Захист трудових прав працівників передпенсійного віку в зарубіжних країнах: досвід для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Захист трудових прав працівників передпенсійного віку в зарубіжних країнах: досвід для України

Трюхан O.A.,

кандидат юридичних наук

Анотація

У статті досліджується протиправне явище дискримінації за ознакою віку у трудових правовідносинах, розглядаються проблеми правового регулювання захисту трудових прав працівників передпенсійного віку у процесі реалізації права на працю. Зроблено висновки та пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання в цій сфері.

Ключові слова: ринок праці, дискримінація за віком, трудова діяльність, захист трудових прав, працівники передпенсійного віку.

В статье исследуется неправомерное явление дискриминации по возрастному признаку в трудовых правоотношениях, рассматриваются проблемы правового регулирования защиты трудовых прав работников предпенсионного возраста в процессе реализации права на труд. Сделаны выводы и предложения по усовершенствованию правового регулирования в данной сфере.

Ключевые слова: рынок труда, дискриминация по возрасту, трудовая деятельность, защита трудовых прав, работники предпенсионного возраста.

The article analyzes the phenomenon of illegal discrimination based on age in the employment relationships, the problems of legal regulation of the prepension age employees' labor rights in the implementation of the right to work. There are conclusions and suggestions for the improvement of legal regulation in this area.

Key words: labor market, age discrimination, labor activity, protection of labor rights pension age employees.

Постановка проблеми

Нині як в Україні, так і за кордоном залишаються поза увагою та не враховуються проблеми зайнятості працівників передпенсійного віку.

Сучасна демографічна ситуація характеризується збільшенням кількості людей старшого віку, водночас економічна криза в країні призводить до того, що керівники організацій та підприємств змушені скорочувати персонал. Нині в Україні 3,7 млн економічно активних осіб передпенсійного віку, з яких понад 270 000 - безробітні. За даними досліджень Організації Об'єднаних Націй, до 2050 р. прогнозується зростання кількості осіб віком понад 60 років із 200 млн до 2 млрд.

Стан опрацювання. Дослідженню окремих аспектів захисту трудових прав осіб похилого віку присвячені наукові праці таких вчених, як Е.В. Кисельова, 0.0. Березі- на, О.В. Тищенко, Ю.М. Щотова, Е.В. Карюхіна, С.Н. Куликова, А.С. Мацко тощо. Зазначена проблема перебувала також у полі зору таких зарубіжних вчених, як Дж. Вітто- рі, В. Еенрі та ін. Однак варто зазначити, що реформи, які проводяться останнім часом в Україні, а також реалії сучасного ринку праці зумовлюють необхідність постійного вдосконалення норм трудового законодавства та механізмів його реалізації, що й доводить актуальність вибраної теми.

Метою статті є дослідження захисту трудових прав працівників передпенсійного віку та визначення шляхів удосконалення законодавства та практики його реалізації у вказаній сфері.

Виклад основного матеріалу

Аналізуючи зміст міжнародно-правових актів, проблемам старіння приділено достатньо уваги. Так, численні рекомендації державам- учасницям щодо захисту прав осіб похилого віку, зокрема у сфері праці, містяться у Віденському Міжнародному плані дій із проблем старіння 1982 р. Положення зазначеного міжнародного документа спрямовані на захист трудових прав літніх працівників. Окрім цього, Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1991 р. прийнято Принципи ООН стосовно літніх людей на підставі Віденського Міжнародного плану дій із проблем старіння. Варто також наголосити, що 16 жовтня 1992 р. Генеральною Асамблеєю ООН прийнято Декларацію з проблем старіння.

Одним з основних документів, який містить норми, що мають за мету полегшити становище літніх працівників на виробництві, є Рекомендація МОП № 162 щодо літніх працівників від 23 червня № 1980 р. Якщо ж проаналізувати загалом зміст Рекомендації № 162, вона покликана більшою мірою врегулювати особливості трудової діяльності працівників так званого передпенсійного віку, оскільки ціла низка положень регламентує заходи, що варто вживати стосовно працівників, які найближчим часом досягнуть граничного віку виходу на пенсію. Також наголошується на необхідності забезпечити поступовість переходу від трудового до пенсійного періодів життя, добровільність виходу на пенсію та гнучкість визначення вікових меж пенсійного віку [1].

