Поняття змови у законодавчих конструкціях Кримінального кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.2/.7

Поняття змови у законодавчих конструкціях Кримінального кодексу України

Ярослав Резнік

помічник судді

Господарського суду м. Києва

Проблемам співучасті у злочині традиційно приділяється багато уваги в юридичній науці. З року в рік зростає кількість злочинів, що вчиняються спільно кількома особами. Злочинну змову можна визнати однією із найнебезпечніших сучасних тенденцій злочинності як у світі загалом, так і в Україні. Для групових та організованих форм співучасті поняття змови є ключовим. Разом з тим змова є ознакою/елементом не лише такого інституту кримінального права, як співучасть у злочині, а притаманна й іншим законодавчим конструкціям.

Проблемам співучасті свої наукові роботи присвятили вітчизняні вчені П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, В.І. Борисов, Л.П. Брич, В.О. Глушков, Д.М. Горбачов, В.К. Грищук, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, Г.П. Жаровська, О.О. Кваша, О.М. Костенко, О.М. Литвак, М.І. Мельник, В.А. Мисливий, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, В.І. Осадчий, М.І. Панов, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, А.Н. Трайнін, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, Д.М. Харко, С.Д. Шапченко, М.Д. Шаргородський, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценко та інші. У працях цих науковців багато уваги приділено змові як ознаці співучасті, проте поза увагою залишись інші аспекти поняття змови, які виходять за межі інституту співучасті у злочині. З'ясування місця поняття змови в нормах кримінального закону України і є метою цієї статті.

Насамперед розглянемо значення поняття змови в інституті співучасті у злочині. Такий термін зустрічаємо у ч. 2 ст. 28 «Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією» Кримінального кодексу України (КК України): злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Також закономірно, що термін «змова» зустрічаємо у розділі «Призначення покарання» цього Кодексу, де у ст. 67 до обставин, що обтяжують покарання, віднесено вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28).

Слід наголосити, що група осіб як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака передбачена у понад як 90 складів злочинів, тобто ця форма співучасті є найбільш поширеною в статтях Особливої частини КК України з усіх передбачених у ст. 28 цього Кодексу форм співучасті [1, с. 106]. Крім того, попередня змова - це і своєрідний знак поділу форм співучасті у злочині, а саме -- між групою осіб як співучастю без попередньої змови та іншими формами співучасті, у яких має бути попередня змова згідно зі ст. 28 КК України: група осіб за попередньою змовою, організована група та злочинна організація. Така позиція наявна у монографічній праці З.А. Загиней: «... доволі очевидна законодавча оцінка ступеня небезпеки форм співучасті: група осіб - попередня змова групи осіб - організована група - злочинна організація» [2, с. 287].

На важливості категорії змови для розуміння співучасті наголошує О.О. Кваша, наводячи приклад із наукової спадщини А. А. Малиновського: «... у багатьох країнах цей термін (або ж «кримінальна змова») використовується законодавцем замість поняття «співучасть», наприклад у США, Англії». Взаємодія і спільність дій співучасників за своїм змістом унеможливлюють односторонній зв'язок між ними. Односторонній зв'язок означає відсутність навіть мінімальної змови на спільну злочинну діяльність, і, отже, відсутність співучасті [3, с. 119, 544-545]. Науковець відстоює доцільність і перспективи використання поняття «необхідна співучасть», оскільки цей термін точно відображає сутність і специфіку заподіяння шкоди об'єкту посягання, яке можливе лише за змовою суб'єктів, що діють спільно. Під необхідною співучастю О.О. Кваша пропонує розуміти спільну умисну участь декількох суб'єктів злочину, змова яких є обов'язковою для вчинення певного умисного злочину (курсив тут і далі, - авт.). Навіть корупцію у кримінально-правовому розумінні дослідник характеризує як злочинну змову [4, с. 113].

