Проблеми правової регламентації інституту негласних слідчих (розшукових) дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ІНСТИТУТУ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

Володимир Уваров

Сучасні підходи до розуміння системи кримінальної юстиції мають ґрунтуватися на додержанні принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Особливого значення дотримання принципу верховенства права набуває під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НС(Р)Д), адже більшість із цих дій безпосередньо пов'язані з втручанням у приватне життя людини.

Проведення НС(Р)Д у вітчизняному кримінальному провадженні відповідає європейським стандартам. Так, згідно з вимогами Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах передбачено проведення таємних розслідувань злочинів у межах національного кримінального судочинства [1].

Питанням правового удосконалення інституту НС(Р)Д та його співвідношення з оперативно-розшуковою діяльністю приділяли увагу такі вчені, як О.М. Абрамов, О.М. Бандурка, Ю.М. Грошевий, О.В. Ка- пліна, Л.М. Лобойко, Д.Й. Никифорчук, М.М. Перепелиця, М. А. Погорецький, Д.Б. Сергєєва, В.М. Тертишник, В.Д. Швець, М.Є. Шумило, та інші. При безсумнівній цінності наукових робіт зазначених авторів окремі питання проведення НС (Р)Д у кримінальному провадженні, які виникають у практичній діяльності, залишаються недостатньо дослідженими.

Право на повагу до приватного і сімейного життя закріплено у ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) [2]. Одразу варто зауважити, що зазначена норма виписана досить широко. Так, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права за винятком випадків, коли втручання відбувається згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Зважаючи на специфічну конструкцію зазначеної вище норми, дослідники зауважують: захист, що забезпечується ст. 8 Конвенції, не є обмеженим. Порушення прав, що визначені в п. 1 ст. 8, можуть бути виправданими за існування умов, встановлених у п. 2 цієї статті. Відтак втручання в права, які захищаються ст. 8, не означає автоматичного порушення цієї статті [3, с. 20].

Безпосереднє розуміння положень, викладених у ст. 8 Конвенції, варто шукати у відповідній практиці ЄСПЛ. Однак для розкриття мети статті потрібно зупинитися саме на особливостях забезпечення права на повагу до приватного життя в контексті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Так, у справі «Волохи проти України» [4] ЄСПЛ вказав, що повноваження державних органів на проведення таємного спостереження за громадянами в ході кримінального розслідування визнаються Конвенцією в тій мірі, в якій вони є абсолютно необхідними. Таке втручання не порушує ст. 8 Конвенції, якщо воно здійснюється «згідно із законом», має законну мету відповідно до п. 2 ст. 8 Конвенції та якщо воно є необхідним у демократичному суспільстві задля досягнення цієї мети.

Проблемним питанням в удосконаленні механізму отримання доказів у кримінальному провадженні є законодавче обмеження у проведенні більшості НС(Р)Д за критерієм тяжкості розслідуваних злочинів. Такий підхід до вирішення цього питання, на нашу думку, потребує подальшого дослідження, адже критерієм наявності підстав для проведення НС(Р)Д у кримінальному провадженні мають стати об'єктивна необхідність у здійсненні такої дії, підвищена суспільна небезпечність розслідуваного злочину (незалежно від його тяжкості) та неможливість одержання необхідних результатів іншим шляхом.

Ураховуючи наведене, вважаємо, що відповідне обмеження у проведенні окремих НС(Р)Д у кримінальних провадженнях за фактом вчинення лише тяжких чи особливо тяжких злочинів має бути усунуто та залишено за судом право вирішення питання щодо наявності підстав для проведення НС(Р)Д у кожному конкретному випадку.

