Громадський контроль за діяльністю органів національної поліції України: сучасний стан та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет державної фіскальної служби України

УДК 351.9+347.96

Громадський контроль за діяльністю органів національної поліції України: сучасний стан та перспективи розвитку

Денисюк С.Ф., д. ю. н., професор

У статті досліджено питання сутності та змісту громадського контролю за діяльністю органів поліції. Виокремлено та розглянуто основні форми громадського контролю над діяльністю поліції. Здійснено аналіз норм Закону України «Про Національну поліцію» щодо законодавчого закріплення громадського контролю над поліцією та запропоновано внесення змін і доповнень до окремих статей закону, спрямованих на підвищення рівня довіри населення до поліції.

Ключові слова: контроль, громадський контроль, органи Національної поліції, довіра населення, громадськість, поліцейська діяльність, атестаційна комісія.

В статье исследованы вопросы сущности и содержания общественного контроля за деятельностью органов полиции. Выделены и рассмотрены основные формы общественного контроля над деятельностью полиции. Осуществлен анализ норм Закона Украины «О Национальной полиции» по законодательному закреплению общественного контроля над полицией и предложено внесение изменений и дополнений в отдельные статьи закона, направленные на повышение уровня доверия населения к полиции.

Ключевые слова: контроль, общественный контроль, органы Национальной полиции, доверие населения, общественность, полицейская деятельность, аттестационная комиссия.

Denisiuk S.F. PUBLIC CONTROL OVER THE ACTIVITIES OF THE NATIONAL POLICE OF UKRAINE: CURRENT STATE AND DEVELOPMENT PROSPECTS

In the article the question of the nature and content of public control over the activities of the police. Allocated and the basic form of public control over the police. The analysis of the Law of Ukraine „On the National police” regarding the law on public control over the police and suggested amendments and supplements to some articles of the law aimed at increasing public confidence in the police.

Key -words: control, public control, National Police, public confidence, public policing, examination board.

Постановка проблеми. Європейський вектор розвитку України не може бути забезпечений без глибокого реформування правоохоронної системи, що неможливо здійснити без широкого врахування громадської думки. Громадська думка щодо діяльності правоохоронних органів є відображенням у масовій свідомості оціночних суджень, міркувань і поглядів на ряд соціально важливих проблем, яке впливає на формування ціннісних орієнтирів суспільства. Без здійснення рішучих кроків у напрямі становлення Національної поліції України й надалі перебуватиме під тиском звинувачень з боку громадськості у неефективності. Публічна діяльність будь-яких органів державної влади України є одним з головних чинників популяризації діяльності урядових структур серед населення, створення їхнього позитивного іміджу, формування сприятливої громадської думки з метою утвердження власних позицій на засадах міжнародних та європейських стандартів і цінностей [1].

У зв'язку із зазначеним, поліцейські підрозділи мають бути достатньо відкриті для форм зовнішнього контролю, у тому числі громадського контролю. Основна статистика поліції має бути доступна для суспільства, а прохання громадян та організацій про доступ до обмеженої інформації мають розглядатися в розумний строк з наданням детально вмотивованої відповіді в разі відмови. Поліція має запровадити посади для спеціальних посадовців або створити окремі підрозділи, які відповідатимуть за зв'язок із громадськістю та між народними організаціями. Суспільство також повинне без зайвих зусиль мати доступ до інформації, що стосується планування роботи поліції в цілому, реалізації запланованих заходів та результатів роботи [2].

Стан дослідження. На важливість дослідження громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів та органів Національної поліції України в умовах її становлення зверталось увагу в працях вчених, зокрема: О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, С.Г. Брателя, В.М. Гаращука, О.В. Джафарової, О.В. Кузьменко, О.М. Музичука, О.П. Рябченко, М.М. Тищенка, С.О. Шатрави, В.С. Шестака тощо.

Метою статті є: по-перше, дослідити питання сутності та змісту громадського контролю, по-друге, здійснити аналіз норм Закону України «Про Національну поліцію» щодо законодавчого закріплення громадського контролю за поліцією, та запропонувати внесення змін та доповнень до окремих статей закону, спрямованих на підвищення рівня довіри населення до поліції.

