Деякі проблеми правового регулювання боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки

Размещено на http://www.allbest.ru

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

А.В. Баб'як

Здійснено аналіз деяких проблем правового регулювання боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки, що передбачає обов'язкове проведення ревізій за завданнями спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та надання інформації на їх запити.

Ключові слова: спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, контрольно-ревізійне управління, запит, ревізія.

злочинність економіка ревізія спецпідрозділ

Постановка проблеми

Гострота постановки питання боротьби з організованою злочинністю фактично розпорошена у загальній протидії злочинності, тому й зорієнтована на вирішення загальних проблем. Незважаючи на всі складнощі нинішньої ситуації, різниці ідей, розбіжності позицій у боротьбі з організованою злочинністю, необхідно досягати єдності дій, спрямованих на їх подолання. Удосконалення законодавства завжди повинно базуватися на позитивному розв'язанні суперечностей між новими об'єктивними процесами розвитку суспільства і юридичною формою, що відставала від їх відображення. Законодавець зобов'язаний захищати інтереси особистості, суспільства і держави.

Законотворчий процес, в якому ігноруються негативні процеси суспільного розвитку, останні досягнення науки права, рекомендації наукових форумів, рівень суспільної свідомості й суспільної думки, врахування історичних традицій, дотримання наступності, ресурсні можливості забезпечення чинності закону тощо набувають рис спонтанності, некерованості або, навпаки, використовується у кон'юнктурних інтересах конкретних осіб чи груп. Якщо законотворчий процес відслідковується злочинними угрупованнями і злочинними співтовариствами, то, зрозуміло, боротьба зі злочинністю починається з боротьби за об'єктивно зумовлений і науково обґрунтований закон [1, с. 118].

В Україні прийнято ряд правових актів про боротьбу з організованою злочинністю. Проблема організованої злочинності розглядалася на засіданнях Верховної Ради, однак наближення до її вирішення ще далеке.

Таким чином, чинне законодавство ще не є належною правовою базою, яка б дозволяла продовжувати рішучу боротьбу з організованою злочинністю. Воно не містить необхідних правових умов, що зобов'язували б правоохоронні органи вести боротьбу саме з кримінальними утвореннями у вигляді організованих груп і організацій, а не з наслідками їх діяльності.

Стан дослідження. Окремим аспектам боротьби з організованою злочинністю, зокрема, проблемі державного, в тому числі відомчого управління, кримінально правові, кримінологічні, психологічні, оперативно-розшукові та інші галузевозначущі аспекти цієї проблеми вже були присвячені наукові праці вчених України та інших держав СНД. Їх авторами були В.Б. Авер'янов, М.І. Онуфрієв, Г.В. Атаманчук, Л.В. Багрій-Шахматов, В.О. Глушков, Л.І. Дольова, Р.А. Калюжний, В.К. Лисиченко та ін.

Саме загроза громадської безпеки, що йде від організованої злочинності, потребує консолідації зусиль як учених, так і правоохоронних органів. І в цьому поєднанні необхідно надати правоохоронним органам найбільш дійові засоби. З огляду на високий ступень суспільної небезпеки організованої злочинності, окремим аспектам боротьби з цим феноменом засобами та методами оперативно-розшукової діяльності приділялося багато уваги у працях О.М. Бандурки, О.Ф. Долженкова, І.П. Козаченка, Я.Ю. Кондратьева, М.В. Корнієнка, В.І. Литвиненка, В.А. Лукашова, B.C. Овчинського, С.С. Овчинського, І.В. Сервецького, О.П. Снігерьова та ін. Аспекти правового забезпечення ОРД щодо протидії злочинам у сфері економіки, тактики документування окремих злочинів, взаємодії з іншими правоохоронними органами розглянуто у публікаціях А.Л. Дудникова, О.Ю. Заблоцької, СІ. Ніколаюка, Д.Й. Никифорчука, В.А. Поддубного, А.О. Шелехова.

Виклад основних положень

Боротьбу з організованою злочинністю, утвердження правопорядку в державі необхідно розглядати як надзвичайно актуальне загальнодержавне завдання великої політичної ваги, яке повинно реалізуватися через прийняття дієвих і ефективних нормативно-правових актів.