Звертаючись до практики ЄСПЛ, слід розглянути справу «Класс та інші проти Німеччини» [5], в якій ЄСПЛ виокремив два важливі чинники. Перший -- це технічні досягнення у сфері таємного збору інформації та, відповідно, таємного стеження; другий -- рівень, якого досяг за останні роки тероризм у Європі. Сьогодні демократичне суспільство опиняється перед загрозою надзвичайно витончених форм шпигунства і тероризму, внаслідок чого, для того щоб ефективно протидіяти таким загрозам, держава повинна бути спроможною проводити, у межах своєї юрисдикції, таємне стеження за діями підривних елементів. Отже, Суд має погодитися з тим, що деякі закони, які передбачають можливість таємного стеження за поштовою кореспонденцією, поштовим та телекомунікаційним зв'язком, є, за наявності виняткових обставин, необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки та/або в інтересах «запобігання заворушенням чи злочинам». ЄСПЛ зауважив, що при визначенні умов, за яких має діяти система таємного стеження, законодавчий орган держави користується певним дискреційним правом. Водночас ЄСПЛ наголосив, що це не означає, що державі надається необмежене дискреційне право встановлювати таємне стеження за особами в межах своєї юрисдикції. Усвідомлюючи небезпеку, яку становить такий закон, підриваючи або навіть знищуючи демократію під приводом її захисту, Суд знову наголошує, що держава, яка підписала Конвенцію, не має права під виглядом протидії шпигунству та тероризму вживати заходи, які вона вважає за необхідне. Водночас у справі «Биков проти Росії» [6] ЄСПЛ визначив: для того, щоб відповідати вимозі «якості закону», закон, що наділяє державні органи правом діяти на власний розсуд, повинен містити вказівку на межі цього розсуду, хоча деталізовані порядок і умови, яких потрібно додержуватись, не обов'язково повинні включатись у норми матеріального права. Точність відповідних формулювань в законі залежить від конкретного предмета регулювання. Оскільки реалізація на практиці заходів негласного контролю повідомлень не підлягає перевірці зацікавленими особами або суспільством у цілому, надання органам виконавчої влади або судді права діяти на власний розсуд, що виражається в необмежених повноваженнях, суперечило б принципу верховенства права. Отже, у законі мають бути чітко вказані межі будь-якого такого розсуду, яким наділяються компетентні органи, і спосіб його реалізації, щоб забезпечити громадянину адекватний захист від свавільного втручання.

Аналіз судово-слідчої практики свідчить про те, що найбільш ефективними засобами отримання доказів щодо причетності осіб до готування та вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів (наприклад, пов'язаних з корупційними злочинами, вчиненням терористичних актів та інших серйозних злочинів) є саме негласні слідчі (розшукові) дії.

До таких дій, що найбільш активно застосовуються під час досудового розслідування, можливо віднести: обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України), аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК України), контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України), негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України), а також використання конфіденційного співробітництва під час проведення вказаних дій (ст. 275 КПК України).

Ефективними засобами одержання доказів є: арешт, огляд і виїмка кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та з електронних інформаційних систем.

Наприклад, їх результати дають змогу вчасно виявляти факти закликів до сепаратизму, готування до злочинів, пов'язаних з посяганням на територіальну цілісність України, та терористичних актів, погроз вчинення таких дій. Одержана інформація є підставою для запобігання та припинення відповідних злочинів, притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Вирішальне значення при проведенні досудового розслідування має його початковий етап.

Від того, наскільки ефективно і якісно буде організовано розслідування злочину, правильно обрані напрям розслідування, криміналістичні та процесуальні методи і засоби, проведені необхідні слідчі дії, залежить виконання головного завдання кримінального процесу - забезпечення в умовах додержання належної правової процедури швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Натомість помилки на початковому етапі, неправильна оцінка слідчої ситуації та інші прогалини у розслідуванні негативно впливають на встановлення істини у кримінальному провадженні.

Саме початковий етап слідства і перші дані, одержані під час проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій, дають можливість визначити загальний напрям розслідування, висунути та перевірити перші слідчі версії, спланувати подальші дії.

Аналіз сутності видів слідчих (розшукових) заходів дає змогу зробити висновок про те, що залежно від ситуації, яка складається під час досудового розслідування, кожна слідча (розшукова) дія, у тому числі й негласна, може бути визнана як невідкладна, що тягне за собою негайне її виконання.

При цьому обмеженість у часі висуває вимоги щодо своєчасного і якісного оформлення процесуальних документів, у яких закріплено результати проведення цих слідчих (розшукових) дій.

Проте, на нашу думку, враховуючи напрацьовану судово-слідчу практику, необхідно удосконалити процедуру проведення НС(Р)Д, розширивши перелік таких дій у виняткових невідкладних випадках.

Відповідно до вимог ст. 250 КПК України у випадках, визначених законом, передбачено проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановления ухвали слідчого судді у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого у розділах І, ІІ, VI, VII (ст.ст. 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу України.

До таких НС(Р)Д наразі належать лише дії, передбачені в ст. 268 КПК України (установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу) та ст. 269 КПК України (спостереження за особою, річчю або місцем) [7].

