Адміністративно-правове регулювання соціального забезпечення учасників антитерористичної операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.98

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОІ ОПЕРАЦІЇ

Опанасенко О.О.

Постановка проблеми. Надання пільг, соціальних виплат, грошових допомог і інших видів соціального забезпечення завжди мало бути належним чином унормоване законодавством та забезпечувати необхідну соціальну підтримку тих верств населення, на які вона спрямована.

Останнім часом у зв'язку із соціально-політичною ситуацією, що склалася на теренах України, з'явилась ще одна категорія осіб, що потребує соціальної підтримки та соціального забезпечення, - учасники антитерористичної операції, які згідно із законодавством мають цілий ряд соціальних пільг і гарантій з боку держави на основі наявності у них відповідного правового статусу.

Проте саме отримання такого статусу та його використання в подальшому викликає найбільше питань як з точки зору теорії, так і з точки зору практики у світлі адміністративно-правового регулювання даних правовідносин.

Ступінь розробленості питання. Питань соціальних гарантій військовослужбовців та учасників Антитерористичної операції (далі - АТО), у тому числі в контексті адміністративно-правового регулювання, торкалися у своїх працях О.В. Андрійчук, Є.М. Ващенко, О.С. Верба, С.І. Кропивченко, С.П. Кучев- ська, М.І. Литвиненко, В.І. Матюрін, Ю.В. Нікі- тін, С.П. Пасіка, Л.О. Петрова, С.Т. Полторак, О.С. Полякова, Т.І. Прокопчук, Р.Г. Рудь, В.В. Сокуренко, О.М. Царенко та ін. Проте переважна більшість праць була присвячена аспектам соціального забезпечення військовослужбовців і не торкалась питань адміністрування його для учасників АТО, а адміністративно-правове регулювання соціального забезпечення учасників АТО взагалі окремо не досліджувалось.

Мета та завдання наукової статті полягають у з'ясуванні змісту адміністративно-правового регулювання соціального забезпечення учасників АТО, визначенні соціальних гарантій, які для них передбачені, та критичному аналізі адміністративних процедур, пов'язаних із наданням статусів і відповідних соціальних гарантій на предмет виявлення проблемних питань і визначення шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні можна спостерігати консолідацію зусиль усіх гілок влади та громадських організацій в інтересах підтримки національної безпеки у сфері оборони та підвищення готовності до гарантованої відсічі зовнішній збройній агресії [1, с. 3]. І не останню роль у цьому процесі відіграють питання соціального забезпечення як військовослужбовців загалом, так і учасників антитерористичної операції зокрема.

За інформацією Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, як уповноваженого органу у даній сфері, що діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 416, якою затверджено Положення про Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції [2], станом на 02.02.2016 року статус учасників бойових дій надано 175591 особі та діють 12 відомчих комісій з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій [3].

Перелік осіб для отримання статусу учасника бойових дій учасниками антитерористичної операції встановлений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункти 19 і 20 абзацу 1 статті 6) [4], а процедура - Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» [5], згідно з якими статус учасника бойових дій надається: 1) військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Держпри- кордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам Міністерства внутрішніх справ, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; 2) особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення) (п. 4 Порядку) [5].

Рішення про надання даного статусу приймається: 1) комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міністерстві оборони, Міністерстві внутрішніх справ, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС (далі - комісія); 2) міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання. Остання діє відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій» [6].

Проте кількість резонансних подій, пов'язаних з незаконним чи сумнівним отриманням статусу учасника бойових дій начебто учасниками антитерористичної операції, змушує більш прискіпливо поглянути на дану процедуру. адміністративний правовий антитерористичний гарантія

Перш за все, законодавством так і не визначено, виконання яких конкретних обов'язків у зоні Антитерористичної операції (далі - АТО) має надавати право на отримання статусу учасника бойових дій. І якщо для військовослужбовців і працівників правоохоронних органів зрозумілим є участь у бойових діях, перебування у відповідних районах, виконання певних завдань, то для інших осіб такий підхід навряд чи є логічним. Зокрема, це стосується виконання завдань невійськового характеру, перебування у зоні АТО, але не в зоні безпосередніх бойових дій чи вогневого ураження противника. Як яскраво показали приклади представників Уряду, що в доволі сумнівний спосіб отримали такий статус.