Тривалий час у незалежній Україні фактично єдиним спеціальним нормативним актом у боротьбі з організованою злочинністю був Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [2]. Цей Закон був одним із перших такої спрямованості актів у країнах колишнього Радянського Союзу. У ньому вперше дано визначення поняття «організована злочинність», вказано на коло спеціальних суб'єктів, що здійснюють функції, спрямовані на боротьбу з організованою злочинністю. Прийняття Закону стало помітною подією не тільки в житті суспільства в цілому, а й у правотворчій діяльності Верховної Ради, адже на такому високому офіційному рівні фактично було визнано існування організованої злочинності в Україні і необхідність боротьби з нею [3, с 103].

Більшість нормативно-правових актів, а особливо це стосується законів України, вже застаріли і не відповідають сучасним реаліям. Так, вже кілька років йдеться про прийняття нового КПК, розглядаються його проекти, але досі чинним уважається, прийнятий майже півстоліття тому. Така ж ситуація склалася і щодо Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ухваленого ще 18 лютого 1992 р. Нову редакцію цього Закону запропонували Міністерство внутрішніх справ та Міністерство юстиції, але ще й досі все перебуває на стадії вивчення [4, с 115].

Для посилення боротьби зі злочинністю, зокрема організованою, необхідно звернути більше уваги на законодавче закріплення такої боротьби, що здебільшого здійснюється з використанням оперативно-розшукових методів, розробити нові нормативно-правові акти, які відповідають сучасному рівню розвитку цього кримінального явища. Адже через активізацію організованої злочинної діяльності гальмується здійснення реформ у сфері економіки, виникає соціальна напруга у суспільстві, частішають порушення правопорядку і законності, створюється загроза національній безпеці України.

Коли йдеться про правові основи ОРД органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, доречно зупинитися на дискусійних моментах, що виникають у практиків та науковців при її реалізації. Спецпідрозділи БОЗ проводять різноманітні перевірки із залученням працівників контрольно-ревізійного управління суб'єктів підприємницької діяльності, банківських установ та органів місцевої влади. Але ж ці спецпідрозділи не контролюючі органи, тобто вони повинні не контролювати безпідставно діяльність підприємств та організацій, дублюючи при цьому функції інших відомств, а працювати над отриманням і реалізацією оперативної інформації[5, с. 404].

Крім того, не налагоджено і механізм взаємодії з контролюючими органами. Так, згідно зі ст. 14 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. [6] та інструкцією «Про порядок проведення ревізій та перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби України на вимогу правових органів» від 31 березня 1998 р. [7], працівнику КРУ проводять документальні ревізії лише за наявності кримінальної справи. Водночас, як вважає А.А. Смирнов, для порушення кримінальної справи за фактами розкрадань та інших посадових злочинів необхідне проведення документальної ревізії, без результатів якої процесуальне рішення не приймається. У результаті створюється замкнуте коло, вийти з якого можливо, або змінивши відповідні законодавчі норми, що регламентують взаємодію міліції та КРУ, або створивши при УМВС областей самостійні ревізійні підрозділи [8, с. 106], однак науковець не зазначає, які потрібні зміни у законодавчих нормах для розв'язання цієї проблематики.

Тому, виходячи із вище згаданих моментів, пропонуємо передбачити в чинному законодавстві удосконалення законодавчого регулювання правового реагування на прояви організованої злочинності в сфері економіки. Йдеться, передусім, про необхідність посилення державного фінансового контролю, здійснюваного Контрольно-ревізійною службою через проведення позапланових ревізій суб'єктів господарської діяльності.

Існуючі підстави та порядок проведення таких ревізій не забезпечують можливості оперативної та дієвої перевірки інформації про організовану злочинність у сфері економіки, а отже, і неналежного реагування на неї. У багатьох випадках це взагалі фактично унеможливлює реалізацію спецпідрозділу МВС та Служби безпеки України повноважень визначених, Законом України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Зокрема, в частині обов'язкового виконання органами Контрольно-ревізійної служби доручень спецпідрозділів про проведення ревізій та перевірок.

