Порядок підготовки і прийняття постанов пленуму Верховного суду України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порядок підготовки і прийняття постанов пленуму Верховного суду України

Н. Нор

Стаття присвячена з'ясуванню питання про можливість визнання джерелом права, кримінально-процесуального зокрема, постанов Пленуму Верховного Суду України та відповідність порядку їх ухвалення такій ознаці нормативно-правового акту, як спеціальна, установлена законом процедура ухвалення. право суд кримінальний процесуальний

Ключові слова: джерела кримінально-процесуального права, постанови Пленуму Верховного Суду України, порядок ухвалення постанов Пленуму Верховного Суду України.

При вирішенні питання про правову природу, роль і значення постанов Пленуму Верховного Суду України, як найвищої форми судової практики в механізмі правового, в тому числі і кримінально-процесуального, регулювання необхідно виходити не стільки з формально-правового визнання чи невизнання їх джерелом права, як з реально існуючого правового і соціального значення їх для вирішення спору про право, з впливу їх правоположень на судову практику всіх судів, включаючи і їх автора - Верховний Суд України, який розглядає і вирішує конкретні кримінальні справи у касаційному та виключному порядках. Власне, насамперед з допомогою своїх постанов Верховний Суд України забезпечує однакове застосування судами загальної юрисдикції законів та інших нормативно-правових актів, даючи їх роз'яснення на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики і формулюючи у названих судових актах відповідні правоположення. І не випадково, що при з'ясуванні думки насамперед суддів місцевих та апеляційних судів щодо їх значення для безпосередньо їхньої судової практики на питання: “Чи ухвалювали Ви коли-небудь рішення у конкретній справі всупереч роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України щодо питань, які маєте вирішити у справі?” майже всі опитування судді (97 %) дали негативну відпов ідь 1. Тож, така відповідь підтверджує той факт, що судді реально визнають за правоположеннями, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, силу нормативного акту і керуються ними у процесі правозастосування. В той же час наукові підходи до питання про належність названих актів судової влади до джерел права залишаються і сьогодні неоднозначними. В радянський період офіційна правова доктрина заперечувала нормативну природу роз'яснень-тлумачень правових норм, що містяться у постановах Пленуму Верховного Суду СРСР та верховних судів союзних республік, не дивлячись на те, що законом вони були наділені “керівним ” характером. Щоправда, в правовій літературі, в тому числі і кримінально-процесуального права, окремими вченими обстоювалася думка про нормативний характер названих судових актів. Аналіз цих протилежних доктринальних підходів і раніше [9, 10], і в сучасний період вже проводився у літературі як під кутом зору загальної теорії права [7, 10, 11, 13], так і його окремих галузей, в тому числі і кримінально-процесуального [3, 5, 6, 8].

На сучасному етапі розвитку держави і права в правознавстві все більше став домінувати доктринальний підхід, згідно з якими судова практика, що насамперед знаходить свій концентрований прояв у постановах пленумів найвищих (вищих) судів, до компетенції яких належить давати роз'яснення щодо застосування норм матеріального і процесуального права, є джерелом права, і названі постанови визнаються актами судової правотворчості [3, с. 207; 7, с. 428-429; 5, с. 84]. Цим актам властиві всі ознаки, якими характеризуються нормативно-правові акти, зокрема: 1) формальна визначеність; 2) спеціальна установлена законом процедура ухвалення; 3) публічність; 4) ухвалення компетентним органом держави; 5) загальнообов'язковість; 6) наділення вищою юридичною силою; 7) забезпечення державним примусом; 8) неперсоніфікованість; 9) ухвалення їх з метою регулювання типових суспільних відносин; 10) багаторазове їх подальше застосування [4, с. 296].

Підтримуючи такий підхід [8, с. 334], проведемо в даній статті аналіз такої ознаки нормативно-правового акту, як спеціальна, встановлена законом процедура (порядок) його ухвалення, стосовно постанов Пленуму Верховного Суду України, оскільки цей порядок не знайшов у правничій літературі достатнього висвітлення.