Тому доцільно уточнити дані норми законодавства конкретним переліком територій, робіт і завдань, які можуть виконувати особи в зоні АТО і за виконання яких їм надається відповідний статус.

Також виникають питання стосовно строків перебування у зоні АТО. Оскільки формально особа може отримати статус учасника бойових дій за кілька днів перебування у даній зоні, що є навряд чи справедливим по відношенню до учасників. Так, пунктом 6 Порядку передбачено надання документів у місячний строк, якщо військова частина перебуває у зоні АТО. Аналогічну норму можна внести і до чинного законодавства закріпивши умови, що особи можуть отримати статус учасника бойових дій при перебуванні у зоні даних дій не менше 1 місяця, за виключенням випадків, коли вони приймали участь у бойових діях, чи були поранені, чи отримали тілесні ушкодження.

Крім цього, варто звернути увагу на отримання статусу учасників бойових дій волонтерами, які допомагають учасникам АТО. Оскільки, з одного боку, дані особи можуть зловживати при отриманні даного статусу, а з іншого, надання його волонтерам, що постійно перебувають в зоні АТО і в зоні безпосередніх бойових дій та вогневого ураження противника, є цілком логічним та справедливим. Проте дане питання законодавством належним чином не врегульовано, виголошується позиція, згідно з якою особи, які не захищають Батьківщину зі зброєю в руках, не мають права на даний статус [7]. А це є невірним, адже якщо особа доставляє волонтерську допомогу в зону бойових дій, перебуває під обстрілами і ризикує своїм життя і здоров'ям, то вона навряд чим відрізняється від військовослужбовців, що забезпечують матеріально-технічне і інше постачання в зону бойових дій. Тому дане питання має бути врегульовано на законодавчому рівні, за наявності підтверджуючих документів та виконанні вимог, вказаних вище. Волонтери повинні отримати можливість у оформленні статусу учасників бойових дій.

Статус учасника АТО дає право в адміністративно-правовому порядку отримувати в ході участі в АТО: 1) грошове забезпечення, що виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, а також винагороду у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менше 3000 грн., і додаткові винагороди за виконання окремих завдань;

2) право не сплачувати податки і збори в разі, якщо він є фізичною особою - підприємцем, без припинення державної реєстрації їх підприємницької діяльності та збереження місця роботи і посади або місця навчання; 3) пенсію, призначену в порядку, визначеному чинним законодавством, в тому числі військову пенсію; 4) зарахування до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби часу перебування на військовій службі; 5) право на ненараху- вання штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також процентів за користування; 6) винагороду за розмінування; 7) безоплатне медичне обслуговування; 8) виплати допомоги при демобілізації в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення [4-5].

У свою чергу, особам, які отримали статус учасника бойових дій, згідно із законодавством надається наступний перелік пільг із соціального забезпечення:

1) у сфері охорони здоров'я: а) безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобі- ологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів; б) першочергове безоплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів); в) безоплатне щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування; г) користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи; ґ) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів; д) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

2) у сфері транспорту: а) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання; б) безоплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою;

3) у сфері трудових прав: а) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності (т.зв. лікарняні) у розмірі 100% середньої зарплати, незалежно від стажу роботи; б) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком до двох тижнів на рік; в) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації) та на працевлаштування у разі ліквідації юридичної особи;

