Характеристика окремих принципів слідчої діяльності правоохоронних органів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ПРИНЦИПІВ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ В УКРАЇНІ

Херсонського державного університету

Анотація

У статті охарактеризовано окремі принципи слідчої діяльності правоохоронних органів в Україні. Визначено, що під принципами слідчої діяльності правоохоронних органів України слід розуміти законодавчі основні засади, ідеї, положення, які постають базисом їх формування, організації та функціонування.

Ключові слова: службова особа, принципи, слідча діяльність, слідчий, правоохоронні органи.

Аннотация

В статье охарактеризованы отдельные принципы следственной деятельности правоохранительных органов в Украине. Определено, что под принципами следственной деятельности правоохранительных органов Украины следует понимать законодательные основные принципы, идеи, положения, которые являются базисом их формирования, организации и функционирования.

Ключевые слова: должностное лицо, принципы, следственная деятельность, следователь, правоохранительные органы.

Annotation

The article describes some of the principles of investigative law enforcement agencies in Ukraine. It is determined that the principles of investigative law enforcement Ukraine should understand the legal basic principles, ideas and provisions arising base formation, organization and their functioning.

Key words: official, principles, investigative activities, investigating authorities.

Постановка проблеми

За умов становлення і розвитку демократичної правової держави боротьба зі злочинністю розглядається як важливий напрям внутрішньої політики України. Злочинність залишається одним із найбільш небезпечних соціальних явищ, яке швидко заповнює сфери життєдіяльності. Здійснювані державою та її органами комплексні заходи із протидії злочинності й іншим правопорушенням є ще недостатніми для зміцнення правопорядку в суспільстві. Для виконання завдань, які постають на рівні сучасних вимог, необхідно по-новому осмислювати набутий досвід і застосовувати чинне законодавство. Сьогодні значно підвищилася складність розслідування кримінальних проваджень, зріс обсяг завдань слідчих відповідно до вимог нового кримінального процесуального законодавства, де значно розширено права учасників кримінального процесу, що суттєво підвищило вимоги до професійної діяльності слідчих. Відповідно до п. 17 ст. З КПК України слідчий - це службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень [1]. Таким чином, слідчий як службова особа зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ч. 2 ст. 19 Конституції України та законами України [2].

Систему державних органів України та визначення місця і ролі слідчого апарату в ньому вивчали вчені- юристи, зокрема В. Авер'янов, В. Власов, Г. Горський, І. Гончарова, Ю. Гришин, М. Гродзинський, Т. Коломоєць, М. Кулагін, О. Ларін та ін., проте вони розкрили лише окремі аспекти в аналізованій сфері, зосередивши свою увагу на більш загальних аспектах.

Мета статті - на підставі аналізу поглядів учених визначити принципи побудови слідчої діяльності правоохоронних органів в Україні.

Виклад основного матеріалу

Професійна діяльність слідчого у порівнянні з іншими видами професійної діяльності є багатоаспектною, містить велику кількість складових елементів, не всі з яких можуть бути регламентовані законом або підзаконними нормативними актами, окреслення її змісту потребує попереднього визначення принципів, на яких базується професійна діяльність слідчого. Професійна діяльність слідчого знаходить своє відображення і в системі її принципів. На думку Я. Кузьмічова, «принципи є «засобом» побудови діяльності з розслідування злочинів відповідно до наявних об'єктивних закономірностей» [3]. Словник української мови визначає принцип як основне вихідне положення якої-небудь наукової системи; особливість, покладена в основу створення або здійснення чого-небудь, спосіб створення або здійснення чогось; переконання, норма, правило, яким керується хто-небудь у житті, поведінці [4]. Принципи є провідною категорією в організації та діяльності всіх державних органів. У принципах виявляється сутність органу, його основи, закономірності життєдіяльності, тенденції та потреби. Вони містять суттєві характеристики, що відображають функціонування системи, без яких вона не виконувала б свого призначення. О. Бандурка визначає принципи як вихідні, основні правила, норми діяльності для впровадження системи управління загальними процесами [5].

Залежно від аспекту, в якому розглядається професійна діяльність слідчого, науковці розрізняють декілька систем принципів, а саме: кримінально-процесуальні, морально-етичні, організаційно-управлінські, принципи наукової організації праці, криміналістичні. Так, на думку В. Кузьмічова, принципи слідчої діяльності необхідно поділяти на дві групи: загальні і приватні. До загальних принципів, які властиві всій діяльності системи державних органів, належать принципи законності, етичності, науковості, взаємодії, економічності та планомірності. До приватних принципів слідчої діяльності, які відображають саме її особливості, - оперативність, конспірація, раптовість і вибірковість [6]. М. Салтевський вказує, що «принципи - це загальні вимоги до дій слідчого під час розслідування будь-якого виду злочину. Тому вони називаються засадами, тобто принципами діяльності» [7]. В. Коновалова та А. Сербулов розрізняють такі принципи слідчої діяльності, як законність, науковість, моральність, динамічність, універсальність, вибірковість, системність, зумовленість тактичних прийомів слідчими ситуаціями [8].