Порядок підготовки і прийняття постанов Пленуму Верховного Суду України, в яких даються роз'яснення норм матеріального і процесуального права, вироблений довготривалою практикою найвищого судового органу держави і закріплений частково як в Законі України про судоустрій від 7 лютого 2002 р. (ст. ст. 44, ч. 5 ст. 54, 55) [1, ст. 180], так і в локальних нормативних актах - Регламенті Пленуму Верховного Суду України, затвердженого його постановою від 16 червня 2002 р. [2, 15], Положенні про процедуру підготовки, прийняття та оприлюднення Постанов Пленуму Верховного Суду України, затвердженого постановою Президії Верховного Суду України № 23 від 28 травня 2004 р. [15] та Положенні про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України, затвердженого постановою Президії Верховного Суду України № 33 від 5 жовтня 2007 р. [15].

У відповідності з названими нормативними актами прийняттю правороз'яснювальних постанов, як правило, передує узагальнення судової практики відповідної категорії справ та вивчення судової статистики, що проводиться управлінням узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства. Для підготовки проекту постанови за розпорядженням Голови Верховного Суду чи його заступника створюється робоча група, яку очолює заступник Голови Верховного Суду або голова відповідної Судової палати. До складу цієї групи в обов'язковому порядку входить секретар Пленуму, судді відповідної Судової палати, а також можуть бути включені судді з інших палат, Військової судової колегії, працівники відповідних управлінь Верховного Суду. До робочої групи можуть включатись за їх згодою також відповідальні працівники Генеральної прокуратури, Міністерства юстиції, Вищої Ради юстиції, інших заінтересованих міністерств, відомств, установ та організацій, члени Науково-консультативної ради, судді судів різних рівнів. Названим розпорядженням також визначається суддя - доповідач проекту постанови на Пленумі.

Підготовлений робочою групою у визначені розпорядженням та Положенням про процедуру підготовки, прийняття та оприлюднення постанов Пленуму Верховного Суду України строки і схвалений відповідним заступником Голови Верховного Суду, головою Судової палати, суддею-доповідачем, працівниками відповідних управлінь, текст проекту постанови передається секретареві Пленуму. Після відповідного доопрацювання (якщо у цьому є необхідність) секретар Пленуму негайно розсилає його учасникам Пленуму та всім заінтересованим установам і особам (апеляційним судам регіонів, науковим юридичним установам (Академії правових наук України, інституту держави і права АН України та ін.), провідним юридичним навчальним закладам, членам Науково-консультативної ради та іншим заінтересованим установам та особам) для його вивчення і внесення відповідних пропозицій та зауважень до першого читання. Проект постанови може також виноситись на обговорення Науково-консультативної ради при Верховному Суді України.

Внесені переліченими суб'єктами пропозиції та зауваження до проекту постанови передаються робочій групі для їх вивчення і можливого врахування. Після цього проект знову передається секретарю Пленуму, який вивчає його і передає до сектора організаційної роботи та протокольного забезпечення Пленуму і Президії Верховного Суду управління документального забезпечення і контролю для відповідного доопрацювання. Доопрацьований в названому секторі проект постанови не пізніше десяти днів до визначеної дати засідання Пленуму з повідомленням про час його проведення надсилається всьому складу Пленуму персонально, Генеральному прокуророві України, Міністру юстиції, Голові Вищої Ради юстиції та іншим заінтересованим установам і особам.

Обговорення проекту постанови на засіданні Пленуму та його схвалення проводиться відповідно до Регламенту Пленуму Верховного Суду України.

Згідно Регламенту Пленум скликається за необхідністю, але не рідше ніж один раз на три місяці. Скликає Пленум Голова Верховного Суду України, який вносить на його розгляд відповідні питання і головує на його засіданні. У разі відсутності Голови Верховного Суду України Пленум скликає і веде перший заступник чи один із заступників Голови Верховного Суду України старший за віком. Пленум має бути скликаний також за рішенням президії Верховного Суду України чи на вимогу однієї третини суддів Верховного Суду України за їх підписами. Засідання Пленуму є повноважним за умови присутності на ньому не менш ніж двох третин загального складу Пленуму. У роботі Пленуму беруть участь Генеральний прокурор України, Міністр юстиції України та Голова Вищої ради юстиції України.

Як вже згадувалось, про час скликання Пленуму та питання, що виносяться на його розгляд, судді що входять до складу Пленуму та особи, які беруть участь у його роботі, повідомляються не пізніше ніж за десять днів до засідання. Неявка Генерального прокурора України, Міністра юстиції України чи Голови Вищої ради юстиції на засідання Пленуму не є перепоною для його проведення. На засідання Пленуму, на якому обговорюються питання про надання роз'яснень судам загальної юрисдикції щодо застосування законодавства чи про визнання не чинними роз'яснень вищого спеціалізованого суду, можуть бути запрошені судді інших судів, члени Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, інші фахівці у відповідних галузях права.

