Організаційно-правові аспекти регулювання виробництва органічної сільськогосподарської продукції рослинного походження в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Організаційно-правові аспекти регулювання виробництва органічної сільськогосподарської продукції рослинного походження в Україні

Корнієнко ГС., к. ю. н.,

доцент кафедри земельного та аграрного права

У статті досліджуються проблеми правового регулювання виробництва органічної сільськогосподарської продукції рослинного походження в Україні. Здійснено теоретичне обґрунтування специфіки діяльності в зазначеній сфері. Доведено, що особливістю правового регулювання органічного виробництва сільськогосподарської продукції є використання органами державної влади й органами місцевого самоврядування всього комплексу національних і міжнародних нормативно-правових актів, чинних у сфері регулювання органічного виробництва.

Ключові слова: правове регулювання, законодавство, органічна сільськогосподарська продукція, проблеми розвитку, правові аспекти.

В статье исследуются проблемы правового регулирования производства органической сельскохозяйственной продукции растительного происхождения в Украине. Теоретически обоснована специфика деятельности в этой сфере. Доказано, что особенностью правового регулирования органического производства сельскохозяйственной продукции является использование органами государственной власти и местного самоуправления всего комплекса национальных и международных нормативно-правовых актов, регулирующих отношения в сфере органического сельскохозяйственного производства.

Ключевые слова: правовое регулирование, законодательство, органическая сельскохозяйственная продукция, проблемы развития, правовые аспекты.

Komiyenko G.S. ORGANIZATIONAL AND LEGAL ASPECTS OF REGULATION OF PRODUCTION OF ORGANIC AGRICULTURAL PRODUCTION OF PLANT ORIGIN IN UKRAINE

The article deals with problems of legal regulation of production of organic agricultural products of plant origin in Ukraine. The theoretical substantiation of the specifics of activity in this area has been made, in particular, it has been proved that the feature of legal regulation of organic production of agricultural products is the use of state and local government bodies of the entire complex of national and international legal acts that regulate organic production.

Key words: legal regulation, legislative acts, organic agricultural products, problems ofdevelopment, legal aspects.

рослинний виробництво нормативний

Постановка проблеми

Стрімке зростання потреб суспільства спонукає до інтенсифікації виробничої діяльності, що досить часто супроводжується погіршенням екологічного стану природних ресурсів. Тому в розвинених країнах в останній час постійно зростає частка споживачів, які висловлюють незадоволеність своїм харчуванням через наявність у сільськогосподарській продукції великої кількості пестицидів, нітратів, а в готовій продукції - консервантів. Актуальність наукового дослідження посилюється необхідністю вирішення соціально-правових проблем села, бо сільське господарство не повинно стати сферою лише отримання прибутків. Підвищення прибутків і конкурентоспроможності органічного сектора як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, доступ українського сільськогосподарського виробника до світової торгівлі є метою впровадження та розвитку органічного виробництва в Україні. Діяльністьв аграрній сфері має здійснюватися з урахуванням екологічних і соціальних проблем, спрямовуватися на підвищення добробуту і розвитку сільських територій.

Ступень розробленості проблеми. Проблема повноцінного забезпечення споживача органічною сільськогосподарською продукцією перебуває на межі поєднання таких наук: економіки, соціології та, насамперед, правознавства. Встановлено, що на системність підходів щодо вирішення проблеми в Україні впливають такі аспекти:

Економічні. Серед низки концепцій розвитку підприємства особливого розвитку все частіше набуває концепція соціально-етичного маркетингу, відповідно до якої основним завданням діяльності організації є встановлення потреб та інтересів цільових ринків і забезпечення бажаних потреб більш ефективними та продуктивними, ніж у конкурентів, способами й одночасним збереженням чи

