Світові тенденції розвитку та інституціоналізації альтернативних концепцій захисту інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ АЛЬТЕРНАТИВНИХ КОНЦЕПЦІЙ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

WORLD TENDENCIES OF DEVELOPMENT AND INSTITUTIONALIZATION OF ALTERNATIVE CONCEPTS OF PROTECTION OF INTELLECTUAL PROPERTY

Алексеенко В.Ю.,

студент кафедри міжнародного публічного права факультету міжнародної торгівлі та права Київського національного торговельно-економічного університету

У статті описується комплекс питань, пов'язаний із виникненням, розвитком та інституціоналізацією альтернативних концепцій захисту інтелектуальної власності, що виникли на базі сучасних проблем, пов'язаних із розповсюдженням інтелектуальної власності. Аналізується доктрина т. зв. піратських партій, перспективи її розвитку та закріплення в національних законодавствах і міжнародному праві.

Ключові слова: інтелектуальна власність, захист інтелектуальної власності, піратські партії, піратський рух, концепції інтелектуальної власності, COT, ВОІВ.

інституціоналізація інтелектуальний власність піратський

В статье описывается комплекс вопросов, связанный с возникновением, развитием и институционализацией альтернативных концепций защиты интеллектуальной собственности, возникших на почве современных проблем, связанных с распространением интеллектуальной собственности. Анализируется доктрина т. н. пиратских партий, перспективы её развития и закрепления в национальных законодательствах и международном праве.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, защита интеллектуальной собственности, пиратские партии, пиратское движение, концепции интеллектуальной собственности, ВТО, ВОИС.

The article describes a set of issues related to the genesis, development and institutionalization of alternative concepts for the protection of intellectual property that have arisen on the basis of problems associated with the intellectual property. The doctrine of the so-called pirate parties, prospects for its development and realization in national legislation and

Key words: intellectual property, protection of intellectual property, WTO.

Постановка проблеми. Питання розвитку і регулювання Інтернету та інших систем розповсюдження інформації, що дозволили значно прискорити копіювання і передачу даних, набуває все більшого політичного значення. Переклад інформації (книг, музики, відео) в цифровий формат не тільки спростив доступ до світової культурної спадщини, а й актуалізував проблему порушення авторських і суміжних прав (копірайту, від англ. «copyright»). При цьому тенденція до посилення державної політики у сфері захисту інтелектуальної власності спровокувала виникнення й відповідної тенденції опору з боку громадського руху, який отримав назву піратського. У 2006 р. у відповідь на судовий процес проти творців найбільшого в світі торрент-треккера Pirate Bay була утворена Піратська партія Швеції, тим самим давши поштовх аналогічним процесам в інших країнах світу, в тому числі й в Україні [1]. Поява піратських партій цікавить академічне співтовариство: за даними Scopus, найбільш активно відповідна проблематика досліджується в Німеччині і Швеції, де пірати мають помітний успіх, а також у США. Увага дослідників до цього феномену доводить його актуальність і необхідність подальшого вивчення, тим більше що з кожним роком поповнюється і розширюється коло питань, що стосуються сфери міжнародного захисту інтелектуальної власності. У цій статті будуть розглянуті деякі тенденції розвитку та перспектив альтернативних концепцій захисту інтелектуальної власності та шанси на їх інституціоналізацію через представників піратських партій та інших організацій, що пропонують та розвивають ці концепції як особливий ідеологічний чи правовий проект. У першому випадку, аналізуючи розвиток програмних установок подібного роду організацій, слід з'ясувати, чи залишаться вони т. зв. партіями однієї вимоги та які перспективи очікують ці партії; в другому - цікаві фактори, що впливають на інституціоналізацію піратів у національних партійних системах.

Метою статті є визначення і аналіз суті та перспектив розвитку т. зв. піратських партій, дослідження альтернативних концепцій захисту інтелектуальної власності та сил, що здійснюють їх.

Об'єктом дослідження є сучасні тенденції і перспективи розвитку і видозміни системи захисту інтелектуальної власності в умовах радикального розвитку та розповсюдження інформаційних систем протягом останніх років.