Насамперед доцільно звернути увагу на такий соціально-психологічний феномен, як ейджизм (від лат. ageism, англ. age - вік), що означає дискримінацію за віковою ознакою. Поняття ейджизму було запропоновано американським ученим - геронтологом Робертом Батлером (Національний інститут старіння) у 1969 р. і спочатку пов'язувалося з віковою страфікацією та нормативними цінностями суспільства - продуктивністю та результативністю. Так, Р.Н. Батлер визначив ейджизм як «процес систематичної стереотипізації й дискримінації людей через їхню старість» [2]. Науковці стверджують, що з розвитком ринкових відносин люди похилого віку найчастіше стають жертвами ейджизму і знаходять роботу переважно з низькою оплатою, хоч і мають великий професійний та соціальний досвід.

На жаль, у багатьох державах Східної Європи можна констатувати численні перешкоди на шляху до зайнятості працівників похилого віку. Так, Є.В. Карюхін виокремлює аспекти відкритої та опосередкованої дискримінації осіб похилого віку у сфері праці. Автор до відкритої дискримінації відносить встановлення певного віку під час найму на роботу, створення перешкод для працівника похилого віку в його просуванні по службі, вікові обмеження при наймі для жінок, встановлення граничного віку для професійної підготовки, заміну працівників похилого віку молодою робочою силою в тих випадках, коли заробітна плата підвищується залежно від віку. Окрім цього, до опосередкованої дискримінації Є.В. Карюхін виокремлює створення роботодавцем таких умов, що змушують працівників похилого віку виходити на пенсію раніше строку, наприклад, пропозиції «добровільних» варіантів виходу на пенсію, що супроводжується завуальованим тиском [3].

Доцільно зазначити, що вказані різноманітні прояви дискримінації працівників похилого віку в трудових відносинах мають місце в економічно розвинутих країнах. Так, французький вчений Дж. Вітторі слушно зазначає, що, згідно з дослідженнями, здійсненими на французьких підприємствах, захист праці осіб похилого віку дуже рідко виступає предметом уваги керівництва. Хоча на великих підприємствах проблема створення належних умов праці для осіб похилого віку вже розглядається, існує значна відстань між констатацією та вжиттям активних дій щодо її вирішення.

Разом із тим у сучасних умовах більшість держав вже не в змозі гарантувати гідний рівень життя. Таким чином, зі збільшенням кількості осіб похилого віку збільшуватиметься і потреба їх у подальшому працевлаштуванні. Наприклад, у Франції серед 55-59-річних працівників констатується один із найнижчих рівнів зайнятості в групі європейських держав: він становить 54%, натомість у середньому в рамках ЄС зайнятість цієї вікової категорії - 63,5%, у Великобританії -71%, у Швеції - 80%. Позитивним моментом є те, що в зазначених та інших економічно розвинутих країнах працівникам, які старші 54 років, пропонується протягом шести років поступово зменшувати свою зайнятість без скорочення заробітної плати, починаючи із 32 до 25 годин на тиждень. Такий підхід забезпечує не тільки ефективну зайнятість працівників зі значним професійним досвідом, а й сприяє поступовій адаптації особи до нової соціальної ролі: зі статусу працівника до статусу пенсіонера.

Що стосується правового регулювання, варто зазначити, що у США правові принципи усунення дискримінації щодо літніх працівників сформульовані в Федеральному законі «Про дискримінацію в сфері зайнятості» від 1967 р. Із моменту прийняття зазначеного Закону у США розроблено кілька програм зайнятості та професійного навчання літніх працівників. Зазначена «Програма служби зайнятості із забезпечення працевлаштування літніх працівників» передбачає надання роботи на умовах неповного робочого дня особам, старшим 55 років, у школах, лікарнях тощо. Програма «Операція Мейнстрім» призначена для задоволення потреб у роботі людей похилого віку, які проживають у сільських районах і перебувають за межею бідності. Для того щоб стати учасником цієї Програми, особа повинна не мати роботи протягом 15 тижнів або працювати менше 20 годин на тиждень протягом більш ніж 26 тижнів [4, с. 180].

Окрім цього, прикладом програми працевлаштування літніх людей, що реалізуються за безпосередньої участі державних служб зайнятості, є Програма «Новий старт», запроваджена у Швеції. Зазначена програма надає додаткові фіскальні пільги для роботодавців, котрі беруть на постійну чи тимчасову роботу (також і неповний робочий день) осіб віком 55 років і старше, які не працювали понад рік.

