Загально-соціальне запобігання незаконній приватизації державного та комунального майна

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНЕ ЗАПОБІГАННЯ НЕЗАКОННІЙ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА

Д.В. Рудик

АНОТАЦІЯ

приватизація державний комунальний майно

Розкривається суть поняття «загально-соціальне запобігання незаконній приватизації», пропонуються науково-обґрунтовані рекомендації щодо подолання злочину, передбаченого ст. 233 Кримінального кодексу України.

Ключові слова: приватизація, державне майно, комунальне майно, загально-соціальне запобігання.

Постановка проблеми. Кримінологи активно працюють над дослідженням питань запобігання злочинності. Як слушно з цього приводу зазначає Ю.М. Антонян, на сьогодні розроблено теорію попередження злочинів, інтенсивно вивчаються основні методологічні проблеми, сформульовані важливі вихідні положення [1, с. 25]. Однак система понять, що стосуються запобіжної діяльності, недостатньо опрацьована, адже деякі неоднорідні терміни використовуються як рівнозначні, помітне нехтування розмежуванням термінів, що використовуються у різних сферах запобігання злочинам. Це важливо й з огляду вирішення проблем, пов'язаних з незаконною приватизацією державного, комунального майна, особливо у контексті вивчення загальносоціальних умов запобігання цьому суспільно небезпечному явищу.

Стан дослідження. До вивчення системи запобігання злочинності завжди було привернута увага фахівців з різних галузей права. Вагомий внесок у загальну теорію і практику з цих питань зробили В.В. Голіна, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.Ф. Зелінський, А.П. Закалюк, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.І. Шакун та ін. До цієї проблематики також зверталися і російські науковці. Це -Ю.М. Антонян, Г.А. Аванесов, П.С. Дагель, А.І. Долгова, Н.Ф. Кузнєцова, Г.М. Міньковський, О.Б. Сахаров та ін.

Проте, незважаючи на вже досить значні напрацювання науковців, ще існує низка проблемних питань, передусім пов'язаних із відсутністю єдності щодо термінологічного визначення понять та досліджуваної нами діяльності із загальносоціального запобігання незаконній приватизації державного, комунального майна. Враховуючи це, нашою метою стало заповнити певним чином існуючу прогалину.

Виклад основних положень. З розвитком людства діяльність, яка проводиться у сфері охорони правопорядку, зокрема із запобігання незаконній приватизації, зазнала значних змін. З цього приводу О.М. Джужа небезпідставно вважає найважливішою з них ту, що заходи кримінального покарання почали співвідноситися із заходами запобігання злочинам, причому в багатьох країнах світу, в тому числі в Україні, саме цим заходам надається пріоритетне значення [2, с 107]. При цьому запобігання злочинності здійснюється державою, в особі спеціально уповноважених на те органів, наділених владними повноваженнями, шляхом застосування всіх складових державного контролю над злочинністю. Цей підхід закріплений на законодавчому рівні, а саме: призначення покарання має на меті не лише встановлення справедливості, а й запобігання вчиненню нових злочинів засудженими та іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК).

Як відомо, покарання не лише відвертає, а ще й провокує злочинну діяльність рецидивістів, що давно обґрунтовано довели учені, підкреслюючи пріоритет запобігання перед покаранням. Ще колись М. Вольтер з цього приводу слушно зазначив, що злочинам краще запобігти, ніж карати за їх вчинення [3, с 64].

Таку ж точку зору поділяли та поділяють багато правознавців. Серед них слід назвати відомого італійського юриста та одного із засновників кримінології Чезаре Беккаріа, автора відомого трактату [4].

Проте, перш ніж аналізувати діяльність із запобігання незаконній приватизації державного та комунального майна, треба визначитися з найуживанішими в теорії та на практиці термінами. Це доволі актуальне з огляду на те, що в юридичній літературі та у підручниках з кримінології, зокрема, для визначення такої діяльності вживаються різні терміни (наприклад, «профілактика», «протидія», «попередження», «боротьба», «припинення», «запобігання» тощо).