Виклад основного матеріалу. Сучасна тенденція до посилення державного контролю у сфері захисту інтелектуальної власності призвела до виникнення опозиційного громадського руху, відомого як «піратські партії». В існуючій літературі піратські партії трактуються по-різному, але в основному їх відносять до нового - мережевого - типу антіістеблішментскіх і антіелітістскіх партій, критично налаштованих по відношенню до status quo та таких, що протиставляють себе до інших політичних сил.

Піратські партії як політичній феномен можуть інтерпретуватися як радикальні партії однієї вимоги з неясним становищем на шкалі «ліві - праві». [2] А якщо так, то згасання інтересу до проблеми копірайту, швидше за все, призведе і до відмирання піратських партій. За цими точками зору ховається складне сьогодення і непевне майбутнє подібних партій. З одного боку, приклади Німеччини, Швеції та Ісландії змушують розглядати піратів як повноправних учасників політичного процесу. З іншого боку, є чимало випадків, коли за словами «піратська партія» ховається нечисленний і неактивний інтернет-рух зі слабкою організацією. У плані ідеології перспективи піратів також виглядають неоднозначно. Хоча представники цього руху наполягають на необхідності відходу від колишніх ідеологій, вважаючи себе не ідеологами, а дослідниками, вони часто ідентифікуються з різними політичними силами. У 2012 р Р.Ускай і К.Віка висунули дві гіпотези, що стосуються перспектив розвитку піратських партій. Відповідно до першої з них ці партії будуть рухатися від радикальних позицій до так званого «медіанного виборця» і загальної політики, згідно з другою - їх ніколи не можна буде однозначно віднести до правих або до лівих (тобто почнеться розшарування у світовому піратському русі відповідно до національних специфік). Від того, чи підтвердяться ці гіпотези, багато в чому залежить й майбутнє піратів [3]. Або вони стануть серйозною політичною силою з широкою платформою і орієнтацією на масового виборця, або збережуть свій статус мережевих рухів, маргінальних у політичному і електоральному сенсах.

Коли йдеться про альтернативні підходи до охорони інтелектуальної власності, як правило, маються на увазі відмінності між англосаксонською та континентальною правовими сім'ями, що по-різному трактують зміст прав інтелектуальної власності. Однак альтернативи в побудові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності можуть бути пов'язані не тільки з юридичними доктринами, але і з соціальними, політичними та ідеологічними питаннями. У дослідженні концепцій, які є альтернативними один одному саме в цьому сенсі, найбільший інтерес представляють не питання відмінності правових парадигм, а питання інституціоналізації цих концепцій. Наскільки існуюча схема інституціоналізації сприяє або перешкоджає поширенню тих чи інших поглядів на проблему міжнародної охорони інтелектуальної власності - ось основне питання, на яке необхідно дати відповідь досліднику тих концепцій охорони, що відрізняються один від одного перш за все за політико-ідеологічними ознаками.

Інституційна основа сформованої міжнародної системи охорони інтелектуальної власності представлена цілим рядом авторитетних міжнародних організацій. Головну роль в ній грає спеціалізована установа ООН Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) - міжурядова організація, що наразі є майже глобальною та зусилля якої націлені на сприяння ефективному використанню та охороні інтелектуальної власності в усьому світі [4]. Цими питаннями також займаються й інші міжурядові організації. У 1994 р було укладено Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), адміністративні функції за яким здійснює авторитетна Світова організація торгівлі (СОТ). Дана угода входить у пакет документів, що зобов'язані ратифікувати всі держави, що вступають до цієї організації. Таким чином, СОТ також може розглядатися як інституційне втілення охорони інтелектуальної власності на міжнародному рівні.