Порядок денний засідання Пленуму формується секретаріатом Пленуму на підставі подання Голови Верховного Суду України, голів судових палат і військової судової колегії, президії Верховного Суду України чи на вимогу передбаченої Регламентом Пленуму кількості суддів Верховного Суду України за їх підписами і надається (розсилається) суддям, які входять до складу Пленуму та учасникам засідання із переліком документів що розглядатимуться і проектами постанов Пленуму, які готуються ініціатором його скликання. Повідомлення запрошених на засідання Пленуму осіб і представників засобів масової інформації про час його проведення та їх розміщення в залі покладається на розпорядника Пленуму і прес-службу Верховного Суду України. В окремих випадках за рішенням Пленуму представники засобів масової інформації можуть не допускатися до участі в його засіданні.

Засідання Пленуму відкривається Головою Верховного Суду України (головуючим), який відповідно до вимог, зазначених у ч. 2 ст. 1 Регламенту, вирішує питання про можливість роботи Пленуму. Реєстрація суддів, які входять до складу Пленуму, може проводитись як за допомогою електронних засобів, так і шляхом відкритого голосування. Якщо відкриття засідання Пленуму неможливе у зв'язку з відсутністю за даними реєстрації необхідної кількості його складу (двох третин), засідання переноситься на іншу дату. Після відкриття засідання Голова Верховного Суду України (головуючий) повідомляє про участь у роботі Пленуму Генерального прокурора України, Міністра юстиції України, Голови Вищої ради юстиції та осіб, запрошених на засідання Пленуму, а також про присутність представників засобів масової інформації і оголошує питання, які включені до порядку денного.

Порядок денний засідання Пленуму затверджується шляхом відкритого голосування. До порядку денного за більшістю голосів суддів, присутніх на засіданні Пленуму, можуть бути включені й інші питання, які в ньому не зазначені. Розгляд цих питань можливий за умови, що вони відповідним чином підготовлені. Після затвердження порядку денного до слова запрошується особи, які визначені для доповіді, та співдоповіді. По їх закінченні доповідачу (співдоповідачу) можуть бути поставлені усні чи письмові запитання. Час, який надається для доповіді, співдоповіді та виступу в дебатах визначається шляхом відкритого голосування.

Генеральний прокурор України, Міністр юстиції України та Голова Вищої ради юстиції висловлюють свою думку з питань, які обговорюються (окрім питань про обрання, призначення суддів Верховного Суду України на адміністративні посади та звільнення їх із цих посад).

Після доповіді, співдоповіді та висловлення думки Генеральним прокурором України, Міністром юстиції України, Головою Вищої ради юстиції учасникам засідання надається слово для їх обговорення. Головуючий зобов'язаний вести засідання неупереджено, створювати суддям та іншим особам рівні можливості для обговорення питань порядку денного, не обмежуючи їх у можливості ставити і знімати запитання та не коментувати їх висловлювань. Обговорення може бути припинено лише за пропозицією суддів шляхом відкритого голосування.

Після обговорення питання, яке розглядається, головуючий оголошує і ставить на голосування проект постанови Пленуму в цілому чи окремо кожен його пункт. Ніхто не вправі утриматися від голосування. Постанова чи її пункт вважаються прийнятими, якщо за них подано більшість голосів суддів, присутніх на засіданні Пленуму. При рівності голосів “за” і “проти” постанова Пленуму вважається неприйнятою. У разі необхідності доопрацювання постанови чи деяких її положень вона може бути прийнята у першому читанні. У випадку прийняття Пленумом рішення про призначення другого слухання проекту постанови робоча група доопрацьовує його у визначений Пленумом строк і передає текст секретареві Пленуму для внесення на друге читання. До другого і наступних читань, при необхідності, виготовляється таблиця, де наводиться текст проекту постанови, подані на нього зауваження і пропозиції, рішення робочої групи та остаточна редакція проекту.

Прийнята за такою процедурою правороз'яснювальна постанова після відповідного мовного редагування підписується секретарем Пленуму та головою Пленуму - Головою Верховного Суду України і публікується на веб-сторінці Верховного Суду та в офіційному друкованому органі Верховного Суду - журналі “Вісник Верховного Суду України”.

