Про незалежність слідчого у кримінальному процесі

Размещено на http://allbest.ru

Про незалежність слідчого у кримінальному процесі

В.Л. Фільштейн

Вступ

Постановка проблеми. 23 жовтня 2009 р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 1692-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення організаційно-правових основ запобігання, протидії, припинення корупції і організованої злочинності та виконання комітетами Верховної Ради України контрольних функцій», який набув чинності 18 листопада 2009 р. [1].

Як це не дивно, але відповідне юридичне середовище належно не відреагувало на цей акт, бо наслідки дії цього Закону з огляду на забезпечення законності при здійсненні кримінального судочинства, можуть бути непередбачуваними.

Внесені істотні зміни до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [2], зокрема, до структури спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю включено та підпорядковано (оперативно) безпосередньо начальнику Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України слідчі підрозділи, основу яких становили слідчі підрозділи «ОЗ» (слідчі підрозділи з розслідування злочинів, учинених організованими групами) Головного слідчого управління МВС України та слідчих управлінь УМВС України в областях. Водночас правовий статус слідчих спеціальних підрозділів визначається кримінально-процесуальним законодавством України.

Ці законодавчі новели передбачають, що відповідно до п. 6 ст. 9 Закону начальник слідчого управління ГУБОЗ МВС України за посадою є заступником начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю, а начальники слідчих підрозділів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - заступниками начальників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.

Таким чином, вперше в історії існування органів досудового слідства МВС України створено слідчий підрозділ в системі органу дізнання, який є незалежним від Головного слідчого управління МВС України, і напряму підпорядкований керівнику органу дізнання, яким є ГУБОЗ МВС України. Це призвело до того, що в системі МВС України існують два незалежних слідчих підрозділи, один з яких взагалі позбавлений будь-якого процесуального контролю з боку ГСУ МВС України.

Стан дослідження. Питання ролі та місця слідства в правоохоронній системі висвітлювалися багатьма радянськими, а відтак українськими науковцями та практиками.

Фахівцям добре відомі цікаві публікації цієї проблематики, авторами яких є С А. Альперт, М.І. Бажанов, О.М. Бандурко, О.В. Баулін, Б.А. Вікторов, Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, П.В. Коляда, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, П.П. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, М.С. Строгович, Ф.Н. Фаткуллін, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило.Всі вони в тій чи іншій мірі підтримували ідею процесуальної та організаційної незалежності слідчого. кримінальний судочинство корупція україна

Ця ідея знайшла втілення в уже згаданому Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», який законодавець вирішив «удосконалити», логічно виникають запитання щодо мети таких удосконалень.

Очевидно, входження слідчого підрозділу «ОЗ» до системи органів дізнання означає повний контроль за його діяльністю з боку керівників органу дізнання і підпорядкування всієї його діяльності саме інтересам оперативної служби і, як свідчить практика, не завжди на користь законності.

Напевно авторам запропонованих змін при обговоренні ще проекту закону від 23 жовтня 2009 р.необхідно було визначитися, що важливіше для незалежної Української держави, зміцнення законності чи суттєве збільшення повноважень одного з оперативних органів.

Адже проігноровано той факт, що цим законом підривається один із основних постулатів кримінально-процесуального законодавства - процесуальна незалежність слідчого як запоруки забезпечення захисту прав та свобод громадян в кримінальному судочинстві.

На думку авторів, викладеній у пояснювальній записці до проекту Закону, таке реформування забезпечить наступальність і оперативність у прийнятті управлінських рішень, тісну взаємодію слідчих з оперативними працівниками на стадії документування й реалізації оперативних матеріалів, оперативне супроводження розслідування кримінальних справ.

В розділі пояснювальної записки «Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону» зазначено, що прийняття законопроекту загалом сприятиме створенню правових умов для виконання завдань спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та підвищенню ефективності їх діяльності з протидії злочинним посяганням на гарантовані Законом права і свободи громадян та інтереси держави [3].

Таким чином, основним результатом втілення цього Закону, як вважають його автори, стане поліпшення роботи оперативних підрозділів УБОЗ. Водночас, в пояснювальній записці взагалі нема прогнозу щодо можливих наслідків діяльності слідчих, стану забезпечення законності, захисту прав та свобод громадян від свавілля спеціальних органів, чий обсяг повноважень у зв'язку з передачею слідчих підрозділів у пряме підпорядкування, значно збільшується.

Виклад основних положень

Кримінально-процесуальним кодексом України (ст. 102) до органів досудового слідства віднесено слідчих органів внутрішніх справ, а до органів дізнання (ст. 101) - міліцію [4, с. 76-78]. За Законом України «Про міліцію» міліція України складається з підрозділів кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, судової міліції [5, с. 7].

Практика свідчить, що в реальній діяльності слідчих та органів дізнання прослідковуються не тільки позитивні факти активної взаємодії, спрямовані на досягнення спільної мети - розкриття та розслідування злочинів, встановлення об'єктивної істини, а й, на жаль, серйозні протиріччя, пов'язані і з способами досягнення поставлених завдань, намаганням органів дізнання нав'язати слідству свої підходи до їх вирішення.

Реформування правоохоронної системи в України стикається з необхідністю одночасного вирішення двох взаємопов'язаних проблем: з одного боку, суттєво підвищити ефективність діяльності ОВС, з іншого - створити умови, коли права та свободи громадян будуть належним чином захищені, а їх дотримання стане безумовним обов'язком працівників міліції, в тому числі, спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією. Сумний досвід діяльності правоохоронних органів свідчить про те, що збільшення повноважень органів дізнання збільшує ризик порушення законності. До речі, автори ухваленого Закону на перший план висувають інтереси правоохоронних органів, а на другий - забезпечення законності та захист прав і інтересів громадян, що суперечить Конституції України.

