Пізнавальна функція юридичної кваліфікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія адвокатури України

Пізнавальна функція юридичної кваліфікації

доктор юридичних наук, професор

В.Г. Гончаренко

Правова кваліфікація за допомогою обов'язкового передбаченого процесуальним законодавством доказування є окремим випадком пізнання реального світу і тому кожного разу її практичного застосування вона повинна бути моментом об'єктивної істини в правовому регулюванні, а отже визначальною основою справедливого юридичного рішення.

Проблемами правової кваліфікації займалися багато вчених, далеко не повний перелік яких тут варто навести. Це -- В.Б. Авер'янов, Я.М. Брайнін, Ф.Г. Бурчак, С.В. Гончаренко, О.В. Дзера, О.С. Захарова, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, Н.С. Кузнєцова, С.Н. Ландкоф, В.В. Луць, Г.К. Матвеєв, Н.М. Мироненко, В.О. Навроцький, П.О. Недбайло, А.І. Рарог, З.В. Ромовська, С.А. Тарарухін, С.Д. Шапченко та інші. Частково їхні доробки відбито в списку праць, що додається до цих тез.

Правова кваліфікація в концептуальному вимірі повинна розглядатись як пізнавальна діяльність трьох рівнів і послідовностей: доктринальна, законодавча та казуальна.

При цьому необхідно особливо підкреслити багатогранність змісту самого поняття кваліфікації і зазначити слідом за В.О. Навроцьким, що вона являє собою і певний процес діяльності щодо встановлення юридичної природи вчиненого посягання, і результат такої діяльності, який полягає у визначенні правової норми (статті, її частини чи пункту закону), і логічну діяльність із встановлення відповідності між юридичними ознаками діяння й фактичними даними, і процес мислення, що відбувається в свідомості особи згідно із законами психології.

Доктринальний рівень кваліфікації має два чітко визначені за гносеологічною спрямованістю і практичною потрібністю змісту етапи: теоретико-пізнавальний та інтерпретаційний. Перший за часом і значимістю полягає в створенні поняття юридичної кваліфікації, формулюванні її глибоко аргументованої і чіткої дефініції, побудові загальної моделі та правил встановлення відповідності певної правової норми тому діянню (правочину), яке вимагає кваліфікації, розробленні принципів та правил подолання пробілів і колізій в системах правових норм, без чого адекватність кваліфікації може бути поставлена під загрозу, визначенні абсолютно необхідних корелятів правових норм (заборон, дозволів, спонукань) і усталених звичаєвих та моральних уявлень сучасного суспільства, що в цілому і в системі утворює струнку теорію юридичної кваліфікації, є життєво необхідною парадигмою правознавства, яка виникає в результаті пізнання закономірностей регулювання суспільних відносин і стає надійною теоретичною основою справедливого правосуддя, реального і конкретного захисту прав і свобод людини.

Тут доречно відтворити не оригінальну в принципі, але геніальну в своїй простоті сентенцію українського теоретика права П.О. Недбайла, що лише за хорошої теорії може бути хороша практика.

Другий доктринальний рівень юридичної кваліфікації полягає в коментуванні фахівцями високого рівня існуючих нормативних актів у вигляді науково-практичних коментарів до кодексів, окремих законів, обговорення правових проблем на конференціях, симпозіумах, слуханнях, «круглих столах», окремих публікацій, дисертацій. Особливий і досить цінний за змістом вид доктринального тлумачення щодо проблемних питань юридичної кваліфікації являють собою постанови Пленуму Верховного Суду України. кваліфікація процесуальний пізнання злочин

Законодавчий рівень юридичної кваліфікації методологічно за досконалістю створюваних правових норм прямо детермінується зрілістю загальної і галузевих правових доктрин, але нерідко страждає від негативного впливу політичних, кон'юнктурних та вузькокорпоративних інтересів законотворців, що не може не шкодити певною мірою здійсненню справедливого правосуддя. Не дивлячись на це, будь-яке законодавство як система кваліфікаційних абстрактних моделей відповідних подій в житті суспільства, що вимагають публічного регулювання, повинно неухильно виконуватись, водночас постійно піддаючись спробам удосконалення.

Казуальний рівень юридичної кваліфікації (на прикладі кримінально-правових відносин) полягає в офіційній правовій оцінці суб'єктами доказування суспільно небезпечного діяння, встановленні точної відповідності між фактичними обставинами конкретного посягання й ознаками зафіксованого в кримінальному законі певного складу злочину. Кваліфікація злочину на казуальному рівні є результатом діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокурорів, адвокатів і суду, на основі якого уповноваженими суб'єктами приймається низка важливих кримінально-процесуальних рішень і проводиться вирішення справи по суті (про обрання запобіжного заходу, про вину, про визначення виду і міри покарання тощо). Від правильної кваліфікації залежить дотримання законності і в кінцевому результаті -- ефективність кримінального судочинства. Помилка у кваліфікації може мати наслідком або необґрунтоване засудження, або виправдання особи, яка вчинила злочин, або застосування до винного не тієї кримінально-правової норми, яку він порушив. Таким чином, казуальна кваліфікація забезпечує персоніфіковане застосування норм кримінального права до конкретних суспільних конфліктів, які потрапляють в сферу кримінального судочинства.