За чинним Законом України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності, які не віднесені до підконтрольних установ, проводяться органами Державної контрольної ревізійної служби тільки після порушеної кримінальної справи. Рішення про їх проведення ухвалює суд на підставі подання прокурора або слідчого. Це створює суттєві перешкоди для документування злочинів у сфері економіки, оскільки виникають проблеми з проведенням ревізії в зв'язку з необхідністю перевірки інформації про вивчення таких злочинів до порушення кримінальної справи. Адже добре відомо, що порушити кримінальну справу в разі отримання спецпідрозділом інформації про фінансові зловживання у сфері господарювання без акту документальної перевірки, в якому відображені спричинені збитки інтересам держави та особи, що їх спричинила, практично неможливо. Маємо абсолютну парадоксальну ситуацію: для того, щоб порушити кримінальну справу за зловживання фінансовими ресурсами потрібно провести відповідну ревізію; а для того, щоб провести таку ревізію, необхідно порушити кримінальну справу. Замкнуте коло призводить до того, що або ж справу потрібно порушувати з порушенням закону, або працівники спецпідрозділу змушені закривати очі на виявлене фінансове порушення.

Через таку колізію, з одного боку, втрачається можливість оперативного отримання та фіксації доказів про організовану злочинну діяльність у сфері економіки, а з іншого - злочинці мають можливість приховати чи знищити сліди такої діяльності й уникнути відповідальності. При цьому йдеться про злочини, які становлять ядро економічної злочинності та корупції, багатомільйонні розкрадання організованими групами бюджетних коштів та державного майна.

З огляду на це доцільно передбачити у законі можливість проведення Контрольно-ревізійною службою позапланових виїзних ревізій суб'єктів господарської діяльності й до порушення кримінальної справи за рішенням суду на підставі обґрунтованого подання спецпідрозділу по боротьбі з організованою злочинністю МВС або СБУ.

Необхідно наголосити на двох ключових моментах цієї новели. По-перше, право такого ініціювання про проведення ревізії пропонується надати лише вказаним спецпідрозділам; по-друге, остаточне рішення про їх проведення, в усіх без винятку випадку, ухвалюватиме суд.

Крім того, пропонується віднести спецпідрозділи МВС та СБУ до визначених Законом України «Про нотаріат» від 9 вересня 1993 р. [9] суб'єктів, яким за службової необхідності має надаватися інформація про вчинення певних нотаріальних дій. Враховуючи неврегульованість чинним законодавством порядку взаємодії між спецпідрозділами та митними органами, необхідно запропонувати внесення відповідних доповнень до Митного кодексу України від 11 липня 2002 р. [10].

Висновок

Отже, аналіз теорії і практики правового регулювання з цієї проблематики дає підстави для узагальнення: основні причини неефективної протидії організованій злочинності в Україні залежать від таких складових - прогалини у правовому забезпеченні боротьби з організованою злочинністю і неефективного використання чинної нормативно-правової бази. Запропоновані зміни є обґрунтованими і вкрай необхідними для забезпечення ефективної протидії організованій злочинності у сфері економіки.

Література

1. Ущаповський В. Боротьба з організованою злочинністю: напрями, проблеми та потреби нормативного визначення / В. Ущаповський // Право України. - 2003 - № 10 - С. 118-120.

2. Див.: Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 35. - Ст. 398.

3. Грохольський В.Л. Нормативно-правове забезпечення боротьби з організованою злочинністю / В.Л. Грохольський // Вісник національного університету внутрішніх справ. - 2003. - № 24. - С. 103-111.

4. Крулькевич А.І. Аналіз правової основи оперативно-розшукової діяльності органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю / А.І. Крулькевич // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 4. - С. 110-116.

5. Смирнов А.А. Боротьба з організованою злочинністю: теоретико-прикладні шляхи вдосконалення нормативно-правової бази / А.А. Смирнов // Держава і право Юридичні і політичні науки. - 2006. - № 32. - С. 403-409.

6. Див.: Відомості Верховної Ради. - 1993. - № 13. - Ст. 110.

7. Див.: Офіційний вісник України. - 2004. - № 13. - Ст. 913.

8. Смирнов А.А. Деякі шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення ефективної протидії організованій злочинності / А.А. Смирнов // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам. - 2005. - № 1. - С. 105-112.

9. Відомості Верховної Ради. - 1993. - № 39. - Ст. 383.

10. Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.

Размещено на Allbest.ru