Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 Кримінального кодексу України): проблеми предмета злочину

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Академія адвокатури України

Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 Кримінального кодексу України): проблеми предмета злочину

О.М. Ковтун,

кандидат юридичних наук, доцент

Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (далі -- ПЗФ) (ст. 252 КК) є різновидом злочинів проти довкілля (екологічних злочинів).

Не вдаючись до дискусій з приводу визначення поняття та сутності предмета злочину, що тривають у науці кримінального права, підтримаємо точку зору В.К. Матвійчука про те, що предмет складів злочинів проти навколишнього природного середовища (далі -- НПС) -- це ознака складу злочину, що є матеріальним утворенням, яке залучене у суспільне виробництво або ж потенційно може бути до нього залучене, невіддільне від природного середовища, вилучене з господарського обігу (за винятком землі), відособлене у натуральній формі (за винятком атмосферного повітря), має межі володіння, можливість самовідтворення, не знаходиться на балансі у юридичної особи, не відображається в бухгалтерських звітах, враховується лише у натуральному вигляді, характеризується неповторністю і глибокою індивідуальністю, надзвичайною рухливістю та природним походженням. Наведене поняття має теоретичне і практичне значення, повинне використовуватися для кваліфікації досліджуваних діянь і вдосконалення ст.ст. 238, 240--244, 247--252 КК [1, 196].

Виходячи з аналізу змісту ст. 252 КК, предметом злочинного посягання є «території, взяті під охорону держави, та об'єкти ПЗФ».

Виникає ряд запитань щодо змісту, який вкладає законодавець у поняття «території, взяті під охорону держави»: 1) чи це всі природні території, що підлягають державній охороні згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону НПС»; 2) чи це лише особливо охоронювані природні території (ч. 2 ст. 5, ст. 60 Закону); 3) чи до них відносяться охоронні зони територій та об'єктів ПЗФ; території, що резервуються з метою наступного заповідання; об'єкти культурної спадщини? Не дають чіткої відповіді на поставлені питання і науково-практичні коментарі КК України.

Так, науково-практичний коментар КК України за редакцією М.І. Мельника та М.І. Хавронюка до предмету злочину відносить: 1) території, взяті під охорону держави; 2) об'єкти ПЗФ. До територій, взятих під охорону держави, належать, зокрема, водно-болотні угіддя загальнодержавного значення, курортні, лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони, наукові об'єкти, що становлять національне надбання, які не піддаються відтворенню і втрата або руйнування яких матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства (полігони тощо). Умисне нищення, руйнування чи псування тих об'єктів, які є пам'ятками історії і культури, потрібно кваліфікувати за ст. 298, а забруднення моря у межах такого об'єкта особливої охорони як виключна (морська) економічна зона -- за ст. 243. Посягання на особливо охоронювані об'єкти рослинного і тваринного світу, занесені до Червоної книги, слід кваліфікувати не за ст. 252, а за статтями цього розділу, що передбачають відповідальність за злочини, предметом яких є зазначені об'єкти (ст.ст. 245, 246, 248, 249) [2, 722--723].

Науково-практичний коментар КК України за редакцією М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка у якості предмета злочину, передбаченого ст. 252 КК України, визначає особливо охоронювані державою території та об'єкти ПЗФ, інші ландшафти і природні комплекси, визначені відповідно до законодавства України (див. cт. 5 Закону України «Про охорону НПС»), та об'єкти культурної спадщини -- городища, кургани, залишки стародавніх поселень, історичні центри, вулиці, квартали, природні території, які мають історичну цінність (див. cт. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини») [3, 448]. злочин заповідний умисний руйнування

В. В. Кудрявцев вважає, що предметом злочину, передбаченого ст. 252 КК України, можуть бути: 1) особливо охоронювані державою території та об'єкти ПЗФ, інші ландшафти і природні комплекси, визначені відповідно до законодавства України (див. ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону НПС» від 25 червня 1991 р.); 2) об'єкти культурної спадщини -- городища, кургани, залишки стародавніх поселень, історичні центри, вулиці, квартали, природні території, які мають історичну цінність (див. ст. 2 Закону «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р., а також Загальнодержавну програму збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004--2010 роки, затверджену Законом від 20 квітня 2004 р.); 3) об'єкти археологічної спадщини (археологічні об'єкти) -- місця, споруди (витвори), комплекси (ансамблі), їхні частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного поглядів і повністю або частково зберегли свою автентичність (абз. 3 ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» від 18 березня 2004 р.) [4, 888--890].