Наведене вище дає змогу констатувати, що одним із підходів до розуміння поняття «змова» є її визнання конститутивною ознакою співучасті. Можна говорити про таку концепцію, що виражається формулою: «співучасть = змова». Означена позиція зустрічається і у працях інших сучасних науковців. Юридичною ознакою, яка об'єднує співучасників та обумовлює їх спільну відповідальність, що дає можливість відмежувати співучасть від решти випадків збігу декількох осіб в одному посяганні, є суб'єктивний зв'язок між співучасниками у виді змови. Змова передбачає спільність волі як ознаки умислу [5, с. 58].

Проте існує й інший науковий підхід, за якого поняття співучасті та змови протиставляються. У такому разі констатується, що стосовно кримінальної відповідальності за спільну злочинну діяльність існують доктрина співучасті і доктрина змови. Так, до кримінальних правопорушень, виражених у словесній формі, у США відносять змову, підбурювання, завідомо неправдиве показання, а також співучасть [6, с. 544]. Отже, поняття змови і співучасті відокремлені. За такого підходу у вітчизняному кримінальному праві доктрина змови може обґрунтовувати специфіку складів злочину, що полягають у створенні організованих, структурованих злочинних об'єднань: транснаціональна організація (ч. 5 ст. 143 КК України), злочинна організація (ст. 255 КК України), банда (ст. 257 КК України), терористична організація (ст. 258-3 КК України), не передбачені законом воєнізовані або збройні формування (ст. 260 КК України). Так, вчені зауважують, що застосування для аналізу бандитизму теоретичних положень, які не отримали широкого розповсюдження, доктрин, що обґрунтовують встановлення кримінальної відповідальності за спільну злочинну діяльність кількох осіб, зокрема доктрини змови, може виявитися результативним [7, с. 53, 55]. Наразі не маємо на меті вирішити цю складну теоретичну проблему розмежування доктрини співучасті і доктрини змови, тому переходимо до з'ясування питання про місце поняття змови в інших законодавчих кримінально-правових конструкціях.

Аналіз КК України дає змогу констатувати, що законодавець не обмежився використанням терміна «змова» для визначення норм інституту співучасті у злочині. Зокрема, термін «змова» закріплено у таких розділах КК України, як «Злочин, його види та стадії», «Злочини проти основ національної безпеки України», «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг», «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». У кожному із цих розділів містяться статті з поняттям «змова»:

Стаття 14. Готування до злочину:

1. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади:

1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій.

Стаття 369-3. Протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань.

1. Вплив на результати офіційних спортивних змагань шляхом підкупу, примушування або підбурювання чи вступу у змову щодо результатів офіційного спортивного змагання з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи або одержання внаслідок таких діянь неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.

Стаття 437. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни.

1. Планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій.

У наведених нормах змова - це ознака основного складу злочину на відміну від тих 90 складів, де попередня змова є кваліфікуючою ознакою.

Доцільним є звернення до положень зарубіжних кримінальних законів. Так, у США встановлення кримінальної відповідальності за підбурювання і змову як самостійні злочинні діяння, а так само інші злочини на кшталт участі в об'єднаннях злочинців та володіння знаряддями злочину спрямоване на боротьбу із попередньою злочинною діяльністю, яка здійснюється на значно більш ранній стадії, ніж замах, проступок проти особи, невдале підбурювання до вчинення деяких політичних злочинів (зрада, шпигунство, саботаж тощо) і за створення організації зловмисників (ст. 450-1), конструкція якої нагадує інститут змови, вироблений доктриною загального права. КК Іспанії встановлює відповідальність за змову у випадках, прямо передбачених в Особливій частині Кодексу, а саме: за змову вчинити умисне вбивство, крадіжку, вимагання, шахрайство, незаконне привласнення, повстання, заколот, тероризм, державну зраду, міжнародні злочини [6, с. 219]. У кримінальному законі Польщі поняття змови також закріплено у визначенні готування до вчинення злочину та співучасті в ньому - у ст. 17 § 1 Карного кодексу Республіки Польща зазначено: «Не підлягає покаранню за готування особа, яка добровільно відмовилась від нього, зокрема, коли знищила підготовлені засоби або запобігла використанню їх в майбутньому; у випадку змови з іншою особою для вчинення забороненого діяння не підлягає покаранню особа, яка, крім того, доклала суттєвих зусиль для запобігання вчиненню забороненого діяння». А в ст. 18 § 1 закріплено: «Підлягає відповідальності за вчинення забороненого діяння не лише той, хто вчиняє його самостійно або спільно, за змовою з іншою особою, але також той, хто здійснює керівництво виконанням забороненого діяння іншою особою або, використовуючи залежність іншої особи від себе, доручає їй виконати таке заборонене діяння» [8, с. 21]. Як готування до злочину в сучасному розумінні слід тлумачити історичний досвід: «На початку XVII століття серед історичних подій, які можна трактувати як тероризм, можна відзначити так звану «порохову змову» Г. Фокса (1605 р.), який переслідував мету реставрації католицизму в Англії. Змовники планували висадити будівлю парламенту, в якому мав бути присутній король Яків I» [9, с. 19].