Крім цього, у Латвії здійснюється Програма субсидування робочих місць для працевлаштування осіб передпенсійного віку на постійну роботу.

Зазначимо, що у законодавстві більшості країн світу останнім часом посилюється тенденція до впровадження більш жорсткого правового механізму регулювання заборони дискримінації за ознакою віку. Адже вік належить до особистих персональних даних працівника, які не мають впливати на можливість особи працевлаштуватись.

Отже, в інтересах держави, на нашу думку, Уряд має перейняти позитивний досвід зарубіжних країн і докласти чималих зусиль, аби стабілізувати ситуацію.

На жаль, у нашій країні багато працівників передпенсійного віку також стикаються з проявами відкритої чи прихованої дискримінації, як із боку роботодавця, так і з боку колег. Доволі часто зазначена категорія працівників звільняється роботодавцем з огляду на поширені стереотипи того, що зазначена категорія працюючих демонструє нижчий коефіцієнт праці порівняно з молодшими працівниками. При цьому на їх фаховість і досвід чомусь не зважають, як і на те, що саме в такому віці після втрати робочого місця нове місце роботи практично знайти неможливо.

Під час проведення оптимізації персоналу найчастіше керівники намагаються скоротити людей старшого віку (50+), а залишити на підприємствах активну, мобільну молодь. Водночас зазвичай це люди, які мають великий досвід роботи, «знають собі ціну» і не бажають в усьому слідувати «примхам» керівництва. У результаті, як показує статистика, частка безробітних у цій віковій категорії вдвічі вища, ніж серед більш молодих громадян працездатного віку.

Так, в Україні існує спеціальна програма професійного перенавчання таких людей. Програма передбачає не тільки навчання тих, хто залишився без роботи, але й можливість підвищення конкурентних переваг коштом держави для співробітників. Для цього необхідно мати лише бажання і відповідати кільком критеріям. Наприклад, якщо людині 45 років і її страховий стаж становить не менше, ніж 15 років, якщо вона хоче і готова вчитися, законодавством України передбачено право на одноразове отримання ваучера з метою проходження професійного навчання. Отримавши такий ваучер, громадянин може пройти навчання за професіями та спеціальностями відповідно до затвердженого законодавством переліку, а також самостійно вибрати форму і місце навчання.

Особливу тривогу викликає той факт, що особам, яким залишилося кілька років до досягнення пенсійного віку, досить складно знайти роботу. Втративши роботу, люди старшого віку відчувають дискримінацію з боку роботодавців, які мають упереджене ставлення до них. При цьому доволі часто літнім працівникам доводиться вдаватися і до конкуренції на ринку праці. Адже, маючи пенсію за друге джерело доходів, вони легше погоджуються працювати за нижчу зарплату, від якої часто відмовляється сучасне молоде покоління. Зустрівшись із відмовами роботодавців, люди літнього віку зневірюються у власних силах щодо подальшого працевлаштування, не можуть зрозуміти і прийняти сучасні ринкові соціально-економічні умови.

Вважається, що люди старшого віку менш мобільні, не бажають навчатися або навчаються дуже повільно, мають хронічні проблеми зі здоров'ям, більш вимогливі до умов праці. Крім того, вважається, що люди у віці 50+ не так вправно володіють комп'ютерними технологіями, іноземними мовами тощо. На наш погляд, повністю погодитися із цим твердженням не можна. Дійсно, в сучасних умовах вміти користуватись комп'ютером має кожна людина, незалежно від віку, хоча багатьом старшим людям усе це здається досить складним. Зазначимо, що нині освоєння комп'ютера для людей старшого покоління не є проблемою, було б бажання вчитись. У багатьох містах України відкрились безплатні комп'ютерні курси для людей похилого віку. Такі центри користуються в літніх осіб великою популярністю, на них часто записуються на кілька місяців уперед. Як приклад зазначимо, у червні 2012 р. в Одесі на численні побажання жителів міста на базі Міжнародного гуманітарного університету відкрились спеціалізовані безплатні комп'ютерні курси для людей похилого віку. Втілив у життя побажання представників старшого покоління президент Міжнародного гуманітарного університету, народний депутат України С.В. Ківалов. Цікавим моментом є те, що вікова категорія доволі розгалужена. Так, багатьом слухачам за 50, але є й такі, кому за 80 років. Навчати одеситів погодилися провідні викладачі МГУ Доцільно зазначити, що цей соціальний проект є дуже вдалим.

