Криміналістична методика як предмет криміналістики: поняття та структурні елементи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криміналістична методика як предмет криміналістики: поняття та структурні елементи

Б.В. Щур

Анотація

Проаналізовано погляди учених-криміналістів, що стосуються поняття та структури криміналістичної методики, викладено співвідношення окремих понять, зокрема таких, як «методичні рекомендації», «слідчі технології» тощо.

Ключові слова: криміналістична методика, структура криміналістичної методики, методичні рекомендації, слідчі технології.

Постановка проблеми

Оскільки криміналістична методика є складовою криміналістики як науки, то це певною мірою позначається на її предметі. Р.С. Бєлкін зазначає, що криміналістична методика, як і криміналістична техніка та тактика, є результатом відображення криміналістикою свого предмета. В тому «опредметненому» виразі цей результат виступає в методиці у вигляді системи криміналістичних рекомендацій різного ступеня, які стосуються організації та ведення розслідування, оптимального для типових умов застосування засобів і прийомів криміналістичної техніки та тактики управління та наукової організації праці та інших галузей знань [1, с. 298]. Цілком слушно А.В. Шмонін зазначає, що криміналістична методика є підсистемою науки, а її предмет є частиною предмета цієї галузі знань [2, с. 109]. В.В. Тищенко вважає, що механізм утворення, збереження і використання інформації про злочин з метою його розкриття, є необхідним елементом предмета криміналістики і криміналістичної методики зокрема [3, с. 27]. Отже, зміни парадигм криміналістики позначаються на криміналістичній методиці, як наслідок, потребують глибокого вивчення, адже наукові дослідження предмета криміналістики мають чітко визначене практичне значення, бо становлять основу методичних рекомендації розслідування конкретних злочинів.

Стан дослідження. Аналіз окремих визначень предмета криміналістики дає підставу вважати, що «методичні рекомендації» стають їх важливим елементом. Питання предмету криміналістики та його елементів досліджується тривалий час. Так, І.Ф. Герасимов та Л.Я. Драпкін пропонують таке визначення: криміналістика - наука, яка вивчає закономірності виникнення, збирання та використання слідів злочинів, узагальнені характеристики та ознаки злочинних посягань, що сприяють їх розкриттю, і яка розробляє на цій основі технічні, тактичні і методичні рекомендації, методи та прийоми розслідування [4, с. 6-7]. Г.Г. Зуйков у цьому зв'язку справедливо пише, що завдання методики розслідування - це створення злагодженої системи криміналістичних рекомендацій з розслідування конкретних видів злочинів на основі використання досягнень криміналістичної техніки та криміналістичної тактики. Методика розслідування забезпечує застосування цих рекомендацій в діяльності з розкриття, розслідування і запобігання злочинам [5, с. 266]. О.М. Васильєв та М.П. Яблоков до предмета криміналістики, зокрема, відносять й формування методичних рекомендацій з розслідування окремих видів злочинів з використанням науково-технічних засобів і тактичних прийомів (методика розслідування) [6, с. 40].

Сучасні визначення предмета криміналістики не завжди містять прямі вказівки на «методичні рекомендації». Найпоширенішим є визначення криміналістики як науки про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин та його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінки і використання доказів та заснованих на пізнанні цих закономірностей спеціальних методах і засобах судового дослідження і запобігання злочинам [7, с 42]. Або інше визначення: криміналістика - наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення у джерелах інформації, які слугують основою для розроблення засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки та використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів [8, с 6]. У цих визначеннях використовуються такі терміни, як «спеціальні методи та засоби», «засоби, прийоми і методи» тощо.

