Набуття чи збереження грошей без достатньої правової підстави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили

Набуття чи збереження грошей без достатньої правової підстави

О. І. Шаповалова, в. о. доцента кафедри цивільного та кримінального права та процесу юридичного факультету, кандидат юридичних наук

Вступ

Постановка проблеми. У практиці застосування законодавства щодо стягнення чужих грошових коштів як безпідставного збагачення існують численні помилки у визначенні підстав позову, правової природи позовних вимог. Ця проблема правової сутності грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, та доходів, які набувач одержав або міг одержати від цих коштів, виникла тому, що новелою Цивільного кодексу України 2003 року (далі -- ЦК) стала категорія «чужі гроші», запозичена з економіки. Аналіз праць цивілістів, судової практики та цивільного законодавства дає можливість стверджувати про існування прогалин і недоліків у врегулюванні зобов'язань із безпідставного збагачення, що призводить до плутанини та неправильного застосування правових норм.

Метою даної статті є науково-практичне коментування ч. 2 ст. 1214 ЦК щодо: безпідставного одержання чи збереження грошей; відмежування набувача, який зберігає (утримує) чужі гроші без правових підстав у недоговірних зобов'язаннях, від порушника договірних грошових зобов'язань; порівняння категорії «безпідставно одержані чи збережені гроші» з категорією «чужі гроші»; визначення правової природи безпідставно одержаних чи збережених грошей.

Аналіз останніх досліджень

Окремі аспекти цієї проблеми розглядалися науковцями, зокрема І. Берестовою, О. А. Печеним, О. О. Отрадновою, В. І. Трубою, О. В. Кривендою, А. Л. Ткачуком, С. М. Лепех, А. Присяжнюком, Л. Новоселовою та ін. Однак не можна стверджувати, що всі питання стосовно вказаного правового інституту остаточно вирішені. Серед вчених-правознавців немає єдності думок щодо різних правових аспектів, пов'язаних зі стягненням безпідставно набутих чужих грошових коштів, багато питань залишилося без роз'яснень. Цивілісти звертають увагу на недосконалість цивільно-правового регулювання зобов'язань із безпідставного збагачення. На думку І. Болокан, -- це відсутність визначень таких понять, як «набуття без достатньої правової підстави», «збереження без достатньої правової підстави», «достатня правова підстава» [1, с. 154].

Коментатори цивільного законодавства А. Г. Ярема та ін. вважають, що у терміні «чужі кошти» є значна частка умовності, оскільки передані одним суб'єктом другому (незалежно від підстави) грошові кошти готівкою з моменту передання переходять до одержувача на праві власності (ст. 334 ЦК) і не можуть вважатися чужими [2, c. 216]. Цю економічну категорію першим увів до російського дореволюційного цивільного права Л. А. Лунц, застосовуючи її як до залучених, так і до неправомірно використовуваних коштів [3, c. 96]. У такому саме сенсі вживається цей термін у ст. 536 ЦК тощо, хоч слід погодитися, що економічний термін «користування чужими грошовими коштами» для цивільного законодавства є невдалим: оскільки запозичені грошові кошти стають власністю позичальника (ст. 1046 ЦК), то користуватися грошима не можна, ними можна тільки розпоряджатися; користування чужими речами є правопорушенням, окрім випадків майнового найму, сервітуту тощо, проте гроші не можуть бути предметом цих зобов'язань; проценти стягуються незалежно від факту користування -- достатньо тільки володіння. Однак до скасування цього терміна ми вимушені його застосовувати.

Треба звернути увагу на змішування понять: «користування чужими грошовими коштами» та «безпідставне користування чужими грошовими коштами». О. П. Печений називає проценти платою за безпідставне користування чужими грошовими коштами [4, c. 11]. В. О. Хохлов визнавав проценти платою за безпідставне користування чужими грошовими коштами [5, c. 38--48]. Але, на нашу думку, не можна всі випадки застосування такої санкції, як проценти річні, вважати санкцією за безпідставне користування чужими грошовими коштами, передбаченою ч. 2 ст. 1214 ЦК за порушення недоговірного зобов'язання. Вважаємо, що мають місце три випадки застосування процентів за користування грошовими коштами. По-перше, проценти за правомірне користування грошовими коштами, якщо це передбачено договором або законом, наприклад, при авансуванні, кредитуванні тощо. По-друге, проценти за порушення договірних грошових зобов'язань, зокрема договору продажу товару в кредит тощо. По-третє, проценти за порушення недоговірних грошових зобов'язань, зокрема при безпідставному збагаченні.

Вбачається спірною думка В. І. Труби щодо поєднання положень ч. 2 ст. 1214 ЦК з положеннями ст. 536 ЦК. В. І. Труба вважає, що «у всіх випадках, коли боржник за грошовим зобов'язанням (наприклад покупець за договором купівлі-продажу) не виконав його у належний строк, він розглядається як набувач, який зберігає (утримує) чуже майно без правових підстав, а тому, крім обов'язку повернути суму боргу, зобов'язаний ще виплатити проценти за її використання (ст. 536 ЦК)» [6, c. 951]. На нашу думку, якщо покупець за договором купівлі-продажу не виконав грошове зобов'язання у належний строк, то він повинен розглядатися як порушник договірного зобов'язання, а не як набувач у недоговірному зобов'язанні, який утримує чуже майно без достатніх правових підстав, оскільки ч. 2 ст. 1214 ЦК міститься у підрозділі 2 «Недоговірні зобов'язання», а наведений В. І. Трубою приклад щодо покупця стосується порушення договірних зобов'язань.

