Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський державний університет

УДК 343.13

Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури

Олена Крайнікова

прокурор Херсонської місцевої прокуратури,

аспірант кафедри галузевого права

Проблема захисту прав та свобод людини є надзвичайно актуальною на сучасному етапі розвитку держави і суспільства. Світовою спільнотою прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, які визначають людину найвищою цінністю, а належне забезпечення її прав і свобод -- головним обов'язком кожної демократичної держави.

У Конституції України людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визначено найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії - визначальними в діяльності держави [1, с. 1]. Закріплення за державою обов'язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням.

Дослідженню теми відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, присвячено низку праць відомих українських та зарубіжних науковців:

Л.В. Бойцової, Б.Т. Безлепкіна, В.Ю. Горєло- вої, О.В. Капліної, В.Т. Нора, І.Л. Петрухіна, М.І. Пастухова, А.А. Подопригори, В.М. Савицького, Г.П. Хімічової, О.В. Хімічової, Н.Я. Шила, М.Є. Шумила та ін.

Мета цієї статті -- на основі теоретичного аналізу та узагальнення судової практики дослідити питання щодо можливості відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання публічного обвинувачення в суді.

Питання відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, завжди перебувало в центі уваги наукових досліджень. Водночас, незважаючи на значний обсяг робіт, присвячених вказаній темі, питання щодо підстав для відшкодування такої шкоди до теперішнього часу залишаються дискусійними і потребують подальших наукових досліджень.

Одним із таких невирішених аспектів є відмова прокурора від підтримання публічного обвинувачення в суді як підстава для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.

Право осіб на відшкодування шкоди, завданої діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, регламентується Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколом № 7 до Конвенції, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Цивільним кодексом України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (Закон).

У статті 2 Закону визначено вичерпний перелік випадків, коли в особи виникає право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а саме: п. 1 - постановлення виправдувального вироку суду; п. 1-1 - встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; п. 2 - закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; п. 4 - закриття справи про адміністративне правопорушення [4, с. 1].

Водночас законодавчо закріплений перелік випадків, коли в особи виникає право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, не відповідає закріпленим державою гарантіям.

Так, у ст. 340 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) передбачено, що у випадку, коли в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст. 341 КПК України повинен відмовитися від підтримання державного (публічного, - авт.) обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження [2, с. 281].

Незважаючи на закріплення на законодавчому рівні обов'язку прокурора відмовитись від підтримання публічного обвинувачення в суді у випадку, коли в результаті судового розгляду він дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, підстави для прийняття прокурором відповідного рішення не регламентовано.

З аналізу положень ст. 373 КПК України вбачається, що відмова прокурора від підтримання публічного обвинувачення у суді не є підставою для ухвалення судом виправдувального вироку. Натомість у п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України чітко передбачено, що у випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного (публічного, - авт.) обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК України, кримінальне провадження закривається судом [2, с. 254, 295].

Разом з тим Закон не визначає закриття судом кримінального провадження у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання обвинувачення як підставу для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.

Для того, щоб зробити висновок про необхідність внесення змін до законодавства, яким регулюється порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно детальніше проаналізувати підстави відшкодування шкоди у зв'язку із закриттям кримінального провадження.

Загалом, у юридичній літературі під закриттям кримінального провадження розуміють юридичний акт (процесуальне рішення та відповідний процесуальний документ), яким припиняється здійснення кримінального провадження через наявність певних, встановлених законом, обставин [5, с. 67].

Закриття кримінального провадження можливе лише за наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в Законі. Важливе значення має правильна класифікація підстав закриття кримінального провадження. Найбільш доцільно систематизувати ці підстави залежно від процесуального становища особи під час закінчення провадження, що має істотне практичне значення [6, с. 11]. В юридичній літературі за цією ознакою найчастіше всі підстави поділяють на реабiлiтуючi та нереабілітуючі, але відсутня єдина позиція щодо визначення їх кола [7, с. 26].