укріпленням добробуту споживачів і суспільства загалом. Саме в її руслі, в умовах глобального синтезу міжнародних сфер виробництва та наукової діяльності під дією загально цивілізаційних законів і закономірностей, які охоплюють сферу сільського господарства, з'явилася концепція екологічного маркетингу. Вона полягає в орієнтації виробництва і збуту на забезпечення екологічно орієнтованих потреб і запитів споживачів, створення та стимулювання попиту на екологічно чисті товари. Такий напрям економічних досліджень виокремився серед класичних маркетингових досліджень у результаті погіршення якості навколишнього середовища, стрімкого росту чисельності населення та у зв'язку із процесами глобалізації міжнародного розвитку маркетингу й удосконалення маркетингових підходів щодо екологічного складника [1, с. 144], підвищення рівня екологічної обізнаності й активності суспільства [2, с. 3] і дії механізму конкуренції, що також вплинуло на зниження витрат у виробництві органічної продукції та впровадженні інновацій [3, с. 178]. Згаданий напрям діяльності передбачає орієнтацію виробництва і збуту на забезпечення екологічно очікуваних потреб і вподобань споживачів, створення та стимулювання попиту на органічні товари [4, с. 75].

Соціальні. Серед інших механізмів вирішення соціальних проблем в останній час назріла необхідність створення економічних передумов розвитку підприємництва в природоохоронній сфері та розширення ринку екологічних товарів і послуг [5, с. 309], що також сприятиме вирішенню соціально-економічних проблем розвитку окремих регіонів [6, с. 162]. Соціальний ефект водночас зумовлюється застосуванням значного обсягу ручної праці. Наприклад, у Франції, де 45% ферм і 3,6% сільськогосподарських земель є органічними, зайнято до 3-х найманих середньорічних працівники, тоді як у традиційних - 1 особа. Виробництво органічної продукції дозволить у сільській місцевості створити додаткові робочі місця, отримати прибуток як від особистої діяльності, так і від кооперативних організацій, зокрема, відстоювати спільні інтереси громади, покращити екологічну ситуацію та сприяти спільній активній діяльності для здоров'я майбутніх поколінь.

Правові. У зв'язку з реаліями сучасного ринку, а також внаслідок ухвалення Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції» від 3 вересня 2013 р. № 425-VII [7], з'явилася можливість для вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників вирощувати органічну сільськогосподарську продукцію для внутрішнього і зовнішнього ринків. Проблеми правового забезпечення виробництва органічної сільськогосподарської продукції вивчали сучасні вчені-юристи, а саме: Т. Курман, А. Статівка, В. Уркевич, М. Шульга. Однак питання правового регулювання виробництва органічної продукції рослинного походження потребує додаткового дослідження.

Мета статті полягає в аналізі правового регулювання виробництва органічної сільськогосподарської продукції рослинного походження, формуванні пропозицій щодо його вдосконалення.

Виклад основного матеріалу

Найбільш загальне правове тлумачення терміна «органічно вирощено» було сформульовано у 1972 р. редактором журналу з ведення землеробства і садівництва за органічною технологією Р. Гойделом: «Продукти, що вирощені без застосування пестицидів, штучно виготовлених мінеральних добрив, вирощені на ґрунті, вміст гумусу в якому збільшено шляхом внесення органічних речовин, вміст мінералів в якому збільшено шляхом внесення природних мінеральних добрив, не були оброблені консервантами, гормонами, антибіотиками тощо» [8] .

Ще 1992 р. на Всеукраїнському саміті в Ріо-де-Жанейро була ухвалена Декларація, яка затвердила нову стратегію, що ґрунтується на парадигмі сталого розвитку і передбачає поєднання економічного зростання, соціального розвитку та захисту довкілля як взаємозалежних і взаємодоповнюючих елементів довгострокового розвитку. Далі, у 1996 р. на сесії продовольчої та сільськогосподарської організації ФАО (Food and Agricultural Organation) в Римі ідея сталого розвитку була адаптована до сільського господарства в напрямі екологічного розвитку окремих сільських територій [9].

