Провадження в справах про порушення митних правил як різновид адміністративного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Провадження в справах про порушення митних правил як різновид адміністративного процесу

Дудченко В.В.,

аспірант кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету

Анотація

Стаття присвячена аналізу теоретичних положень і підходів щодо розуміння таких категорій, як «юридичний процес», «адміністративний процес», «адміністративне провадження», що дозволило з'ясувати правову природу провадження в справах про порушення митних правил.

Досліджено адміністративний процес у широкому і вузькому розумінні, проаналізовано його структуру та визначено місце провадження в справах про порушення митних правил в адміністративно-процесуальній діяльності. Визначено ознаки провадження в справах про порушення митних правил та сформульовано його поняття.

Ключові слова: юридичний процес, адміністративний процес, адміністративне провадження, провадження у справах про порушення митних правил, юрисдикційне провадження.

Аннотация

Статья посвящена анализу теоретических положений и подходов к пониманию таких категорий, как «юридический процесс», «административный процесс», «административное производство», что позволило выяснить правовую природу производства по делам о нарушении таможенных правил.

Исследован административный процесс в широком и узком понимании, проанализирована его структура и определено место производства по делам о нарушении таможенных правил в административно-процессуальной деятельности. Определены признаки производства по делам о нарушении таможенных правил и сформулировано его понятие.

Ключевые слова: юридический процесс, административный процесс, административное производство, производство по делам о нарушении таможенных правил, юрисдикционное производство.

Abstract

Procedure for the customs offense proceeding as a kind of administrative process.

This paper draws out scientific theories and approaches to categories «legal process», «administrative process», «administrative proceeding» leading up to ascertainmentthe procedure forthe customs offense proceeding's nature.

This research heightened the narrower and wider meaning of administrative process and analyze it's structure. Author formulates the concept of the procedure for the customs offense proceeding and it's characteristic features, which make it stand out from the rest types of administrative proceedings.

Key words: legal process, administrative process, administrative proceeding, procedure forthe customs offense proceeding, jurisdictional proceedings.

Постановка проблеми

Формування в Україні правової держави неможливе без створення дієвого механізму гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина. Водночас, забезпечення законності неможливе без обмеження цих прав і свобод шляхом застосування заходів державного, зокрема адміністративного, примусу.

Відповідальність, що настає за порушення митних правил, є різновидом адміністративної відповідальності, яка, у свою чергу, є одним із найбільш уживаних засобів адміністративного примусу.

Порушення митних правил займають чільне місце серед адміністративних правопорушень. Так, у Сумській області за 2016 ріку провадженні юрисдикційних органів перебували 61 262 справи про адміністративні правопорушення, із них щодо порушень, передбачених Митним кодексом України, - 602. Звісно, порівнюючи із кількістю справ щодо адміністративних порушень, які посягають на громадський порядок і безпеку (21 265), число порушень митних правил не є значним. Проте необхідно зважати на те, що ці порушення тягнуть за собою значні економічні збитки. Станом на 25 вересня 2017 року митницями Державної фіскальної служби (далі -ДФС) порушено справ про порушення митних правил на загальну суму 1,2 млрд грн. Порівняно з відповідним періодом минулого року кількість порушених справ зросла майже на 39%.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на те, що інститут адміністративної відповідальності та провадження у справах про адміністративні правопорушення зокрема, є досить дослідженими явищами у вітчизняній юридичній науці, правова природа провадження у справах про порушення митних правил досі залишається дискусійною. Питанням провадження у справах про порушення митних правил присвячені праці О. М. Бандурки, С.Ю. Беньковського, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, С.В. Ващенка, С.Т. Гончарука, І.П. Голосніченка, С. А. Дуженко, А.В. Дусик, Д.П. Калаянова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, О.В. Константи, О.І. Остапенка, В.В. Нижникової, М.М. Тищенко, Н.В. Хорощак та ін. Водночас, правова природа та зміст провадження у справах про порушення митних правил досі не стали предметом комплексних наукових досліджень у адміністративному праві. Серед вчених немає єдності думок щодо кількості і змісту стадій провадження у справах про порушення митних правил, особливостей, що відрізняють його від інших видів юрисдикційних адміністративних проваджень.