Реабілітуючими є обставини, за якими особа визнається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відновлюються її репутація, честь, гідність. Це тягне за собою відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють опе- ративно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду [8, с. 1]. До таких належать обставини, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України, зокрема: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати [2, с. 254].

Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа не має права вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування. До таких відносимо обставини, передбачені п. 4-8 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Важливими умовами для закриття провадження за цими підставами є: а) підтвердження матеріалами кримінального провадження події кримінального правопорушення; б) наявність у діянні складу кримінального правопорушення; в) причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення [8, с. 1].

Водночас, зважаючи на відсутність законодавчо закріплених підстав для прийняття прокурором рішення про відмову від підтримання публічного обвинувачення в суді, у науковців немає єдиної думки щодо віднесення названої підстави закриття кримінального провадження до кола реабілітуючих або ж нереабілітуючих.

Так, А.О. Ляш та С.М. Благодир вважають, що закриття кримінального провадження - якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК України, - є реабілітуючою підставою [7, с. 27].

Водночас, з огляду на існування прогалин у законодавстві, не можна цілком погодитись із викладеною вище позицією. Відмова прокурора від підтримання публічного обвинувачення як підстава для закриття кримінального провадження у суді може належати як до реабілітуючих, так і до нереабілітуючих.

Вказана позиція узгоджується з існуючою судовою практикою. Так, згідно з проведеним аналізом інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, наприклад, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2016 року у справі № 569/16128/15-к закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з відмовою прокурорів від підтримання публічного обвинувачення.

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою від підтримання публічного обвинувачення. Підставою для прийняття прокурором відповідного рішення стала неможливість забезпечення явки потерпілого в судове засідання, а його систематична відсутність у судових засіданнях, на думку прокурора, була розцінена як відмова від обвинувачення. Таким чином, приймаючи відповідне рішення, прокурор виходив з дій потерпілого, які свідчили про небажання продовжувати обвинувальну діяльність у справі приватного обвинувачення. Питання щодо винуватості обвинуваченого в цьому випадку не розглядалось. Обвинувачений не заперечував щодо відмови прокурора від підтримання публічного обвинувачення та закриття кримінального провадження [9, с. 1--3]. Вказана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Крім того, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року у справі № 179/194/16-к закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення.

У судовому засіданні прокурор надав суду копію свідоцтва про смерть потерпілого та відмовився від підтримання публічного обвинувачення. Мотивом для прийняття відповідного рішення стала неможливість, на думку прокурора, підтримувати обвинувачення в суді у справі приватного обвинувачення у зв'язку зі смертю потерпілого. Як і в наведеному вище прикладі, питання щодо винуватості обвинуваченого в судовому порядку не вирішувалось. Обвинувачений не заперечував щодо відмови прокурора від підтримання публічного обвинувачення та закриття кримінального провадження [10, с. 1--3]. Вказана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Вказані приклади аж ніяк не можна віднести до реабілітуючих підстав закриття кримінального провадження, а отже, відмова прокурора від підтримання публічного обвинувачення в аналогічних випадках не є підставою для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.

Водночас слід зазначити, що наведені вище приклади є винятками серед підстав для прийняття прокурором рішення про відмову від підтримання публічного обвинувачення. Більшість із проаналізованих ухвал містять посилання прокурора на таку підставу відмови від підтримання публічного обвинувачення в суді, як невстановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати. Вказана обставина закриття кримінального правопорушення, безумовно, належить до реабілітуючих і є підставою для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури.

З викладеного можна зробити висновок, що питання про віднесення підстави закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання публічного обвинувачення до реабілітуючих або ж нереабілітуючих необхідно вирішувати в кожному випадку окремо, залежно від мотивів прийнятого рішення, які викладаються у відповідній постанові. Що ж стосується відмови прокурора від підтримання публічного обвинувачення як підстави відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, доцільно було б внести законодавчі зміни і викласти п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону в такій редакції: «Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання обвинувачення в суді на підставі п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України».

відшкодування шкода кримінальний обвинувачення

Список використаних джерел

1. Конституція України: станом на 1 січня 2006 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року. -- К.: Міністерство юстиції України, 2012. - 398 с.

3. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/print1443624498321154

4. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 року зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80

5. Біліченко Т.О. Підстави закриття кримінального провадження: поняття, сутність, види / Т.О. Біліченко // Науковий вісник Херсонського державного університету. -- 2015. -- № 2. -- Т. 3. -- С. 67--70.

6. Благодир С.М. Закриття кримінальної справи в досудовому слідстві: [навч. посіб.] / С.М. Благо- дир. -- Тернопіль: Економічна думка, 2001. -- 112 с.

7. Ляш А.О. Закриття кримінального провадження за новим КПК України: деякі питання / А.О. Ляш, С.М. Благодир // Адвокат. -- 2013. -- № 1. -- С. 25--28.

8. Сарновський В.Я. Узагальнення судової практики закриття кримінальних проваджень з підстав, передбачених ст. 284, та в порядку ст.ст. 285--288 КПК України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://tea.court.gov.ua/sud1990/analiz/crim/crim-r7/

9. Ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2016 року у справі № 569/16128/15-к [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/62627555

10. Ухвала Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року у справі № 179/194/16-к [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov. ua/Review/57938971

Олена КРАЙНІКОВА

ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ГРОМАДЯНИНОВІ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ ОРГАНІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ, ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ПРОКУРАТУРИ

Розглянуто проблемні аспекти відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури. На основі теоретичного аналізу та узагальнення судової практики досліджено питання щодо можливості відшкодування такої шкоди у випадку відмови прокурора від підтримання публічного обвинувачення в суді. Одержані висновки можуть бути використані під час теоретичного обґрунтування внесення змін до законодавства, яким регулюються підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.

Ключові слова: прокурор; суд; відшкодування шкоди; реабілітуючі та нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження; відмова від підтримання публічного обвинувачення в суді.

Елена КРАЙНИКОВА

ВОЗМЕЩЕНИЕ УЩЕРБА, ПРИЧИНЕННОГО ГРАЖДАНИНУ НЕЗАКОННЫМИ ДЕЙСТВИЯМИ ОРГАНОВ, ОСУЩЕСТВЛЯЮЩИХ ОПЕРАТИВНО-РОЗЫСКНУЮ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ, ОРГАНОВ ДОСУДЕБНОГО РАССЛЕДОВАНИЯ И ПРОКУРАТУРЫ

Рассмотрены проблемные аспекты возмещения ущерба, причиненного гражданину незаконными действиями органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность, органов досудебного расследования и прокуратуры. На основе теоретического анализа и обобщения судебной практики исследован вопрос о возможности возмещения такого ущерба в случае отказа прокурора от поддержания публичного обвинения в суде. Полученные выводы могут быть использованы при теоретическом обосновании внесения изменений в законодательство, регулирующее основания и порядок возмещения ущерба, причиненного гражданину незаконными действиями органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность, органов досудебного расследования и прокуратуры.

Ключевые слова: прокурор; суд; возмещение ущерба; реабилитирующие и нереабилитирующие основания закрытия уголовного производства; отказ от поддержания публичного обвинения в суде.

Olena KRAINIKOVA

INDEMNIFICATION OF HARM CAUSED TO A CITIZEN BY ILLEGAL ACTIONS OF AUTHORITIES ENTRUSTED WITH INVESTIGATIVE WORK, PRE-TRIAL INVESTIGATION AND PROSECUTION

The article is devoted to problem issues of damages caused by unlawful actions of bodies engaged in operational-search activities, pre-trial investigation and prosecution. Based on theoretical analysis and generalization of judicial practice explored the possibility of compensation for such damage in the event of failure of the prosecutor prosecutions. Made in Article findings may be used in the theoretical justification for amending legislation regulating the grounds and procedure for damages caused by unlawful actions of bodies engaged in operational-search activities, pre-trial investigation and prosecution.

Keywords: prosecutor; the court; redress; rehabilitating and non-rehabilitating grounds closure of criminal proceedings; waiver of public prosecution in court.

Размещено на Allbest.ru