Виклад основного матеріалу. Дослідники проблеми сутності й змісту громадського контролю, опрацьовуючи існуючі наукові погляди, вказують на природу громадського контролю, яка походить від відносин влади і громади. Оскільки розвиток суспільства відбувається за умов єдності та боротьби протилежностей між соціумом та державою, між прагненням до необмеженої свободи та необхідністю обмежень в ім'я організації суспільного життя, своє головне

завдання громадська еліта бачить у приборканні автократичної експансії держави, а державна еліта - у приборканні охлократичних тенденцій соціуму [3, с. 337]. Шляхом збалансування цієї системи стримувань та противаг забезпечується сталий розвиток суспільства. Одним із принципів демократичної правової держави, який забезпечує зв'язок державного управління із суспільством та громадянами, є публічність. Публічність включає доступність державного управління для громадян через право вибору відповідних органів виконавчої влади та участь у їх діяльності; прозорість їх функціонування; громадський контроль за діяльністю органів публічного управління та їх посадових осіб, за дотриманням конституційно закріплених інтересів суспільства, прав і свобод громадян [4, с. 53]. А за твердженням В.М. Селиванова, лише за умови розвиненої політичної й правової культури демократичного громадянського суспільства, яке не просто на законній, а, насамперед, на правовій основі контролює державну владу, державно організоване суспільство в змозі як обмежувати, так і самообмежувати державні імперативні адміністративно-командні прагнення [5, с. 254].

У демократичних суспільствах народ, як сукупність громадян та їхніх асоціацій здійснює публічну владу безпосередньо і через систему інститутів. Інституції, яким народ делегує владні повноваження - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, діють від його імені. Отже, саме народ і має контролювати як свою (самоконтроль, внутрішній контроль), так і їхню (мета контроль, зовнішній контроль) діяльність, тобто посередництвом контролю здійснювати окремий вид публічної влади - контрольну владу [6, с. 375].

Враховуючи викладене та позиції В.Л. Федоренко і Я.О. Кагляк, можна дійти висновку, що громадський контроль становить собою інструмент громадської оцінки ступеня виконання органами влади та іншими підконтрольними об'єктами їхніх соціальних завдань. Тобто характерні відмінності громадського контролю від будь-якого іншого виду контролю лежать у суб'єктно-об'єктній сфері і полягають у тому, що, по-перше, громадський контроль здійснюється саме громадськістю (організованою та неорганізованою), і, по-друге, що у процесі здійснення громадського контролю контролюється виконання саме соціальних завдань, безпосередньо пов'язаних із захистом і реалізацією прав і свобод громадян, задоволенням та узгодженням соціальних потреб та інтересів населення [3].

З управлінських позицій громадський контроль, як і будь-який інший контроль, є однією з функцій управління. Він здійснюється шляхом зіставлення діяльності підконтрольних об'єктів з певними соціальними нормами, обраними як еталонні, на підставі чого робиться висновок щодо відповідності цієї діяльності встановленим вимогам. Але завдання громадського контролю не зводиться лише до виявлення розходжень між заданими та фактичними результатами. Головна мета громадського контролю - усунення та попередження причин, які породжують цю невідповідність, забезпечення додержання об'єктами контролю писаних та неписаних норм [7, с. 47].

Отже, удосконалення засобів громадського контролю та обмеження втручання держави в життя громадян сприяє зміцненню контрольованої влади, запобіганню неефективності та корупції в державному апараті. Здійснення такого контролю обґрунтовується тим, що громадськість має право отримувати інформацію про ефективність управління державних структур довіреними їм ресурсами та повноваженнями. Здійснюючи контроль за діями державних органів, громадськість відстежує ступінь реалізації власних інтересів, прагне запобігати небажаним результатам та корегувати державно-управлінські впливи. Провідне спрямування громадського контролю - це сприяння розвитку демократичних процесів у діяльності правоохоронних органів.

У той же час в юридичній літературі спостерігаємо позиції вчених про відсутність дієвих механізмів громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів, оскільки його сферу зведено до отримання інформації від правоохоронних органів, проведення наукових досліджень, громадської експертизи законодавства та права виступу зі своїми пропозиціями через суб'єктів законодавчої ініціативи [8, с. 74].

