Актуальні завдання державної контрольно-ревізійної служби: практика і проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні завдання державної контрольно-ревізійної служби: практика і проблеми

В.В. Aкимов

доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри бухгалтерського обліку і аудиту навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ

Розглянуті питання проведення державною контрольно-ревізійною службою ревізій, виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних посадових та матеріально відповідальних осіб. Наведено приклади практичної діяльності контрольно-ревізійних під-розділів. Запропоновано зміни до чинного законодавства.

За перший квартал 2010 p. новопризначеному Кабінету Міністрів вдалося стабілізувати платіжний баланс, збільшити золотовалютні резерви на 2 млрд дол., домогтися зростання промислового виробництва. Як відмітив Прем'єр-міністр України М. Азаров, державний борг нині перебуває на безпечному рівні і запевнив, що курс гривні залишиться стабільним. Прем'єр-міністр також поставив завдання перед Урядом про досягнення річного при-росту ВВП в 4,8 % [1]. У вирішенні цих завдань значне місце відведене державній контрольно-ревізійній службі України як надійному захиснику безпечного рівня фінансово-бюджетної дисципліни в державі.

Актуальність проблеми полягає в тому, що, незважаючи на вжиті заходи, контрольно-ревізійні органи держави щорічно реєструють тисячі порушень чинного законодавства щодо фінансово-господарської дисципліни, які за-вдають мільярдних збитків. Одним із чинників цих негараздів є недосконалість вітчизняного законодавства.

Мета даної статті полягає в тому, щоб на підставі аналізу Конституції України, Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу України» [2], наукових праць фахівців з бухгалтерськогообліку та судової бухгалтерії, офіційних даних з урахуванням сучасних тенденцій боротьби з економічною злочинністю запропонувати зміни й доповнення до чинного законодавства. Прийняття нової редакції вищезгаданого Закону України розширило права посадових осіб Державної контрольно-ревізійної служби (далі - ДКРСУ) при здійсненні державного фінансового контролю. Як наслідок конкретних змін діяльність органів ДКРСУ стала більш ефективною, про що свідчать численні приклади. Так, у 2009 р. ДКРСУ провела понад 16 тис. перевірок на 15,2 тис. підприємствах, установах та організаціях. Контролю були піддані операції з використанням 444 млрд грн державних ресурсів. Порушення фінансово-господарської дисципліни виявили на 14,6 тис. об'єктів (96 %). Загальний обсяг порушень становив майже 31 млрд грн [3]. ревізія законодавство державний

У 2010 р. фахівцями Головного Контрольно-ревізійного управління були перевірені підприємства відповідального зберігання держрезерву. У результаті перевірки встановлено, що на 674 підприємствах (із 711) не було забезпечено збереження матеріальних цінностей. Загальна сума збитків становить 7,93 млрд грн, у т. ч. недостач 3,35 млрд грн. Встановлено також факти розкрадання бюджетних коштів на суму 810,6 млн грн, збитків шляхом реалізації майна держрезерву за заниженими цінами на суму 3,77 млрд грн [4].

Значні прорахунки і відверті зловживання були виявлені при використанні коштів, які були виділені західним областям України на ліквідацію наслідків повені 2008 р. Прем'єр-міністр України дав доручення правоохоронним органам протягом місяця розслідувати справи щодо кожного об'єкта будівництва і дати принципову оцінку всім, хто причетний до розкрадання [5].

Боротися з такими негативними явищами покликаний вищезгаданий закон, який головним завданням ДКРСУ вважає здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреб , бюджетних коштах та взятих зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в підконтрольних установах.

Реалізацію головного завдання ДКРСУ вищий законодавчий орган держави визначав шляхом проведення державного фінансового аудиту та інспектування розмежувавши завдання цих різновидів контролю.