За визначенням Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху (IFOAM), існує кілька видів екологічно спрямованого сільськогосподарського виробництва:

органічне (біологічне, екологічне) виробництво - широке використання біологічних підходів з одночасною забороною інтенсивних технологій виробництва (відмова від використання хімікатів, добрив, пестицидів);

компромісне - збалансовані, низьковитратні, адаптивні системи виробництва: аналоги Lisa (Low-input/sustainable agriculture) - низькозатратне підтримуюче сільське господарство, міні-землеробство (Biosntensive Mini-Farming), біодинамічне землеробство (Biodynamic Agriculture), до яких належать також краплинне зрошення, системи No-Till (нульовий обробіток ґрунту) та ін. [ 10];

економічно доцільне - поєднання технологій сільськогосподарського виробництва із природоохоронними середовище-відтворю- вальними заходами (підсів сидеральних культур) із забороною застосування генетично модифікованих організмів (далі - ГМО).

За визначенням IFOAM, виробництво органічної продукції - це сільськогосподарська система, що сприяє збереженню навколишнього середовища, соціально й економічно підтримує виробництво здорових продуктів харчування, волокон тощо й уникає використання хімічно синтезованих добрив, пестицидів, ветеринарних препаратів, водночас активно використовує натуральні природні компоненти з метою збільшення природної родючості ґрунтів, стійкості рослин і тварин до захворювань [11]. Лише за умови дотримання на 95% перелічених умов під час проходження офіційної перевірки, вироблена продукція маркується спеціальним знаком [12]. Однак відсутність законодавчої бази, наявність низького рівня екологічного мислення як у виробників, так і у споживачів, а також відсутність фахівців у сфері органічного виробництва стримує повноцінний розвиток органічного виробництва.

Вирощування сільськогосподарської продукції рослинного походження в Україні врегульовано низкою нормативно-правових актів. Так, Закон України від 14 жовтня 1998 р. № 180-ХІУ «Про захист рослин» [13] регулює правовідносини, пов'язані із захистом рослин сільськогосподарського й іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження від шкідників, хвороб і бур'янів, визначає права й обов'язки підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері. Зокрема, ст. 4 зазначеного Закону спрямована на регулювання правовідносин, пов'язаних із захистом рослин сільськогосподарського й іншого призначення від шкідників, хвороб і бур'янів, визначає права й обов'язки підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері. Закон «Про захист рослин» визначає такі вимоги до захисту рослин: 1) додержання технології вирощування рослин; 2) екологічне й економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів; 3) обов'язковість здійснення заходів щодо захисту рослин суб'єктами, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, лісом, водними об'єктами, вирощуванням рослин тощо; 4) суворе додержання регламентів зберігання, транспортування, торгівлі та застосування засобів захисту рослин; 5) збереження корисної флори і фауни; 6) недопущення пошкодження рослин, погіршення їхнього стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.

Проте Законом України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. № 86/95- ВР [14] передбачено, що пестициди повинні бути безпечні для людини і навколишнього середовища. Отже, всі зареєстровані пестициди безпечні та їх застосування не суперечить вимогам інтегрованого захисту рослин. Водночас політика у сфері захисту рослин у нашій державі не має визначених пріоритетів і сприяє застосуванню без обмежень синтетичних препаратів. Проте в країнах Західної Європи на законодавчому рівні підтримують екологічний погляд, який зводиться до лімітування використання синтетичних пестицидів. Так, у Законі про захист рослин Німеччини зазначено, що інтегрований захист рослин - це комбінація заходів із переважним використанням біометоду, біотехнологій вирощування рослин, агротехнічних методів, а застосування хімічних пестицидів повинно бути зведено до необхідного мінімуму [15].

Позитивним зрушенням в цьому напрямі стало ухвалення Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» (далі - Закон). Даним Законом визначено правові й економічні основи виробництва й обігу органічної сільськогосподарської продукції та сировини, зокрема, врегульовано відносини контролю та нагляду за функціонуванням на ринку органічної продукції, встановлено вимоги до виробників і виробничих процесів такої продукції, наведено загальні засади сприяння раціональному використанню ґрунтів і забезпеченню доцільного використання і відтворення природних ресурсів. Головна мета Закону полягає у створенні зрозумілих регулюючих правил у зазначеній підгалузі для забезпечення впевненості споживачів у тому, що продукти та сировина, марковані як органічні, є дійсно екологічно чистими.