4) у сфері пенсійного забезпечення: а) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яку виплачують замість пенсії, підвищуються в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; б) щорічно до 5 травня виплата разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що не включається до загального місячного оподаткованого доходу; в) призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок; г) щомісячна виплата цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 грн.; ґ) якщо щомісячний розмір пенсійних виплат учаснику бойових дій не досягає рівня 165% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то виплачують щомісячну державну адресну допомогу до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів;

5) у сфері житлово-комунального господарства: а) 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (2І кв. м загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. м на сім'ю); б) 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання; в) 75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення; г) першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом; ґ) одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років, починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва; д) першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів з будівництва та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків;

6) в інших сферах соціальних послуг: а) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту; б) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також на обслуговування службами соціального захисту населення вдома; в) позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20% від тарифів вартості основних та 50% - додаткових робіт), а плата за користування телефоном встановлюють у розмірі 50% від затверджених тарифів; г) безоплатне поховання;

7) у сферах оподаткування та страхування:

а) звільнення від сплати земельного податку;

б) зниження на 50% ставки державного мита за видачу громадянам України паспортів для виїзду за кордон, документів, які їх замінюють, а також за обмін цих документів; в) звільнення від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України [4].

При цьому, не дивлячись на таке різноманіття гарантій для учасників АТО, залишаються і невирішені в адміністративно-правовому плані питання соціального забезпечення, основним з яких є порядок надання психологічної реабілітації.

Висновки

Загалом адміністративно-правове регулювання соціального забезпечення учасників антитерористичної операції в Україні здійснюється на належному рівні. Проте невирішеним питанням залишається адміністративний порядок отримання статусу учасника бойових дій, що дає право на значний обсяг соціальних гарантій, при цьому він не забезпечує належного захисту від зловживань правом на отримання даного статусу, при фактичній відсутності чи мізерності заслуг для його отримання. Крім цього, значний обсяг соціальних пільг та гарантій, який надається учасникам АТО та особам, що отримали статус учасника бойових дій, в цілому забезпечує їх гідний соціальний захист. Разом з цим фактично лише поверхово вирішеним залишається питання надання психологічної допомоги учасникам АТО, яка не має належно оформленої адміністративної процедури, єдиної мережі, а надається несистемно на основі проведення державних закупівель даних послуг у суб'єктів господарювання.

Відповідно для вдосконалення адміністративно-правового регулювання соціального забезпечення учасників антитерористичної операції слід вирішити дані проблемні питання шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

Література

1. Полторак С.Т. Головне завдання підвищення обороноздатності держави І С.Т. Полторак II Наука і оборона. - 2015.-№2.-С. 3-8.

2. Деякі питання Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року

3. Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року

4. Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій: Наказ Міністерства соціальної політики України 10 листопада 2014 року

Анотація

Стаття присвячена з'ясуванню змісту адміністративно-правового регулювання соціального забезпечення учасників антитерористичної операції, визначенню соціальних гарантій, які їм надаються, та водночас проблемних питань адміністрування надання таких гарантій. У статті також пропонуються шляхи вирішення цих проблемних питань з урахуванням сучасних правових реалій.

Ключові слова: антитерористична операція, учасники АТО, адміністративно-правове регулювання, соціальне забезпеченняучасниківАТО.

Статья посвящена определению содержания административно-правового регулирования социального обеспечения участников антитеррористической операции, определению социальных гарантий, предоставляемых им, и в то же время проблемных вопросов администрирования предоставления таких гарантий. В статье также предлагаются пути решения данных проблемных вопросов с учетом современных правовых реалий.

Ключевые слова: антитеррористическая операция, участники АТО, административно-правовое регулирование, социальное обеспечениеучастниковАТО.

The article is devoted to the definition of the content of the administrative and legal regulation of the social security of participants of the antiterrorist operation, the definition of social guarantees provided to them and at the same time problematic issues of administration of such guarantees. The article also suggests ways to address these problematic issues with current legal realities.

Key -words: anti-terrorist operation,participants ATO, administrative and legal regulation, social security theparticipants ATO.

Размещено на Allbest.ru