Застосування процесуальних "фільтрів" під час перегляду судових рішень у касаційній інстанції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування процесуальних «фільтрів» під час перегляду судових рішень у касаційній інстанції

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Право на судовий захист та справедливий суд гарантується ст. 7 нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р., доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Зазначеним Законом внесені зміни в систему судоустрою України, зокрема Верховному Суду повернена функція суду касаційної інстанції. Крім того, Законом України від 03.10.2017 р. «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» встановлені принципово нові процесуальні «фільтри» для вирішення питання про допуск скарги до розгляду в касаційній інстанції, що має безпосередній вплив на реалізацію права на судовий захист та оптимізацію процедури касаційного провадження.

Проблемні теоретичні та практичні питання реалізації положень окремих норм цивільного процесуального законодавства та ефективності судового захисту у касаційному провадженні, вирішення проблеми доступності правосуддя, застосування процесуальних «фільтрів» при касаційному перегляді судових рішень привертають увагу таких процесуалістів, як Борисова Е.О., Бутирський А.А., Гусаров К.В., Комаров В.В., Луспеник Д.Д., Попов О.І., Сакара Н.Ю., Селіванов А.О., Ткачук О.С.та ін.

Мета - проаналізувати теоретичні та практичні питання реалізації положень окремих норм Цивільного процесуального кодексу України щодо застосування процесуальних «фільтрів» під час перегляду судових рішень укасаційній інстанції, які входять у сферу полеміки науковців та юристів-практиків.

Однак деякі питання, що охоплюються цією проблемою, зокрема процесуальні особливості застосування нових положень норм ЦПК щодо здійснення права на касаційне оскарження, залишаються дискусійними і потребують подальшого дослідження. Справедливість судового захисту в значній мірі залежить від нормативного врегулювання цивільних процесуальних правовідносин. Тому дослідження спрямовано на аналіз напрямків змін до цивільного процесуального законодавства під час проведення судової реформи щодо касаційного перегляду цивільних справ в аспекті реалізації завдань цивільного судочинства, теоретичних та практичних питань реалізації положень окремих норм ЦПК у касаційному провадженні, які входять у сферу полеміки науковців та юристів-практиків; визначення конкретних пропозицій із метою вдосконалення чинного ЦПК.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. визначені нові повноваження Верховного Суду: здійснення правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом; аналіз судової статистики, узагальнення судової практики; надання висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов'язаних із функціонуванням системи судоустрою; надання висновків про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноваженьза станом здоров'я; звернення до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України; забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; здійснення інших повноважень, визначених законом.

До складу Верховного Суду входять судді в кількості не більше двохсот.

У складі Верховного Суду діють п'ять палат: Велика Палата Верховного Суду; Касаційний адміністративний суд; Касаційний господарський суд; Касаційний кримінальний суд; Касаційний цивільний суд. До складу кожного касаційного суду входять судді відповідної спеціалізації. У кожному касаційному суді утворюються судові палати з розгляду окремих категорій справ з урахуванням спеціалізації суддів. Кількість та спеціалізація судових палат визначаються рішенням зборів суддів касаційного суду з урахуванням вимог частин п'ятої та шостої цієї статті та судового навантаження.

У розділі XII Закону («Прикінцеві та перехідні положення») визначені строки та порядок створення нових судів. Верховний Суд створюється на матеріально-технічній базі Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України. Верховний Суд утворюється протягом шести місяців із дня набрання чинності цим Законом. До початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України діють у межах їх повноважень, визначених процесуальним законом.

Як цілком слушно зауважує І.В. Бобрик, ускладнення системи судоустрою ускладнює й судочинство, що негативно впливає на його ефективність та реалізації права на судовий захист. Тому чотирьохінстанційна система судочинства однозначно є більш складною і менш ефективною, ніж триланкова. Спеціалізація ж судової діяльності забезпечує якість правосуддя, є невід'ємною ознакою сучасної судової влади [1, с. 10].

О.І. Попов також вважає повернення Верховному Суду України функції суду касаційної інстанції позитивним моментом судової реформи, відновленням конституційної справедливості [2, с. 31].