З огляду на зазначене, метою цієї статті є аналіз провадження у справах про порушення митних та визначення його особливостей як окремого виду провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Ґрунтовне дослідження будь-якого юридичного явища неможливе без аналізу його походження та пояснення його сутності. Провадження у справах про порушення митних правил не є винятком. Беззаперечно, що провадження у справах про порушення митних правил є різновидом юридичного, зокрема, адміністративного процесу. Крім того, провадження у справах про порушення митних правил є різновидом правової (юридичної) діяльності. Послідовне з'ясування змісту цих важливих правових категорій дасть змогу безпосередньо підійти до визначення сутності та особливостей провадження у справах про порушення митних правил.

Важливою функцією правової системи є правозастосовна діяльність, що є діяльністю з розгляду та вирішення індивідуальних юридичних справ, яка полягає в наділенні одних суб'єктів правами, покладанні на інших суб'єктів юридичних обов'язків, офіційному визнанні юридичних фактів, укладенні угод, розгляді юридичних питань про наслідки правових спорів і правопорушень та притягнення винних до юридичної відповідальності органами та посадовими особами позасудової юрисдикції. Втілення правозастосовної функції правової системи в життя передбачає дотримання певної процедури реалізації норм матеріального права [2, с. 124].

У теорії юридичної науки можна зустріти декілька різних підходів до визначення категорій «правова діяльність» та «юридична діяльність», однак всі вони зводяться до уявлення юридичної діяльності як циклічного, процедурно-процесуального явища.

Так, на думку М.В. Цвіка та О.В. Петришина, юридична діяльність являє собою систему юридично значущих, законодавчо регламентованих дій та операцій, спрямована на задоволення публічних і приватних інтересів. Юридичній діяльності притаманні певні ознаки: 1) виражається в діях та операціях, які набувають юридичної значущості завдяки їх реалізації за посередництвом правових засобів; 2) опосередкована правом; 3) направлена на задоволення публічних і приватних потреб та інтересів; 4) є соціально перетворюючою діяльністю; 5) має організуючу природу; 6) має інтелектуально-вольовий характер; 7) є ціннісно- орієнтовною діяльністю [1, с. 391-392]. В.М. Кудрявцев під поняттям правової діяльності розуміє дотримання і виконання певної процедури дій, яка необхідна для досягнення відповідного результату [3, с. 14]. В.М. Горшнєв зазначає, що правова діяльність - це дотримання певного порядку дій, у чіткій відповідності до конкретної мети, задля досягнення певного результату шляхом застосування правових способів та засобів [4, с. 8,51,64].

Циклічний характер юридичної діяльності зумовлює її формалізованість, опосередкованість процесуально- правовими вимогами, які офіційно встановлюють режим, порядок і умови діяльності компетентних органів. Отже, реалізація норм матеріального права здійснюється за допомогою різних форм правової діяльності, що є необхідною умовою для досягнення ефективності правової системи [5, с. 146], однією із яких і виступає юридичний процес.

На думку визначного теоретика юридичного процесу В.М. Горшнєва, юридичний процес - це комплексна система органічно взаємопов'язаних правових форм діяльності уповноважених органів держави, посадових осіб, а також зацікавлених у вирішенні різноманітних юридичних справ інших суб'єктів права, що: 1) відображається у здійсненні операцій з нормами права в зв'язку з вирішенням юридичних справ; 2) здійснюється уповноваженими органами держави і посадовими особами на користь зацікавлених суб'єктів права; 3) закріплюється у відповідних правових актах - офіційних документах; 4) регулюється процедурно-процесуальними нормами; 5) забезпечується відповідними засобами правової техніки [4, с. 8].