М.П. Яблоков підкреслює, що предметом криміналістичного вивчення стосовно діяльності з розкриття та розслідування злочинів є пошуково-пізнавальні процеси під час такої діяльності, що вимагають від слідчого та інших криміналістів, які допомагають йому, відповідного техніко-технологічного та тактико-методичного підходу до їх здійснення. Оскільки подібна діяльність також являє собою систему зі певними закономірностями, то елементами криміналістичного пізнання у цій діяльності є закономірності, характерні для зазначених процесів [9, с 28]. P.C. Бєлкін підкреслює, що методика розслідування окремих видів злочинів - система наукових положень і заснованих на них методичних вказівок і рекомендацій щодо розслідування і попередження злочинів [10, с 13]. У цьому контексті наша мета полягає у намаганні викласти окремі елементи системи «криміналістична методика», зокрема понять «методичні рекомендації», «слідчі технології».

Виклад основних положень

Оскільки криміналістична методика - завершальний розділ криміналістики, то вона використовує положення і засоби (технічні та тактичні) у переломленні до особливостей окремих видів злочинів. Причому коли йдеться про криміналістичні засоби (техніко-криміналістичні прийоми, тактичні прийоми, комбінації тощо) то слід мати на увазі, що вони не використовуються у чистому вигляді, хоч завжди застосовуються під час розслідування певного злочину (його виду). Відповідно криміналістична методика - засіб практичної реалізації положень (рекомендацій) криміналістичної техніки і криміналістичної тактики, бо поза реальними умовами розслідування конкретних злочинів нема їхнього застосування і використання [11, с 235]. Тому термін «криміналістичні методичні рекомендації» фактично охоплює засоби криміналістичної техніки та тактики щодо окремих видів злочинів.

Методичні рекомендації наповнюються певним змістом видового спрямування злочинів. Рекомендації з методики розслідування не можуть розглядатися як просте поєднання положень криміналістичної техніки і тактики. Вони є якісно новим засобом вирішення завдань розслідування на основі осмислення і пристосування цих положень до конкретних особливостей виявлення, збирання, дослідження, оцінки і використання доказової інформації відповідно до специфіки здійснення і розслідування різних видів злочинів. Іншими словами, предметом техніки і тактики є загальне, а предметом методики - особливе, що відрізняє роботу з доказами до різних видів злочинних посягань. Виявлення таких особливостей - завдання криміналістичної методики [12, с. 681]. Проф. В.П. Бахіна справедливо зауважує, що рекомендації з методики розслідування не можуть розглядатися як просте поєднання положень криміналістичної техніки та тактики. Вони являють собою якісно новий засіб практичного вирішення завдань розслідування на підставі осмислення та пристосування цих положень до конкретних особливостей виявлення, збирання, дослідження, оцінки і використання доказової інформації стосовно специфіки вчинення і розслідування різних видів злочинів [13, с. 4].

Що ж слід розуміти під терміном «методичні рекомендації» в криміналістиці? P.C. Бєлкін розглядає криміналістичну рекомендацію у двох значеннях: по-перше, як науково обґрунтовану й апробовану слідчою практикою пораду (вказівку), що стосується обрання та застосування техніко-криміналістичних засобів, криміналістичних прийомів і методик збирання, дослідження, оцінки й використання доказів; по-друге, як узагальнене найменування розробок криміналістики для практики боротьби зі злочинністю [14, с. 66-67]. Є.П. Іщенко та А.О. Топорков зазначають, що методична рекомендація - це науково обґрунтована порада про найдоцільніший спосіб дії слідчого у тій чи іншій типовій ситуації в процесі розкриття та розслідування злочинів [15, с. 483]. Тому можна вважати, що методична рекомендація - це різновид криміналістичних рекомендацій.