Д.Д. Луспеник справедливо звертає увагу на необхідність змін до процесуальних кодексів. Такі зміни потрібні не тільки в касаційній інстанції у зв'язку з переходом України до триланкової судової системи, а також з урахуванням обраного європейського вектору розвитку судової системи. Однак чинна процедура касаційного провадження не відповідає призначенню вищого судового органу держави, суди касаційної інстанції фактично зрівняні у повноваженнях з місцевими та апеляційними судами. Оптимізація процедур касаційного оскарження може бути здійсненна з введенням системи «фільтрів» під час допуску скарги до розгляду та вдосконалення повноважень суду касаційної інстанції. При цьому касаційний перегляд, як екстраординарний, може бути використаний у таких випадках: «1) за умов дотримання принципу інстанційності розгляду справи з ухваленням остаточного рішення; 2) за наявності обставин для перегляду, безпосередньо пов'язаних із функцією касаційного суду щодо забезпечення захисту публічних чи приватних інтересів». Однак при цьому Д.Д. Луспеник вважає, що введення процесуальних «фільтрів» не впливає на реалізацію права на доступ до суду, тому що, на його думку, таке право буде реалізовано в першої та апеляційної інстанції [8, с. 1].

Останнє положення є дискусійним та викликає певні зауваження. Застосування процесуальних «фільтрів» у касаційній інстанції, звичайно, сприятиме оптимізації касаційного провадження, однак такі «фільтри» повинні відповідати завданням цивільного судочинства, не порушувати права осіб, яки звертаються до суду, зокрема під час застосування матеріальних меж необхідно враховувати реальний рівень життя в країні (детальніше далі у статті). Крім того, ствердження про завершення реалізації права на доступ до суду в першій та апеляційній інстанції не зовсім відповідає дійсності, що підтверджує стан здійснення правосуддя судами цивільної юрисдикції у І півріччі 2017 року.

У І півріччі 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло майже 31,9 тис. касаційних скарг, справ, заяв, клопотань, що на 17,7% менше порівняно з І півріччям 2016 року (І півріччя 2016 року - 38,7 тис., І півріччя 2015 року - 39 тис.). При цьому кількість працюючих суддів ВССУ також значно зменшилась: з 82 у І півріччі 2016 року до 63 на І півріччя 2017 року, а отже, навантаження значно зросло. Розглянуто 24,8 тис. справ і матеріалів, або 60% тих, що перебували на розгляді. Залишок нерозглянутих справ і матеріалів становив 19,3 тис., або 40% тих, що перебували на розгляді (у І півріччі 2016 року цей показник становив 12,9 тис., або 26,9%), з них 3,3 тис. залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. Середньомісячне надходження на одного суддю судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у І півріччі 2017 року збільшилося і становило 148,5 касаційних скарг, справ та заяв, що на 12% більше порівняно з І півріччям 2016 року (І півріччя 2015 року - 132,6, І півріччя 2015 року - 117,7). У І півріччі 2017 року місцеві загальні суди розглянули понад 443 тис. справ і матеріалів цивільного судочинства, апеляційні суди переглянули 35,3 тис. судових рішень у цивільних справах; із них скасовано 41,6% переглянутих судових рішень, змінено - 5,8%. Найбільша питома вага скасованих рішень, переглянутих в апеляційному порядку, в місцевих судах Вінницької (42%), Кіровоградської (41,9%), Чернівецької (41,4%) та Житомирської (40,9%) областей. Середній показник в Україні становить 34,6%. Найменше від кількості переглянутих в апеляційному порядку скасовувались рішення в місцевих судах Волинської (28,4%), Донецької (м. Маріуполь) (28,7%) та Харківської (30%) областей. У провадженні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у І півріччі 2017 року перебувало (з урахуванням витребуваних справ) 39,6 тис. касаційних скарг, справ, заяв, клопотань про визначення підсудності, що розглядаються в порядку цивільного судочинства (з них 19,4 тис. касаційних скарг), надійшло 26,1 тис., що на 18,5% менше порівняно з І півріччям 2016 року (32,1 тис.). Розглянуто

16,2 тис. касаційних скарг у цивільних справах, залишок нерозглянутих становить 3,1 тис., з яких більшість залишено без руху для усунення недоліків (2 697). УІ півріччі 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував 1,5 тис. рішень, ухвалених місцевими загальними та апеляційними судами, що становить 11,2% касаційних скарг, які надійшли на ці рішення (13,6 тис.), що на 7,1% менше порівняно з І півріччям 2016 року (18,3%). Скасовано 298 процесуальних ухвал, або задоволено 10,1% касаційних скарг, поданих до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на ці ухвали, що на 2,5% менше порівняно з І півріччям 2016 року (12,6%). Найбільше скасовано рішень (від кількості зареєстрованих касаційних проваджень за касаційними скаргами), що надійшли з Вінницької (14,1%), Чернігівської (13,9%), Луганської (13,1%) і Кіровоградської (13%) областей.