Тривалі дискусії з цього приводу, безсумнівно, породжували і далі породжують плутанину, а в ряді випадків - істотні суперечності у підходах до вирішення проблем запобігання злочинам.

Як видається, всі терміни близькі за змістом, що полягає у вчиненні дій для недопущення якогось вчинку чи події, хоча кожен із них й викликає наукові суперечки. Так, термін «профілактика», як зазначав у своїх працях А.П. Закалюк, виник у медицині, технічних науках, екології («профілактика захворювань», «профілактика аварій, техногенних, екологічних катастроф») та означає проведення упереджувальних заходів, які мають здебільшого не індивідуального предметного адресата (щодо захворювання окремої людини), а загальну спрямованість стосовно тих чи інших небажаних явищ (хвороби, аварійності тощо). Варто погодитися з ученим у тому, що у відповідному розумінні термін «профілактика» повинен вживатися і в кримінології як діяльність з недопущення формування, розвитку та реалізації причин та умов злочинності та злочинних проявів загалом [5, с. 319].

Натомість С.В. Бородін [6], А.І. Долгова [7] пропонують використовувати у науковій літературі термін «боротьба зі злочинністю». На думку останньої, у ньому - єдність трьох напрямків діяльності: загальна організація боротьби, попереджувальна й правозастосовна робота [7, с. 324]. Боротьба зі злочинністю з боку держави виражається у застосуванні репресивних заходів із залученням спеціальних озброєних підрозділів різноманітних державних органів у відповідності з нормами, передбаченими КК та КПК України. З цього приводу вірною уявляється позиція О. Ігнатова, який вважає, що слід уникати вживання такого терміну, оскільки він охоплює лише одну зі сторін реакції суспільства на злочинність - репресію людей, що порушили закон [8, с. 92].

Є й інші підходи. Так, М.І. Гаврилюк [9] та О.М. Бандурка [10] використовують у своїх працях термін «протидія злочинності». З цим не можна погодитися, оскільки зазначене поняття означає, що протидія чинить супротив злочину, а не є діяльністю з виявлення, усунення та нейтралізації причин та умов злочинності. Г.М. Міньковський вважає, що доцільнішим застосувати поняття «попередження злочинності» [11]. Однак, оцінюючи зазначене, цілком обґрунтовано І.А. Ісмаілов, зазначає, що термін «попередження злочинності» взагалі видається не зовсім коректним, бо попереджати злочинність (на відміну від конкретних злочинів) неможливо [12, с 35].

Найбільш точним в етимологічному значенні, на нашу думку, вбачається термін «запобігання злочинності». Саме його обрав і законодавець, використовуючи це поняття у ст. 1 КК України та ч. 2 ст. 50 КК України [13, с. 3, 139].

Цей термін використовується і у багатьох працях відомого українського кримінолога А.П. Закалюка, який визначає запобігання злочинності як різновид суспільної соціально-профілактичної діяльності, функціональний зміст та мета якої полягає у перешкоджанні дії детермінантів злочинності та її проявів, передусім причин і умов останніх через обмеження, нейтралізацію, а за можливістю - усунення їхньої дії [5, с 324]. Вважаємо такий підхід методично виваженим, адже він цілком узгоджується із сучасним законодавством.

Як показує аналіз наукової літератури, загальним для кримінологів є виділення трьох основних складових системи запобігання злочинам: загальне запобігання (загально-соціальний рівень), спеціально-кримінологічне запобігання (спеціальний рівень) та індивідуальне запобігання (індивідуальний рівень) [14, с 95].

Оскільки ми докладніше розглядаємо суть загальносоціального запобігання, то слід погодитися з твердженнями В. Коваленка, що воно не є предметом тільки кримінологічної науки, бо загальносоціальні заходи проводяться і поза рамками боротьби зі злочинністю та спрямовані на вирішення загальних завдань: стабілізації економіки, розвитку соціальної сфери, поліпшення морально-психологічної атмосфери в суспільстві тощо. Водночас помилки при розробленні та впровадженні економічної, соціальної, культурно-духовної політики держави можуть сприяти сплеску злочинних діянь у суспільстві або в його окремих регіонах. Ось чому кримінологи відстежують процеси розроблення і реалізації політики держави в усіх сферах суспільства [15, с 13].

