Ноу-хау в системі об’єктів права інтелектуальної власності

The article presents a comparative characteristic of know-how and objects of intellectual property rights. According to the results of research, the ownership of know-how to intellectual property objects has been substantiated.

Key words: know-how, result of intellectual activity, object of intellectual property.

Постановка проблеми. Сьогодні залишається неврегульованим місце ноу-хау серед об'єктів права України. Правові позиції дослідників даної проблеми відрізняються, а на законодавчому рівні дане питання не визначене. Окремі дослідники (Б. Прахов, О. Добринін) намагалися з'ясувати можливість віднесення ноу-хау до об'єктів права інтелектуальної власності, інші (М. Епштейн) досліджували наявність виключних прав на ноу-хау. У даній статті спробуємо порівняти ноу-хау з об'єктами права інтелектуальної власності та з'ясувати місце ноу-хау серед них.

Ступінь розробленості проблеми. Ноу-хау як об'єкт права інтелектуальної власності досліджували Т. Бєгова, Б. Прахов, О. Добри- нін та інші, вказували на необхідність чіткого розмежування на практиці ноу-хау та об'єктів інтелектуальної власності як форм захисту прав такі дослідники, як Ю. Буч, М. Колесникова, деякі з'ясовували наявність виключних прав на ноу-хау, зокрема М. Епштейн. Дане питання є недостатньо дослідженим, але у зв'язку з наявністю різних авторських позицій потребує детального вивчення та аналізу, що зумовлює актуальність даної статті.

Мета статті - порівняти ноу-хау з об'єктами права інтелектуальної власності та визначити можливість віднесення до них ноу-хау.

Виклад основного матеріалу. У Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14.07.1967 р. визначено широкий невичерпний перелік об'єктів права інтелектуальної власності та вказано, що до даної категорії можуть бути віднесені результати інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій галузях [1]. В Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15 квітня 1994 року серед об'єктів права інтелектуальної власності виділено нерозголошену інформацію [2]. У ст. 418 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. (далі - ЦК України) вказано, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України та іншим законом. У ЦК України не визначено поняття «об'єкт права інтелектуальної власності», разом з тим у ст. 420 даного кодексу наведено перелік об'єктів права інтелектуальної власності, який не є вичерпними [3]. У науково-практичному коментарі до Цивільного кодексу України за загальною редакцією Є.О. Харитонова та Н.Ю. Голубєвої вказано, що об'єктом цивільного права (правовідносин) може бути будь-який результат інтелектуальної діяльності, однак об'єктом права інтелектуальної власності може бути тільки результат творчої інтелектуальної діяльності, який відповідає нормам закону [4, с. 431]. Під творчою діяльністю, у підручнику «Право інтелектуальної власності: академічний курс» за редакцією О.П. Орлюк, О.Д. Святоцького, визначено творчу діяльність, внаслідок якої народжується щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю [5, с. 12].

Ноу-хау є результатом інтелектуальної, творчої діяльності, який на нашу думку, може бути об'єктом права інтелектуальної власності. Щоб краще зрозуміти спільні й відмінні ознаки об'єктів права інтелектуальної власності та ноу-хау, спробуємо провести їх порівняльний аналіз.

Об'єкти авторського права. На відміну від переважної більшості об'єктів права інтелектуальної власності авторське право виникає одразу внаслідок створення твору та не потребує обов'язкової державної реєстрації. Під створенням твору в теорії розуміють надання йому будь-якої об'єктивної форми, за допомогою якої він стає придатним для сприйняття іншими особами [4, с. 449; 6, с. 729; 7, с. 142]. У коментарі до Цивільного кодексу України за загальною редакцією Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої зазначено, що об'єктом авторського права може бути твір, який має творчий характер та виражений в об'єктивній формі. Також в коментарі вказано, що на практиці критерій творчості зводиться до встановленого факту самостійного створення результату інтелектуальної діяльності, а творчою визнається будь-яка розумова діяльність, її результат охороняється авторським правом, якщо не доведено, що він є наслідком прямого копіювання, «піратства», плагіату або він узагалі не може бути об'єктом авторського права [4, с. 444]. Немайнові авторські права є невідчужуваними та не мають строку чинності. Майнові авторські права діють протягом життя автора (співавторів) та 70 років після смерті автора або останнього із співавторів. Для порівняння, майнові права автора ноу-хау не мають строку чинності, вони діють доти, поки їх автор вживає належних заходів із збереження їх в конфіденційності. В ЦК України та в Законі України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. наведений невичерпний перелік об'єктів авторського права, а в ст. 8 даного Закону наведено також їх узагальнюючий перелік, а саме - твори науки, літератури та мистецтва [8]. Вважаємо, що всі результати інтелектуальної, творчої діяльності людини, якщо вони є оригінальними, належать до об'єктів авторського права, але паралельно, при наявності відповідних критеріїв правової охорони, можуть охоронятися іншими інститутами права інтелектуальної власності. На об'єкти авторського права не видається охоронний документ, можна отримати лише свідоцтво про факт його державної реєстрації. Об'єкти авторського права охороняються автоматично з часу їх створення без державної реєстрації. На нашу думку, на ноу-хау, як і на будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності, також поширюється право авторства, а саме ноу-хау можна віднести до творів науки. Автор ноу-хау має весь комплекс немайнових та майнових прав на нього.