Варто наголосити на тому, що низька оцінка ефективності діяльності органів внутрішніх справ стала складовою загальної кризи довіри суспільства до всіх інститутів влади (за даними соціологічного дослідження Лабораторії законодавчих ініціатив та компанії TNS, за останні півроку в Україні відбулось падіння рівня громадської довіри до всіх органів влади та до значної кількості соціальних інституцій і, зокрема, до діяльності правоохоронних органів та суду (результати дослідження Євразійського Інституту Свобод в період з 10 листопада по 10 грудня 2010 року в Україні)). Численні звернення громадян України до Європейського Суду з прав людини (за даними громадської правозахисної організації Українська Гельсінська спілка з прав людини, Україна посідає четверте місце в Європі за кількістю скарг до Європейського суду з прав людини) дали підставу для критичних оцінок рівня захисту їх основних прав та свобод міжнародними інститутами (комісія ПАРЄ «За демократію через право», Європарламент, оприлюднена 08.04.2011 року щорічна доповідь Держдепартаменту США, в якій значна частина присвячена порушенню прав людини з боку правоохоронних органів в Україні). Такий стан шкодить міжнародному іміджу країни [1].

Тому, одним із найбільш важливих завдань становлення Національної поліції України є покращення стосунків поліції з населенням, забезпечення їх партнерського характеру, оскільки ефективність роботи правоохоронного органу значною мірою залежить від активної позиції самих громадян.

Звернення до Закону України «Про Національну поліцію» [9] надає можливість констатувати закріпленість таких принципів її діяльності, як: 1) верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; 2) дотримання прав і свобод людини, тобто під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації; 3) законність - поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 4) відкритість та прозорість. Відповідно до зазначеного принципу, поліція забезпечує постійне інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність у сфері охорони та захисту прав і свобод людини, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність поліції, обов'язково оприлюднюються на веб-порталі центрального органу управління поліції. Нормативно-правові акти з обмеженим доступом оприлюднюються у випадках та в порядку, визначених законом. Проекти нормативно-правових актів, що стосуються прав та свобод людини, обов'язково проходять громадське обговорення в порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України. В даному випадку маємо можливість спостерігати наближення поліції до суспільства у реалізації покладених на неї завдань та функцій; 5) поліція забезпечує захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності; 6) взаємодія з населенням на засадах партнерства. В даному випадку діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об'єднаннями на засадах партнерства і спрямована на задоволення їхніх потреб. З метою визначення причин або умов учинення правопорушень планування службової діяльності органів і підрозділів поліції здійснюється з урахуванням специфіки регіону та проблем територіальних громад. Недаремно на рівні закону закріплюється положення, що саме рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Отже, слід констатувати, що закріплення основних принципів діяльності органів Національної поліції України, які відповідають етичним стандартам та нормам закону, є важливою складовою реформування суспільства, що задекларували своїм наміром забезпечення демократії, створення соціальної держави, заснованої на захисті прав людини як найвищої цінності в такій державі, рівності осіб перед законом, законності та верховенстві права і закону.

Крім того, наше суспільство знаходиться на стадії змін та становлення, а заявлені наміри державних органів щодо становлення органів Національної поліції в вищезазначеному напрямку слугування особі та суспільству є показником значних змін у суспільному ставленні до ролі органів Національної поліції та індикатором загального позитивного сприйняття демократичних цінностей такого суспільства «в стадії змін» [10, с. 269].

Не менш важливого значення має прийняття участі громадськості в атестуванні поліцейських, яке здійснюється з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри [9].

Відповідно до наказу МВС України від 17.11.2015 року № 1465 [11], до складу атестаційних комісій можуть бути включені за згодою народні депутати України, представники громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.

Про значимість роботи атестаційної комісії свідчить такий фактор, як прийняття обґрунтованого рішення, яким вирішується доля поліцейського, а саме на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність [11].

Про результативність діяльності атестаційних комісій можна буде говорити після повного проведення переатестації особового складу органів Національної поліції України.

Ще одним надбанням нового законодавства стосовно діяльності органів Національної поліції є закріплення в законі окремого розділу «Громадський контроль поліції».

Так, Законом України «Про Національну поліцію» [9] виокремлюються наступні форми громадського контролю, до яких віднесено: 1) звіт про поліцейську діяльність; 2) прийняття резолюції недовіри керівникам органів поліції; 3) взаємодія між керівниками територіальних органів поліції та представниками органів місцевого самоврядування; 4) спільні проекти з громадськістю; 5) залучення громадськості до розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських.