Аналогічну позицію займає О.М. Джужа, який розуміє під загальносоціальним запобіганням діяльність щодо виявлення детермінант злочинності також розробку і здійснення заходів, спрямованих на їх усунення чи нейтралізацію [2, с 111]. На його думку, така діяльність здійснюється державними органами й громадськими організаціями і зачіпає інтереси всіх членів суспільства.

Натомість, І.М. Даньшин небезпідставно пропонує визначати термін «загальносоціальне запобігання злочинності», як комплекс перспективних соціально-економічних і культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток та вдосконалення суспільних відносин і усунення або нейтралізацію разом з тим причин та умов злочинності [14, с. 95].

Проаналізувавши вже запропоновану в юридичній літературі термінологію, можемо дати таке визначення поняття: «загально-соціальне запобігання незаконній приватизації державного, комунального майна - це комплексні заходи, що здійснюються державними, громадськими органами та іншими суб'єктами запобіжної діяльності шляхом поєднання економічних, технічних, правових, організаційних та інших їх елементів, що спрямовані на виявлення причин та умов (детермінант) вчинення незаконної приватизації державного, комунального майна, а в подальшому - на їх усунення та нейтралізацію».

Проводячи аналогію між досліджуваним нами явищем та позицією С.І. Афанасенко, можна погодитися з ним у тому, що заходи загальносоціального запобігання мають винятково широкий діапазон, впливають фактично на всі види, групи, різновиди причин, умов та інших детермінант злочинності [16, с. 26]. На думку науковця, багатоаспектний комплексний характер запобігання злочинності найяскравіше виявляється саме на загальносоціальному рівні. Загальне запобігання незаконній приватизації державного та комунального майна реалізує антикриміногенний потенціал усього суспільства. Серед ознак заходів загальносоціального запобігання можна виділити: масштабність, усеохопний і різнобічний характер, комплексність і взаємозв'язок, безперервність, радикальність. Завдяки цим ознакам, загальносоціальне запобігання є основою, фундаментом спеціально-кримінологічного запобігання злочину, передбаченого ст. 233 КК України, за допомогою впровадження спеціальних антикриміногенних заходів. У зв'язку з цим правий з К.П. Глоба у тому, що загально-соціальне запобігання втілюється у життя через реалізацію державних планів економічного та соціального розвитку [17, с. 131]. Для досягнення суттєвого ефекту від запобіжних заходів у сфері незаконної приватизації майна за умов докорінного державного реформування, перш за все, необхідна їх координація з волевиявленням держави у політико-економічній сфері.

З огляду на проведене дослідження, слід визнати, що цілком обґрунтованим є виділення низки профілактичних заходів загально-соціального запобігання незаконній приватизації державного та комунального майна - правових, організаційних, економічних, технічних та інших.

При цьому перша група заходів покликана визначити мету і завдання, види та організаційний устрій державних органів, до функціональних завдань яких належить запобігання злочину, передбаченого ст. 233 КК України. Маються на увазі Фонд державного майна України (ФДМУ), Державна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ), органи місцевого самоврядування тощо.

У цьому контексті вагомою правовою проблемою із запобігання злочинам у сфері приватизації з боку суб'єктів першої групи є недостатнє нормативне регулювання. Так, ст. 233 КК України встановлює відповідальність за заниження вартості об'єкта через визначення її у спосіб, непередбачений законом. Проте законом передбачена така множинність способів визначення цін об'єктів, що визначити потрібну ціну не уявляється можливим. Так, при приватизації Криворіжсталі ціна основних засобів визначалася з урахуванням року їх виробництва, що не було визнано порушенням. З таким підходом навряд чи можна погодитися, бо не бралося до уваги те, що все обладнання було в доброму стані (після капітальних ремонтів, технічних оглядів тощо). За рахунок такої «методології» визначення цін було зменшено ціну цього підприємства майже у півтора раза [18].