Ведення протоколу, в якому письмово фіксується перебіг засідання Пленуму, і фіксування засідання технічними засобами покладаються на секретаріат Пленуму. Протокол підписується головуючим на засіданні Пленуму та секретарем Пленуму, До нього додається відповідний носій інформації з даними фіксування засідання технічними засобами (касета, диск тощо), а в разі необхідності - і повна чи часткова його письмова розшифровка.

Засідання Пленуму проводиться державною мовою. У разі коли запрошена на засідання особа не володіє державною мовою, вона має право виступати й давати пояснення рідною або іншою мовою, якою володіє, та користуватися послугами перекладача. Про свій намір висловлюватись іншою мовою, користуватись послугами перекладача особа повинна завчасно повідомити секретаря Пленуму. Забезпечення перекладу її виступу покладається на управління міжнародно - правового співробітництва Верховного Суду України. Засідання Пленуму проводиться в діловій, конструктивній обстановці. Судді та інші учасники засідання виступають, дають пояснення, ставлять запитання та відповідають на них лише після надання їм слова головуючим.

Що ж до поведінки учасників засідання то тут слід зазначити, що учасники засідання Пленуму повинні бути взаємоввічливими й додержуватись затвердженого порядку денного та Регламенту. Формами звернення до Пленуму чи до суддів є відповідно “Високий Суд”, “Ваша честь”. Присутні в залі особи зобов'язані шанобливо ставитись до Пленуму та учасників засідання, виконувати розпоряджання головуючого щодо додержання порядку.

Помічник секретаря Пленуму та судовий розпорядник у ході засідання Пленуму сприяють додержанню в залі встановленого порядку, виконують розпорядження головуючого і секретаря Пленуму. Судовий розпорядник має право робити зауваження присутнім у залі особам, які не є учасниками засідання, вимагати від них додержання встановленого порядку та вживати заходів по усунення порушень. Його вимоги що до додержання порядку є обов'язковими.

У разі необхідності судовий розпорядник також здійснює контроль за видаленням із залу засідання Пленуму осіб, які порушують установлений порядок.

Таким чином, підготовка постанов Пленуму Верховного Суду, процедура їх обговорення і прийняття аналогічні порядку підготовки, обговоренню і прийняттю законів та інших нормативно-правових актів, що поріднює їх за своєю формою з ними. Зрозуміло, що ця обставина також не може позитивно не відбитись на ролі і значенні зазначених постанов у механізмі кримінально - процесуального регулювання.

Литература

1. Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 27. - ст. 180.

2. Вісник Верховного Суду України - 2002. - № 4 (вкладка)

3. Дроздов О.М. Джерела кримінально процесуального права України: Монографія. - Х.: Видавець ФО-П Н.М. Ваинярчук, 2008. - 208 с.

4. Загальна теорія держави і права: Підручник /За заг. ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - Х.: Право, 2002. - 432 с.

5. Капліна Н.В. правозастосове тлумачення норм кримінально-процесуального права: Монографія. - Х: Право, 2008. - 296 с.

6. Кухнюк Д.В. Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України як засіб забезпечення однакового застосування законодавства судами України // Вісник Верховного Суду України. - 2006. - № 12 (76). - С. 26-30.

7. Марченко М.Н. Судебное правотворчество й судейское право. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. - 512 с.

8. Нор Н. Правова природа постанов Пленуму Верховного Суду України та їх роль в механізмі кримінально-процесуального регулювання // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2007. - Вип. 44. - С. 329-336.

9. Судебная практика в советской правовой системе / Под ред. С.Н. Братуся. - М.: “Юрид. Лит.”, 1975. - 328 с.

10. Судебная практика как источник права. - М.: ИГиП РАН, 1997. - 48 с.

11. Судебная практика как источник права. - М.: Юристь, 2000. - 160 с.

12. Хорошковська Д.Ю. Роз'яснення Верховного Суду України як джерела права: міф чи реальність? // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - № 3, - С. 95-103.

13. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні. - К.: Реферат, 2007. - 640 с.

14. Шевчук С.В. Нормативність актів судової влади // Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності: Матеріали міжнародної наукової конференції (7 квітня 2008 р., м. Київ). - К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2008. - С. 85-89.

15. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1985-2008: Офіц. вид. / За заг. ред. В.В. Онопенка, Ю.Л. Сеніна. - К.: Видав. дім “Юридична книга”, 2009. - С. 569-571.

Размещено на Allbest.ru