На думку М.О. Ктіторова, юридичний процес має низку властивостей: 1) здійснюється шляхом розгляду справ, що тягне за собою певні юридичні наслідки; 2) є сукупністю правових форм діяльності компетентних органів держави, посадових осіб та інших уповноважених на те суб'єктів, здійснення якої врегульовано процесуальними нормами; 3) завжди розглядається як діяльність, результат якої спрямований на ухвалення юридичних рішень, що закріплюються прийняттям відповідних правових актів, і мають офіційний загальний (нормативно-правові акти) або індивідуальний (акти застосування права) характер; 4) в ході здійснення процесуальної діяльності необхідним є використання різних методів (способів) і засобів юридичної техніки; 5) це складна форма правової діяльності, що складається з процесуальних стадій, які мають суворо визначену послідовність [6, с. 28].

Різновидом юридичного процесу, виокремленого за предметною ознакою, є адміністративний процес. Варто зауважити, що в науці адміністративного права склалися так звані «широкий» і «вузький» підходи до поняття адміністративного процесу. У радянській юридичній науці останній передбачав, що адміністративний процес - це врегульована законом адміністративно-процесуальна діяльність суб'єктів адміністративної юрисдикції уповноважених (компетентних) виконавчих органів (посадових осіб) із застосування норм матеріального права під час розв'язання адміністративно-правової справи, або під час розгляду справ про адміністративно-правові порушення [8, с.40]. У сучасній вітчизняній юридичній науці «вузький» підхід до поняття адміністративного процесу здебільшого розглядає його як юрисдикційну діяльність адміністративних судів. На відміну від цього, згідно з «широким» підходом, «адміністративний процес» є врегульованим нормами адміністративного права порядком діяльності органів виконавчої влади, їх посадових осіб та інших суб'єктів, наділених відповідними повноваженнями щодо підготовки, ухвалення й документального закріплення юридичних рішень загального або індивідуального характеру.

Неоднозначно в теорії права вирішується питання щодо структури адміністративного процесу, оскільки адміністративно-процесуальні норми, що регулюють порядок застосування норм матеріального права, є різнорідними. Ця закономірність впливає на формування структури адміністративного процесу.

На думку В.К. Колпакова, існують три види адміністративного процесу: 1) адміністративно-правотворчий процес - діяльність державної адміністрації з прийняття нормативних адміністративних актів у порядку, встановленому адміністративно-процесуальною формою; 2) адміністративно-правонаділяючий (оперативно-розпорядчий) процес - діяльність суб'єктів державної виконавчої влади з прийняття та виконання оперативно-розпорядчих, правонаділяючих та інших правозастосовних актів, спрямованих на організацію виконання законів та інших правових актів, здійснювана в адміністративно-процесуальній формі; 3) адміністративно-юрисдикційний процес - діяльність суб'єктів державно-виконавчої влади, спрямована на вирішення суперечок між різними суб'єктами, а також застосування заходів адміністративного та дисциплінарного примусу, здійснювана в адміністративно-процесуальній формі [9, с. 284].

І.П. Голосніченко всю адміністративно-процесуальну діяльність поділяє на адміністративно-процедурний та адміністративно-юрисдикційний види [10, с. 22].

Слід згадати, що в науці адміністративного права існує також підхід, прихильники якого ототожнюють поняття «адміністративний процес» та «адміністративна процедура». Однак слід пам'ятати, що значення термінів «адміністративний процес», «адміністративна процедура», «адміністративне провадження» відмінне у правових системах різних держав. У більшості Західних держав ці поняття сприймаються як синоніми. Як слушно зазначає М.П. Кунцевич, під час впровадження у вітчизняне законодавство нових термінів «адміністративний процес» та «адміністративна процедура» слід мати на увазі, що запозичення іноземної термінології не означає автоматичного запозичення юридичних конструкцій, що позначається в зарубіжному законодавстві цими термінами [7, с. 46].

Слід погодитись, що адміністративний процес є особливим видом юридичного процесу, що, на відміну від інших видів процесів (кримінального, цивільного), має складну структуру проваджень, які відрізняються одне від одного за характером справ.