Отже, на наш погляд, працівники передпенсійного віку мають низку вагомих переваг, що становлять основу їх конкурентоспроможності на ринку праці: кваліфікація, практичні навички, досвід та зрілість і, як показує практика, за бажання, комп'ютерні науки піддаються засвоєнню в будь-якому віці. Адже комп'ютерні знання нині - це соціальна необхідність, а не розкіш або привілеї. Окрім цього, дослідження МОП засвідчують, що літні працівники частіше демонструють відданість своїй роботі, більше часу проводять на робочому місці. Також працівники передпенсійного віку бувають менш вибагливими до умов та характеру праці, займаючи вільні вакансії, які не завжди «приваблюють» сучасне молоде покоління чи осіб середнього віку. На нашу думку, кожне підприємство, установа, організація повинні розробити власну стратегію щодо використання праці літніх працівників, щоб застерегти себе у майбутньому від дефіциту кваліфікованих кадрів.

Не можна не звернути увагу на той факт, що чинним законодавством України передбачено особливості соціального захисту осіб передпенсійного віку. Варто зазначити, що більш детально норми Рекомендації № 162 щодо літніх працівників відображені у Законі України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», що був прийнятий 16 грудня 1993 р. Закон забороняє дискримінацію громадян похилого віку у сфері праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах. Наголошується, що громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, а також забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою роботодавця з мотивів досягнення пенсійного віку [5].

Також ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. визначено низку категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню [6]. Зокрема, до них належать і особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років. Ця гарантія реалізується шляхом встановлення на підприємствах, установах та в організаціях із чисельністю штатних працівників понад 20 осіб квот розміром 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Нагадаємо, що, за Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (ч. 4 ст. 22), особою передпенсійного віку вважається особа, якій залишилось 2 роки до настання права на пенсію. На нашу думку, така неузгодженість норм чинного закону та нещодавно прийнятого закону може у подальшому спричинити деякі проблеми [7].

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ст. 22 гарантовано збільшення майже вдвічі тривалості виплати допомоги по безробіттю вивільнених осіб передпенсійного віку (за два роки до настання права на пенсію) за умови, що тривалість виплат не може перевищувати 720 календарних днів.

Необхідно звернути також увагу й на те, що Верховна Рада продовжує запровадження додаткових гарантій захисту трудових прав літніх працівників у разі зміни в організації виробництва та праці, посилення їх соціального захисту в період досягнення передпенсійного віку. Позитивним моментом є те, що 6 квітня 2017 р. депутати прийняли Закон України «Про внесення зміни до ст. 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників передпенсійного віку». Прийнятий закон доповнює ст. 42 КЗпП України новою нормою [8]. Зокрема, доповнено перелік категорій працюючих осіб, яким надається переважне право на залишення на роботі у разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, категорією працівників, яким залишилось менш ніж 3 роки до настання пенсійного віку, по досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Вартий уваги той факт, що на засіданні Кабінету Міністрів України 18 жовтня 2017 р. В. Гройсман повідомив, що аби забезпечити робочими місцями працівників, старших 45 років, Уряд увів для них квоти. Натомість цю новацію «запровадили» лише на словах і немає не тільки нормативно-правового акта, а й не оприлюднено тексту його проекту.

Крім цього, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. №2148-УІІІ передбачається, що на підприємствах із чисельністю від 8 до 20 працівників з 01.01.2018 р. має працювати мінімум одна особа, якій до настання права на пенсію за віком залишилось 10 і менше років. Вимога не стосується фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб, які використовують найману працю.

Також передбачається, що відповідальність роботодавця за недотримання квоти виникає тільки в разі відмови в працевлаштуванні осіб, котрі мають додаткові гарантії в працевлаштуванні. Крім цього, у Міністерстві соціальної політики обдумують, які санкції передбачити для роботодавців, котрі не будуть дотримуватися введення квот щодо осіб для зазначеної категорії працівників. Питання щодо квот буде додатково врегульовано підзаконними нормативно-правовими актами.

