Боротьба з корупцією: діяльність влади та громадський контроль

Размещено на http://www.allbest.ru/

Боротьба з корупцією: діяльність влади та громадський контроль

Єхнич А.В.,

кандидат політичних наук, викладач кафедри політичних наук і права Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського

У статті зроблено спробу комплексно проаналізувати значення взаємодії діяльності влади та громадського контролю у спільній боротьбі проти такого негативного явища, як корупція.

Ключові слова: влада, громадський контроль, корупція, суспільство.

В статье сделана попытка комплексно проанализировать значение взаимодействия деятельности власти и общественного контроля в совместной борьбе против такого негативного явления, как коррупция.

Ключевые слова: власть, общественный контроль, коррупция, общество.

There is the value of co-operation of activity of power and public inspection in a general fight against such negative phenomenon as a corruption analysis in the article.

Key words: power, social control, corruption, society.

Однією з найбільш гострих і складних проблем на шляху становлення України як незалежної демократичної, правової і соціальної держави залишається вирішення проблеми посилення боротьби з корупцією, хоча б у плані обмеження її масштабів. Сьогодні корупція вразила більшість сфер суспільного життя, посилює соціальну напругу, породжує у населення невпевненість у здатності влади здійснити організаційні та практичні заходи щодо подолання системної кризи. Корупція проникла у владні інституції, піймала у свої сіті чимало політичних і громадських діячів та значну частину державних службовців. На міжнародному рівні Україна набула репутації надзвичайно корумпованої держави, про що свідчить її незмінно високий рейтинг за рівнем корумпованості. Ефективна боротьба з корупцією потребує ґрунтовно розробленої державної політики, а також ефективної взаємодії органів державної влади із громадськістю. Тільки спільними зусиллями, прислухаючись до потреб суспільства, можна робити впевнені кроки на шляху протидії корупції.

Питанню боротьби з корупцією присвячена значна кількість наукових праць українських вчених: Л.І. Аркуші, А.В. Гайдука, 0.0. Дульского, О.М. Джужі, О.Г. Кальмана, М.І. Камлика, М.І. Мельника, Є.В. Невмержицького, О.Я. Прохоренка, А.І. Редьки, О.В. Рогульського М.І. Хавронюка, а також зарубіжних науковців: Б.В. Волженкіна, 0.1. Гределанда, М.В. Костеннікова, А.В. Куракіна, С.І. Роуз-Екерман та ін.

Термін «корупція» походить від двох латинських слів “соггеі” - обов'язкова причетність декількох представників однієї зі сторін до певної справи, та “rumpere” - порушувати, ламати, пошкоджувати, скасовувати [10, с. 153]. Так утворився самостійний термін “corrumpere”, що означає участь в діяльності декількох (не менше двох) осіб, мета яких полягає у «псуванні», «руйнуванні», «пошкодженні» нормального розвитку судового процесу або процесу керування справами суспільства [7, с. 5].

У великому тлумачному словнику сучасної української мови подається кілька визначень поняття «корупція»:

діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг та інших переваг;

пряме використання посадою особою свого службового становища для особистого збагачення;

підкупність, продажність урядовців і громадськихдіячів [3, с. 1440].

У юридичному словнику Г. Блека корупція визначається як діяння, яке вчиняється з наміром надати деякі переваги, що несумісні з офіційними обов'язками посадової особи і правами інших осіб; діяння посадової особи, яка неправомірно використовує своє становище чи статус для одержання будь-якої переваги для себе або іншої особи в цілях, які суперечать обов'язкам і правам інших осіб [1, с. 4].

У ч. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII корупцію визначено як використання особою, зазначеною уч.1 ст. З цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних із ними можливостей для одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або, відповідно, обіцянка/ пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній уч.1 ст. З цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних із ними можливостей [5, с. 156].

