Відповідальність як інститут господарсько-процесуального права

асистент Катрич A.B.

Анотація

У статті шляхом аналізу наукових поглядів щодо поняття «інститут відповідальності» сформульовані проблемні питання визначення вказаного інституту у господарському законодавстві та закріплення його у процесуальному кодексі.

Ключові слова: інститут права, юридична відповідальність, процесуальна відповідальність, господарське судочинство

Аннотация

В статье путем анализа научных взглядов относительно понятия «институт ответственности» как в материальном, так и в процессуальном праве сформулированы проблемные вопросы по определению указанного института в хозяйственном законодательстве и закреплению его в процессуальном кодексе.

Ключевые слова: институт права, юридическая ответственность, процессуальная ответственность, хозяйственное судопроизводство.

Annotation

There are fixed problems in the article about defining the responsibility institute in economic law and its fixing in the procedural code by the method of analyzing scientific concepts about the definitions of “responsibility institute” both physical and procedural law.

Key words: law institute, legal responsibility, procedural responsibility, economic legal proceedings.

Постановка проблеми. Економічні кризові явища напряму впливають на стан суб'єктів господарювання, зокрема на збільшення конфліктів. У цьому аспекті актуалізується застосування інститутів господарського процесуального захисту. Однак окремі механізми процесуального захисту не є вдосконаленими, а подекуди й неефективними. Однією із загальновизнаних причин цього є недобросовісна поведінка учасників господарського судочинства стосовно зловживання процесуальними правами або невиконанням своїх процесуальних обов'язків.

За таких умов саме інститут відповідальності у господарському судочинстві як інструмент реагування на процесуальні порушення стає доцільним у питаннях викорінення вищезазначених ситуацій. Особливий інтерес зумовлений імплементацією європейських стандартів та реформуванням процесуального законодавства, зокрема і Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК).

Актуальність дослідження додатково пояснюється недостатністю наукових робіт, присвячених дослідженню інституту відповідальності та систематизованого закріплення його у ГПК.

Стан опрацювання. Окремі питання юридичної відповідальності були предметом дослідження таких учених, як-от: М. Рассолов, С. Носков, О. Скакун, Н. П'янов, Д. Керімов, В. Протасов, О. Кривецький. Незважаючи на ґрунтовні результати видатних науковців, окремі питання процесуальної відповідальності не втрачають своєї актуальності.

Метою статті є визначення особливостей та природи інституту відповідальності у господарсько-процесуальному праві та доцільність закріплення цього інституту у Господарському процесуальному кодексі України.

Виклад основного матеріалу. Відповідальність у господарському судочинстві є дискусійною темою у правовій науці. Без належної системи відповідальності процесуальне право стає недієвим. В умовах недовіри до судової ланки та наявності в суспільстві певного рівня «правового нігілізму» права та обов'язки учасників судового процесу, в окремих випадках стають формально вираженими. Варто зауважити, що в господарсько-процесуальному законодавстві нині відсутній термін «господарсько-процесуальна відповідальність», проте її класичні елементи мають своє відображення та практичне застосування. Тому питання про законодавче закріплення господарсько-процесуальної відповідальності як інституту у Господарському процесуальному кодексі України є доречним.

Інститут відповідальності має давнє коріння, а виникнення його пов'язують із становленням давньоруського права. У процесі становлення виникла необхідність формування окремих видів покарання та створення спеціальних органів, які могли притягувати правопорушників до відповідальності. Всі ці початкові формування заклали фундамент інституту відповідальності. У сучасній науковій літературі відзначається, що концепція інститутів правопорушення та юридичної відповідальності є порівняно молодою. М. Рассолов зазначає, що вони століттями традиційно ототожнювалися з категоріями злочину і покарання. Навіть з урахуванням досвіду дореволюційної правової науки як надгалузеві самостійні явища вони стали розглядатися тільки на рубежі 50-60-хрр.ХХст. [1,с. 145].Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2017

Також не має юридичної єдності в розумінні самого поняття інституту юридичної відповідальності. Науковці по-різному трактують його правову природу, функціональне значення та зміст. Необхідно звернути увагу, що саме поняття юридичної відповідальності та інституту юридичної відповідальності не є однаковими. Поняття юридичної відповідальності трактується в науковій літературі з точок зору, які здебільшого є протилежними. Наприклад, С. Братусь визначає: «Юридична відповідальність - це обов'язок, що примусово виконується, якщо особа (громадянин або організація), на якій цей обов'язок лежить, не виконує її добровільно» [2, с. 170]. У свою чергу, В. Горшенев стверджує: «Юридична відповідальність доцільно індивідуалізована в такому нормативному режимі, що це є вид і міра примусового позбавлення благ, безпосередньо належать винній особі» [3, с. 67]. Аналізуючи сучасну правову доктрину, можна сказати, що інститут юридичної відповідальності трактується більш стисло та одноманітно. У свою чергу, С. Носков, розглядаючи базові положення теорії права, зазначив: «Поняття юридичної відповідальності та відповідного правового інституту не є рівнозначними; в інституті юридичної відповідальності закладена нормативна основа, саме тому так важливо і необхідно її виявлення і вдосконалення» [4, с. 13].

Відомий вчений у галузі теорії держави та права О.Скакун під інститутом права пропонує розуміти систему порівняно відокремлених правових норм у рамках певної галузі права, що регулюють певну групу взаємопов'язаних суспільних відносин [5, с. 345]. Також під інститутом права, як зазначає Н. П'янов, варто розуміти сукупність правових норм, регулюючий окремий вид суспільних відносин [6, с. 27]. Однак за великої кількості досліджень щодо правових інститутів права можна дійти висновку, що загальнотеоретичні концепції інститутів юридичної відповідальності є недостатньо вивченими.