Щодо інспектування законодавець визначає, що воно здійснюється у формі ревізії і полягає в документальній та фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансової та господарської діяльності підконтрольних установ і повинно в результаті перевірки забезпечити виявлення наявних фактів порушення законодавства та встановити винних посадових і матеріально відповідальних осіб. Разом із тим у Законі України «Про Державну контрольно-ревізійну службу України» є, на наш погляд, деякі суттєві недоліки та прогалини. Перш за все це стосується положення п. 4 ст. 2. «Головні завдання державної контрольно-ревізійної служби», де йде мова про інспектування як різновид державного фінансового контролю. Законодавець акцентує увагу на завданнях інспектування, що полягають у таких діях, які повинні забезпечувати «виявлення неявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально-відповідальних осіб». Використання формувань «повинна забезпечити», «виявлення наявних фактів», «встановлення винних» свідчить про обов'язковість учинення відповідних дій і категоричність в одержанні заздалегідь прогнозованих результатів. Логічно слід вважати, що перевірка будь-якої, навіть законослухняної підконтрольної установи без встановлення «фактів порушення» та «винних осіб» є невиконанням головного завдання інспектування.

Доречним було б згадати, що в часи, які сьогодні справедливо визначають як часи тоталітарного режиму, фахівець із судової бухгалтерії В. Б. Любкін щодо ревізії і її завдань відзначав: «щодо сутності роботи ревізора, усе-таки слід мати на увазі, що характер його діяльності не передбачає обов'язкового встановлення наявності злочину в установі, що ревізується» [6].

Продовжуючи думку про некоректність вищезгаданого визначення про забезпечення виявлення наявних фактів порушень, слід пригадати висновок Т. М. Арзуманяна і В. Г. Ганасевича, які наголошували, що навіть тоді коли слідчий має фактичні підстави призначати ревізію, то вона є свідченням «можливості виявлення фактів зловживання в діяльності певної організації (чи заперечення відомих фактів)» [7].

Щодо тези «встановлення винних» С. С. Остроумов та С. П. Фортинський, визначаючи роль ревізора, вказують, що: «В акті не слід вживати терміни, що мають характе… юридичної кваліфікації дій окремих осіб як, наприклад, «зловживання службовим становищем», «розкрадання», «недбалість». Ревізор повинен обмежуватися такими оцінками: недостача, надлишок, матеріальна шкода (із вказівкою її розміру)… і хто несе відповідальність за виявлені порушення» [8]. Встановити винних осіб можна після проведення значної кількості оперативно-розшукових та слідчих дій. За багатьма матеріалами порушуються кримінальні справи, та навіть у цих випадках особа не може бути визнана винною, оскільки знаходиться під захистом Конституції України, яка у ст. 62 визнає, що «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду»[9].

Виходячи з вищевикладеного, ми вважаємо доцільним і таким, що відповідає положенням Конституції України, чинному законодавству і практичній діяльності органів ДКРСУ, виключення з п. 4 ст. 2 вимог «повинна забезпечити», «встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб» і викласти п. 4 ст. 2 у такій редакції:

Інспектування здійснюється у формі ревізії і полягає у фактичній перевірці фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ. Результати викладаються в акті.

Така редакція, на наш погляд, відповідає демократичним засадам, задекларованим Конституцією України, та головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби України.

Література

1. «Чорних днів» більше не буде // Урядовий кур'єр. - 2010. - № 106.

2. Про Державну конт-ольно-ревізійну службу в Україні : закон України від 26 січ. 1993 р. № 2939-XII [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main?nreg=2939-12.

3. Дацюк Л. Врятовані мільярди / Л. Дацюк // Урядовий кур'єр. - 2010. - № 14.

4. Держрезерв: матеріальні цінності розчиняються, що вода у піску // Урядовий кур'єр. - 2010. - № 103.

5. Процишин В. Народні гропгі просто розкрадалися / В. Процишин // Урядовий кур'єр. - 2010. - № 118.

6. Любкин В. Б. Основы судебной бухгалтерии / В. Б. Любкин. - Саратов : Коммунист, 1956. - 225 с.

7. Арзуманян Т. М. Бухгалтерская экпе-тиза при расследовании и судебном разбирательстве уголовных дел / Т. М. Арзуманян, В. Г. Танасевич. М. : Юрид. лит., 1980. - 380 с.

8. Остроумов С. С. Основы бухгалтерского -чёта и судебно-бухгалтерской экспертизы / С. С. Остро-умов, С. П. Фортинский. - М. : Юрид. лит., 169. 320 с.

9. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Размещено на Allbest.ru