При цьому, на нашу думку, поняття «адміністративна процедура» у вітчизняній правовій системі слід використовувати лише у значенні окремої процесуальної дії або їх сукупності, об'єднаних спільною процесуальною метою, урегульованих нормами адміністративного права. Адміністративне провадження, у свою чергу, слід вважати сукупністю адміністративних процедур, кожна з яких завершується прийняттям адміністративного акта, на підставі якого починається нова процедура. Таким чином, окремі адміністративні процедури відбуваються в певній послідовності і утворюють, таким чином, стадії адміністративного провадження.

На нашу думку, найбільш чітко специфіку адміністративного процесу відображає його структура, яка складається з юрисдикційних та неюрисдикційних адміністративних проваджень.

Адміністративно-юрисдикційний процес, у свою чергу, є діяльністю органів виконавчої влади із вирішення адміністративних спорів між різними суб'єктами, а також із застосування заходів адміністративного й дисциплінарного примусу, що здійснюється в адміністративно-процесуальній формі. Саме у ході здійснення юрисдикційних проваджень органами виконавчої влади вирішується юридична справа, виноситься правове рішення, здійснюється захист прав та інтересів громадян.

У науці адміністративного права їх, зазвичай, поділяють на три види: 1) провадження у справах про адміністративні правопорушення; 2) провадження з розгляду скарг громадян; 3) дисциплінарні провадження щодо державних службовців [11, с. 492].

Розглянемо більш детально поняття, зміст і особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення. У науці адміністративного права сформувалися два підходи до правової природи провадження в справах про адміністративні правопорушення: як правового інституту і як різновиду адміністративно-процесуальної діяльності.

Розглядаючи провадження в справах про адміністративні правопорушення як інститут адміністративного права, вчені зазначають, що він містить норми, які регулюють діяльність уповноважених органів, а також осіб щодо застосування адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення. Так, з погляду В.К. Колпакова, провадження у справах про адміністративні правопорушення слід розглядати як правовий інститут, у рамках якого регулюються процесуальні адміністративно-деліктні правовідносини і забезпечується вирішення адміністративних справ, а також запобігання адміністративним правопорушенням [12, с. 336-337].

Правове регулювання провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється низкою актів, основним з яких є Кодекс України про адміністративні правопорушення, який був прийнятий 7 грудня 1984 року (далі - КупАП). Разом з КУпАП, який регулює загальні положення провадження, існує ряд спеціальних норм, які регламентують особливості провадження по окремих категоріях адміністративних справ. Зокрема, глава 2 розділу VIII Митного кодексу України встановлює основні положення провадження у справах про порушення митних правил, наказ МВС України від 22 лютого 2001 року №185 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», Інструкція з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та ін. Аналогічно, здійснення особливих видів проваджень у справах про адміністративні правопорушення входить до компетенції Національного банку України, Національної комісії регулювання ринків фінансових послуг, Антимонопольного комітету тощо та врегульовано відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Як різновид адміністративно-процесуальної діяльності, провадження у справах про адміністративні правопорушення розглядається вченими через призму притаманних йому властивостей. Зокрема, М.М. Тищенко вважає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення - це низка послідовних дій уповноважених органів (посадових) осіб, а у деяких випадках інших суб'єктів, які згідно з нормами адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушників до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови [14, с. 219]. На думку М.О. Ктіторова, провадження в справах про адміністративні правопорушення, як самостійний вид адміністративного-юрисдикційного процесу, має низку властивостей:

1) це провадження можливе лише за умови вчинення адміністративного правопорушення;

2) коло суб'єктів цього адміністративно-юрисдикційного провадження чітко визначено КУпАП та іншими законодавчими актами;

3) застосування адміністративних стягнень можливе лише на підставі цього провадження;

4) специфіка процедури провадження характеризується: оперативністю, економічністю, простотою, короткими термінами, що притаманні природі адміністративно-процесуальної діяльності;

5) наявність процесуальних документів, що супроводжують кожну стадію цього провадження: протокол є підставою для порушення справи, постанова про накладення стягнення - результат розгляду, рішення виконується після завершення стадії оскарження; 6) провадження у справах про адміністративні правопорушення потребує єдиного правового регулювання на державному рівні [6, с. 28].