Заради детального визначення інституту процесуальної відповідальності у господарському судочинстві варто використовувати різні критерії. Так, Д. Керімов зауважує, що безлічі пов'язаних між собою компонентів тієї чи іншої природи, упорядкованих за відносинами, що володіють цілком певними властивостями і характеризується єдністю, вираженими в інтегральних властивостях і функціях множини [7, с. 68]. Варто звернути увагу, що це визначення Д. Керімова є основою для розгляду цього питання. Так, інститут процесуальної відповідальності належить до комплексних інститутів системи права. Адже в його змісті є самостійні структурні підрозділи - норми юридичної відповідальності. Основним змістом окремих структурних підрозділів є заборона чи кара за окремі правопорушення чи невиконання своїх обов'язків. Таким методом держава впливає на окремі суспільні відносини. Зокрема, С. Носков вказує: «Заборона, як і інші способи правового регулювання, спрямована на впорядкування суспільних відносин» [4, с. 15].

Розвиток поняття інституту процесуальної відповідальності також можна розглядати з урахуванням розвитку ГПК. Сам ГПК як кодифікований акт покликаний регулювати важливі суспільні відносини щодо вирішення господарських спорів та інших правових питань. Так, за роки існування в ГПК було внесено багато змін та доповнень, опубліковано у 73-х редакціях.

Планується прийняття нового ГПК, проект якого активно поширюється та обговорюється науковцями, практиками на сторінках юридичних видань. Так, автори проекту ГПК пропонують впровадити уніфікацію окремих процесів, запровадити єдину термінологію та ін. Суттєвих змін зазнають інститути доказування та забезпечення позову. Окремі зміни пропонують і в питаннях інституту відповідальності [8].

Проте варто зазначити, що законодавець вперше визначив у проекті ГПК як правовий інститут заходи процесуального примусу. У такому разі законодавцем проводиться тісний взаємозв'язок із процесуальною відповідальністю та державним примусом. Так, до заходів процесуального примусу автори законопроекту, згідно зі ст. 133 проекту ГПК, відносять попередження, видалення із зали судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, штраф [8]. В. Протасов стверджує: «Специфіка всякої галузі права, зокрема і процесуальної, визначається особливостями її структурної організації, тому юридична «особа» тієї чи іншої процесуальної відповідальності буде визначати особливі принципи з'єднання в ній вихідних елементів юридичної відповідальності: адміністративної, цивільної, дисциплінарної тощо, у зв'язку з цим штрафи, що накладаються судом за процесуальні порушення, можна віднести до мір уже процесуальної відповідальності, а не адміністративної» [9, с. 136]. Тобто якщо у процесуальному кодексі визначено розділ «Заходи процесуального примусу», варто розглянути його з боку не тільки питання заходів забезпечення належної поведінки, а й самої процесуальної відповідальності. Виникає процесуальна необхідність розширення даного розділу та його можлива інша інтерпретація. О. Подцерковний відзначає: «У новому кодексі мало б бути вирішено питання загальної моделі та специфіки господарського процесу, потреби у новітніх інститутах». У свою чергу, А. Будурова вважає, що більшість із запропонованих процедур, інститутів та механізмів мають уводитись обережно, виважено, аби господарський процес після всіх реформаторських зусиль зміг виконувати свою основну функцію - бути ефективним, простим та оперативним інструментом вирішення економічних конфліктів [10]. інститут відповідальність процесуальний господарський

Недоліком проекту нового ГПК є відсутність законодавчого окреслення поняття господарської процесуальної відповідальності, підстав настання відповідальності, заходів відповідальності тощо.

Концептуальним обґрунтуванням визначення процесуальної відповідальності як окремого інституту є те, що вона реалізується в рамках правовідносин та має формальну і фактичну підставу настання. Формальною підставою є норми процесуального права, в диспозиціях яких сформовані обов'язки, а в санкціях - заходи відповідальності. Фактичною підставою можна назвати процесуальне правопорушення, тобто порушення приписів процесуального законодавства у вигляді невиконання учасником процесу своїх процесуальних обов'язків або порушення процесуальних заборон. Виділення відповідальності в окремий інститут у господарському судочинстві може бути обґрунтовано окремими факторами. Відповідальність у господарському судочинстві може бути сформована як окремий інститут, визначаючи окремі процесуальні ознаки, до яких належать процесуальні відносини серед учасників господарського судочинства, особлива форма державного примусу, підстави виникнення як процесуального правопорушення тощо.

Метою формування та застосування цього інституту буде забезпечення нормального функціонування суб'єктів судочинства, гарантування європейських стандартів. Точне визначення поняття процесуального правопорушення дасть змогу ефективно застосовувати її до учасників процесу. З визначенням процесуального правопорушення в інституті стане окреслено коло суб'єктів, до яких воно може застосовуватися. Виділення окремих норм, в яких буде зазначено процесуальне правопорушення, і санкція за нього спонукає учасників процесу дотримуватися процесуальних правил поведінки.

На підставі вищезазначеного під поняттям процесуальної відповідальності можна розуміти особливу форму державного примусу, яка виражається в реалізації законодавчо закріплених санкцій правових норм до учасників господарського судочинства у разі невиконання або неналежного виконання ними своїх процесуальних обов'язків, повноважень, а також за зловживання ними процесуальними правами.