У соціально-політичному та ідеологічному аспектах і ВОІВ, і СОТ розвивають одну і ту ж концепцію охорони інтелектуальної власності [5]. У першу чергу ця концепція орієнтована на інтереси власників виключних прав, а інтереси суспільства і, зокрема, споживачів результатів інтелектуальної діяльності враховуються в другу чергу: вважається, що охорона прав інтелектуальної власності стимулює творчу діяльність і науково-технічний прогрес, що є благом і для широких громадських кіл, які користуються результатами як творчої діяльності, так і науково- технічного прогресу. Необхідність міжнародної охорони виводиться з того, що право кожної людини «на користування захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з будь-якими науковими, літературними чи художніми працями, автором яких він є» згідно з п'ятнадцятою статтею Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, прийнятого Генеральною асамблеєю ООН в 1966 р, визнається в усьому світі таким же невід'ємним правом людини в культурній сфері, як і право на участь у культурному житті, право на користування результатами наукового прогресу та їх практичного застосування, що вказані в тій же статті пакту. Різниця між ВОІВ і СОТ у реалізації цієї концепції обумовлена лише тим, що вони просувають її різні аспекти, забезпечуючи її всебічний розвиток на міжнародному рівні.

По-справжньому альтернативні концепції охорони інтелектуальної власності - концепції, що орієнтуються перш за все не на власників виключних прав, а на суспільство та індивідів, які користуються результатами інтелектуальної діяльності, представлені іншими організаціями. Ці організації можна умовно розділити на три типи. Перший тип - це вищезгадані піратські партії. Ці організації діють на національному рівні, беруть участь у боротьбі за владу, відстоюючи загальне право на доступ до благ інформації та знань, що обмежується існуючою системою охорони інтелектуальної власності. На даний момент піратські партії об'єднані в міжнародний рух «Інтернаціонал піратських партій», членами якого є партії з декількох десятків країн з усіх континентів, у число яких входить у тому числі і Піратська Партія України. Однак офіційно зареєстровані як політичні партії такі організації лише в п'ятнадцяти країнах, які є, однак, у даному разі основними споживачами і виробниками інформаційних ресурсів: наприклад, в їх число входять Франція, Німеччина, Нідерланди, Великобританія, Сполучені Штати Америки, Швеція і ряд інших держав. Піратська Партія Швеції, наприклад, навіть отримала в 2009 році кілька місць в Європейському Парламенті, але на цьому, як зауважують дослідники, мабуть, досягла своєї «верхньої межі». Можна зробити висновок, що внаслідок своїх радикальних поглядів і відсутності чітких політичних програм (за винятком конкретних пропозицій щодо реформування законодавства у сфері інтелектуальної власності та по виходу відповідних держав з ВОІВ та СОТ) усі ці партії є маргінальними і на сьогодні не являють собою суттєвою політичної сили. Тільки у вищезгаданій Швеції, де була створена перша у світі піратська партія, «піратам» вдалося увійти в десятку найбільш популярних партій країни, їх представники займають високі пости в шкільних і студентських радах багатьох освітніх установ, що дає Піратській партії надію на те, щоб стати значимою політичною силою в цій країні в майбутньому; однак цей успіх Партії піратів не в останню чергу виник завдяки тому, що вона сьогодні вже не є такою радикальною, як подібні організації в інших країнах. Її лідер Рікард Фальквінге, даючи коментарі щодо свого законопроекту про реформу авторського права, скасування патентів і захисту права на приватне життя, висловлювався в тому сенсі, що авторське право сьогодні не збалансовано, проте доведення до відкритого продажу копій дисків - що дорівнює скасуванню авторського права - видалило б фінансову зацікавленість творця в цілому. Закон, запропонований Піратською Партією, тим самим, є законом про «збалансування між фінансовими інтересами творця і між інтересами суспільства споживачів культури» [6].