У сенсі законодавчого використання терміна «змова» однією з останніх новел чинного КК України є вже згадана ст. 369-3. Необхідно погодитись із Н.М. Ярмиш у тому, що ст. 369-3 КК України, як і в цілому Закон № 743-VIII, слід вважати такими, що грубо порушують канони законодавчої техніки, правила граматики (як морфології, так і синтаксису), закони логіки (тобто здорового глузду), страждають лінгвістичною безпорадністю [10, с. 202]. У зв'язку з цим, а також зважаючи на корупційний характер вказаного злочину, слід підтримати наведену вище позицію О.О. Кваші про те, що корупція - це завжди злочинна змова. У цій новелі йдеться про одержання неправомірної вигоди від іншої особи, що є необхідною співучастю у широкому розумінні. Такі дії можуть бути вчинені «лише за наявності змови, двостороннього суб'єктивного зв'язку між особами». Як і в інших корупційних злочинах, має місце спільність дій та необхідний рольовий розподіл, за якого одержання неправомірної вигоди службовою особою може мати місце лише за умови її надання іншою особою, а надання неправомірної вигоди передбачає її одержання службовою особою [4, с. 116].

Між учасниками одного злочину, або ж взаємопов'язаних злочинів на кшталт корупційних (надання-одержання неправомірної вигоди), існує змова як таємна угода як мінімум двох осіб. У тлумачних словниках змова визначається так: «... таємна угода для досягнення якоїсь мети; зговір. Взаємна домовленість про спільні дії» [11, с. 769]. Спільність є найбільш важливою ознакою співучасті, яка уособлює її сутність, по суті, ідентифікує цю форму вчинення злочину серед інших. Отже, можна припустити, що в усіх законодавчих конструкціях, де використано термін «змова», йдеться про спільні дії, про поєднання зусиль щонайменше двох осіб для досягнення спільної злочинної мети - чи при готуванні до злочину, чи при вчиненні дій, спрямованих на насильницьку зміну або повалення конституційного ладу, або на захоплення державної влади, чи щодо результатів офіційного спортивного змагання з метою одержання неправомірної вигоди, чи під час планування, підготовки або розв'язування агресивної війни або воєнного конфлікту.

Враховуючи викладене вище, можна зробити такі висновки. Поняття змови міститься у розділах Загальної частини КК України: «Злочин, його види та стадії», «Співучасть у злочині», а також розділах Особливої частини: «Злочини проти основ національної безпеки України», «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг», «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Змова - це не лише поняття, яке уособлює сутність співучасті у злочині, але й наскрізне кримінально-правове поняття.

змова співучасть злочин кримінальний

Список використаних джерел

1. Дудоров О.О. Кримінальне право: теорія і практика (вибрані праці) / О.О. Дудоров. -- К.: Ваіте, 2017. -- 872 с.

2. Загиней З. Кримінально-правова герменевтика: моногр. / З. Загиней. -- К.: Видавничий дім «АртЕк», 2015. -- 380 с.

3. Кваша О.О. Співучасть у злочині: структура та відповідальність: [моногр.] / О.О. Кваша. -- Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка (Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України), 2013. -- 560 с.