В теоретичних розробках в галузі кримінального права можна зустріти твердження, що при кваліфікації іноді доводиться звертатися до санкції кримінально-правової норми, наприклад, коли в санкції вказані ознаки злочину або вона використовується для розмежування злочинів.

Така думка уявляється необґрунтованою. Санкція за своїм призначенням не повинна розкривати зміст правової норми, інакше заборонений в диспозиції статті під загрозою покарання вчинок не матиме всіх необхідних для застосування цієї статті ознак, що є неприпустимим через наявність у такій побудові правової норми логічної помилки -- circulus vitiosus.

Слід мати на увазі, що кваліфікації (порівнянню й оцінці) підлягають лише ті ознаки діяння, які треба доказувати в процесі, в той час як санкція однозначно слідує за встановленим повністю діянням як міра покарання, що призначається в її межах судом, тому вона є встановленою на весь період дії конкретної норми даністю, а не моментом істини. Саме це дає підставу стверджувати, що сторони в кримінальному процесі в дебатах не повинні обговорювати питання міри покарання, оскільки пропозиції сторін не ґрунтуються на встановлених законом кваліфікаційних ознаках, не вимагають юридичного доказування і завжди характеризуються суб'єктивізмом і упередженістю.

Таким чином, кваліфікація методологічно залежить від рівня теоретичної розробки правових норм окремо і в їх системі, якості законотворення, рівня індивідуальної підготовки кадрів правозастосовників і прямо детермінується навичками неофіційного доктринального та офіційного аутентичного, легального і казуального тлумачення, будучи повною мірою саме результатом цих видів тлумачення.

Список використаної літератури

1. Андрушко П. Кваліфікація злочинів: поняття та види / П. Андрушко // Вісник прокуратури. -- 2003. -- № 2. -- С. 48--55.

2. Благов Е.В. Квалификация преступлений (теория и практика) / Е.В. Благов. Ярославль : Ярослав. гос. ун-т, 2003. 212 с.

3. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение / Я.М. Брайнин. -- М.: Юрид. лит., 1967. -- 240 с.

4. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений / Ф.Г. Бурчак. -- 2-е изд., доп. -- К.: Политиздат Украины, 1985. -- 120 с.

5. Васьковскій Е.В. Руководство къ толкованію и примененію законовъ. Для начинающихъ юристовъ / Е.В. Васьков-скій. -- М.: Изд-во Бр. Башмаковыхъ, 1913. -- 152 с.

6. Гаухман Л.Д. Квалификация престу плений: закон, теория, практика / Л.Д. Гаухман. -- М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. -- 316 с.

7. Герцензон А.А. Квалификация преступлений / А.А. Герцензон. -- М.: РИО ВЮА, 1947. -- 112 с.

8. Кваліфікація. Кваліфікація злочину // Правознавство: словник термінів / [за ред. В.Г. Гончаренка]. -- К.: Юрисконсульт, КНТ. -- 2007. -- С. 262--264.

9. Коренева А.В. Теоретические основы квалификации преступлений / А.В. Коренева. -- М.: Проспект, 2006. -- 176 с.

10. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів / М.Й. Коржанський. -- 2-ге вид. -- К.: Атіка, 2002. -- 640 с.

11. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.: Юристъ,1999. -- 304 с.

12. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений / Б.А. Куринов. -- М.: МГУ, 1984. -- 181 с.

13. Люблинский П.И. Техника, толкование и казуистика уголовного кодекса / П.И. Люблинский // Записки юрид. ф-та Петроград. ун-та. -- Вып. IV. -- Петроград, 1917. -- 268 с.

14. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. -- К.: Вища школа, 1955. -- 320 с.

15. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації / В.О. Навроцький. -- 2-ге вид. -- К.: Юрінком Інтер, 2009. -- 512 с.

16. Рарог А.И. Настольная книга судьи по квалификации преступлений / А.И. Ра-рог. -- М.: Проспект, 2006. -- 224 с.

17. Ромовська Зорислава. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс / Зорислава Ромовська. -- К.: Атіка, 2005. -- 560 с.

18. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике / С.А. Тарарухин. -- К.: Юринком, 1995. -- 208 с.

19. Цивільне право України: Підручник. У двох книгах. Книга перша / [за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової]. -- К.: Юрін-ком Інтер, 2004. -- 380 с.

20. Черненко Т.Г. Квалификация преступлений: Вопросы теории / Т.Г. Черненко. -- Кемерово: Кузбассвузиздат, 1998. -- 225 с.

Размещено на Allbest.ru