Звернемо увагу на низку неузгодженостей і неточностей Закону, які істотно знижують його регулюючий ефект. Так, одним з основних питань, які мав би вирішити Закон, є визначення низки умов, за яких виробник отримує право маркувати свою продукцію (сировину) як органічну. У нормах Закону, що визначає процедуру сертифікації, закладено суперечності стосовно черговості дій.

Правове регулювання виробництва органічної продукції рослинного походження в Україні має враховувати міжнародні зв'язки та зобов'язання нашої країни. У контексті членства нашої держави у світових спільнотах правове забезпечення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції набуває нового змісту. Так, численні зобов'язання України випливають з її членства у Світовій організації торгівлі. Вплив норм права Європейського Союзу (далі - ЄС) на аграрне законодавство України також є досить значним, незважаючи на те, що інтеграційні процеси ще не завершені. Входженню нашої держави до ЄС передує виконання численних зобов'язань з адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС.

В Європейському Союзі органічне виробництво регламентується Директивою № 834 від 28 червня 2007 р. з органічної продукції та її маркування; базовими стандартами Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху (International Federation Organic Agriculture Movements (IFOAM); стандартами продовольчої та сільськогосподарської організації ФАО при Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) (Food and Agricultural Organation (FAO) of the UN) і Всесвітньої організації охорони здоров'я (World Health Organization (WHO) of the UN).

З метою вдосконалення засад правового регулювання органічного виробництва та маркування органічної продукції, адаптації вимог органічного законодавства до права ЄС був розроблений проект закону «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» від 24 листопада 2016 р. № 5448 [16]. На погляд представників Міністерства аграрної політики та продовольства, даний проект враховує вимоги Регламенту Ради ЄС № 889/2007 стосовно органічного виробництва і маркування органічних продуктів і Регламенту Ради ЄС № 889/2008 «Детальні

правила щодо органічного виробництва, маркування та контролю для впровадження Постанови Ради ЄС № 834/2007». Проектом враховується європейський досвід щодо запровадження державно-приватної системи контролю органічного виробництва. Законопроектом закріплюються основні принципи сертифікації. Сертифікація органічного виробництва й обігу органічної продукції - це процедура встановлення відповідності виробництва й обігу продукції вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обороту і маркування органічної продукції. Незважаючи на позитивні тенденції в правовому регулюванні органічного виробництва, деякі положення законопроекту не відповідають нормам права ЄС. Зважаючи на те, що Регламенти є актами прямої дії, і на всій території Євросоюзу загальні принципи органічного виробництва є уніфікованими, норми законопроекту досить довільно інтерпретують низку понять, передбачених ст. 2 Регламенту 834/2007, несистемно викладають принципи та вимоги до впровадження органічного виробництва. Це може ускладнити визнання еквівалентності наших систем виробництва та контролю з метою спрощення торгівлі.

Крім того, не відповідає праву ЄС положення ч. 2 ст. 23 законопроекту, яким регулюються вимоги до органічного виробництва під час перехідного періоду: передбачено перехідний період для органічного рослинництва стосовно земельних ділянок для вирощування однорічних культур, тривалість якого не може бути менше 24 місяців. Водночас у ч. 1 ст. 36 Регламенту 889/2008 міститься уточнення, що такий перехідний період має застосовуватися протягом двох років до засівання.

Також ст. 24 законопроекту визначає неповний перелік вимог до виробництва порівняно з переліком, передбаченим ст. 40 Регламенту 889/2008. Варто зауважити, що в цій же статті зазначено, що встановлення інших вимог, ніж ті, що передбачені цим законом, не допускається.

Встановлено, що у ст. 25 законопроекту визначено фактично ідентичні підстави для зупинення та скасування сертифіката органом сертифікації, що створює можливість за однакових умов приймати різні рішення і не відповідає принципу правової визначеності, закріпленому в праві ЄС, згідно з яким норми актів законодавства мають бути чітко сформульованими, вільними від суперечностей.

