Проблеми визначення поняття "економічні злочини" та "злочини у сфері економіки"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЕКОНОМІЧНІ ЗЛОЧИНИ» ТА «ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ»

Жерж Н.А., к.ю.н., доцент кафедри кримінального права та кримінології, заступник директора ННІ права з наукової роботи, Університет державної фіскальної служби Укра їни

Саква А.М., магістрант кафедри кримінального права та кримінології ННІ права, Університет державної фіскальної служби України

Статтю присвячено аналізу проблем визначення понятть «економічні злочини» та «злочини у сфері економіки».

Ключові слова: економічні злочини, кримінально-правова норма, злочинність у сфері економіки, кримінологія, кримінальне право.

Отатья посвящена анализу проблем определения понятий «экономические преступления» и «преступления в сфере экономики».

Ключевые слова: экономические преступления, уголовно-правовые нормы, преступность в сфере экономики, криминология, уголовное право.

Zherzh N.A., Sakva AM. The problems of definition the concept «economic crimes» and «crimes in the sphere of economy»

This article is devoted to the analysis of problems of definition the concept «economic crimes» and «crimes in the sphere of economy».

Key words: economic crimes, criminal law norm, crime in the economic sphere, criminology, СГiminal law.

Постановка проблеми. Найбільш дискусійними у кримінально-правовій, кримінологічній та криміналістичній науках залишаються поняття «економічні злочини» та «злочини у сфері економіки». Така суперечливість пов'язана з тим, що одні автори ототожнюють ці терміни, тоді як інші вбачають відмінні ознаки.

Ступінь розробленості проблеми. Питання нормативно-правового регулювання охорони економіки вивчали вчені: П.П. Андрушко, В.І. Антипов, О.О. Дудоров, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.В. Лисенко, О.М. Литвак, М.І. Мельник, С.В. Мочерний, О.І. Перепелиця, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, М.І. Хавронюк, А.М. Яковлєв та інші.

Мета статтї - проаналізувати проблеми визначення понятть «економічні злочини» та «злочини у сфері економіки».

Виклад основновного матерїалу. Зазначені терміни справді близькі за значенням, але одне з понять є ширшим і охоплює інше. Професор Г.А. Матусовський наголошує, що «злочини у сфері економіки» охоплюють не тільки економічні злочини, а й окремі злочини проти власності, корисно-насильницькі діяння, що посягають на чуже майно. Натомість «економічні злочини» - це злочини, які вчинюються у господарській діяльності [1, с. 32]. Цю позицію поділяє і О.Г. Кальман, на думку якого у сфері економіки можуть вчинюватися і не економічні злочини [2, с. 18]. Аналогічно стверджує Р.О. Боднарчук: у сфері економіки можуть вчинюватися й не економічні злочини, але всі економічні злочини вчинюються в сфері економіки [3, с. 323].

Задля формування власної думки щодо тотожності чи відмінності наведених понять доцільно проаналізувати досвід російських учених. Зокрема, вони визначають економічну злочинність чи злочинність у сфері економіки (оскільки для них ці поняття є тотожними) з точки зору кримінологічної науки як складову корисливої злочинності [4, с. 342]. Натомість між ученими кримінально-правової науки встановлене єдине поняття «злочини в сфері економіки», оскільки законодавець під час формування Кримінального кодексу (далі - КК) РФ 1996 р. об'єднав злочини проти власності, злочини у сфері економічної діяльності та злочини проти інтересів служби в комерційних й інших організаціях в окремий Розділ VIII «Злочини у сфері економіки» [5, с. 9]. Така практика законодавчого закріплення встановлення меж поширення досліджуваного явища буде доцільною для впровадження й у вітчизняний кримінальний закон.