Одна з детермінант незаконної приватизації державного, комунального майна стосується проблеми, пов'язаної з надмірними повноваженнями ФДМУ, а саме: видача наказів обов'язкових для виконання органами, що беруть участь у процесі приватизації. Саме на підставі таких наказів, як показує практика й встановлюються штучні додаткові умови конкурсів (зокрема, на Криворіжсталі).

Не менш важливими в системі заходів загальносоціального запобігання незаконній приватизації державного та комунального майна є організаційні заходи, котрі встановлюють статус і зміст діяльності державних органів та спрямовані на реалізацію завдань, що мають на меті подолання цього суспільно небезпечного явища. О.М. Черкасов, характеризуючи організаційні заходи, вважає, що вони повинні бути спрямовані на вирішення завдань з мобілізації ресурсів держави і суспільства на запобігання злочинам. Слід зобов'язати органи місцевої влади розробляти регіональні програми боротьби зі злочинністю [19, с 653]. До того ж відповідальність за стан цієї боротьби повинні нести не тільки керівники державних органів та підрозділів, а й особисто керівники регіонів. При цьому координацію діяльності із запобігання незаконній приватизації державного та комунального майна доцільно доручити Раді національної безпеки і оборони України, а на регіональному рівні - головам обласних, районних державних адміністрацій, міст Києва та Севастополя.

Наступною важливою групою заходів загальносоціального запобігання злочинам у сфері приватизації є економічні, що безпосередньо впливають на рівень життя людей, підвищення якого веде до зниження злочинності загалом, а особливо такої, що має економічні корені, як злочин, передбачений ст. 233 КК України. Так, вивчення періоду, що пов'язаний з тривалою економічною кризою в Україні, свідчить про різке зростання злочинів у сфері незаконної приватизації державного, комунального майна [20, с. 36]. При цьому важливим фактором запобігання злочинам у сфері приватизації є зменшення ступеня диференціації населення за рівнем прибутків, забезпечення прожиткового мінімуму для малозабезпечених верств населення, боротьба з безробіттям, стимулювання бізнесової діяльності.

У системі заходів загальносоціального запобігання велику роль відіграють також технічні заходи. З цього приводу В.О. Негодченко слушно зазначив, що зростання технічного прогресу, оснащення суспільства новими технологіями забезпечує якісно новий рівень боротьби зі злочинністю. Впровадження нових технічних засобів, систем і технологій підвищує можливості виявлення злочинів та їх запобігання, документування, розкриття, розслідування [21, с. 30]. Проте правоохоронні органи сьогодні не мають достатніх бюджетних, фінансових та матеріальних можливостей для задоволення цих потреб, натомість злочинність, особливо організована, має відповідні переваги. Організовані злочинні формування концентрують значні фінансові кошти, що дають можливість створювати матеріальну інфраструктуру, купувати сучасні транспортні засоби, зброю, спорядження, засоби зв'язку та інше обладнання, необхідне для ефективної протидії правоохоронцям.

Водночас, незважаючи на вже існуючі наукові досягнення з питань запобігання злочинам, слід відзначити, що сучасні потреби вимагають продовження пошуків щодо вдосконалення існуючих та створення нових систем, комплексів та інших структур, здатних запобігати правопорушенням на всіх рівнях, у тому числі у сфері приватизації. При цьому передусім виникає питання щодо можливості створення універсальної та гнучкої системи запобігання злочинності.