Методичні рекомендації - комплекси взаємопов'язаних типових порад, апробованих слідчою практикою і пропонованих до застосування в розслідуванні окремих видів злочинів, спрямованих на оптимізацію слідчої діяльності. P.C. Бєлкін підкреслює, що елементами системи є не криміналістичні прийоми і засоби, слідчі або інші дії і заходи, а криміналістичні (у цьому випадку - методичні) рекомендації, тобто науково обґрунтовані і апробовані практикою поради, що торкаються організації розслідування, вибору та застосування з врахуванням певних обставин техніко-криміналістичних засобів та криміналістичних прийомів. Система виступає як комплекс порад типізованого характеру, тобто така, що відображає типове для розслідування злочинів певного виду. При цьому P.C. Бєлкін вважає, що підставою для створення таких комплексів слугують комплексний характер завдань, вирішуваних у процесі розслідування; необхідність розроблення комплексу дій, що вживаються для вирішення цих завдань; комплексна участь у розкритті, розслідуванні і запобіганні злочинам у межах своєї компетенції, окрім слідчого, працівників органів дізнання, експертних установ та інших спеціалістів, представників громадськості; реально існуючі зв'язки і залежності між рекомендаціями [16, с 729]. На думку В.В. Тіщенка, назва останнього розділу криміналістики «Криміналістична методика розслідування злочинів» лише умовно передає сутність змістовного навантаження, що несе в собі поняття «методика»... В криміналістичній методиці розслідування розроблюються й рекомендуються до використання у розслідуванні не тільки певні методи, але й положення, які стосуються криміналістичної характеристики відповідної категорії злочинів, типових слідчих ситуацій, стратегічних і тактичних завдань розслідування, висування і перевірки слідчих версій, організаційних заходів, напрямів взаємодії слідчого з іншими учасниками розслідування тощо. Такі рекомендації являють собою програми розслідування у вигляді типових версій і завдань, що вирішуються за допомогою відповідних алгоритмів дій слідчого, і тим самим набувають технологічного характеру [17, с 21-22]. A.B. Шмонін підкреслює, що процес (технологія) розслідування, є цілеспрямованою людською діяльністю і охоплює такі елементи: суб'єкт розслідування, об'єкт розслідування, засоби розслідування. Засоби розслідування, за логікою, визначаються як методами (методикою) розслідування, так і іншими засобами [2, с 131]. Т.С. Волчецька аргументує за необхідне використовувати термін «технологія доказування». На її думку, майбутнє криміналістики - це впровадження різноманітних нових технічних, гуманітарних та інших розробок в технологію доказування, розроблення поняття, принципів, а також самої процедури технології доказування [18, с. 69]. Процес доказування та процес розслідування - не є синонімічними. В криміналістичній методиці мова має йти саме про процес розслідування, а не про доказування (яке є процесуальною категорією). Тому, на нашу думку, правильніше говорити про технології в розслідуванні злочинів. Процес розслідування не обмежується лише методичними рекомендаціями щодо окремих видів злочинів, а й передбачає використання певних технологій, тому постає актуальне питання про доцільність слідчих технологій.

У криміналістичній літературі останнім часом стали використовувати термін «технологія». Наприклад, у підручнику (автори - Т.В. Авер'янова, P.C. Бєлкін, Ю.Г. Корухов, О.Р. Россинська), де йдеться про проведення окремих процесуальних дій, поряд з терміном «тактика» використовується й термін «технологія». У цій книзі є глави «Тактика і технологія слідчого огляду і освідування», «Тактика і технологія обшуку та виїмки», «Технологія одержання зразків для порівняльного дослідження», «Технологія прослуховування і запису телефонних переговорів». Однак їх автори не дають пояснень термінів, хоч фактично проводять різницю між тактикою і технологією. О.Р. Россинська зазначає, що використання поняття «технологія» у криміналістиці, зокрема, у криміналістичній тактиці, дозволяє не тільки по-новому підійти до викладання класичних розділів навчального курсу, а й надати новий імпульс розвитку саме технології здійснення низки слідчих дій [19, с. 69].