Таким чином, вважаємо, що спільними ознаками ноу-хау та об'єктів авторського права є їх нематеріальний творчий характер, оригінальність, відмінними - конфіденційний характер ноу-хау та строк чинності майнових прав. Разом з тим, на нашу думку, на всі об'єкти інтелектуальної власності поширюється авторське право, в тому числі й на ноу- хау.

Об'єкти суміжних прав. До цієї групи об'єктів права інтелектуальної власності відносять виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організацій мовлення. Дана група об'єктів тісно пов'язана з об'єктами авторського права, оскільки забезпечує виконання об'єктів авторського права, а відповідно до ст. 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виконання - це виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів. Як вказано у науково-практичному коментарі до Цивільного кодексу за редакцією І.В. Спасибо-Фатєєвої, для охороноздатності виконань не має значення форма їх вираження. Об'єктом визнається і так зване «живе» виконання, і виконання, що зафіксоване у звуко- чи відеозапису. Не впливає на визнання виконанням його призначення, публічність виступу та його обнародуваність, достатньо, щоб виконання було здійснене. Об'єкти суміжних прав охороняються як результати творчої діяльності [7, с. 215]. Відповідно до ст. 456 ЦК України, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання становить 50 років.

Отже, спільними ознаками об'єктів суміжних права та ноу-хау є те, що вони виступають результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Зрозуміло, що на відміну від ноу-хау, щодо відношення до об'єктів суміжних прав не застосовується режим конфіденційності. Однак вважаємо, що неможливо передати досвід, знання, практичні навички без виконання. Саме в цьому аспекті ноу-хау та суміжні права є взаємодоповнюючими.

Об'єкти патентного права. До об'єктів патентного права, відповідно до національного законодавства України, належать винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Права на ці об'єкти виникають з моменту їх реєстрації. Вважаємо, що до реєстрації створені результати інтелектуальної діяльності не можуть називатися винаходами, корисними моделями та промисловими зразками та охороняються інститутом авторського права. Якщо створені результати відповідають критеріям правової охорони - винахідницькому рівню, промисловій придатності та новизні для винаходів, промисловій придатності та новизні для корисних моделей, новизні (для промислових зразків) - на ці результати видається охоронний документ - патент, який засвідчує право інтелектуальної власності (немайнове та майнове) на ці об'єкти. Немайнове право є невідчужуваним, воно засвідчує авторство на об'єкт, не має строку чинності та виникає з часу подачі заявки на реєстрацію. Майнове право виникає з дати, наступної за датою реєстрації, та діє для винаходів - 20 років, для корисних моделей - 10 років, для промислових зразків - 10+5 років (патент на промисловий зразок діє 10 років, але його може бути продовжено додатково на 5 років за клопотанням власника або його довіреної особи) за умови оплати щорічних зборів за підтримання чинності патенту. Як правило, в ході написання заявки на винаходи і корисні моделі автор залишає певну інформацію нерозкритою, що унеможливлює третім особам самостійно відтворити охоронюваний результат інтелектуальної, творчої діяльності автора. Така нерозкрита інформація й є ноу-хау. Якщо об'єкт є новим, але за формулою заявки не відповідає критеріям правової охорони, встановленим для винаходів чи корисних моделей, його можна охороняти як ноу-хау. Часто винахідникам економічно вигідніше не розголошувати своє технічне рішення, а зберігати в конфіденційності як ноу-хау.

Вважаємо, що спільними рисами винаходів, корисних моделей, промислових зразків та ноу-хау як результатів інтелектуальної, творчої діяльності є їх новизна, нематеріальний характер, оригінальність, однак ноу-хау відрізняється від цих об'єктів конфіденційністю та строком чинності майнових прав.