ВИСНОВКИ

Отже, з метою подолання існуючих проблем щодо реалізації завдань загальносоціального запобігання незаконній приватизації державного та комунального майна слід вжити таких заходів:

узагальнити існуючу нормативно-правову базу з питань, що відносяться до процесу приватизації мана; на підставі проведеного аналізу та судової практики прийняти єдиний Приватизаційний кодекс України, який регулюватиме усі питання щодо приватизації майна за алгоритмами, викладеними нами;. крім того, доповнити його найбільш корисними та вдалими напрацюваннями науковців, які здійснюють діяльність щодо вивчення приватизаційних процесів [17];

доповнити сучасні підручники з кримінології главою «Загальносоціальне запобігання незаконній приватизації державного, комунального майна», використавши викладені нами матеріали; це дасть можливість студентам вищих навчальних закладів, які в майбутньому працюватимуть в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах МВС, СБУ та прокуратури детально ознайомитися з напрямками боротьби з досліджуваним явищем;

доповнити постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітня 2003 р. № 3 [22, с 313] п. 25-1 такого змісту: «Призначаючи покарання за злочини у сфері господарської діяльності, зокрема і передбачені статтею 233 КК України, судам слід враховувати, чи проводилися заходи загальносоціального запобігання і як на них реагували винні особи».

ЛІТЕРАТУРА

Антонян Ю.М. О понятии профилактики преступлений / Ю.М. Антонян // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1977. - Вып. 26. - С. 25-34.

Кримінологія: підручник для студентів вищих навч. закладів / О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін.; за заг. ред. О.М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 416 с.

Вольтер. Комментарий к книге о преступлениях и наказаниях // Вольтер. Избранные произведения по уголовному праву и процессу; пер. с франц. - М.: Госюриздат, 1956. - С. 63-97.

Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа. - М.: ИН-ФРА-М, 2004. - 184 с.

Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. / А.П. Закалюк - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. - Кн. 1. Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. - 424 с.

Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы / С.В. Бородин. - М.: Наука, 1990. - 272 с.

Криминология / под ред. А.И. Долговой. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - 784 с.

Ігнатов О. Протидія злочинності: поняття та сутність / О. Ігнатов // Юридична Україна. - 2009. - №3. - С. 92-97.

Гаврилюк М. Протидія економічній злочинності - головне завдання прокурорської діяльності / М. Гаврилюк // Вісник прокуратури. - 2002. - № 1. - С. 89-92.

Бандурка А.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: монография / А.М. Бандурка, Л.М. Давиденко. - Х.: Основа, 2003. - 368 с.

Криминология / под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. - М.: Изд-во МГУ, 1994. - 415 с.

Варыгин А.Н. Что делать с преступностью: предупреждать или бороться? / А.Н. Варыгин // Российский следователь. - 2001. - № 1. - С. 34-36.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: у 2 т. / за заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. - [3-тє вид., пере-роб. та доп.]. - К.: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури. - 2009. - Т. 1. - 964 с.

Кримінологія. Загальна та Особлива частини: підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд; за ред. проф. І.М. Даньшина. - Х.: Право, 2003. - 352 с.

Коваленко В. Загальносоціальні умови профілактики злочинів в економічній сфері / В. Коваленко // Право України. - 2004. - № 8. - С. 12-18.

Афанасенко С.І. Заходи загальної віктимологічної профілактики / С.І. Афанасенко // Правова система: теорія і практика. - 2008. - № 1. - С. 25-28.

Глоба К.П. Загальносоціальне попередження злочинів у сфері приватизації державного та комунального майна / К.П. Глоба // Вісник господарського судочинства. - 2007. - № 1. - С. 128-133.

Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» (щодо запобігання незаконній приватизації державного та комунального майна). - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511= 26078.

Черкасов О.М. Поняття і структура механізму запобігання злочинам / О.М. Черкасов // Форум права. - 2009. - №3. - С. 652-656 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09 hommzz.pdf.

Джужа О.М. Криміналізація економіки України: сучасний стан, тенденції, напрями протидії / О. Джужа, С. Чернявський // Право України. - 2005. - № 12. - С. 35-40

Негодченко В.О. Діяльність органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів в сучасних умовах: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08 / В.О. Негодченко. - Х., 2003. - 226 с.

Размещено на Allbest.ru