Про напрямки вдосконалення правового регулювання дострокового повернення позичальником кредиту в цивільному законодавстві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права імені В.М. Корецького

Відділ проблем цивільного, трудового та підприємницького права

Про напрямки вдосконалення правового регулювання дострокового повернення позичальником кредиту в цивільному законодавстві України

кандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник

Бабаскін А.Ю.

Анотація

У статті розглянутий стан правового регулювання дострокового повернення позичальником кредиту за кредитним договором у цивільному законодавстві України. Доводиться, що правове регулювання дострокового повернення кредиту позичальником за допомогою субсидіарного застосування норм, що регулюють договір позики, в даному випадку не є ефективним. На підставі проведеного дослідження та аналізу норм законодавства ЄС та європейських країн автором пропонується внесення змін до Цивільного кодексу України.

Ключові слова: кредит, кредитний договір, повернення кредиту, дострокове повернення кредиту, збитки.

Аннотация

В статье рассмотрено состояние правового регулирования досрочного возврата заемщиком кредита по кредитному договору в гражданском законодательстве Украины. Доказывается, что правовое регулирование досрочного возврата кредита заемщиком с помощью субсидиарного применения норм, которые регулируют договор займа, в данном случае не является эффективным. На основании проведенного исследования и анализа норм законодательства ЕС и европейских стран автором предлагается внесение изменений в Гражданский кодекс Украины.

Ключевые слова: кредит, кредитный договор, возврат кредита, досрочный возврат кредита, убытки.

Annotation

The article considers the state of legal regulation of early repayment by the borrower of a loan under a loan agreement in the civil legislation of Ukraine. It is proved that the legal regulation of early repayment of a loan by the borrower, with the help of subsidizing the application of norms governing the loan agreement in this case, is not effective. Based on the research and analysis of EU and European law, the author proposes amendments to the Civil Code of Ukraine.

Key words: loan, loan agreement, loan repayment, post-paid loan repayment, losses.

Постановка проблеми. Згідно з нормами зобов'язального права боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 ЦК України). Однак стосовно кредитного договору дострокове повернення кредиту регулюється нормами глави 71 Цивільного кодексу України (надалі Кодекс). Норми Кодексу щодо позики, які застосовуються до кредитного договору в субсидіарному порядку, надають право на дострокове повернення лише безпроцентної позики, якщо інше не встановлено договором (ст. 1049 ЦК України). Відповідно із цим, як вказують О.В. Кривенда, Р.А. Майданик [1, с. 725], Н.С. Кузнецова та А.І. Безклубий [2], О.М. Соловйов [3, с. 540], дострокове повернення боргу за оплатною позикою допускається, якщо це передбачено договором. Кредит відрізняється від позики, зокрема, тим, що він завжди є оплатним та надається кредитодавцем за рахунок залучених коштів. У свою чергу, останні залучаються кредитодавцем, як правило, на оплатній та строковій основі (наприклад, банківський вклад, міжбанківський кредит). Останнє обумовлено, зокрема, вимогами публічно-правових норм до ліквідності кредитних установ, під якою розуміється здатність кредитодавця забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань кредитодавця, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати) [4]. За цих умов кредитодавець може бути не зацікавлений у достроковому поверненні кредиту позичальником. Останнє викликане тим, що дострокове повернення кредиту зменшує розмір кредитної маржі кредитодавця від надання кредиту, оскільки за законом кредитодавець не має права на дострокове повернення залучених коштів (наприклад, за договором банківського вкладу). Зазначимо, що аналогічний підхід у цьому питанні демонструє і стаття 143 Банківского кодексу

Республіки Білорусь, згідно з якою кредит може бути повернуто достроково, якщо це передбачено договором, а якщо це договором не передбачено, - тільки за згодою кредитедавнд [5]. В окремих випадках право на дострокове повернення кредиту може бути встановлено законом. Прикладом цього є стаття 16 Закону України «Про споживче кредитування», яка надає споживачу право на дострокове повернення споживчого кредиту. При цьому вказаний закон імперативно визнає умову про сплату споживачем будь-якої плати в разі дострокового повернення споживчого кредиту нікчемною. На думку О.О. Вишневського, заявдяки наявності в споживача такого права кредитодавці лишилися змоги за допомогою завищених штрафних санкцій або інший комісій, зборів лишити споживача права на дострокове повернення кредиту [6, с. 150]. У свою чергу, як вважає К.Ю. Мелодико, закріплення за споживачем вказаного права зумовлено тим, що для останнього, з урахуванням дисконтування грошового потоку, дострокове повернення кредиту може бути більш вигідним, ніж виконання зобов'язань згідно з умовами укладеного договору [7]. Отже, імперативна заборона на отримання кредитодавцем плати за дострокове повернення споживчого кредиту обумовлена захистом інтересів споживача як більш слабкої сторони в договорі про споживчий кредит.