Отже, з метою інформування громадськості про діяльність поліції керівник поліції та керівники територіальних органів поліції раз на рік готують та опубліковують на офіційних веб-порталах органів поліції звіт про діяльність поліції. Крім того, керівники територіальних органів поліції зобов'язані регулярно оприлюднювати статистичні та аналітичні дані про вжиті заходи щодо виявлення, запобігання та припинення порушень публічного порядку на офіційних веб-порталах органів, які вони очолюють [9].

У той же час, в деякій мірі відсутній механізм реалізації даних повноважень керівників органів Національної поліції. У зв'язку із зазначеним вважаємо за необхідне доповнити ст. 86 Закону України «Про Національну поліцію» [9] окремою частиною такого змісту:

«Керівники територіальних органів поліції зобов'язані мінімум один раз на рік проводити прес-конференції про діяльність органів, які вони очолюють».

Ведучи мову про прийняття резолюції недовіри керівникам органів поліції, варто зазначити, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські ради, обласні, районні та міські ради мають право за результатами оцінки діяльності органу поліції на території відповідно Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, відповідної області, району або міста своїм рішенням прийняти резолюцію недовіри керівнику відповідного органу (підрозділу) поліції, що є підставою для звільнення його із займаної посади.

У той же час, аналіз ст. 87 Закону України «Про Національну поліцію» [9] не надає право керівникові органу (підрозділу) поліції на виступ на засіданні відповідної ради під час обговорення резолюції недовіри. Тому вважаємо за необхідне внести відповідні зміни до ст. 87 Закону та доповнити її частиною такого змісту:

«Керівник органу (підрозділу) поліції, щодо якого розглядається питання про прийняття резолюції недовіри, має право на виступ на засіданні відповідної ради під час обговорення проекту резолюцію недовіри».

Висновок. На сьогоднішній день маємо можливість спостерігати законодавче закріплення механізму здійснення громадського контролю за діяльністю органів Національної поліції України, але все ж таки постають деякі моменти щодо законодавчого удосконалення діяльності Національної поліції, що, у свою чергу, сприятиме тільки підвищенню рівня довіри населення до поліції. Крім того, варто використовувати досвід інших держав, де склалася сприятлива громадська думка щодо діяльності органів поліції, що і становить предмет подальших наукових пошуків.

громадський контроль поліція довіра

Література

1. Громадська думка як чинник ефективності діяльності правоохоронних органів в Україні. Аналітична записка [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/ articles/468/.

2. Стратегія розвитку органів внутрішніх справ України [Електронний ресурсф-Режим доступу: http://www.npu.gov.ua/ uk/publish/article/1221365

3. Федоренко В.Л. Інститути громадянського суспільства та інститут громадських організацій в Україні: теорети- ко-методологічні та нормопроектні аспекти / В.Л. Федоренко, Я.О. Кагляк II Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 4-5 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.minjust.gov.ua

4. Малиновський В.Я. Державне управління : [навч. посіб.] І В.Я. Малиновський. - Луцьк : Ред.-вид. від. «Вежа» Вол. Держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - 558 с.

5. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України : методологічні аспекти : [моногр.] І В.М. Селіванов. - К. : Ін Юре, 2002. - 724 с.

6. Сушинський О.І. Контроль у сфері публічної влади : теоретико-методологічні та організаційно-правові аспекти : [моногр.] / О.І. Сушинський. - Львів : ЛРІДУ ЖДУ, 2002. - 468 с.

7. Денисюк С.Ф. Громадський контроль як гарантія законності у адміністративні діяльності правоохоронних органів в Україні : [моногр.] І С. Ф. Денисюк. - X. : Золота миля, 2010. - 368 с.

8. Джафарова О.В. Цивільний демократичний контроль як основа реформування правоохоронних органів України І О.В. Джафарова II Право і Безпека. - 2010 - № 2(34). - С. 73-77.

9. Про Національну поліцію : Закон України від 2015р. № 580-Vin [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/go/580-19

10. Мармазов В.Є. Принципи правоохоронної діяльності відповідно до Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини І В.Є. Мармазов II Часопис київського університету права. - 2009. -№ 2. - С. 262-271.

11. Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських : наказ МВС України від 13 р. № 1465 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov. ua/go/zl445-15

Размещено на Allbest.ru