До технологічного підходу звертаються й у тому випадку, коли вивчають злочинну діяльність, процеси вчинення злочинів. Так, І.О. Возгрін підкреслює існування «технології злочинної діяльності», яку розуміє як певний зміст та динаміку процесів, що становлять механізм і спосіб учинення злочину [20, с. 34-35]. A.B. Шмонін вважає за необхідне запропонувати гіпотезу про використання у криміналістиці поняття «технологія злочинів». При цьому він наводить такі аргументи на користь використання технологічного підходу під час дослідження злочинів: 1) як в науці, так і на практиці термін «технологія» достатньо добре знайомий, адже використовується як в науковій та навчальній літературі з криміналістиці, так і практичним працівникам, очевидно позначається т.зв. «віяння часу»; 2) багато вчених незалежно від того, яку б термінологію не використовували («криміналістична характеристика злочинів», «механізм злочину» («механізм злочинної діяльності»), «модель злочину» тощо), вказують на технологічний аспект як на характерний для криміналістичного дослідження злочинів; 3) пропонований технологічний підхід у криміналістичних дослідженнях злочинів дає можливість наблизити поняття до його змісту; усунути відомі умовності, властиві сучасній криміналістиці; 4) термін «технологія» на сучасному етапі має достатньо чіткий та визначений зміст, що само по собі обумовлює успіх у вирішенні поставленої проблеми [2, с 164-165].

О.М. Зінін та Н.П. Майліс визначають експертну технологію як сукупність здійснюваних у відповідній послідовності операцій дій, що виконуються на основі спеціальних знань, у зв'язку з проведенням дослідження яких-небудь об'єктів, які є речовими доказами, з метою пошуку відповідей на поставлені перед експертом питання. Технологія експертного дослідження являє собою поєднання ряду складових, а саме: знання методичних основ експертного дослідження; структури експертного висновку; критеріїв оцінки проміжних даних, одержаних під час дослідження; формування переконання експерта в обґрунтованості висновків; формування остаточних висновків; оформлення результатів експертизи [21, с 429-433]. До проблеми формування експертних технологій звертається й В.М. Шерстюк Результати проведеного ним анкетування та інтерв'ювання судових експертів підтверджують тезу про те, що поняття «експертна технологія» є достатньо новим і викликає неоднозначне його розуміння. Зокрема, тільки 54% опитаних зазначили, що знають, що таке «експертна технологія». Вони вважають, що це сукупність правил, прийомів і способів організації провадження судових експертиз (24%); застосування усього експертного потенціалу (33%); певна послідовність операцій, які виконуються на підставі спеціальних знань (21%); використання експертних методик під час дослідження (14%); система застосування експертних засобів (5%); інше (3%) [22, с 108-113].

Заслуговують на увагу підходи деяких учених-криміналістів до виокремлення «інформаційних технологій», визначення їхнього місця в системі криміналістики. На сучасному етапі цивілізації слідчий не може проводити свою діяльність без створення інтегрованих баз даних, банків знань, інформаційних систем, які можуть у багато разів спростити пошук, аналіз, передачу й обробку інформації [23, с 280]. У криміналістичних джерелах інформаційну технологію визначають як процес, що використовує сукупність засобів і методів збирання, оброблення і передавання даних (первинної інформації) для одержання інформації нової якості про стан об'єкта, процесу або явища (інформаційного продукту). Мета інформаційної технології - виробництво інформації для її аналізу людиною і прийняття на його основі рішення щодо виконання якої-небудь дії.

Певний інтерес становлять пропозиції В.В. Тіщенка, який звертає увагу «на необхідність виділення технологічного аспекту в діяльності з розслідування злочинів, поєднуючи його з іншими криміналістичними сторонами такої діяльності - техніко-криміналістичною, тактичною і методичною». На його думку, відповідно до такого підходу у криміналістичній науці «повинна знайти відображення і подальша поглиблена теоретична розробка вказаної проблеми на всіх її напрямках дослідження - загальнотеоретичних, техніко-криміналістичних, експертних, тактичних і методичних, що сприятиме підвищенню ефективності у розслідуванні і розкритті злочинів» [17, с. 23]. В.В. Тіщенко підкреслює, що застосування технологічного підходу у процесі розслідування та розкриття злочинів не дивує своєю новизною, адже вже тривалий час перебуває у процесі активного дослідження науковцями... Технологія як певна система дій, операцій, методів за своєю сутністю є складним процесом, з відокремлення стадій, етапів, що, як наслідок, викликає необхідність його оптимізації та впорядкування. Обґрунтування доцільності застосування технологічного підходу породжує проблему розгляду поняття «криміналістична технологія» в контексті понятійно-категоріального ряду «методика-тактика-технологія».