У науково-практичному коментарі КК України за редакцією С.С. Яценка предметом розглядуваного злочину визначаються лише ті природні території та об'єкти, які взяті під особливу охорону. До них належать: 1) ділянки природних ландшафтів, як частина єдиної територіальної системи -- екологічної мережі (природні коридори, буферні зони, охоронні зони пам'яток природи тощо), 2) території та об'єкти ПЗФ, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території, інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України. Перші визнані такими, що підлягають особливій охороні, Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України на 2000--2015 роки, затвердженою Законом від 21 вересня 2000 p. (ст. 1), другі -- ч. 2 ст. 60 Закону «Про охорону НПС» [5, 526].

Коментарі мають недоліки, не дають чіткого, вичерпного визначення предмета злочину, передбаченого ст. 252 КК України: у науково-практичному коментарі КК України за редакцією М.І. Мельника та М.І. Хавронюка предметом злочину визнаються території та об'єкти ПЗФ та території, взяті під охорону держави, які складаються лише із водно-болотних угідь загальнодержавного значення, курортних, лікувально-оздоровчих та рекреаційних зон, наукових об'єктів, що становлять національне надбання (надзвичайно вузьке трактування, яке зовсім не аргументоване); у коментарі за редакцією М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка предметом злочину визнаються території та об'єкти ПЗФ, інші ландшафти і природні комплекси, визначені відповідно до законодавства України (ст. 5 Закону «Про охорону НПС») та об'єкти культурної спадщини (при цьому не визначено, що мається на увазі під поняттям «інші ландшафти і природні комплекси»; об'єкти культурної спадщини є предметом злочину, передбаченого ст. 298 КК України); науково-практичний коментар за редакцією Є.Л. Стрельцова взагалі предметом злочину визначає лише території та об'єкти ПЗФ [6, 488], а науково-практичний коментар за загальною редакцією В.В. Сташиса, В.Я. Тація -- території, взяті під охорону держави та об'єкти ПЗФ, що підлягають особливій охороні і які утворюють єдину територіальну систему [7, 701], причому складові елементи цієї системи не називаються.

Найбільш вірно до розуміння предмета злочину, передбаченого ст. 252 КК України, підійшов В.А. Клименко (автор коментарів до ст. 247--254 КК України у науково-практичному коментарі КК України за редакцією С.С. Яценка), включивши до нього ділянки природних ландшафтів як частину єдиної територіальної системи -- екологічної мережі, і природні території, що підлягають особливій охороні відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про охорону НПС». Однак автор не наводить виключного переліку елементів системи особливо охоронюваних природних територій та об'єктів. Поза його увагою залишилися, зокрема, рідкісні і такі, що перебувають (зростають) під загрозою зникнення у природних умовах на території України, види тварин і рослин, що заносяться до Червоної книги; рідкісні, зникаючі і типові рослинні угруповання, що заносяться до Зеленої книги України; території (акваторії), оголошені водно-болотними угіддями загальнодержавного значення; природні наукові об'єкти, що не піддаються відтворенню, втрата або руйнування яких матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства.

Формулювання предмета злочинного посягання, передбаченого ст. 252 КК України, є невірним термінологічно, а правильно прокоментувати нечітко і невірно сформульовану диспозицію просто неможливо. Отже, пропонуємо у якості предмета злочинного посягання, передбаченого цією статтею, визначити території та об'єкти ПЗФ та інші природні території та об'єкти, що перебувають під особливою охороною держави.

Отже, предметом злочину, передбаченого ст. 252 КК, є: 1) території та об'єкти ПЗФ (відповідно до класифікації, що міститься у ст. 3 Закону України «Про ПЗФ України»), та території, що резервуються з метою наступного заповідання; 2) інші природні території та об'єкти, що перебувають під особливою охороною держави (ст. 60 закону України «Про охорону НПС»), 3) складові структурних елементів національної екологічної мережі.

Зважаючи на неприпустимі розбіжності у розумінні предмета злочину, передбаченого ст. 252 КК України, вважаємо за доцільне внести до тексту кодексу примітку до цієї статті, де чітко визначити елементи системи територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною держави, і є предметом злочинного посягання.

Список використаної літератури

1. Матвійчук В.К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики: дис…докт. юрид. наук: 12.00.08 / В.К. Матвійчук -- К., 2008. -- 511 с.

2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. -- К.: Юридична думка, 2007. -- 1184 с.

3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / П.П. Андрушко, Т.М. Арсенюк, О.Г. Атаманюк [та ін.]; заг. ред. М.О. По-тебенько, В.Г. Гончаренко. -- К.: Форум, 2001. -- 942 с.

4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: у 2 т. -- Т. 2 / [за заг ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка]. -- К.:Алерта; КНТ; Центр учбової літератури, 2009. -- 624 с.

5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [відп. ред. С.С. Сценко]. -- К.: А.С.К., 2006. -- 848 с.

6. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / [отв. ред. Е.Л. Стрельцов]. -- Х.: ООО «Одиссей», 2007. -- 872 с.

7. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш [та ін.]; заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. -- Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. -- 1184 с.

Размещено на Allbest.ru