З'ясовуючи сутність корупції як складного суспільного явища, можна з упевненістю стверджувати, що, незважаючи на багаторазові спроби законодавців і дослідників дати повне та змістовне визначення поняттю «корупція», повного визначення сутності цього явища досі немає. Зважаючи на здатність корупції постійно розвиватися, перетворюватись у різні нові форми прояву, вдосконалюватися, пристосовуватися до наявної правової бази, визначення самого поняття «корупція» просто «не встигає» за його новими проявами та формами.

У сфері політичного життя держави поширення корупції може призвести до зміщення цілей політики від загальнонаціонального розвитку до забезпечення володарювання олігархічних угрупувань. Важливо відзначити й те, що поширення корупції призводить до зниження політичної конкуренції в державі, а реальна політична конкуренція слугує противагою та обмежувачем для корупції в політичній сфері, з одного боку, і для політичного екстремізму - з іншого. Внаслідок цього знижуються шанси політичної стабільності. При цьому, з урахуванням інших умов, здійснюється плавний перехід від напівлегітимного лобізму до відвертої корупції [2, с. 529]. влада громадський корупція боротьба

Корупція є одним із факторів, який «роз'їдає» і виборчу систему держави. Першопричиною цього є недосконалість виборчого законодавства, яке надмірно захищає депутатський статус, не забезпечує реальної залежності виборних осіб від виборців [4, с. 126].

Із правової позиції, у разі поширення корупції в державі дискредитується право як основний інструмент регулювання життя держави і суспільства. У суспільній свідомості формується думка про беззахисність громадян і перед злочинністю, і перед владою. Існування корупції у правоохоронних органах призводить до зміцнення організованої злочинності, яка, об'єднуючись із корумпованими групами чиновників і підприємців, посилюється все більше, оскільки має доступ до політичної влади і можливості для відмивання грошей. У результаті громадяни зневірюються у цінностях демократії, руйнуються демократичні інститути, ставиться під загрозу існування громадянського суспільства [6, с. 144].

Питання корупції в органах державної влади є однією з найгостріших проблем в Україні, без кардинального вирішення якої ефективний розвиток нашого суспільства неможливий. Негативний вплив корупції на розвиток України як демократичної держави полягає в тому, що її наслідки виявляються в усіх без винятку сферах суспільного життя, що підриває довіру громадян до держави та державних органів.

18 жовтня 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН проти корупції - загальний стратегічний інструмент подолання корупції. Цього самого дня ратифіковано Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією, підписану від імені України 27 січня 1999 р., а також Додатковий протокол до цієї Конвенції. Однак положення Конвенції ООН проти корупції в Україні на внутрішньодержавному рівні реалізовані ще не повністю. Це пов'язано з тим, що імплементація міжнародно-правових норм в українське законодавство не може бути одночасною. Це тривалий і складний процес, де головною є спрямованість законотворчого процесу на виконання Україною своїх міжнародних зобов'язань у цій сфері.

Моніторинг виконання міжнародних інструментів щодо подолання корупції в Україні не може відбуватися без залучення громадськості. Ніколи пацієнт сам себе не продіагностує.

Саме тому всі міжнародні інструменти вимагають залучення громадянського суспільства як споживача послуг, що оцінюються, бо все-таки держава надає послуги, а суспільство є споживачем. І саме споживач повинен оцінювати, наскільки якісно надаються ці послуги. Обов'язкова участь громадськості у подоланні корупції визначена в Конвенції ООН проти корупції. У її положеннях наголошується, що ефективна реалізація антикорупційної політики держави має базуватися на комплексному застосуванні примусових, запобіжних та правоосвітницьких процедур, що може бути забезпечено винятково за умови спільної участі у цьому процесі органів влади та громадськості.

Громадський контроль - це контроль громадян та громадських об'єднань за відповідністю законодавству України діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання. Громадський контроль - це контроль суспільства за діяльністю чиновників та депутатів усіх рівнів.

Громадський контроль здійснюється через діяльність громадських об'єднань, пресу, консультативні дорадчі органи, створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також через громадян.