Щодо цього науковці вважають, що «безперечним є наявність технологічного аспекту діяльності з розслідування злочинів, а також його наукового обґрунтування, у зв'язку з чим зазначене питання потребує подальшої теоретичної розробки у напрямі запровадження цього поняття в понятійне - категоріальний апарат криміналістики». Зокрема, Л.Д. Самигін підкреслює, що процес розслідування містить так званий базовий рівень - технологічний, який складається з окремих технологічних операцій (маніпуляцій) з тими або іншими об'єктами за допомогою тих чи інших технічних методів, прийомів, способів або засобів. Ці операції є елементами, з яких складається кожна слідча дія: вимірювання сліду, провадження масштабного фотознімка, дослідження об'єкта металошукачем, складання плану місця події, огляд об'єкта в ультрафіолетових променях, виготовлення фонограми допиту, складання протоколу обшуку тощо [24, с. 24].

Останнім часом у криміналістичній літературі деякі автори почали спонтанно використовувати термін «криміналістичні технології» щодо розслідування певних категорій злочинів, без встановлення параметрів таких технологій, хоч фактично розглядають традиційні питання. У деяких публікаціях тепер інколи використовується термін «технологія розслідування», який збігається з окремою криміналістичною методикою. Зокрема, В.А. Журавель зазначає, що між новим механізмом злочину і новою методикою розслідування завжди існує нерозривний генетичний зв'язок, тобто «механізм злочину» знаходить своє відзеркалення в «технології розслідування» (конкретній методиці розслідування) [25, с 42]. У криміналістичній літературі висловлюються пропозиції про зміну назв розділі. Так, А.В. Шмонін зазначає, що обґрунтовуючи необхідність приведення науки криміналістики у злагоджену і несуперечливу систему наукових знань, уявляється можливим запропонувати внести в назву її розділів зміни, а саме: третій розділ йменувати - «Технологія тактичних комплексів», а четвертий «Технологія розслідування злочинів» (залишивши перші два розділи криміналістики з традиційними назвами) [2, с 400]. На нашу думку, такі пропозиції передчасні. Справа в тому, щоб слід насамперед дослідити внутрішній зміст криміналістичної методики (або криміналістичної тактики), а не змінювати її назву. У цьому сенсі В.В. Тіщенко справедливо заперечує: «Якщо в методиці розслідування можна використовувати технологічний підхід, розглядати її з технологічних позицій, то не зрозуміло, чому технологія поглинає методику зазначеної діяльності?» [17, с 22].

У криміналістичній літературі використовуються також й інші терміни або словосполучення зі словом технологія: «технологія протидії різноспрямованих сторін обвинувачення та захисту», «сучасна комп'ютерна технологія», «комунікативна технологія», «злочини в галузі високих технологій» [26, с 76-77] тощо. Формулювання поняття «слідча технологія» передбачає звернення до його семантичного аналізу, а також встановлення найбільш суттєвих його ознак. Термін «технологія» означає «сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь». Сукупність способів обробки чи переробки матеріалів, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій тощо. При цьому технологічний процес тлумачиться як «процес обробки або переробки матеріалів і виготовлення виробів за суворо встановленою технологією» [27, с 1245]. У довідниках (радянського періоду) термін «технологія» або «технологічний процес», визначається як: 1) сукупність прийомів і способів одержання, обробки або переробки сировини, матеріалів, напівфабрикатів чи виробів, що здійснюються в окремих галузях промисловості, будівництва тощо; 2) наукова дисципліна, що розроблює і удосконалює такі прийоми та способи; 3) операції видобування, обробки, перероблення, транспортування, складування, зберігання, які є головною складовою частиною виробничого процесу або технологічного процесу; 4) опис виробничих процесів, інструкції по їх виконанню, технологічні правила, вимоги, картки, графіки та ін. Аналогічним чином технологія визначається й у криміналістиці [28, с. 53]. Р.С. Бєлкін вказує, що технологія є галуззю наукового знання, яка виявляє і досліджує фізичні, хімічні, механічні та ін. закономірності з метою визначення та використання на практиці найбільш ефективних і економічних виробничих процесів. Заслуговує на увагу підхід A.B. Шмоніна, який вважає, що розгляд структури і змісту поняття «технологія» в криміналістичному аспекті дозволяє припустити, що технології пронизують як злочинну діяльність, яка є одним з об'єктів в криміналістиці, так і діяльність органів розслідування та інших суб'єктів правоохоронної системи (експерта тощо), спрямовану на розслідування злочинів.

