, тому що до правоохоронних органів звертається лише третина постраждалих. Так, наприклад, МНБ Азербайджану у 2011 році розкрило кіберзлочин із метою привласнення $260 тис [8].

Боротьба з кіберзлочинністю вимагає тісного міжнародного співробітництва держав. Одним з таких кроків, як вже зазначалося, є підписання у листопаді 2001 року Радою Європи, а також США, Канадою та Японією «Конвенції про кіберзлочинність».

Зокрема, діяльність таких міжнародних інституцій, як Інтерпол та Європол є одним з ефективних засобів протидії кіберзлочинності на міжнародному рівні.

За підсумками конференції «Боротьба проти кіберзлочинності - основний фактор, що забезпечує кібербезпеку» (2011 р.) запропоновано удосконалити законодавчу базу для кримінального переслідування за фактами кіберзлочинів. Також учасники зазначили, що головною проблемою правоохоронних органів є слабке використання передових технологій і слабка підготовка кадрів в галузі інформаційних технологій (ІТ) [8].

За словами заступника директора департаменту фінансів та високих технологій Інтерполу Хайме Ансієта, злочинці широко використовують hi-tech і часто з технічної підготовки значно перевершують «силовиків»[8]. Більше того, злочинці постійно удосконалюються. «Розрив між нами вже такий великий, що ми за ними не встигаємо», - сказав Ансіета. Для боротьби з кіберзлочинністю, вважає Х. Ансіета, необхідно різко поліпшити технічне оснащення правоохоронних органів, підготовку кадрів. Необхідна спеціалізація поліцейських, прокурорів і суддів в області ІТ».

Усі учасники форуму заявляли про необхідність співпраці громадян та провайдерів Інтернет-послуг із «силовиками». Проте вони також звернули увагу на небажання людей (а нерідко і компаній) співпрацювати з поліцією. Крім того, була висловлена ідея необхідності створення Національної асоціації Інтернет-провайдерів, яка захищала б інтелектуальну власність, забезпечувала конфіденційність інформації й одночасно співпрацювала з правоохоронними органами.

Європол у боротьбі з кіберзлочинністю. 11 січня 2013 року у штаб-квартирі Європейського поліцейського офісу (м. Гаага, Нідерланди) офіційно відкрито Європейський Центр по боротьбі з кіберзлочинністю [9].

Основними напрямками та завданнями Центру є: забезпечення координації та обміну інформацією між підрозділами правоохоронних органів Європейського Союзу та Третіми країнами; боротьба з розповсюдженням у мережі Інтернет дитячої порнографії; підготовка кваліфікованих експертів в галузі боротьби з кіберзлочинністю; розробка та застосування методів припинення злочинів у сфері інформаційних технологій. Також, Центр покликаний здійснювати захист стратегічно значущих Інтернет-ресурсів, комунікаційних систем та фінансових установ Європейського Союзу. В подальшому Європейський Центр по боротьбі з кіберзлочинністю буде співробітничати з Глобальним інноваційним комплексом Інтерполу в Сінгапурі.

Проте оскільки кіберзлочинність частково належить до внутрішньої компетенції кожної держави окремо, то необхідним є паралельне напрацювання і національного законодавства, яке буде спрямоване на боротьбу з комп'ютерними злочинами.

Необхідними є створення:

1. засобів із попередження, виявлення, припинення та розслідування злочинів у кіберпросторі, юридична відповідальність за такі злочини та механізми притягнення до неї, закріплені законодавством;

2. апаратно-програмних засобів виявлення та запобігання кіберзлочинності, а також засобів криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом;

3. державних організацій призначених для безпосередньої протидії кіберзлочинності, підготовка висококваліфікованих фахівців у сфері протидії кіберзлочинам, найвищий рівень їх інформаційно-технологічного забезпечення [6,c.209].

Поєднання зусиль міжнародних інститутів та держав дозволить говрити про ефективність вжитих заходів та зменшить загрозу проникнення кіберзлочинності в усі сфери життя країни.

кіберзлочинність інформаційний суспільство кримінальний

Висновки

Проблема кіберзлочинності на сучасному етапі історичного розвитку набуває глобального виміру та становить загрозу інформаційному суспільству.

У процесі свого формування поняття «кіберзлочинність» пройшло низку етапів та отримало відображення у нормативно-правових актах національного та міжнародного рівнів.

Ускладнення технологічних процесів, розробки та інновації у сфері інформаційно-комунікаційних мереж зумовили потребу у розробці чіткої градації груп кібернетичних злочинів, що знайшли своє відображення у документах Ради Європи та низки інших міжнародних організацій.

Сучасний рівень та кількість злочинів у сфері інформаційно- комунікаційних технологій свідчать про недостатню розробку національної та міжнародної нормативно-правової бази, низьку ефективність її застосування та проблеми у роботі таких міжнародних інститутів як Інтерпол та Європол.

Перспективою подолання проблеми кіберзлочинності може стати подальше поглиблення співпраці держав та міжнародних інститутів у виявленні, а головне попередженні ймовірних загроз.

Список літератури

1. Голубев В.А. Компьютерная преступность - проблемы и решения. - http://www.crime-research.ru/articles/golubev_sept/.

2. Дашян М.С. Право информационных магистралей. - М, 2011. - 288 с.

3. Юрасов А.В. Основы электронной коммерции. Учебник. - М.: Горячая линия-Телком, 2011. - 480 с.

4. Dechamp C. Cybercriminalite//Defense nationale. - P. 99-120.

5. Конвенція про кіберзлочинність. Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 23.11.2001: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_575.

6. Ліпкан В.А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції. - К, 2008. - 550 с.

7. Cybercrime training for judges and prosecutors: a concept: http://www.coe.int/t/DGHL/cooperation/LisbonNetwork/meetings/Autre/2079_t rain_concept_4_provisional_8oct09_en.pdf.

8. http://umma.ua/uk/news/SNG/2011/10/10/3460.

9. Інтерпол: Укрбюро: http://42827.ncbint00.web.hosting-test.net/?p=1914

Размещено на Allbest.ru