Раціоналізаторські пропозиції. Відповідно до ч.1 ст. 481 ЦК України, раціоналізаторську пропозицію визначено як визнану юридичною особою пропозицію, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності [3]. Оскільки вважаємо, що ноу-хау є технічним рішенням, тому по своїй суті раціоналізаторська пропозиція може бути ноу-хау. Як вказано у коментарі до ЦК України за редакцією Е.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої, об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес. Щоб визнати пропозицію раціоналізаторською вона має відповідати наступним умовам: пропозиція має бути технічним або організаційним рішенням; має стосуватися профілю підприємства, в яке вона подається; має бути новою та корисною [4, с. 497].

У статті «Охорона раціоналізаторських пропозицій в режимі ноу-хау», О.В. Савіковська вказує, що у ноу-хау є інша назва - комерційна таємниця, та доводить, що комерційна таємниця та раціоналізаторська пропозиція мають схожі ознаки. Зокрема, до таких ознак автор відносить відсутність офіційної процедури визнання цих об'єктів, за яку необхідно сплачувати обов'язкове мито, а договір про передачу прав не підлягає обов'язковій реєстрації. Крім того, О.В. Савіковська вказує, що для повної збіжності раціоналізаторських пропозицій і комерційної таємниці необхідно дотримуватись двох умов: інформація про раціоналізаторські пропозиції не повинна відображатися в пресі; підприємства мають вживати заходів щодо охорони конфіденційної інформації, що містяться в раціоналізаторських пропозиціях [9].

Отже, як бачимо, ноу-хау та раціоналізаторські пропозиції мають багато спільних ознак. Якщо щодо раціоналізаторської пропозиції на підприємстві встановлено конфіденційний режим охорони, то в такому випадку раціоналізаторські пропозиції по суті виступатимуть як ноу-хау.

Наукове відкриття. Відповідно до ст. 457 ЦК України, науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання [3]. За авторами наукових відкриттів не закріплюються виключні майнові права, оскільки такі результати пізнання матеріального світу з моменту обнародування переходять у суспільне надбання.

Хоча наукове відкриття віднесено до об'єктів права інтелектуальної власності, на нашу думку, це не зовсім коректно, оскільки вклад творчості людини в процес спостереження за явищами навколишньої дійсності є мінімальним. Як вказано у науково-практичному коментарі Цивільного кодексу України за редакцією О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця - наукове відкриття є надбанням усього людства, а тому визнавати його об'єктом права інтелектуальної власності можна лише умовно [6, с. 706]. Вважаємо, що ноу-хау не може бути науковим відкриттям, оскільки ноу-хау є результатом, як правило, науково-технічної творчості, а наукове відкриття - це встановлення невідомих раніше закономірностей та явищ природи.

Компонування інтегральної мікросхеми. У ст. 1 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 05.11.1997 р., під інтегральною мікросхемою (далі - ІМС) визначено мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення. У ст. 5 даного Закону вказано, що топографія ІМС відповідає умовам охороноздатності, якщо вона є оригінальною, тобто якщо вона не створена шляхом прямого відтворення (копіювання) іншої топографії ІМС, має відмінності, що надають їй нові властивості, і не була відомою у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Установи або до дати її першого використання [10]. На нашу думку, автор топографії ІМС може зберегти інформацію про свій результат конфіденційною, в такому випадку об'єкт буде називатися ноу-хау.

Засоби індивідуалізації товарів та послуг. До цієї групи традиційно відносять торговельні марки, комерційні найменування та географічні зазначення. Через мізерний, у порівнянні з іншими об'єктами права інтелектуальної власності, рівень творчості людини, що вкладається при створенні цих засобів індивідуалізації, авторство на торговельні марки, комерційні найменування та географічні зазначення як таке відсутнє, також відсутні особисті немайнові права. У зв'язку з цим не має сенсу порівнювати дану групу об'єктів з ноу-хау.