криміналістичний злочин інформаційний

Висновки

Таким чином, технологічний підхід у криміналістичних дослідженнях за відомих обставин може постати як нова парадигма криміналістичної науки, здатна вивести її з кризи, про яку останнім часом стали говорити вчені-криміналісти. Термін «слідча технологія» є новою категорією у криміналістиці. Необхідно констатувати, що слідча технологія - це різновид криміналістичних технологій (інформаційних технологій, експертних технологій, технологій проведення окремих слідчих дій тощо), а тому має відповідати усім їх суттєвим ознакам. Така технологія визначає найбільш оптимальніший рух кримінальної справи при розслідуванні злочину, послідовність виконання слідчих дій, оперативно-розшукових або організаційно-технічних заходів, систему використовуваних криміналістичних засобів та їх режим.

Слідча технологія - це певний процес, послідовність реалізації слідчої діяльності, застосування криміналістичних засобів (прийомів, способів, рекомендацій, операцій) при розслідуванні окремого виду (підвиду) злочинів, спрямований на досягнення об'єктивної істини по справі. Технологія дає змогу оптимально здійснити діяльність з розслідування злочинів завдяки організації і координації всіх необхідних дій і заходів, що використовуються у відповідності до комплексної програми розслідування з послідовного і поетапного вирішення поставлених завдань. На шляху до цього неминучий етап формалізації накопичених криміналістичних знань. А формалізація неможлива без глибокого системно-структурного і функціонального аналізу розслідування злочину і самого злочину.

Література

1. Белкин Р.С. Курс криминалистики: учеб. пособие для вузов / Р.С. Белкин. - [3-е изд., доп.] - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. - 837 с.

2. Шмонин А.В. Методология криминалистической методики: монография / А.В. Шмонин. - М.: Юрлитинформ, 2010. - 416 с.

3. Тищенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів: монографія / В.В. Тіщенко. - Одеса: Фенікс, 2007

4. Криминалистика: учебник / И.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкин, Е.П. Ище-нко и др.; под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. - М.: Высшая школа, 1994. - С. 6, 7.

5. Зуйков Г.Г. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений / Г.Г. Зуйков // Криминалистика: учебник /под ред. P.C. Белкина, И.М. Лузгина. - М.: Акад. МВД СССР, 1980. - T. 2. - 897 с.

6. Васильев А.Н. Предмет, система и теоретические основы криминалистики / А.Н. Васильев, Н.П. Яблоков. - М., 1984. - 87 с

7. Криминалистика. Ч. I: Общая теория криминалистики и криминалистическая техника: учеб. пособие / Е.В. Бурцева, И.П. Рак, А.В. Селезнев, Э.В. Сысоев. - Тамбов: Изд-воТамб. гос. техн. ун-та, 2006. - 96 с.

8. Криміналістика: підручник / кол. авт. В.Ю. Шепітко, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін. / за ред. В.Ю. Шепітка. - [4-те вид., перероб. і доп.]. - Х.: Право, 2008 - 986 с.

9. Яблоков Н.П. Объект и предмет криминалистического изучения / Н.П. Яблоков // Вестник Московского ун-та. Серия. 11. Право. -1997. - № 1. - С. 25-32.