Вважаємо, що правові наслідки порушення договірного зобов'язання, зокрема обов'язок сплати процентів річних, не можна розглядати як недоговірне зобов'язання набувача при безпідставному збагаченні. На таких само підставах видається спірною позиція А. Присяжнюк, яка вважає норму ч. 3 ст. 1212 ЦК (про право вимоги повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні як безпідставного збагачення) винятком із ч. 4 ст. 653 ЦК, що передбачений законом (про заборону повернення виконаного за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору) [7, c. 30]. Думаємо, що у ч. 3 ст. 1212 ЦК йдеться про повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні в разі зміни або розірвання договору, тобто коли договірне зобов'язання перетворилося на недоговірне, оскільки ця стаття міститься у підрозділі «Недоговірні зобов'язання». Не згодні з А. Присяжнюк і в тому, що ч. 4 ст. 653 ЦК можна розглядати як спеціальну норму щодо норм гл. 83 ЦК [7, c. 31], оскільки у першій нормі йдеться взагалі про договір, а в другій -- про недоговірні зобов'язання.

На наш погляд, спірною є і думка А. Блащука, що «в усіх випадках продовження користування майном після припинення договору найму є безпідставним, а відтак, виникає нове цивільне зобов'язання, передбачене главою 82 ЦК «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» [8, с. 40]. Відповідно до ст. 764 ЦК, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Тому вважаємо, що порушення умов договору, зокрема непередання речі, не тягне перетворення договірного зобов'язання на недоговірне.

На такій само підставі вбачається спірним приклад О. М. Калітенко -- банк, який поступився правом вимоги третій особі, не сповістив про це боржника та неналежно отримав повернутий від боржника кредит [9, с. 796]. Цей приклад не можна, на нашу думку, наводити як ілюстрацію до ст. 1212 ЦК про безпідставне збагачення, оскільки банк перебуває з третьою особою в договірних відносинах, які банк порушив. Так само не може бути безпідставним збагаченням несплата послуг, якими фактично скористувався набувач (наприклад комунальних за відсутності договору) [9, с. 796]. Відсутність договору як документа не свідчить про відсутність договору як конклюдентного правочину з презумпцією платності послуг. Тому й такий наслідок як несплата послуг є наслідком порушення договору. Якщо суб'єкт користується послугами, то він не набувач, а замовник.

Окрім цього, спірною вважаємо думку, що при простроченні договірного грошового зобов'язання обов'язок боржника сплачувати позичальнику проценти за користування чужими грошовими коштами є недоговірним, тому не враховується вина боржника відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК. Так само спірною видається думка А. Блащука, що дія договору позики та кредитного договору припиняється з настанням строку повернення боргу [10, с. 44]. Не слід забувати, що, якщо виконання договірного зобов'язання прострочено, то це зобов'язання не припиняється та не стає недоговірним.

Основний матеріал дослідження

Думка, що гроші, отримані або збережені внаслідок порушення договору, є безпідставними, суперечить юридичному сенсу безпідставного збагачення. Загальноприйняте поняття «безпідставно отриманий» поширюється на прибуток, отриманий з чужих грошових коштів внаслідок як договірних зобов'язань, так і недоговірних. У загальновживаному широкому значенні поняття «безпідставний» означає -- немає підстав, безґрунтовний, неналежно отриманий і може поширюватися як на договірні, так і на недоговірні зобов'язання. У юридичному сенсі це поняття застосовується в недоговірних зобов'язаннях (гл. 83 ЦК), причому поняття «підстава» слід розуміти не як підстава отримання доходів, а як підстава виникнення речового права, безпідставно набуте майно -- це майно, що набуте, коли у набувача не виникло речового права, не було договірних зобов'язань, а якщо й були, то згодом визнані недійсними тощо. Тому треба розмежовувати два поняття -- прибуток від чужих коштів, щодо яких є право вимоги кредитора за договором, яке ґрунтується на договорі, і прибуток від чужих коштів, щодо яких є право вимоги потерпілого, яке не ґрунтується на договорі. Загальним для цих двох видів прибутків є те, що це прибутки від використання чужих грошових коштів. У першому випадку прибуток з'являється у боржника внаслідок прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, у другому -- внаслідок того, що грошові кошти отримані набувачем без достатньої правової підстави не в договірних відносинах або тоді, коли підстава, на якій кошти набуті, згодом відпала.