Такий підхід наближає найстарішу у світі піратську партію до другого типу організацій, які відстоюють альтернативні принципи охорони інтелектуальної власності - до більш помірних організацій, для яких рішення проблем інтелектуальної власності не є основною діяльністю. Вони звертаються до цієї проблеми з тих позицій, що в сучасному суспільстві інформаційний продукт має украй високу значимість, і надмірні обмеження на його використання завдають шкоди суспільству. При цьому вони не декларують беззаперечний пріоритет прав споживачів результатів інтелектуальної діяльності над правами їх творців і посередників в їх розповсюдженні, як це часто роблять піратські партії. Вони лише звертають увагу на недоробки в сформованій системі охорони інтелектуальної власності, що утрудняють соціальну взаємодію. Як правило, такі організації більш авторитетні, ніж піратські партії. До них можна віднести Британську бібліотеку, що звертає увагу на те, що ділові кола часто ігнорують обмеження і виключення, що встановлюються законом, і вводять власні ліцензійні заборони на доступ до результатів інтелектуальної діяльності в цифровій формі [7]. Якщо не змінити законодавство, то договірне право у сфері інтелектуальної власності в умовах інформаційного суспільства стане важливіше закону. Організаціями такого ж типу можна назвати і французьку «Асоціацію аудіонавтів», і норвезьку Раду споживачів, що ставлять під сумнів право власника інтелектуальної власності диктувати умови використання копії твору після того, як вона продана, і які домагаються відповідних судових рішень і відхилення законопроектів, що закріпляють це становище. Найбільш же яскравий приклад організацій такого типу на сьогодні - коаліція Європейської партії зелених і Європейського вільного альянсу.

Важлива особливість концепцій охорони інтелектуальної власності, що пропонуються організаціями такого типу, полягає в їх незавершеності. Оскільки самі організації не спеціалізуються в цій сфері, вони в основному обмежуються критикою окремих аспектів існуючої системи охорони, пов'язаних, перш за все, з технічним прогресом. Цілісних програм реформування законодавства про інтелектуальну власність вони не пропонують. Але авторитет цих організацій дозволяє окремим зацікавленим групам (в тому числі піратським партіям) використовувати їх заяви в якості аргументів для відстоювання альтернативних концепцій охорони інтелектуальної власності як на національному, так і на міжнародному рівні.

Третім - і таким, що є найбільш соціально значущим - типом організацій, що представляють альтернативні концепції охорони інтелектуальної власності, є організації, що досконально розробляють альтернативні механізми охорони відповідних прав і активно застосовують їх. Найбільших успіхів на цьому напрямку досягла американська некомерційна організація «Creative Commons», яка виступає за реформу авторських прав, заснована в 2001 р. юристом, професором Стенфордського університету Лоуренсом Лессігом. [8] Ця організація ставить перед собою мету сприяти вільному поширенню інформації, і для цього її фахівці розробляють тексти юридично значущих ліцензій, що дозволяють власникам авторських прав передати деякі з прав на свої твори громадськості і в той же час зберегти за собою інші права. Подібна практика не була регламентована американським законодавством, і «Creative Commons» усунули лакуну в правовому полі США. Ліцензії «Creative Commons» настільки прості і зрозумілі, що їх зручно застосовувати навіть для захисту фотографій, малюнків, коротких текстів (чотиривіршів, слоганів і т.п.), що створюються у величезних кількостях. Успішний досвід цієї організації з пошуку механізмів пов'язання інтересів правовласників і споживачів був узятий на озброєння аналогічними організаціями в багатьох країнах світу, внаслідок чого виник міжнародний громадський рух «Creative Commons International», що розробляє подібні ліцензії для інших країн. На жаль, законодавчі системи ряду держав не дозволяють автору відмовлятися від частини прав, передбачених законами про інтелектуальну власність, інакше, крім як шляхом складання письмового договору з кожною особою, якій він бажає дозволити використання свого твору в тих чи інших цілях.