Комерційна таємниця. У ЦК України комерційну таємницю віднесено до об'єктів права інтелектуальної власності, однак перелік об'єктів права інтелектуальної власності, наведений в ст. 420 ЦК України, як вже зазначалося вище, не є вичерпним. В правовій доктрині існують позиції, в яких ноу-хау ототожнюють з комерційною таємницею, однак, на нашу думку, це не зовсім так, оскільки ноу-хау може охоронятися як комерційна таємниця, але не вся інформація, яка є комерційною таємницею, може бути віднесена до ноу-хау. На відміну від ноу-хау, у комерційної таємниці немає творця, отже особисті немайнові права на неї відсутні. Комерційна таємниця як така не є результатом творчої, інтелектуальної діяльності людини, її не можна вигадати, вона є способом охорони інформації, в тому числі й результатів інтелектуальної, творчої діяльності. Інформацію та відомості можна визначити або віднести до комерційної таємниці. Інформація, віднесена до комерційної таємниці, може бути результатом інтелектуальної, творчої діяльності. Не можна передати майнове право на комерційну таємницю по договору, оскільки вона невіддільна від суб'єкта господарювання, а передають саме інформацію, яка охороняється в режимі комерційної таємниці. Особа, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, може надати доступ до неї третім особам, але не передати права на неї по договору. Все це свідчить про те, що ці поняття є різними, оскільки ноу-хау є результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини, а комерційна таємниця невіддільна від суб'єкта господарювання та являє собою спосіб охорони інформації, в тому числі й ноу-хау.

Породи тварин, сорти рослин. Як вказано у коментарі до ЦК України за редакцією О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, сорт вважається охороноздатним, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним. Відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р. інформація про сорт рослин може бути віднесена до конфіденційної інформації або комерційної таємниці [11]. Оскільки ноу-хау є конфіденційною інформацією у сфері інтелектуальної власності, то відповідно інформація про сорт рослин може бути віднесена до ноу-хау. Згідно із Законом України «Про племінну справу у тваринництві» від 15.12.1993 р. під селекційним досягненням розуміють створену в результаті цілеспрямованої творчої діяльності групу племінних тварин (породу, породний тип, лінія, родина тощо), що має нові генетичні ознаки, які стійко передає потомству, та за показниками продуктивності перевищує попередні типи тварин. Селекційне досягнення в галузі племінного тваринництва визнається винаходом у встановленому законодавством порядку [12]. Зрозуміло, що творча діяльність завжди є інтелектуальною, тому селекційні досягнення є результатом інтелектуальної діяльності. На нашу думку, селекційні досягнення можуть зберігатися як конфіденційна інформація та бути віднесеними до ноу-хау.

Вищенаведений аналіз доводить, що об'єкти права інтелектуальної власності є досить різноманітними. На думку М. Рожкової, характеризуючи об'єкти інтелектуальної власності можна назвати їх об'єднуючі ознаки:

1) нематеріальна природа;

2) нездатність до обороту (тобто невідчужуваність та неможливість передачі);

3) комерційна цінність;

4) невичерпність при використанні, неможливість фізичної амортизації, що витікає з їх нематеріальної природи;

5) допустимість одночасного використання декількома самостійними суб'єктами (за винятком випадків, передбачених законом) [13, с. 8-9].

Ю. Буч та М. Колесникова, порівнюючи ноу-хау з об'єктами інтелектуальної власності, вказують, що на ноу-хау відсутня охоронювана законом монополія, немає територіальних обмежень, а розкриття ноу-хау призводить до фактичної втрати його володільцем переваг, тоді як на об'єкти права інтелектуальної власності розкриття відомостей про об'єкт є обов'язковим елементом процедури визнання виключного права. Також дослідники зазначили, що право на ноу-хау не має встановленого строку охорони та вказували на необхідність чіткого розмежування на практиці ноу-хау та об'єктів інтелектуальної власності як форм захисту прав [14, с. 11 - 12].

О. Добринін та Б. Прахов доводили, що ноу-хау є об'єктом права інтелектуальної власності та наводили наступні особливості ноу-хау:

1) нематеріальна природа;

2) режим конфіденційності як основа надання правової охорони;

3) відсутність строку охорони;

4) відсутність офіційного визнання охороноздатності та державної реєстрації [15, с. 10; 16, с. 24].

На нашу думку, спільними ознаками ноу-хау та об'єктів права інтелектуальної власності є їх нематеріальна природа, оригінальність (новий творчий результат), суспільна значущість, економічна цінність, а також те, що вони є результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Разом з тим, є і відмінні риси - відсутність державної реєстрації, що відповідно зумовлює відсутність строку охорони майнових прав на ноу-хау. Вважаємо, що визначальною характеристикою об'єктів права інтелектуальної власності є їх нематеріальна природа, що є результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини. Через це ноу-хау можна вважати об'єктом права інтелектуальної власності.

Висновки