Слушно також навести і на позицію польських науковців. Зокрема, P. Завлоцкі наголошує на необхідності розрізняти кримінальну відповідальність за окреслені злочини sensu stricto (у вузькому розумінні) та sensu lato (широкому розумінні). У широкому розумінні йдеться про кримінальну відповідальність у зв'язку з економічним оборотом (наприклад, злочини, пов'язані з одержанням неправомірної вигоди). В такому значенні кожен кримінально-правовий припис, залежно від фактичного змісту, може бути джерелом права щодо охорони економіки від злочинних посягань. Натомість вузьке значення передбачає відповідальність,, зазначену в кримінальному законодавстві за порушення регуляційних норм економічного обороту неправомірними діяннями винятково економічного характеру [6, с. 14].

Паралельно наведемо практику використання термінів у вітчизняному законодавстві. В.О. Навроцький, досліджуючи кримінальне законодавство, стверджував, що розукрупнення глав Особливої частини КК України 1960 р. спричинило потребу віднайти для розділів Особливої частини КК 2001 р. нові назви. Так, для означення того чи іншого розділу Особливої частини діючого КК України законодавець використовує два зразки: злочини проти та злочини у сфері (в КК України 1960 р. використовувався винятково термін «проти») [7, с. 49]. Перші містять вказівку на цінності, блага, яким заподіюють шкоду, а другі - на частини, межі поширення діянь.

Попри те, що автор вважає такі назви невдалими, наведене свідчить про доцільність використання, зокрема у нашому дослідженні, поняття «злочини у сфері економіки». Така позиція випливає з міркувань, що вказаний термін: 1) найповніше визначає коло неправомірних діянь, що посягають на встановлений законом порядок здійснення економічних відносин; 2) включає злочини не лише з Розділу VII «Злочини в сфері господарської діяльності»; 3) використовується законодавцем для визначення меж поширення певного явища, передбаченого в окремому розділі КК України. Водночас слід наголосити, що до сфери економічних необхідно відносити злочини лише sensu stricto, об'єктом посягання яких є споріднені суспільні відносини економіки як системи організації та управління виробництвом, розподілу, обміну, збуту й споживання товарів та послуг.

Обґрунтувавши доцільність вживання поняття «злочини у сфері економіки» під час дослідження окресленої групи злочинів, необхідно також встановити обсяг та зміст явища «економічна злочинність» та з'ясувати, яку саме сукупність злочинних діянь воно охоплює. Термін «економічна злочинність» має кримінологічний характер, а кримінологія - одна з небагатьох наук юридичного профілю, що наділена якісно різноманітним інструментарієм для дослідження соціально-правових явищ [8, с. 220]. Відтак цей аспект дасть змогу не тільки чітко визначити поняття «злочини у сфері економіки», а й сприятиме у встановленні ознак, здійсненні класифікації, виявленні причин та умов їх вчинення та шляхів протидії поширенню цього небезпечного явища.

У цьому контексті М.К. Мамардашвілі слушно порівнює економічну злочинність зі своєрідною «фіксованою точкою інтенсивності» - це явище не є і не може бути до кінця виявленим, але його пізнання є важливим стимулом для безперервного пошуку нового змісту [9, с. 32].

Поштовхом до активного обговорення явища економічної злочинності стало своєрідне звернення 1939 р. до Американського соціологічного товариства кримінолога Е. Сатерленда, який вперше використав термін «білокомірцева злочинність». Він, зокрема, вважав, що цю сукупність злочинів вчиняли особи високого соціального статусу, використовуючи своє службове становище [10, с. 7].

Внаслідок розвитку концепції Е. Сатерленда про «білокомірцеву злочинність» та вдосконалення новітніх тенденцій у кримінальній практиці вчені-кримінологи провели низку наукових досліджень. Однак усі визначення поняття економічної злочинності не знайшли одностайності. Вчені, намагаючись засвідчити значущість цього явища, використовують різноманітні кримінологічні, правові, соціологічні, філософські визначення. Тому для встановлення чіткого та повного змісту терміна «економічна злочинність» вважаємо за необхідне проаналізувати напрацювання, де цей понятійний апарат треба розглянути традиційно.