Погоджуємося з думкою Л. Новоселової: «если может быть предыявлен иск, основан-ный на договоре, либо иск, основанный на обязательстве из причинения вреда, то кондикционный иск не может быть предыявлен» [11, с. 132]. К. Скловський вважає, що віндикаційний позов реально може бути застосований тільки щодо наявних доходів, які збереглися та мають речову форму, але практично віндикація звичайно неможлива й замінюється кондикцією в сумі збагачення (збереження) [12, с. 52], тобто позов із безпідставного збагачення щодо доходів можна пред'являти, якщо неможливо пред'явити віндикаційний позов. І. Берестова зробила вірне узагальнення поглядів цивілістів -- «можливість застосування договірного, він-дикаційного або деліктного позовів виключає кондикцію, тобто позов із безпідставного збагачення» [13, c. 94].

Слід звернути увагу, що статтею 536 ЦК передбачено стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, а інші статті (693, 694, 1214) посилаються на цю статтю, визначаючи випадки, коли ця стаття застосовується. Факт отримання додаткового приростання з чужих грошових коштів виникає не тільки з недоговірного, а й з договірного зобов'язання.

Пропонуємо розмежовувати такі два поняття:

-- Прострочені чужі грошові кошти -- це кошти, щодо яких у кредитора є право вимоги, що ґрунтується на несвоєчасному виконанні боржником грошових зобов'язань за договором.

-- Безпідставно набуті чужі грошові кошти -- це кошти, щодо яких є право вимоги потерпілого і які набувач набув або зберіг у результаті як власної поведінки, так і поведінки потерпілого, інших осіб чи внаслідок події, без достатньої правової підстави, за відсутності договірних зобов'язань, або якщо договір був згодом розірваний або визнаний недійсним. правовий законодавство грошовий

Проценти річні є правовим наслідком безпідставного користування чужими грошовими коштами або безпідставного збагачення лише у випадку, коли відсутня достатня правова підстава для набуття грошових коштів, тобто у випадках недоговірних зобов'язань.

Висновки

Якщо виконання договірного зобов'язання прострочено, то це зобов'язання не припиняється і не стає недоговірним. Набувача, який зберігає (утримує) чужі гроші без правових підстав, треба відрізняти від порушника договірних грошових зобов'язань, оскільки перший є учасником недоговірних зобов'язань.

Безпідставно набуті грошові кошти -- це кошти, щодо яких є право вимоги потерпілого, набуті, коли не було договірних зобов'язань, а якщо й були, то згодом визнані недійсними, тощо. Категорія «безпідставно одержані чи збережені гроші» є різновидом категорії «чужі гроші». Якщо категорія «безпідставно одержані чи збережені гроші» може бути застосована тільки в не-договірних зобов'язаннях, то категорія «чужі гроші» може бути застосована як у договірних, так і в недоговірних зобов'язаннях.

При порушенні цивільних правовідносин не можна застосовувати кондикційний позов (позов із безпідставного збагачення), якщо вимоги можна задовольнити договірним, віндикаційним або деліктним позовами.

Подальші розвідки в даному напрямку плануються щодо сфери правової природи вини при порушенні грошових зобов'язань, у тому числі при безпідставному збагаченні.

Використана література

1. Болокан І. Засоби захисту права власності підприємців у недоговірних зобов'язаннях / І. Боло-кан // Підприємництво, господарство і право. -- 2006. -- ? 12. -- С. 151--154.

2. Ярема А. Г. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України : в 4 т. / А. Г. Ярема [та ін.]. -- К.--Севастополь, 2004. -- Т. 2. -- 864 с.

3. Лунц Л. А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве / Л. А. Лунц. -- М., 1999. -- 352 с.

4. Печений О. П. Прострочення виконання договірного зобов'язання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / О. П. Печений. -- Х., 2002. -- 20 с.

5. Хохлов В. А. Ответственность по обязательствам (колхоз, совхоз, арендатор) / В. А. Хохлов. -- М., 1990. -- 223 с.

6. Труба В. І. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави / В. І. Труба // Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. ; за відповід. ред. О. В. Дзери -- К. : Юрінком Інтер, 2005. -- Т. ІІ. -- 1088 с.

7. Присяжнюк А. Зміна і розірвання цивільно-правових договорів: правові наслідки, підстави повернення виконаногоза договором/А.Присяжнюк//Юридична Україна.-- 2005.--?12.--С.27--31.

8. Блащук А. Правові наслідки припинення договірного зобов'язання внаслідок виконання або розірвання договору / А. Блащук // Юридична Україна. -- 2005. -- № 9. -- С. 38--45.

9. Калітенко О. М. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави / О. М. Калітенко // Цивільний кодекс України : коментар. -- Х. : Одіссей, 2003. -- 856 с.

10. Блащук А. Зазнач. праця. -- С. 38--45.

11. Новослова Л. Обязательства из неосновательного приобретения (збережения) имущества в практике арбитражных судов / Л. Новоселова // Хозяйство и право. -- 1995. -- № 7. -- С. 130--138.

12. Скловский К. О правах владельца на плоды и доходы / К. Скловский // Хозяйство и право. -- 1999. -- № 1. -- С. 48--53.

13. Берестова І. Безпідставне збагачення і договірні зобов'язання / І. Берестова // Вісник Прокуратури. -- 2003. -- ? 5 (23). -- травень -- С. 97.

Размещено на Allbest.ru