Висновки

У контексті зазначеного, провадження в справах про порушення митних правил слід розглядати як специфічний різновид провадження у справах про адміністративні правопорушення, що є складовою адміністративного процесу, здійснюється згідно з його принципами, має свою особливу структуру, що утворена сукупністю стадій, які характеризуються своєю специфічною направленістю, відносною самостійністю і логічною завершеністю. Таким чином, провадження у справах про порушення митних правил - це самостійний різновид адміністративно-юрисдикційного процесу, який являє собою врегульовані нормами адміністративного права процесуальні відносини, що складаються з огляду на реалізацію завдань та функцій органами доходів і зборів під час розгляду і вирішення справ про порушення митних правил.

Виходячи з положень Митного кодексу України, особливостями, що вирізняють його поміж інших видів проваджень у справах про адміністративні правопорушення, є:

1) виникнення провадження у зв'язку із фактом вчинення специфічного різновиду правопорушень - митних правопорушень (порушень митних правил);

2) є юрисдикційною діяльністю органів доходів і зборів і здійснюється їх посадовими особами;

3) направлене на виконання особливих завдань;

4) має специфічні стадії, відмінні від класичних стадій проваджень у справах про адміністративні правопорушення (окрім розгляду справи, винесення постанови та її перегляду з огляду на оскарження, провадження у справах про порушення митних правил також включає ряд процесуальних дій, що проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи (ст. 508 Митного кодексу України). Твердження вчених про те, що провадження справ про порушення митних правил врегульоване особливим видом правових норм - нормами митного права, видається спірним, враховуючи, що суспільні відносини, які виникають під час здійснення цього виду юрисдикційної діяльності органів доходів і зборів, врегульовані адміністративним методом правового регулювання.

Враховуючи зазначене, перспективою подальших наукових розвідок має бути дослідження інших особливих видів провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також перспективи вдосконалення порушення митних правил із врахуванням європейських законодавчого регулювання провадження в справах про принципів і стандартів.

адміністративний провадження митний правопорушення

Список використаних джерел

1. Загальна теорія держави і права: підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закладів / [М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.]; за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. - Харків: Право, 2009. -584 с.

2. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії / Н.М. Оніщенко. - К.: Ін-тдержави і права ім. В.М.Корецького, 2002. -352 с.

3. Кудрявцев В.Н. Право и поведение / В.Н. Кудрявцев. - М.: Юридическая литература, 1978. -192 с.

4. Теория юридического процесса / [В.М. Горшенёв, В.Г. Крупин, Ю.И. Мельников и др.] ; под. ред. В.М. Горшенёва. -X.: Вища школа, 1985. -191 с.

5. Афанасьев В.Г. Системность и общество / В.Г. Афанасьев. -М.: Политиздат, 1980. - 368 с.

6. Ктіторов М.О. Принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення та забезпечення їх реалізації в діяльності ОВС: дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / М.О. Ктіторов - Ірпінь, 2009. -206 с.

7. Кунцевич М.П. Юридична конструкція форми реалізації виконавчої влади / М.П. Кунцевич II Правовий вісник Української академії банківської справи. - 2013. -№2 (9). - С. 43-47.

8. Словарь административного права / И.Л. Бачило, Т.М. Гандилов, А.А. Гришковец и др. - М.: Фонд «Правовая культура», 1999. - 318 с.

9. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підруч. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. - К.: Юрінком Інтер, 2003. -544 с.

10. Голосніченко І.П. Адміністративний процес: навч. посіб. / І.П. Голосніченко, М.Ф. Стахурський. - К.: ГАН, 2003,- 256 с.

11. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч:у 2 т. / ред. кол.: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Вид-во «Юридична думка», 2004. -Т.1: Загальна частина. -584 с.

12. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підруч. / В.К. Колпаков. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.

13. Адміністративне право України: підруч. / Ю. П. Битяк, В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. - Харків: Право, 2010. -624 с.

Размещено на Allbest.ru