Стан опрацювання. До науковців, які досліджували права та обов'язки сторін кредитного договору, можна віднести Агаркова М.М., Безклубого І.А., Вітрянського В.В., Єфімову Л.Г., Квіт Н.М., Куник Я.О., Лепех С.М., Оплачко Л.П., Суханова Є.О., Соломіна С.К., Е.А.Флейшиц та багато інших. правовий повернення позичальник кредит

Метою статті є дослідження стану правового регулювання дострокового повернення кредиту позичальником за кредитним договором у цивільному законодавстві України та формулювання на підставі цього пропозицій щодо вдосконалення норм Цивільного кодексу України.

Виклад основного матеріалу. Зрозуміло, що керуючись принципом свободи договору, сторони кредитного договору за участю позичальника - суб'єкта господарювання та негосподарюючого суб'єкта - юридичної особи можуть надати останньому право на дострокове повернення кредиту або його частини. На думку Н.М. Квіт, умови та порядок дострокового виконання основного зобов'язання є однією з істотних умов договору про іпотечний кредит [8]. У зв'язку із вказаним слід звернути увагу на те, яким саме чином дострокове повернення кредиту регулюється в цивільному законодавстві країн членів ЄС. На наш погляд, найбільш докладно це питання врегульоване в цивільному законодавстві Німеччини. Згідно з § 489 ГЦУ: «1. Позичальник може припинити кредитний договір із фіксованою процентною ставкою повністю або частково: а) якщо цільова процентна ставка закінчується до закінчення часу, вказаного для погашення, та не буде досягнуто нової угоди щодо процентної ставки за умови, що строк повідомлення складає один місяць у самий найближчий час після закінчення строку, в який припиняється процентна ставка; якщо коректування процентної ставки буде узгоджено на строк до одного року, позичальник може припинити дію тільки після закінчення строку, в який припиняється процентна ставка; б) в будь-якому випадку після закінчення десятилітнього строку з дати повного отримання, з періодом повідомлення протягом шести місяців; після отримання позики приймається нова угода про строк погашення або процентну ставку, дата цієї угоди повинна бути змінена на дату отримання. 2. Позичальник може розірвати кредитний договір зі змінною процентною ставкою в будь-який час з урахуванням періоду повідомлення протягом трьох місяців. 3. Денонсація не вважається такою, що відбулася, якщо сума заборгованості не погашається протягом двох тижнів після припинення. 4. Право припинення у відповідності з пунктами 1, 2 не може бути виключено або ускладнено договором» [9].

У свою чергу, згідно з нормами частини 2 § 490 ГЦУ позичальник має право достроково розірвати кредитний договір, якщо цього вимагають його законні інтереси, за таких умов: у договорі встановлена фіксована процентна ставка на певний строк; забезпеченням є земельна ділянка або судно, з моменту отримання позики минуло 6 місяців. Такий інтерес має місце, зокрема, у випадку якщо в позичальника є потреба в іншому використанні майна, що забезпечує позику. У такому випадку позичальник зобов'язаний відшкодувати позичальнику шкоду, завдану достроковим розірванням (достроковим погашенням) кредитного договору [10].