М. Шурухнов виокремлює такі принципи: 1) дотримання законності; 2) індивідуальність і динамічність розслідування; 3) планомірність, усеосяжність, повнота, об'єктивність та економічність розслідування; 4) оперативність і швидкість розслідування; 5) використання даних криміналістичної характеристики злочинів; 6) урахування під час побудови методики розслідування конкретного злочину типових слідчих ситуацій, що виникають; 7) поєднання слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (взаємодія слідчого з оперативними підрозділами правоохоронних органів); 8) використання технічних засобів, прийомів і методів під час розслідування (використання знань спеціалістів та експертів); 9) використання допомоги громадськості в розкритті злочинів; 10) виявлення причин та умов, що сприяють учиненню злочинів, ужиття заходів щодо їх усунення тощо [9]. Так, якщо розглядати організаційно-управлінські принципи професійної діяльності слідчого, то вони базуються на загальних принципах, сформульованих наукою управління стосовно будь-якої організаційної системи. Принципи наукової організації праці слідчого визначаються як основні положення, якими керується слідчий під час здійснення своїх функцій із попередження, розкриття та розслідування злочинів; включають правову регламентацію праці, режим процесуальної економії, планування розслідування злочинів, організацію взаємодії з оперативними апаратами, використання у розслідуванні злочинів науково-технічних засобів та допомоги громадськості [10]. Одним із найважливіших принципів у роботі слідчого є принцип здійснення правосуддя як принцип презумпції невинуватості, в ході якого попередньо визначають винних осіб і ступінь вини. Але остаточне рішення щодо винуватості особи згідно з чинним законодавством приймає лише суд (за винятком адміністративного і дисциплінарного провадження). Незважаючи на жодні особисті амбіції, на інтуїтивні почуття, слідчий у своїх висновках керується лише доказами, що з неупередженістю потім вивчаються у прокуратурі та суді. Під час проведення досудового розслідування не обійтись без принципу поваги до людської гідності, що проявляється у забороні під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу в умовах, що принижують її гідність. Важливість втілення у кримінальному судочинстві такого конституційного положення, як право людини на повагу до її гідності, визначається тим, що саме у цій сфері державної діяльності найбільшою мірою виявляється можливість державних органів в особі слідчого як посадової особи застосовувати примус, обмежувати або позбавляти людину її прав і свобод, наданих Конституцією [11]. Нині деякі вчені називають новий принцип - принцип інформатизації, без якого робота слідчого б значно затягувалась, а в умовах швидкого темпу модернізації це значно покращує роботу слідчого. На нашу думку, з ним тісно пов'язаний принцип динамічності, який визначає безперервність процесу планування, його оперативність, гнучкість, змінність. Під час розслідування безперервно надходить нова інформація, з'ясовуються нові обставини.

Висновки

слідчий принцип правоохоронний орган

Отже, під принципами слідчої діяльності правоохоронних органів України слід розуміти законодавчі основні засади, ідеї, положення, які постають базисом їх формування, організації та функціонування, підвищення ефективності та якості розслідування злочинів. Принципи поділяються на нормативно закріплені (наприклад, законність, дотримання прав і свобод громадян, здійснення правосуддя та ін.), традиційні (визнані вченими, проте ще не набули нормативного закріплення), новітні (з'являються під впливом нових викликів сучасності, визнані окремими вченими).

Список використаних джерел

1. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Вид. 12-те, доповн. і перероб. К.: Алерта, 2016. 810 с.

2. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. К., 1996. № ЗО. 141 с.

3. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. Т. 5. Криміналістичні та кримінально-процесуальні засади поліцейської роботи / кер.-авт. кол. Є.М. Моісеєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. К.: Атіка, 2009. 1007 с.

4. Тлумачний словникукраїнської мови:в11т.Т.7.-К.: Аконіт, 1977. С. 693.

5. Бандурка О.М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України: [монографія] / О.М. Бандурка. X.: Вид. Ун-ту внутр. справ, 2004. С. 48.

6. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности: [монография] / В.С. Кузьмичев. К.: НВТ «Правник», 1997.246 с.

7. Салтевський М.В. Криміналістика:у2ч.Ч.2: [підруч.] / М.В. Салтевський.X.: Консум, 2001. 528 с.

8. Коновалова В.Е. Следственная тактика: принципы и функции / В.Е. Коновалова, А.М. Сербулов. К., 1982. 268 с.

9. Шурухнов Н.Г. Криминалистика: [учеб.] / Н.Г. Шурухнов. 2-е изд., испр. и доп.М.: Эксмо, 2008. 452 с.

10. ПорубовН.И. Научная организациятрудаследователя/Н.И. Порубов. Минск: Вышэйшаяшкола, 1970. 264 с.

11. БаранікР.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України: [навч. посіб.]/Р.В. Баранік, Т.О. Гій. Вид. 3-тє, перероб. і доп. К., 2013. 375 с.

Размещено на Allbest.ru