10. Белкин P.C. Предмет, система и задачи советской криминалистики // Криминалистика: учебник / под ред. P.C. Белкина, Г.Г. Зуйкова. - М.: НИ и РИО ВШ МВД СССР, 1969. - Т. 1. - 613 с.

11. Бахін В.П. Криміналістика: курс лекцій (ч. 1) / В.П. Бахін, І.В. Гора, П.В. Цимбал. - Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. - 435 с.

12. Аверьянова Т.В. Криминалистика: учебник / Т.В. Аверьянова, P.C. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р. Российская; под ред. Р.С.Белкина. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - 742 с.

13. Бахин В.П. Криминалистическая методика: лекция / В.П. Бахин. - К., 1999. - 29 с.

14. Криминалистика: краткая энциклопедия/ авт. сост. Р.С. Белкин. - М.: Большая Российская энциклопедия, 1993. - 876 с.

15. Ищенко Е.П. Криминалистика: учебник / Е.П. Ищенко, A.A. Топорков; под ред. Е.П. Ищенко. - М.: Юрид. фирма «КОНТРАКТ»: ИНФРА-М, 2005. - 783 с.

16. Белкин P.C. Курс криминалистики: учеб. пособие для вузов. - [3-е изд., доп.] / Р.С. Белкин. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. - 1229 с.

17. Тіщенко В.В. Криміналістичні технології в теорії та практиці розслідування / В.В. Тіщенко // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 44. - С. 20-28.

18. Волчецкая Т.С. Развитие криминалистической науки и предмет криминалистики / Т.С. Волчецкая // 50 лет в криминалистике. К 80-летию со дня рождения P.C. Белкина: матер. междунар. науч. конф. - Воронеж: Воронеж., гос. ун-т, 2002. - С. 68-72.

19. Россынская Е.Р. Роль P.C. Белкина в современной криминалистической науке / Е.Р. Российская // Ученые-криминалисты и их роль в совершенствовании научных основ уголовного судопроизводства: матер. вузов, юбил. науч.-практ. конф. (к 85-летию со дня рождения P.C. Белкина: в 2 ч. - М., 2007. - Ч. 1. - 634 с.

20. Возгрин И.А. Криминалистические методики расследования преступлений / И.А. Возгрин. - Минск: Вышэйшая шк., 1983. - 215 с.

21. Зинин А.М. Судебная экпсертиза: учебник / А.М. Зимин, Н.П. Май-лис. - М., 2002. - 320 с.

22. Шерстюк В.М. Організаційно-правові та морально-психологічні засади судово-експертної діяльності: дис. …канд. юрид.наук: 12.00.09 / В.М. Шерстюк. - Х.: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2007. - 154с.

23. Шепітько В. Сучасний стан та тенденції криміналістики в її прагматичному аспекті / Валерій Шепітько // Щорічник українського права: зб. наук. пр. /відп. за вип. О.В. Петришин. - X.: Право, 2009. - № 1. - С. 278-287.

24. Самыгин Л.Д. Расследование преступлений как система деятельности / Л.Д. Самыгин. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - С. 24.

25. Журавель В.А. Напрями вдосконалення криміналістичних методик розслідування злочинів / В.А. Журавель // Криміналістика у протидії злочинності: тези доповідей наук.-практ. конф. (Київ, 16 жовтня 2009 р.). - К.: «Хай-Тек Прес», 2009. - С. 38-46.

26. Зорин Г.А. Современные проблемы криминалистики сегодняшнего и завтрашнего дня с позиции исследования и развития научного наследия проф. P.C. Белкина / Г.А. Зорин // 50 лет в криминалистике. К 80-летию со дня рождения P.C. Белкина: матер, междунар. науч. конф. - Воронеж: Воронеж, гос. ун-т, 2002. - С. 73-78.

27. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. - 1440 с

28. Большая советская энциклопедия: алфавитный именной указатель к третьему изданию. А-Я. - М.: Сов. энцикл., 1981. - 719 с

Размещено на Allbest.ru