Проблеми кваліфікації злочину, передбаченого ст. 397 КК України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія адвокатури України

Проблеми кваліфікації злочину, передбаченого ст. 397 КК України

Н.Ю. Карпова, аспірантка

З метою забезпечення реалізації закріплених у Конституції України [1] прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановлює відповідні правові гарантії, однією з яких є закріплене в ч. 1 ст. 59 Конституції України право кожного на правову допомогу.

Конституційний суд України підтвердив у своєму Рішенні вiд 30.09.2009 № 23-рп/2009 (справа про право на правову допомогу) [2] право свідка та особи, що надає пояснення у державних органах на користування правовою допомогою захисника.

Тому актуальним є розгляд проблемних питань, виникаючих при кваліфікації злочинів, які посягають на конституційне право затриманого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого на захист і встановлений законом порядок забезпечення реалізації цього права при здійсненні правосуддя.

Втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397 КК) [3] є злочином з формальним складом і належить до вище вказаного типу злочинів.

Cт. 397 КК охороняє суспільні відносини, що забезпечують реалізацію у встановленому законом порядку права затриманого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на захист, який здійснюється у формі правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги.

На думку автора основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 397 КК, є суспільні відносини, що забезпечують дотримання при здійсненні правосуддя конституційного принципу права на захист і встановлений законом порядок реалізації права усіх категорій осіб на захист чи представлення їх законних інтересів у формі правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги під час здійснення цієї діяльності.

Хоча суб'єктом цього злочину може бути кожна осудна особа за наявності прямого умислу з її боку (що відображено у ч. 1 ст. 397 КК), деякі категорії осіб мають переважні можливості для скоєння діяння, яке описується ч. 1 ст. 397 КК як злочинне. Це повинно враховуватись при кваліфікації злочину, адже як справедливо зауважує М.І. Коржанський «для правильної кваліфікації злочину необхідно вибрати і застосувати ту норму, яка найповніше описує ознаки вчиненого діяння і в цьому і полягає юридична сутність кваліфікації злочинів.» [4, 6--7 ]. На думку В.М. Кудрявцева «глибинною сутністю кваліфікації злочинів є встановлення всіх ознак певних злочинів і додатково ще однієї ознаки цього певного, конкретного діяння і складу злочину, що його передбачає» [5, 10].

При аналізі об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 397 КК, стає зрозумілим, що переважні можливості для скоєння діяння, передбаченого ч. 1 ст. 397 КК, мають службові особи суду і органів попереднього слідства під час своєї службової діяльності. Ця особливість об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 397 КК, відображена у ч. 2 ст. 397 КК, яка вводить кваліфікуючу ознаку вказаного злочину, -- вчинення його службовою особою з використанням свого службового становища.

Але умисне використання службовою особою свого службового становища для скоєння злочинного діяння також охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 364 КК (зловживання владою або службовим становищем).

Відповідно до ст. 364 КК зловживання службовим становищем - це умисне використання службовою особою свого службового становища, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам. При цьому слід наголосити на тій важливій обставині, що ст. 364 КК не конкретизує окремі види умисного використання службовою особою свого службового становища, яке заподіяло істотну шкоду зазначеним вище правам, свободам та інтересам. Також ст. 364 КК не конкретизує окремі категорії службових осіб, які використовували своє службове становище для заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам.

Безумовно, що вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці є діянням, яке заподіює істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам. Тобто передбачене ч. 2 ст. 397 КК злочинне діяння охоплюється поняттям «зловживання службовим становищем».

З урахуванням викладеного вище автор пропонує своє визначення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 397 КК, являє собою спеціальний вид зловживання службовим становищем -- втручання в діяльність захисника чи представника особи, вчинене службовою особою, яка використовує для цього своє службове становище

Співпадання спеціальних суб'єктів злочину, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК, і злочину, передбаченого ст. 364 КК, поруч з дуже широким обсягом злочинних діянь, які охоплюються поняттям «зловживання службовим становищем», викликають певні проблеми при кваліфікації злочину за ч. 2 ст. 397 КК і, як зауважив А.П. Бущенко [6, 25], призводять до необґрунтованого зменшення порушень кримінальних справ за ч. 2 ст. 397 КК.

При вирішенні проблем відмежування злочину, який кваліфікуватися за ч. 2 ст. 397 КК від злочину, передбаченого ст. 364 КК, потрібно звернути увагу на те, що основні безпосередні об'єкти злочинів відрізняються за обсягом охоплюваних ними відносин:

ст. 364 охоплює суспільні відносини, що забезпечують загальний законний порядок здійснення службової діяльності службової особи.

ч. 2 ст. 397 охоплює суспільні відносини, що забезпечують законний порядок здійснення службової діяльності службової особи при реалізації у встановленому законом порядку права усіх категорій осіб на захист чи представлення їх законних інтересів у формі правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги під час здійснення цієї діяльності.

Як зауважив М.І. Бажанов «конкретні форми зловживання службовим становищем дуже різні, оскільки воно може вчинятись у різних сферах» [7, 399]. Тому зловживання службовим становищем може кваліфікуватися за ст. 364 КК лише за умови, якщо відповідальність за таке діяння не передбачена іншими нормами, що містять спеціальні склади цього злочину, об'єктом яких є не суспільні відносини, що забезпечують загальний законний порядок здійснення службової діяльності службової особи, а інші суспільні відносини.

З викладеного вище випливає висновок, що ст. 364 співвідноситься з ч. 2 ст. 397 як загальна норма зі спеціальною нормою, тому при вирішенні питання про кваліфікацію застосовується спеціальна норма.

Дещо проблемним є питання співвідношення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 397 КК та ст. 374 КК. На мою думку, якщо службовою особою, яка незаконно втрутилась в діяльність захисника чи представника особи є особа, яка провадить дізнання, досудове слідство, прокурор або суддя, і її втручання в діяльність захисника призводить до порушення права на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 397 КК та ст. 374 КК.

правовий захист представник

Список використаної літератури

1. Конституція України. -- К.: Преса України, 1997.

2. Рішення вiд 30.09.2009 № 23-рп/2009 (справа про право на правову допомогу) [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : //www.ccu.gov.ua

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001року / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хав-ронюка. -- К.: Каннон, А.С.К., 2006.

4. Коржанский Н.И. Квалификация хуліганства / Н.И. Коржанский. -- Волгоград, 1989. -- С. 6--7.

5. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. -- М., 1972. -- С. 10.

6. Бущенко А.П. Проти катувань: українське законодавство та практика в світі стандартів КПК / А.П. Бущенко. -- Юрін-ком, 2005. -- С. 25.

7. Кримінальне право України / за ред. М.І. Бажанова. -- Київ-Харків: Юрінком Інтер. -- Право, 2006. -- С. 399.

Размещено на Allbest.ru