У свою чергу, на практиці (особливо це стосується тероризму, бандитизму та інших злочинів, пов'язаних з незаконним використанням зброї і вибухових речовин) виникають ситуації, коли в умовах невідкладності для обстеження необхідно таємно проникнути до публічно недоступних місць, житла чи іншого приватного володіння для виявлення осіб, які розшукуються (ст. 267 КПК України), готуються до вчинення злочину або безпосередньо переслідуються після його вчинення.

На нашу думку, у такій ситуації проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії має бути дозволено до постановлення ухвали слідчого судді.

Не менш ефективним є комплексне використання як негласних, так і гласних розшукових дій.

Так, прокурору, слідчому необхідно активно використовувати в інтересах кримінального судочинства можливості проведення моніторингу засобів масової комунікації та мережі Інтернет.

При цьому в чинному КПК України немає вказівок на обов'язковість проведення такої пошукової дії (здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частини, доступ до яких не обмежується їх власником), проте немає і заборони щодо її проведення (ч. 2 ст. 264 КПК України: не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частини, доступ до яких не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту).

Поєднання цих заходів позитивно впливає на хід розслідування, сприяє одержанню доказів вчинення злочинів, встановленню місцезнаходження очевидців та осіб, які їх вчинили; висуненню більш обґрунтованих версій, дає змогу оцінити рівень можливої протидії слідству.

На особливу увагу заслуговує міжнародний досвід. Так, у рамках Форуму з розшуку активів, який проходив нещодавно в Україні, Патрік Гілл -- старший директор К2 Intelligence (Велика Британія), розповів, що профіль особи в соціальній мережі є унікальним джерелом інформації, зокрема, з нього можливо одержати відомості про спосіб життя й активи, причому інформацію про людину можна отримати не тільки з її профілю, а й із записів її родичів (особливо дітей), знайомих тощо. У соцмережах люди не тільки публікують інформацію про себе, а й діляться думками, планами, розміщують фото з геотегами. Завдяки цій інформації слідство може проводитися далі.

«Соціальні мережі становлять величезний ресурс для слідчих», - зазначив експерт, навівши реальні приклади з процесів розслідування.

Так, в одній справі по фотографії, опублікованій у «Твіттері» сином особи, стосовно якої проводилося розслідування, вдалося визначити локацію в Лондоні і точну адресу балкона квартири, звідки було зроблено фото. За адресою дізналися інформацію про квартиру і виявилося, що вона зареєстрована на офшор, і дана особа є бенефіціарним власником цієї нерухомості, що допомогло в розслідуванні. У ще одній справі за геотегами на фотографіях в Instagram вдалося дізнатися адресу квартири, а потім побачити оголошення про пошук прислуги для роботи в ній, в якому йшлося також і про іншу квартиру. Обидва об'єкти нерухомості виявилися власністю осіб, стосовно яких проводилося розслідування.

Інструменти пошуку інформації в соціальних мережах досить прості, зокрема й технічно, і йдеться не про якісь незаконні методи. Використовуючи такий пошук, необхідно застосовувати творчий підхід і пам'ятати, що це не самостійний, а допоміжний інструмент при розслідуванні [8].

З огляду на викладене варто зазначити, що в умовах реформування конституційних функцій прокуратури перед цим органом правосуддя постає головне завдання: здійснювати організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку з метою забезпечення захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Список використаних джерел

1. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_036

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_004

3. Охтирська Н. Стаття 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод: стандарти застосування при здійсненні правосуддя / Н. Охтирська, В. Філатов, Т. Фулей, Х. Хембах. -- К.: Істина, 2011. - 200 с.

4. Волохи проти України: Рішення Європейського суду з прав людини (заява № 23543/02) від 2 листопада 2006 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://old.minjust.gov.ua/file/2628

5. Класс та інші проти Німеччини: рішення Європейського суду з прав людини (заява № 5029/71) від 6 вересня 1978 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57510

6. Биков проти Росії: рішення Європейського суду з прав людини (заява № 4378/02) від 10 березня 2009 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-91704

7. Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12

8. Социальные сети представляют огромный ресурс для следователей, -- эксперт форума по розыску активов // Юридическая практика. -- 2017. -- 24 мая [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: http://pravo.ua/news.php?id=0060530

Размещено на Allbest.ru