Найменша кількість скасованих рішень - у судах Миколаївської (8,7%) та Черкаської (9,2%) областей. Середній показник в Україні становить11,8% (І півріччя 2016 року - 19,4%) [3].

Таким чином, діяльність суду касаційної інстанції спрямована на забезпеченню права громадян на доступ до правосуддя, забезпечення організації роботи судів та суддів; упровадження в діяльність відповідних судів міжнародних стандартів у сфері судочинства, захисту прав та свобод людини, активізації застосовувати в судових рішеннях практики Європейського суду з прав людини.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №11 від 17.10.2014 р. «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначає, що на дотримання розумних строків розгляду цивільних справ суттєво впливає тривалість часу знаходження справ у судах касаційної інстанцій, тому судам слід забезпечити дотримання процесуальних строків, установлених процесуальним законодавством, для перегляду судових рішень в касаційному порядку (п. 17). Судам касаційної інстанцій слід чітко дотримуватись положень статей 328, 331 ЦПК, якими встановлено строки відкриття касаційного провадження, підготовки до касаційного розгляду. Усі ці процесуальні дії необхідно здійснювати з таким розрахунком, щоб цивільна справа було розглянуто по суті в розумні строки (п. 16). Конституція України кожному гарантує право на судовий захист (ст. ст. 55, 124). Тому суди не повинні допускати фактів незаконного залишення заяв без руху, повернення заяв, а також випадків безпідставної відмови у відкритті провадження у справі, оскільки наслідками таких дій є затягування строків розгляду справ, порушення конституційних прав сторін (п. 8). Строки, що встановлюються судом, повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи тривалість цих строків, суду необхідно враховувати граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи під час визначення строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу (п. 2) [4].

У зв'язку із цим потрібно окремо звернути увагу на випадки відмови суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження, якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними. Від того, наскільки ретельно, уважно та сумлінно суд на стадії відкриття касаційного провадження в справі досліджуватиме наведені підстави, залежить забезпечення реалізації прав сторін на судовий захист, дотримання положень Конституції України та Конвенції. Відносно строків, що встановлюються судом, доцільно зазначити строки для усунення недоліків касаційної скарги. Визначаючи на власний розсуд тривалість цих строків, суду необхідно додатково враховувати характер цих недоліків, можливість їх усунення в скорочений термін.

На прикладі Польщі доцільно розглянути питання про застосування процесуальних фільтрів, що впливає на реалізацію права на судовий захист, виконання завдань касаційної інстанції. З точки зору застосування процесуальних фільтрів у касаційному провадженні цікавим є Цивільний процесуальний кодекс Польщі. Згідно з ЦПК Польщі випадки, коли касаційна скарга не може бути подана, залежать від категорій справ, ціни позову, а також виду провадження (наприклад, оскарження судових рішень у майнових справах із ціною позову менше 50000,00 злотих (113360,00 грн.) - ст. 3982 ЦПКП) [5, с. 264].

Законом України від 03.10.2017 р. «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» у розділі II «Цивільний процесуальний кодекс України» (далі - Закон) встановлюються нові процесуальні «фільтри» при вирішенні питання про допуск скарги до розгляду у суді касаційної інстанції. Уч. З ст. 390 («Право касаційного оскарження») зазначені певні обмеження права касаційного оскарження не підлягають касаційному оскарженню рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції в справах, рішення в яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; судові рішення в малозначних справах (крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосов - чої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково).

Новелою є введення терміну «малозначні справи». Згідно з ч. 6 ст. 20 («Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів») Закону малозначними справами є: справи, в яких ціна позову не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб [6].