Одним із найперших визначень, що стало загальновживаним під час досліджень у цій сфері, було «білокомірцева злочинність». Отже, «білокомірцева злочинність» - це сукупність суспільно небезпечних, корисливих діянь, що вчиняють у процесі фахової діяльності особи, які мають високий соціальний статус і зловживають ним, використовуючи законослухняну поведінку всіх інших [11, с. 10-11].

Джон Локк зазначав, що несправедливість і злочин - одне й те саме, незалежно від того, чи здійснені вони вінценосним чи дрібним негідником. Титул злочинця і кількість його спільників не змінюють характеру злочину, а лише обтяжують його [12]. Е. Сатерленд в основу концепції «білокомірцевої злочинності» заклав злочинну діяльність осіб, які мали високе соціальне становище. Характерною рисою подальших досліджень є те, що більшість авторів під час формування визначення поняття економічної злочинності обов'язково як необхідний елемент використовували спеціальний статус суб'єкта злочину. Так, О. Терстеген, визнаючи концепцію білокомірцевої злочинності, надав їй такого визначення - це антисуспільна, спрямована на збагачення поведінка осіб, які посідають соціально престижне місце у суспільстві та в межах своєї професійної діяльності чинять її, що за одночасної законослухняної поведінки решти осіб зловживають суспільною довірою, якою користується їхня група [13,, с. 115].

Ця концепція не втратила своєї значущості і в сучасних наукових дослідженнях. Однак внутрішня логіка розвитку наукового знання й еволюція досліджуваного явища обумовили започаткування вживання поняття «економічна злочинність» [10, с. 8]. Постійний розвиток економічних відносин спричинив нове бачення та розуміння цього виду злочинності, що спонукало вчених до віднайдення нових численних визначень поняття, які вирізнялися нововстановленими додатковими ознаками.

Зокрема, професор А.І. Долгова наводить основні ознаки економічної злочинності.

1. Висока латентність. Відсутність необхідної судово-слідчої практики призводить до того, що навіть у разі заподіяння очевидної шкоди економічним інтересам особи, суспільству та державі виникають труднощі щодо застосування юридичного рішення.

2. Заподіяння значної шкоди суспільству. Автор наводить статистичні дані, згідно з якими загальні втрати від посягань у сфері кредитно-фінансової системи сягали 90% від суми встановленої за всіма кримінальними справами матеріальної шкоди.?

3. Стійкі негативні тенденції, які виявляються у формуванні у значної частини населення напівкримінального менталітету;

4. Організований характер. У більшості випадках економічна злочинність вчиняється групами або іншими кримінальними формуваннями, які використовують систему економічних та управлінських зв'язків.

Фактично, автори підручника «Кримінологія» за редакцією професора А.І. Долгової визначають економічну злочинність як сукупність декількох десятків складів злочину [14, с. 484-487].

Зазначене однак містить низку недоліків. Передусім, запропоновані ознаки є загальними і можуть бути використані під час дослідження іншого виду злочинності (професійної, корупційної, насильницької, тощо). Ці елементи є основними й загальнообов'язковими, але відсутні ті, які дають змогу виокремити економічну злочинність з-поміж загальної. Щодо визначення, то його короткий зміст не дає чіткого та повного з'ясування досліджуваного явища, а навпаки, викликає чимало запитань: ким, в якій сфері, за яких обставин, кому заподіюється шкода та ін.

Отже, економічна злочинність - це сукупність умисних корисливих злочинів у сфері легальної та нелегальної економічної діяльності, основним безпосереднім об'єктом яких є відносини власності і відносини у сфері господарської діяльності [15, с. 173-І74].

Згодом у підручнику кримінології за редакцією В.В. Голіна, співавтором якого є професор І.М. Даньшин зазначається, що кваліфікація за злочинність у сфері економіки передбачена Розділом VI «Злочини проти власності» та Розділом VII «Злочини у сфері господарської діяльності» Особливої частини КК України [16, с. 126].