Таким чином цивільне законодавство Німеччини не тільки дозволяє позичальнику дострокове повернення кредиту, а й у певних випадках надає кредитодавцю право вимагати від позичальника відшкодування завданої достроковим поверненням кредиту шкоди. При цьому мова йде про компенсацію, а не про штрафні санкції, оскільки в такому випадку, як правило, відсутнє порушення договірних зобов'язань із боку позичальника. Окрім цього, правова доктрина Німеччини надає кредитодавцю право на отримання компенсації і в разі, якщо право на дострокове повернення кредиту не надано позичальнику законом або договором, однак банк дозволив позичальнику таке повернення кредиту [11, с. 340]. Схожий підхід у цьому питанні демонструє цивільне законодавство Швейцарії, яке надає позичальнику право на дострокове повернення кредиту, однак якщо кредит був наданий за фіксованою процентною ставкою, банк має право на відшкодування збитків [12, с. 466]. Слід зазначити, що право кредитодавця на отримання компенсації у випадку дострокового повернення кредиту також передбачено законодавством ЄС та країн членів ЄС стосовно споживчих кредитів. Норми статті 16 Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського союзу 2008/48/ЄС від 23 квітня 2008 року «Про кредитні угоди для споживачів та про скасування Директиви Ради 87/102ЄС») [13] надають кредитору право на отримання справедливої та обґрунтованої компенсації можливих витрат, безпосередньо пов'язаних із достроковим погашенням кредиту, за умови якщо дострокове погашення проводиться відносно періоду, для якого було зафіксовано позичкову ставку. У цілях захисту прав споживачів максимальний розмір такої компенсації обмежується сумою процентів, яку споживач мав би сплатити протягом періоду між достроковим та погашенням та погодженою датою припинення кредитного договору. При цьому така компенсація не сплачується, якщо: погашення було здійснено згідно зі страховою угодою, яка передбачає гарантію погашення кредиту; у випадку кредиту у формі овердрафту; якщо погашення відбувається відносно періоду, для якого не зафіксовано позичкову ставку. Зазначенні норми були імплементовані в законодавство більшості країн-членів ЄС. Прикладом цього є стаття L 311-22 Кодексу прав споживачів Франції [14], пар. 502 Германського цивільного уложення [15], розділ 95а Закону Великобританії «Про споживче кредитування» (1974 р.) [16].

Говорячи про можливість запровадження компенсацій, спрямованих на відшкодування кредитодавцям шкоди, завданої достроковим поверненням кредиту, слід зазначити, що згідно з частиною 4 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується лише у випадках, встановлених вказаним Кодексом або іншим законом. На цей час закон таких випадків стосовно кредитного договору не встановлює. Отже, запровадження компенсацій за дострокове повернення кредиту потребує внесення до Кодексу норм, які б надавали кредитодавцю право на отримання вказаної компенсації. Зазначимо, що до аналогічного висновку під час аналізу російського цивільного законодавства дійшов О.Я. Курбатов [17].

З метою забезпечення збалансованого підходу у відношенні прав та обов'язків сторін кредитного договору, в цілях надання належного правового регулювання праву позичальника на дострокове повернення кредиту вважаємо, що позичальнику, що залучає кредит під змінювану процентну ставку, слід надати право на дострокове повернення кредиту. Зазначене обумовлено тим, що за таким типом процентної ставки законом обмежується лише максимальний розмір її збільшення, що введе до підвищеного ризику зростання витрат позичальника на обслуговування кредиту. Що ж до дострокового повернення кредиту, що залучається під фіксовану процентну ставку, то таке право слід надати позичальнику лише після закінчення трирічного строку з дати повного отримання кредиту, з правом сторін встановити інше в кредитному договорі.

Надання вказаного права кредитодавцю лише стосовно кредитів, залучених під фіксовану процентну ставку, обумовлено тим, що за кредитами, що були залучені під змінювану процентну ставку, врахувати збитки у вигляді втраченої вигоди фактично не можливо. Поряд із цим слід врегулювати й інші питання, що виникають у разі дострокового повернення кредиту позичальником. Зокрема, це стосується перерахунку процентів, сплачених у складі ануїтетних платежів, права на відмову від договору (договорів) страхування, що пов'язані із забезпеченням кредиту, та перерахунку страхової премії за ними.

Висновки

Враховуючи вказане, вважаємо за можливе сформулювати та запропонувати деякі зміни до параграфу 2 глави 71 Цивільного кодексу України:

«Право позичальника на дострокове повернення кредиту.

1. Позичальник має право на дострокове повернення кредиту (повністю або частково), залученого під змінювану процентну ставку. Інше може бути встановлено договором або законом. Позичальник має право на дострокове повернення кредиту (повністю або частково), залученого під фіксовану процентну ставку, після закінчення трирічного строку з дати повного отримання кредиту. Інше може бути встановлено договором.

2. У разі дострокового повернення кредиту кредито- давець має право на отримання з позичальника процентів за кредитним договором, нарахованих за період фактичного користування кредитом, включно до дня, який передує його поверненню кредитодавцю або дня припинення зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту з інших підстав. Інше може бути встановлено законом або договором.

3. Якщо згідно з умовами кредитного договору сплата процентів здійснювалась позичальником у складі ануїтет - них платежів, останній має право на перерахунок нарахованих та сплачених процентів у порядку, передбаченому кредитним договором. У разі, якщо відбулось дострокове повернення частини кредиту, строки сплати та розміри ануїтетних платежів мають бути змінені сторонами згідно з методикою перерахунку процентів, що встановлена договором. Якщо така методика договором не встановлена, застосовується методика перерахунку процентів, що затверджена нормативно-правовим актом органа, що здійснює державне регулювання відповідного ринку фінансових послуг.