Особливо небезпечним є зрощування слідчого і оперативно-розшукового апаратів, коли слідчого практично перетворюють в оформлювача раніше без нього прийнятих рішень.

Б.А.Вікторов, аналізуючи причини сталінських репресій, звернув увагу на один з аспектів цієї проблеми, яка загалом безумовно, є політичною, вказуючи на одну з юридичних причин порушень законності, те, що «слідчого практично не було, а був оформлювач вже раніше без нього здійснюваного арешту людини».

Подібну позицію висловили українські фахівці М.В. Джига, О.В. Бауліна, СІ. Лук'янець, С.М. Стахівський, які досліджували цю ж проблему. Вони вважають, що в демократичному суспільстві оперативно-розшукова і кримінально-процесуальна діяльність повинні бути чітко розмежовані між собою, бо «інший погляд на співвідношення цих функцій завжди несе в собі соціальну небезпеку, можливість репресій і бюрократичного свавілля владних структур» [6, с 21-22].

На підтвердження цієї тези свідчить позиція організацій, які здійснювали експертизу проекту Закону, ухваленого 23 жовтня 2009 р.

У висновку Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України відзначається, що практика включення до структури спеціальних підрозділів слідчих апаратів, апробована в системі МВС СРСР, мала негативні наслідки: «Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю за своїм процесуальним статусом є органами дізнання і створення в їх структурі слідчих органів та підпорядкування керівництву цих підрозділів (що вбачається з контексту законопроекту) суперечить чинному кримінально-процесуальному законодавству, Законам України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність».

На думку фахівців Головного юридичного управління, реалізація закладених в Законі ідей «призведе до порушення принципу процесуальної незалежності і самостійності слідчого, а також його прав, передбачених частинами 3 і 4 ст. 114 КПК України, виникнення сприятливих умов для перекручення звітності в роботі, яка є основним критерієм оцінки діяльності спецпідрозділів, порушень закону і прав громадян».

Необхідно погодитися із тим, що «слідчі будуть перебувати у прямій адміністративній, матеріальній та іншій залежності від керівника спеціального підрозділу, а це суперечить функціональному розмежуванню органів дізнання і слідчого апарату в системі кримінально-процесуальної діяльності органів досудового слідства».

Зважаючи на це, фахівці Головного юридичного управління вважають, що «включення слідчих відділів до структури спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю є необґрунтованим, суперечить одному із основних принципів кримінального процесу і може призвести до подальшого зниження законності у процесі досудового слідства» [7].

В зауваженні Головного юридичного управління звернуто увагу на те, що окремі норми вказаного Закону порушують норми Основного Закону України, що визначено Рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2009 від 27.05.2009 р. Крім того, ще раз відзначено, що «спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю за своїм процесуальним статусом є органами дізнання, тому створення у їх структурі слідчих органів та підпорядкування керівництву цих підрозділів, як вбачається із статті 9 пункту 7 законопроекту, суперечить чинному кримінально-процесуальному законодавству, законам України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність».

У зауваженні також вказується на те, що статус слідчих спеціальних підрозділів визначається кримінально-процесуальним законодавством, а «включення слідчих відділів до структури спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю є необґрунтованими, суперечать одному з основних принципів кримінального процесу і це може призвести, зокрема, до подальшого зниження законності в процесі досудового слідства» [8].

Висновок

Отже, прийняттям Закону України від 23 жовтня 2009 р. повним чином загострюються проблеми, що існують в діяльності органів досудового слідства, ускладнюється визначення їх ролі і місця у правоохоронній системі на фоні багаторічної дискусії навколо прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України «Про статус слідчого».

Вважаємо, що українська влада та юридична спільнота України зобов'язані повернутися до проблеми процесуальної та організаційної незалежності слідчих як запоруки забезпечення принципу законності в кримінальному процесі, захисту прав та інтересів учасників кримінального судочинства.

Джерела

1. Див.: Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 4. - Ст. 34.

2. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 року № 3341-ХІІ. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993. - № 35. - Ст. 358.

3. Див.: [Електронний ресурс]. Режим доступу http://gska2.rada.gov.ua/pls/.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. - 264 с.

5. Довідник працівника міліції: у 2-х кн. - Кн. 1: Законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ / упо-ряд. С.М. Гусаров, В.Г. Слободянюк, С.М. Калюк. - К.: Видавнича компанія «Воля», 2003. - 584 с.

6. Провадження дізнання в Україні: навч.-практ. посібник / М.В. Джига, О.В. Баулін, С.І. Лук'янець, С.М. Стахівський. - К., 1999. - 156 с.

7. Див.: [Електронний ресурс]. Режим доступу http://gska2.rada.gov.ua/pls/.

8. Див.: [Електронний ресурс]. Режим доступу http://gska2.rada.gov.ua/pls/.

Анотація

Про незалежність слідчого у кримінальному процесі. В.Л. Фільштейн

Розглядаючи проблемні питання процесуальної незалежності слідчого в кримінальному процесі, автор аналізує негативний вплив на забезпечення процесуальної незалежності слідчого та на загальні результати досудового слідства змін, внесених деякими законодавчими актами.

Ключові слова: слідчий, орган дізнання, процесуальна незалежність слідчого.

Размещено на Allbest.ru