Запропоновані авторами визначення економічної злочинності та перелік ознак хоча й виокремлюють її зі загальної, однак межі, що охоплюють досліджуване явище, набувають рис sensu lato (широкого розуміння). Родовим об'єктом злочинів проти власності є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження своїм майном. Своєю чергою, предметом цієї групи злочинів є майно - речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру [17, с. 412]. Отже, важко погодитися з твердженнями зазначених авторів, оскільки виникають сумніви, чи заподіюється, наприклад, шкода безпосередньо економіці України внаслідок крадіжки чи пошкодження приватного майна.

А.М. Бойко під кримінологічно однорідною сукупністю злочинів, яку охоплює економічна злочинність, розуміє:

- спільний об'єкт посягання - механізм організації національної економіки;

- загальну мету, притаманну всім злочинам, - отримання економічної вигоди;

- мотивацію - корисливі мотиви чи інша особиста зацікавленість;

- особливість суб'єкта злочину - суб'єкт господарської діяльності або його службова особа у процесі здійснення господарської діяльності;

- вчинення злочинів у процесі господарської діяльності з порушенням порядку здійснення такої діяльності;

- детермінованість одними і тими ж соціальними чинниками, що входять у детермінуючий комплекс економічної злочинності [11, с. 81-82].

Наведені ознаки чіткіше визначають досліджувану сукупність злочинів, виокремлюючи їх з-поміж споріднених явищ. Відтак є змога встановити окрему групу кримінально-правових норм sensu stricto (у вузькому розумінні), що передбачають відповідальність за окреслені неправомірні діяння.

Отже, оскільки автори не вбачають розбіжностей між зазначеними дефініціями, то, на нашу думку, доцільно використовувати результати наукових розвідок щодо економічних злочинів як злочинів у сфері економіки.

Також на основі дослідження економічної злочинності як кримінологічного явища можна зробити певні висновки та узагальнення щодо визначення поняття злочинів у сфері економіки з точки зору кримінально-правової науки.

Передусім, для чіткої визначеності змісту поняття «злочини у сфері економіки», в контексті кримінального права України необхідним є пізнання суті термінів, які формують через словосполучення цю категорію. Також доцільно наголосити, що в наведеному словосполученні всі терміни, хоч і мають загальну форму, однак їх логічний взаємозв'язок формулює нове визначення.

Найперше розглянемо поняття «злочин». На відміну від поняття «злочинність», що є кримінологічним, термін «злочин» стосується кримінально-правової науки. Однак ці два явища є взаємопов'язаними, оскільки окремий злочин є основною (хоч і не єдиною) формою прояву злочинності [18, с. 112].

Отже, доцільно прокоментувати ще раз ст. 11 КК України, яка дає чітке визначення поняття «злочин» як передбачене Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину [19]. Відтак не виникає жодних питань чи протиріч щодо відповідності терміна його змісту, оскільки визначення цього кримінально-правового явища є законодавчо закріпленим. Поняття «злочин» у системі термінів кримінально-правової науки посідає особливе місце. Воно є не лише одним з основних понять, а й первинним, початковим, таким, від розуміння і трактування якого залежить з'ясування та вирішення всіх інших проблем кримінального права.

Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови «сфера» - це район дії, межа поширення чого-небудь; область дії, границі поширення чого-небудь; сукупність умов, середовище, в якому що-небудь відбувається [20]. Отже, сфера з кримінально-правової точки зору - це сукупність умов або певне середовище, в якому вчинюється злочин, що встановлює межі його поширення.

Вживання терміна «сфера» вважається вкрай вдалим, оскільки, як уже зазначалося, встановлення меж розділів Особливої частини КК України характеризуються також сферами вчинення злочинів: злочини у сфері господарської діяльності; злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення тощо.