Доцільно зазначити, що проект Закону України «Про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в Україні» № 7224 від 07.10.2010 р. передбачає захист від дискримінації зазначеної категорії осіб у сфері праці, охорони здоров'я, соціальних послуг та інших сферах, а також проектом передбачена відповідальність за порушення законодавства України про запобігання дискримінації щодо зазначеної категорії осіб. Окрім цього, у проекті Закону України № 7224 вживається термін «особи літнього віку» - чоловіки і жінки віком старше 50 років, які не є особами похилого віку, та термін «особи похилого віку» - чоловіки віком 60 і жінки віком 55 років і старше, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року. І хоча різниця між особами похилого та літнього віку згідно з законопроектом незначна, виокремлення категорії «літні працівники» є обґрунтованим. Адже в сучасних умовах дискримінації у сфері праці піддаються не лише працівники 55-60 років, але й набагато молодшого віку. Тому, на нашу думку, поряд з особами похилого та літнього віку важливо виокремити ще одну категорію, яка потребує додаткового захисту - працівники 45+, які також зазнають дискримінаційних утисків із боку роботодавців. Отже, прийняття законопроекту є вкрай актуальним та своєчасним.

Що стосується перспективного трудового законодавства, проаналізувавши проект Трудового кодексу № 1658 від 20.05.2015 р., можна зробити висновок, що у проекті відсутня норма щодо механізму захисту працівників передпенсійного віку. Безперечно, позитивним моментом є включення до ст. З проекту № 1658 положення про заборону дискримінації у сфері праці, зокрема щодо заборони порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав і можливостей залежно від віку. Проте, на нашу думку, у проекті Трудового кодексу має бути встановлена чітка заборона щодо скорочення працівників передпенсійного віку, а також передбачена відповідальність роботодавця за порушення трудового законодавства зазначеної категорії осіб.

передпенсійний дискримінація трудовий ейджизм

Висновки

Таким чином, враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що необхідність додаткового захисту зазначеної категорії громадян на ринку праці не викликає сумнівів, адже категорія осіб передпенсійного віку чи не найбільш вразлива на вітчизняному ринку праці. Чинне законодавство передбачає пріоритетне право на збереження робочого місця для працівників із тривалим безперервним стажем на підприємстві, також законодавством заборонено дискримінацію працівників за віком, але соціологічні дослідження свідчать, що роботодавці часто це ігнорують. Сподіваємось, що з прийняттям Закону України «Про внесення зміни до ст. 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників передпенсійного віку» від 6.04.2017 р. № 2005-УІІІ громадяни, яким залишилося менше трьох років до пенсії, все ж таки одержать пріоритетне право на робоче місце у разі скорочення штату працівників, адже зазначені зміни спрямовані на посилення соціального захисту людей похилого віку, яким складно знайти роботу після звільнення через стереотип, що вони демонструють коефіцієнт праці нижче, ніж більш молоді працівники. Крім цього, пенсійна реформа не тільки зобов'яже, а й мотивуватиме роботодавців брати на роботу за квотним принципом осіб від 45 років і старше, оскільки більшість роботодавців відмовляється брати на роботу зазначену категорію осіб.

Список використаних джерел

1. Рекомендація МОП № 162 щодо літніх працівників від 23.06.1980 р. II Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Том II. - Женева: Міжнародне бюро праці, 1999.

2. Butler R. Ageism. Another form of bigotry / R. Butler// Gerontologist. - 1969. - № 9.

3. Карюхін E.B. Про дискримінацію осіб похилого віку в сфері праці / Е.В. Карюхін [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.dobroedelo.ru.

4. Морозов П.Е. Вопросы законодательства, практики и науки, связанные с занятостью в США / П.Е. Морозов II Вестник Пермского Университета. - 2010. - Выпуск 4. - С. 179-186.

5. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16 грудня 1993 р. II Відомості Верховної Ради України. - 1994. -№4,- Ст. 18.

6. Про зайнятість населення: Закон України від 5 липня 2012 р. II Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 24. - Ст. 243.

7. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.2000 р. № 1533-111II Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 22. - Ст.171.

8. Про внесення зміни до статті 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників передпенсійного віку: Закон України від 06.04.2017 р. № 2005-VIIIII Відомості Верховної Ради України. - 2017. - Ст. 247.

Размещено на Allbest.ru