Не відповідають також положенням права ЄС і передбачені законопроектом вимоги до маркування органічної продукції. Зокрема, у регламентах ЄС немає вимоги письмового погодження органом сертифікації маркування органічної продукції.

Положення ст. 37 законопроекту, що встановлюють відповідальність за порушення законодавства у сфері органічного виробництва, не узгоджуються між собою, суперечать положенням ст. 25 законопроекту та не відповідають принципу правової визначеності.

Варто зазначити, що чинний Закон закріплює поняття «виробництво органічної продукції» - виробнича діяльність фізичних або юридичних осіб (зокрема і з вирощування та перероблення), де під час такого виробництва виключається застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів, консервантів тощо, та на всіх етапах виробництва (вирощування, переробки) застосовуються методи, принципи та правила, визначені цим Законом для отримання натуральної (екологічно чистої) продукції, а також збереження та відновлення природних ресурсів. Законопроект закріплює поняття «органічне виробництва», яке не містить такі ознаки: 1) під час такого виробництва виключається застосування хімічних добрив, пестицидів, генитично модифікованих організмів (ГМО), консервантів тощо; 2) на всіх етапах виробництва застосовуються правила, визначені законодавством для отримання екологічно чистої продукції, а також збереження та відновлення природних ресурсів.

На нашу думку, потрібно не ухвалювати новий Закон, а вдосконалити норми чинного з урахуванням недоліків сучасного правого регулювання виробництва органічної сільськогосподарської продукції [17].

З метою врегулювання основ виробництва органічної продукції рослинного походження були розроблені й ухвалені «Детальні правила виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження», затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 587 від 31 серпня 2016 р. [18], якими передбачено виключення з технологічного процесу хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів, їх похідних і продуктів, вироблених із генетично модифікованих організмів, консервантів.

Міністерство аграрної політики і продовольства України розпочало роботу зі створення єдиної електронної бази даних виробників органічної продукції за принципом «відкритої платформи». Така база буде містити інформацію про те, в якому регіоні перебуває виробник, про кількість землі в користуванні, наявність сертифікатів, інформацію про сертифікуючий орган та ін.

Вихід сільського господарства із кризового стану можливий шляхом поліпшення наукового забезпечення, впровадження наукових розробок, інформаційної та інноваційно-інвестиційної моделі розвитку галузі в умовах сприятливого зовнішнього середовища. Подальший розвиток органічного сектора сільськогосподарського ринку треба розглядати в єдиному ланцюгу, основним елементом якого є споживач. Ланцюг повинен включати моніторинг ринку, формування попиту, вирощування продукції методом органічного землеробства, післязбиральну доробку, підготовку до зберігання, маркування, маркетинг і логістику.

Отже, для досягнення ефективного розвитку виробництва органічної продукції рослинного походження, окрім удосконалення правового регулювання у цій сфері, необхідно вжити таких організаційних заходів:

Формування системи гарантованого захисту споживача на основі посилення діяльності вітчизняних інституцій.

Підвищення рівня екологічної обізнаності і активності суспільства, запровадження рекламної та маркетингової діяльності.

Поступове впровадження ефективної моделі прогнозування, планування, управління та виробництва в діяльності підприємства, що спрямована на захист навколишнього середовища із врахуванням екологічних компонентів.

Впровадження ефективної системи виробництва органічних продуктів шляхом поглиблення взаємозв'язків підприємств із структурами бізнес-середовища.

Формування оптимальної органічної концептуальної системи логістики «від лану до столу» на базі створення логістично-збутових центрів.

Розвитком інформаційного забезпечення, яке повинно включати «єдине інформаційне поле» на базі мереж регіональних і районних сільськогосподарських дорадчих служб із залученням провідних фахівців наукових і навчальних закладів і застосування різних форм трансферу інновацій і реклами.

Науково-дослідним установам системи Міністерства аграрної політики та продовольства України та Національної академії аграрних наук, доцільно надати державну підтримку у сфері створення нових сортів і гібридів сільськогосподарських рослин, придатних для органічного землеробства, адаптованих до різних ґрунтово-кліматичних умов.