Якщо термін «сфера» знайшов своє застосування у кримінальному законі, то поняття «економіка» не зустрічається в КК України ні у назвах розділів, ні у визначенні тієї чи іншої статті. Отже, задля використання окресленої дефініції у кримінально-правовому значенні та визначення її змісту попередньо доцільно розглянути інші джерела. Відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови, економіка - це суспільно-виробничі відносини, які відповідають певному ступеневі розвитку продуктивних сил і становлять базис суспільного ладу; система суспільного виробництва, народне господарство країни, області, району або галузі народного господарства; структура і фінансово-матеріальний стан якої-небудь галузі господарської діяльності [20].

Загалом, термін «економіка» походить від двох грецьких слів - «ойкос», що означає дім, господарство і «номос» - закон, учення. Суть «економіки», за грецьким філософом Ксенофонтом - це мистецтво ведення домашнього господарства [21, с. 9].

Отже, відповідно до роз'яснень досліджуване явище формує певна категорія суспільних відносин, що пов'язана з виробництвом, народним господарством, фінансово-матеріальним становищем тощо. Узагальнюючи, професор С.І. Юрій цей феномен людського життя визначив так: економіка - сфера діяльності людей, в якій створюються та використовуються життєві блага для задоволення людських потреб. Автор наголошує, що економіка загалом утворює каркас людської цивілізації, який утримує всі інші сфери життєдіяльності [22, с. 11-13].

Визначення меж поширення досліджуваних злочинних діянь дає змогу застосувати зміст поняття економіки у кримінально-правовому значенні. Зокрема, І.В. Озерський наголошує, що оскільки економіка - це сукупність визначених суспільних відносин, то термін «злочини у сфері економіки» є також доволі точним та конкретним, бо об'єктом злочинних зазіхань є саме економічні відносини [23, с. 23]. Думка автора є слушною, але лише щодо вдалого використання терміна «злочини в сфері економіки». Це пояснюється тим, що сукупність суспільних відносин не є єдиним елементом, який формує об'єкт злочинних посягань в економіці. На цьому наголошує і Ф.П. Шульженко, стверджуючи, що, окрім економічних відносин, безпосереднім об'єктом протиправних посягань є й відносини управління в цій сфері, що охороняються законом [24, с. 8].

Учені економічної теорії вимушені констатувати відсутність єдиного тлумачення предмета економічної теорії, однак у своїх визначеннях все ж вказують на існування елемента керування.

Подібну думку відстоює також А.М. Бойко, додаючи, що об'єктом економічної злочинності є механізм організації національної економіки (механізм господарювання) як один з основних елементів економічної системи суспільства [11, с. 77]. Тобто механізм господарювання, який виокремлює А.М. Бойко, формується на поєднанні двох складових:

- економічного механізму - відповідних процесів, через які відбувається розвиток виробництва, а також розподілу та споживання створених матеріальних та духовних благ;

- механізму господарсько-правового регулювання [11, с. 76].

Отже, розглянувши твердження щодо поняття «економіка» з точки зору і теоретиків права, і вчених-економістів, слід наголосити на недостатній обґрунтованості позиції стосовно визначення явища економіки лише за сукупністю суспільних відносин. На наявність правових норм управління вказує, зокрема, й КК України. Так, ст. 2032 «Зайняття гральним бізнесом» передбачає кримінальну відповідальність за здійснення грального бізнесу. Тобто у цьому випадку злочинне посягання спрямоване не на суспільно-економічні відносини, оскільки відсутні суб'єкти господарської діяльності, а безпосередньо на механізм господарсько-правового регулювання, що закріплений у Законі України «Про заборону грального бізнесу в Україні» [25].

Висновки. Розглянувши понятійний апарат складових терміна «злочини у сфері економіки», можна навести визначення, первинний варіант якого ще не буде містити чіткого кримінально-правового значення. Отже, злочини у сфері економіки - це передбачені КК України суспільно небезпечні винні діяння, які вчиняються суб'єктом злочину і заподіюють шкоду суспільно-економічним відносинам та механізму господарювання.