Організацією такого ж типу є і Фонд вільного програмного забезпечення, організація, заснована в 1985 р. програмістом, колишнім співробітником лабораторії АІ Массачусетського технологічного інституту Річардом Столлмена. Ця організація також розробляє ліцензії, що створюють альтернативні механізми захисту авторських прав. Найбільш значущим нововведенням Фонду в ідеологію охорони інтелектуальної власності є розроблений Р. Столлменом та його соратниками принцип, який отримав назву «copyleft». [9] Суть його полягає в тому, що умовною публічною ліцензією передбачається передача всім особам, які прийняли ці умови ліцензії, рівно того ж набору прав щодо твору, який ліцензія залишає за самим автором, не більше і не менше. Цей принцип активно застосовується розробниками комп'ютерних програм з відкритим кодом. У каталозі вільного програмного забезпечення, що складається Фондом вільного програмного забезпечення спільно з ЮНЕСКО, програм, що ліцензуються на умовах копілефту, значиться більше 5000, при цьому в каталозі присутні тільки найбільш поширені програми. На умовах «копілефтної» ліцензії існує і розвивається і найбільша онлайнова енциклопедія «Вікіпедія».

Висновки. Таким чином, організації цього типу, як правило, не створюють закінчених всеосяжних концепцій охорони інтелектуальної власності. Вони створюють конкретні правові механізми, що дозволяють в існуючих умовах охороняти не всі права, передбачені законами про інтелектуальну власність, а лише ті права, які побажають зберегти за собою суб'єкти інтелектуальної діяльності, і (або) ті права, які не завдають шкоди особам, які бажають отримати повноцінний доступ до культурних благ і користуватися плодами науково-технічного прогресу.

Подібні механізми створюються не тільки двома вищезгаданими організаціями, а й багатьма іншими громадськими фондами, комерційними організаціями, навчальними та науковими центрами. Можна зробити висновок, що організації трьох розглянутих типів доповнюють один одного. У той час як піратські партії борються за прийняття законів, які реформують концепцію охорони інтелектуальної власності, організації на кшталт «Creative Commins» на практиці доводять працездатність інших моделей охорони і можуть запропонувати в якості основи для нових законів конкретні дієві механізми, а Європейська партія зелених і суспільства споживачів можуть підтримати кампанію з просування альтернативних концепцій охорони інтелектуальної власності, використовуючи свій авторитет. Всі разом вони могли б стати значимою суспільною силою світового масштабу.

Водночас не можна забувати, що незважаючи на нинішню позитивну динаміку розвитку піратських партій у країнах, що є провідними прихильниками сучасної системи охорони ІВ, ці партії досі не мають вагомої політичної сили та навряд чи зможуть її досягнути. При їх радикальних поглядах уявити їх домінування на політичному просторі тієї чи іншої суттєво розвиненої держави в найближчі 10-15 років дуже складно. Таким чином, найбільш вагомими представниками альтернативних концепцій захисту інтелектуальної власності є організації третього типу, що розробляють альтернативні механізми захисту ІВ та здійснюють реальну роботу з їх впровадження, тим самим виступаючи не як противник сучасної системи, а як її невід'ємний розвиваючий елемент.

Список використаних джерел

1. Украинцы войдут в состав объединенной Пиратской партии Европ [Електроний ресурс]. - Режим доступу : https://ain.ua/2013/09/06/ ukraincy-vojdut-v-sostav-obedinennoj-piratskoj-partii-evropy.

2. Морозова Е.В. 2014. Антиистеблишментские партии как сетевые сообщества / Е.В. Морозова II Сети в публичной политике. По- литическая наука: Ежегодник. - 2014.

3. Мартьянов Д.С., Мартьянова Н.А. 2012. Феномен пиратских пар- тий в российском и мировом контексте / Д.С. Мартьянов.

4. WIPO Convention (Total Contracting Parties) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.wipo.int/treaties/en/ShowResults. jsp?country_id=ALL&start_year=ANY&end_year=ANY&search_what=C&treaty_id=1.

5. Agreement Between the World Intellectual Property Organization and the World Trade Organization [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.wipo.int/treaties/en/agreement/trtdocs_wo030.html.

6. Pirate Party Falkvinge interview [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.p2pnet.net/story/8417.

7. Intellectual Property: a Balance. The British Library Manifesto [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bl.uk/news/pdf/ ipmanifesto.pdf.

8. Creative Commons: Mission and Vision [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://creativecommons.org/about/mission-and- vision/.

9. What is Copyleft? [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.fsf.org/licensing/essays/copyleft.html.

Размещено на Allbest.ru