Визначення справи малозначною застосовується як процесуальний «фільтр» під час вирішення питання про можливість касаційного оскарження судового рішення, однак критерії малозначності викликають суттєві зауваження. Так, критерій «ціна позову не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб» не відповідає ступеню важливості такої ціни позову для особи, яка звернулася до суду з позовом, ціна позову повинна бути значно меншою для визначення справи малозначною. З 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатної особи встановлений у розмірі 1544 гри, тобто якщо розмір позивних вимог не перевищує 154400 гри, то така справа може бути визнана малозначною, що явно не відповідає реальності (максимальна межа ціни позову для реалізації права на касаційне оскарження судового рішення вища, ніж у Польщи, незважаючи на значно більш високий прожитковий мінімум для працездатних осіб Польщи). Як негативний наслідок, рішення з такої справи не може бути оскаржено в касаційному порядку.

Таке положення правової норми порушує загальновизнаний принцип права на суд, а також не відповідає завданням суду, зазначеним у ст. 2 («Завдання суду») Закону. Суд повинен здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечувати кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України. На нашу думку, доцільно зменшити ціну позову для визнання справи малозначною до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наступний критерій визнання справи малозначною також викликає зауваження: справи незначної складності, визнані судом малозначними. За змістом статті суд самостійно має право вирішувати питання про визнання справ незначної складності малозначними. У даному випадку йдеться про порушення ще одного загальновизнаного принципу - принципу верховенства права. Суд не повинен мати права на власний розсуд вирішувати питання про визнання справи малозначною, наслідками чого виникає небезпека порушення права особи на судовий захист у касаційної інстанції. Тому п. 2 ч. 6 ст. 20 Закону доцільно скасувати.

Як вірно вважає Н.Ю. Сакара, доступність правосуддя є вимогою, яка закріплена в міжнародних нормах і національному законодавстві, відображає загальновизнані чинники здійснення правосуддя. Дотримання цього стандарту є критерієм забезпечення справедливого розгляду справи та поновлення порушених прав [5, с. 46].

Отож, як було проаналізовано вище, застосування процесуальних «фільтрів» під час забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення повинно відповідати основним засадам судочинства, завданням суду та загальновизнаним принципам права. З метою вдосконалення цивільного процесуального законодавства при проведенні в Україні судової реформи запропоновано внести зміни до Закону України від 03.10.2017 р. «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» у розділі II «Цивільний процесуальний кодекс України»: 1 пункт 1 частини 6 статті 20 «Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів» викласти в такій редакції: «Справи, в яких ціна позову не перевищує десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб»; пункт 2 частини 6 статті 20 виключити.

Список використаних джерел

цивільний кодекс юрист судовий

1. Бобрик В.І. Спеціалізація судів та диференціація процесуального законодавства: проблеми оптимізації цивілістичного правосуддя / В.І. Бобрик // Юрид наука: наук. Юрид. Журн. - 2015. - №3. - С. 7.

2. Попов О.І. Перспективи реформування інстанційної системи перегляду судових рішень у цивільному судочинстві в контексті положень нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» / О.І. Попов II Цивільний процес на зламі століть: матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 50-річчю заснування каф. цив. процесу (м. Харків, 20-21 жовт. 2016 р.); за заг ред. К.В. Гусарова. - X.: Право, 2016. -164 с.

3. Про стан здійснення правосуддя судами цивільної і кримінальної юрисдикцій у І півріччі 2017 року: Постанова №2 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 р. [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховного Суду України. - Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/postanovi_za_2017_piK.html.

4. Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення: Постанова №11 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sc.gov.ua/postanovi_za_2014_rik.html.

5. Бутирський А.А. Особливості вирішення цивільних спорів у Польщі / А.А. Бутирський II Держава і право. Юридичні і політичні науки: зб. наук. пр. / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,

2012. - Вип.56.-С. 261.

6. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів: Закон України від 03.10.17 р. [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховного Суду України. - Режим доступу: http://wl.c1.gov.ua/pls/sveb2/.

7. Сакара Н.Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах: монографія /Н.Ю. Сакара. - X.: Право, 2010. - 256 с.

Луспеник Д.Д. Не слід боятися нового! Або п'ять безпідставних пересторог щодо запропонованих змін до процесуальних кодексів / Д.Л. Луспеник [Електронний ресурс]

Размещено на Allbest.ru