Важливими є такі питання: сертифікація додаткових площ для виробництва органічного насіння та товарної продукції; обмін досвідом і налагодження тісної співпраці з виробниками органічної продукції; підготовка фахівців через аспірантуру і стажування, та їх участь у міжнародних грантах; подальше вдосконалення матеріально-технічної бази. Практична реалізація стратегії переходу до біологічного землеробства повинна спиратися на базові стандарти Міжнародної федерації руху за органічне сільське господарство (ІРОДМ) та системи стандартів, вимог щодо виробництва продуктів харчування Комісії Кодекс Аліментаріус, ФАО/ВОЗ, постанову Ради (ЄЕС) № 2092/91, національних вимог щодо органічного виробництва, переробки овочевої продукції, Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини».

Висновки

Встановлено, що, незважаючи на наявне правове регулювання виробництва органічної сільськогосподарської продукції рослинного походження, існує низка недоліків у цій сфері, які заважають розвитку ринку органічної сільськогосподарської продукції. Недосконалість правового регулювання впливає на забезпечення вільного і прозорого виробництва органічної сільськогосподарської продукції рослинного походження та її руху до споживача. На законодавчому рівні потрібно: чітко окреслити напрями державної політики у сфері органічного виробництва щодо гарантування безпечності та якості органічної продукції; створити умови для виробництва та захисту органічних продуктів; сформувати ефективну систему державної підтримки та стимулювання розвитку сільськогосподарського органічного виробництва.

Література

Андреєва Н. Вплив екологічного фактору на формування сучасної системи міжнародних економічних відносин / Н. Андреєва // Регіональна економіка. - 2004. - № 2. - С. 142-153.

Злобін Ю. Екологічні проблеми агропромислового комплексу України на порозі третього тисячоліття / Ю. Злобін // Ойкумена. - 1993. - С. 1-13.

Павлова В. Роль маркетингу в підвищенні рівня конкурентоспроможності товарів / В. Павлова // Маркетингові дослідження в Україні. - К. : КНТЕУ - 2004. - С. 178-179.

Федорцева А., Бутрим О. Техногенно-економічна ситуація в Україні та управління рівнем її безпеки / А. Федорцева,

О. Бутрим // Економіка України. - 1998. - № 5. - С. 74-78.

Меркулова А. Економічна привабливість виробництва екологічно чистих товарів. Стратегія внутрішнього розвитку промислових регіонів / А. Меркулова // Держава та ринок. - Маріуполь : ПДТУ - 2006. - С. 308-310.

Олійник Т. Підходи до еколого-економічної оцінки розвитку регіональних продовольчих комплексів / Т. Олійник // Вісник Сумського національного університету. - 2005. - Випуск 3-4. - С. 161-164.

Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини : Закон України від 3 вересня 2013 р. № 425-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/425-18

Stephen Barrett. The truth about organic “certification” : does it help ensures afer foods - or just costlier ones? 1998 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.msn. Com-organicfoods/nutritionForum.

Талавиря М. Організаційно-економічний механізм державної підтримки розвитку сільських територій : [монографія] / М. Талавиря. - К. : Вид-во НАУ, 2008. - 384 с.

0. Coil Facts. Lisa : Current Status and Future Outlook [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.soil.ncsu/publication/Soilfacts/AG-439-07.

Що таке органічне виробництво [Електронний

ресурс]. - Режим доступу : http://organic.com.ua/uk/ homepage/2010-01-26-13-39-48

Остапко Т. Сільське господарство в умовах СОТ і ЄС / Т. Остапко. - К. : Інститут сільськогосподарського розвитку, 2005. - С. 49-51.

Про захист рослин : Закон України від 14 жовтня 1998 р. № 180-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/180-14 (дата звернення 31.10.2017)

Про пестициди та агрохімікати : Закон України від 2 березня 1995 р. № 86/95-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/86/95 (дата звернення 31.10.2017.)

Білоусов Ю. Інтегрований захист рослин / Ю. Білоусов // Farmer. - 2008. - № 9 (18). - С. 26.

Размещено на Allbest.ru