4. Кваша О.О. Особливості необхідної співучасті у корупційних злочинах / О.О. Кваша // Корупція як загроза національній безпеці України: попереджаємо, протидіємо, переслідуємо: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (29 листопада 2016 року, м. Київ). -- К.: Національна академія прокуратури України, 2017. -- С. 113--116.

5. Дзюба В.Т. Співучасть у злочині: сучасне розуміння / В.Т. Дзюба // Теорія кримінально- правової кваліфікації як феномен української кримінально-правової доктрини: тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (16 січня 2016 року, м. Львів). -- К.: Видавничий дім «АртЕк», 2016. -- С. 57--61.

6. Дудоров О.О. Кримінальне право: навч. посіб. / О.О. Дудоров, М.І. Хавронюк / за заг. ред. М.І. Хав- ронюка. -- К.: Ваіте, 2014. -- 944 с.

7. Михайлов В. Банда: форма соучастия или сговор / В. Михайлов // Уголовное право. -- 2004. -- № 3. -- С. 53--55.

8. Карний кодекс республіки Польща. Переклад. -- К.: Ваіте, 2015. -- 164 c.

9. Протидія терористичній діяльності: кримінально-правові, кримінологічні та криміналістичні аспекти. -- К.: Видавничий дім «АртЕк», 2016. -- 450 с.

10. Ярмиш Н.М. Новий закон -- нові проблеми (щодо доповнення кримінального кодексу України статтею 369-3 «Протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань») / Н.М. Ярмиш // Теорія кримінально-правової кваліфікації як феномен української кримінально-правової доктрини: тези доповідей та повідомлень учасників науково-практичної конференції (16 січня 2016 року, м. Львів). -- К.: Видавничий дім «АртЕк», 2016. -- С. 195--203.

11. Новий тлумачний словник української мови: в 3 т. -- Т. 1: А--К / [уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко]. -- [2-ге вид., виправ.]. -- К.: Аконіт, 2008. -- 928 с.

Ярослав РЕЗНІК

ПОНЯТТЯ ЗМОВИ У ЗАКОНОДАВЧИХ КОНСТРУКЦІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Досліджено поняття змови, яке міститься у розділах Загальної частини КК України: «Злочин, його види та стадії», «Співучасть у злочині», а також розділах Особливої частини: «Злочини проти основ національної безпеки України», «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг», «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Встановлено, що змова - це не лише поняття, яке уособлює сутність співучасті у злочині, але й наскрізне кримінально-правове поняття.

Ключові слова: змова; співучасть; необхідна співучасть; спільність.

Ярослав РЕЗНИК

ПОНЯТИЕ СГОВОРА В ЗАКОНОДАТЕЛЬНЫХ КОНСТРУКЦИЯХ УГОЛОВНОГО КОДЕКСА УКРАИНЫ

Исследовано понятие сговора, которое содержится в разделах Общей части УК Украины: «Преступление, его виды и стадии», «Соучастие в преступлении», а также разделах Особенной части: «Преступления против основ национальной безопасности Украины», «Преступления в сфере служебной деятельности и профессиональной деятельности, связанной с предоставлением публичных услуг», «Преступления против мира, безопасности человечества и международного правопорядка». Установлено, что сговор - это не только понятие, олицетворяющее сущность соучастия в преступлении, но и сквозное уголовно-правовое понятие.

Ключевые слова: сговор; соучастие; необходимое соучастие; совместность.

Yaroslav REZNIK

THE NOTION OF CONSPIRACY IN LEGISLATIVE PATTERNS OF THE CRIMINAL CODE OF UKRAINE

The article presents the study of the notion of conspiracy appearing both in the General part of the CC of Ukraine chapters: «Criminal offense, its types and stages», «Complicity», and in the Special part chapters: «Crimes against national security of Ukraine», «Criminal offenses in office», «Criminal offenses against peace, security of mankind and international legal order». It has been defined that conspiracy represents the essence of complicity and is a criminal legal notion.

Keywords: conspiracy; complicity; necessary complicity; unity.

Размещено на Allbest.ru