Механізми громадського контролю реалізуються шляхом контролю за діяльністю органів влади й управління, за правоохоронними органами, за прийняттям органами влади рішень, за дотриманням законів, проведенням громадської експертизи проектів та чинних нормативно-правових актів, концепцій і програм із питань протидії корупції та врахуванням її висновків, шляхом обговорення проектів, участі у прийнятті рішень, внесення пропозицій, залучення до спільного розгляду звернень та скарг громадян інших громадських об'єднань, науковців, наукових установ для проведення громадських експертиз та висвітлення в засобах масової інформації результатів досліджень та перевірок.

Забезпечення доступу громадян та організацій до інформації про діяльність органів виконавчої влади України повинно здійснюватися на основі нормативно-правових актів, що регламентують порядок надання громадянам інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також шляхом створення інтернет-сайту для оприлюднення інформації про діяльність органів виконавчої влади, зокрема щодо проектів, що готуються, нормативно-правових актів, включаючи проекти адміністративних інструкцій виконання державних функцій і надання державних послуг, для їх публічного обговорення та одержання максимальної кількості зауважень і рекомендацій із цих питань.

Також необхідно передбачити доцільність створення Громадського центру антикорупційних технологій для об'єднання зусиль численних громадських організацій.

Стаття 13 Конвенції ООН визначає необхідність участі суспільства в заходах щодо запобігання протидії корупції, а для цього необхідно сприяти активному залученню інститутів громадянського суспільства, неурядових організацій та громадян до запобігання корупції та боротьби з нею [8, с. 20-48]. Ніхто не має жодних сумнівів щодо того, що без участі громадянського суспільства, громадського контролю за діяльністю влади та правоохоронних органів запобігання та протидія корупції - порожній звук.

Існує позитивно показовий світовий досвід ефективної співпраці державного і недержавного сектора в питаннях протидії корупції саме в тих державах, де раніше корупція сягала рівня ледь не офіційної державної політики. Наприклад, у Гонконгу в другій половині XX ст. створена незалежна від влади комісія боротьби з корупцією. До її обов'язків входило незалежне розслідування виявів корупції, розроблення і втілення організаційних, юридичних і адміністративних антикорупційних заходів, а також проведення широкої інформаційно-просвітницької кампанії. Діяльність комісії пильно контролюється структурами громадянського суспільства. У Сінгапурі поряд із спеціальним бюро з розслідування фактів корупції діють спеціальні наглядові комісії із представників громадськості. В Індії такі самі функції виконує Національна спілка громадської Дії [9, с. 11].

Таким чином, законодавство України визначило шлях взаємодії органів влади та органів місцевого самоврядування із громадськістю. Але нині немає чіткої стратегії взаємодії влади із громадськістю щодо подолання корупції як системного явища.

ЛІТЕРАТУРА

Black Н. Black Law Dictionary / Н. Black. - N.Y.,1998.-141 p.

Багрий-Шахматов Л.В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы коррупции, теневой экономики и борьбы с ними : [учебное пособие] / Л.В. Багрий-Шахматов. - О. : Латстар, 2001. - 529 с.

Великий тлумачний словник сучасної мови/уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. - К.: Перун, 2003. -1440 с.

Голіна В.В. Єдність загальносоціального і спеціально-кримінологічного попередження економічної злочинності / В.В. Голіна // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків. 15-16 грудня 1998 р.). - X., 1999. - С. 124-130.

Про запобігання корупції : Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII // Офіційний вісник України. - 2014. - № 87. - Ст. 2474.

Зелінський А.Ф. Корислива злочинна діяльність / А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський. - К. : Генеза, 1998. - 144 с.

Камлик М.І. Корупція в Україні / М.І. Камлик, Є.В. Невмержицький. - К. : Знання ; КОО, 1998. - 65 с.

Конвенція ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 49. - С. 20 48.

Невмержицький Є.В. Правові засади протидії корупції: [навч.-метод. комплекс для студентів магістратури] / Є.В. Невмержицький. - К. : НАПУ, 2008. - 31 с.

Размещено на Allbest.ru