4. У випадку дострокової відмови страхувальника (позичальника або третьої особи) від договору страхування (в т.ч. договору страхування предмету застави (іпотеки)), що забезпечує виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, за яким позичальник достроково повністю виконав свої зобов'язання, сплачена страховику страхова премія підлягає поверненню страхувальнику за вирахуванням частини страхової премії пропорційно часу, протягом якого діяло страхування.

5. У кредитному договорі, в якому встановлена фіксована процентна ставка, сторони мають право встановити в договорі умову щодо відшкодування кредитодавцю збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих достроковим (повне або часткове) поверненням кредиту позичальником.

Положення цієї статті не розповсюджуються на договори про споживчий кредит, на кредитні договори, що передбачають надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, та договори банківського рахунку, що містять умови кредитування рахунку».

Список використаних джерел

1. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнецової, В.В. Луця. - К. : Юрінком, 2005. -T. II. - 1088 с.

2. Цивільний кодекс України : Науково-практичний коментар. За ред. Розробників проекту Цивільного кодексу України. - К. : Істина [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uristinfo.net/2010-12-27-04-58-59/76-komentar-tsivilnij-kodeks-ukrayini/1609-glava-71-pozika- kredit-bankivskij-vklad.html.

3. Цивільне право: підручник : у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спаси- бо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. -X. : Право. -2011. -Т. 2. -816 с.

4. Цивільне право: Підручник У двох томах. Том 2 І За редакцією професорів В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - Харьків : «Право», 2011.

5. П.п. 1.1 -- 1.4 гл. 1 роз. V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368 (за реєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 р. за № 841/6032) II Офіційний вісник України, 2001 р., № 40, стор. 83, стаття 1813, код акту 20055/2001; п.п. 4.1 -4.4 гл. 4 Положенням про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних установ, затвердженого Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.09.2006 № 6261 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 листопада 2006 р. за № 1221/13095) II Офіційний вісник України, 2006 р., № 47, стор. 179, стаття 3156, код акту 37959/2006.

6. Банковский кодекс Республики Белорусь от 25 октября 2000 г. № 441-3. - [Електронний ресурс]. - Режим допуску : http://kodeksy.by/bankovskiy-kodeks.

7. Вишневский А.А. Современное банковское право: банковско-клиентские отношения: Сравнительно-правовые очерки / А.А. Вишневский. - М. : Статут, 2013. - 349 с.

8. Молодыко К.Ю. О справедливом балансе интересов сторон в потребительском кредитовании / К.Ю. Молодыко [Електронний ресурс]. - Режим доступуМр://отрасли-права.рф/агИс1е/9209.

9. Квіт Н.М. Цивільно-правове регулювання іпотечного регулювання в Україні : автореф. дисер. кан. юр. Наук : 12.00.03 / Н.М. Квіт. - Київ, 2010. - [Електронний ресурс]. - Режим допуску : https://scholar.google.com.ua/scholar?biw=1280&bih=844&um=1&ie=U TF-8&lr&q=related:Vzp7Sxl-tc2BwM:scholar.google.com.

10. Bьrgerliches Gesetzbuchh [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://dejure.org/gesetze/BGB/489.html.

11. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : ttps://www.gesetze-im-internet.de/bgb/490.html.

12. Asisies Р, Beule D.,Heise J. Handbuch des fachanwalts Bank - und Kapitalmarktrecht. I.Auflage, 2008. - 1872 s.

13. Зарубежное банковское право (банковское право Европейского союза, Франции, Швейцарии, Германии, США, КНР, Великобритании): монографія /Отв. ред. Л.Г. Ефимова. - М. : Проспект, 2016. -656 с.

14. Директива Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2008/48/ЄС від 23 квітня 2008 року «Про кредитні угоди для споживачів та про скасування Директиви Ради 87/102ЄС». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/994_b19.

15. Code de la consommation [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.legifrance.gouv.fr/affichCodeArticle.do;jsessionid= C43998756924DD352FBFAA715494E1CF.tpdila20v_1?cidTexte=LEGITEXT000006069565&idArticle=LEGIARTI000023527596&dateTexte= 20170831&categorieLien=cid.

16. Bьrgerliches Gesetzbuch. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.gesetze-im-internet.de/bgb/502.html.

17. ConsumerCredit Act 1974. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.legislation.gov.uk/ukpga/1974/39/section/95A.

18. Курбатов А.Я. Правовые проблемы потребительского кредитования / А.Я. Курбатов II Банковское право. - 2007. -№3.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://pandia.ru/text/77/31/213.php.

Размещено на Allbest.ru