Відтак є змога виокремити ознаки досліджуваного явища. Оскільки будь-який вид злочинності повинен походити від поняття злочину і містити всі його ознаки, то злочин у сфері економіки визначається, як діяння, що: а) передбачене кримінальним законодавством; б) учинене суб'єктом злочину; в) винне; г) суспільно небезпечне. Водночас специфікою цієї групи злочинів, що вирізняє її з-поміж інших, є наявність ознаки д) посягає на суспільно-економічні відносини та/або встановлений механізм господарювання.

Отже, відповідно до наведеного, а також до основних логічних правил, під час формулювання змісту понять є змога запропонувати визначення досліджуваного терміна. Відтак «злочини у сфері економіки» - кримінально карані діяння, які посягають на суспільно-економічні відносини та встановлений механізм господарювання.

економіка злочин сатерленд

ЛІТЕРАТУРА

1. Матусовский Г.А. Экономическая преступность: криминалистический анализ / ГА. Матусовский. - X. : Консум, 1999. - 312 с.

2. Кальман О.Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми : [монографія] / О.Г Кальман. - X. : Гімназія, 2003. - 252 с.

3. Боднарчук Р. Поняття економічної злочинності у вітчизняній літературі / р. Боднарчук // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XII регіональної науково-практичної конференції. - Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету ім. I. Франка, 2006. - 512 с.?

4. Кудрявцев В.Н. Криминология : [учебник] / В.Н. Кудрявцев, В.Е. Эинов. - М. : Юристъ, 1999. - 476 с.

5. Коваленко В.В. Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління : [монографія] / В.В. Коваленко. - X. : Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2004. - 420 с.

6. Zawlocki Robert. Prawo kame gospodarcze / Robert Zawlocki. - Warszawa : Wydawnictwo C.H. Beck, 2007. - 474 s.

7. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) / В.О. Навроцький. - К. : Атіка, 2001. - 272 с.

8. Криминология: приглашение к дискуссии : [монографія] / [В.Балаба, Э.В. Вилинская, Э.А. Дидоренко, Б.Г. Розовский и др.] - Луганск : РИО МВД, 2000. - 318 с

9. Мамардашвили М. Картезианские размышления / М. Мамардашвили. - М. : Прогресс ; Культура, 1993. - 394 с.

10. Коваленко В.В. Профілактика економічної злочинності в Україні : концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління : [монографія] / В.В. Коваленко. - X. : Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2004. - 420 с.

11. Бойко А.М. Детермінація економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки (теоретико-кримінологічне дослідження) : [монографія] /

А.М. Бойко. - Львів : видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. - 380 с.

12. Калюжний Р.А. Окремі аспекти запобігання корупції в системі державної служби України / Р.А. Калюжний, В.Д. Павловський, І.Г. Андрущенко [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_ Gum/ bozk/2007 /15text/g15_06.htm

13. Гуцалова К. Кримінологічне визначення поняття та ознак економічної злочинності: проблемні питання / К. Гуца- лова // Юридичний журнал. - 2004. - № 11(29). - 128 с.

14. Криминология : [учебник для юридических вузов] / общ. ред. А.И. Долговой. - М. : НОРМА-ИНФРА, 1999. - 784 с.

15. Кримінологія: Загальна та Особливі частини / [ЕМ. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд] ; за ред. І.М. Даньшина. - X. : Право, 2003. - 352 с.

16. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : [підручник] / [І.М. Даньшин, В.В. Голіна, М.Ю. Валуйська та ін.] ; за ред. В.В. Голіни. - 2-е вид. перероб. і доп. - X. : Право, 2009. - 288 с.

17. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - 3-тє вид., перероб. та доп. / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К. : Атіка, 2002. - 1056 с.

18. Антипов В.І. Тіньова економіка та економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю : (теоретико- методологічні узагальнення) /

B. І. Антипов. - Вінниця : ДП ДКФ, 2006. - 1039 с.

19. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001р.//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.-2001.-№2(25).- Ст. 131.

20. Великий тлумачний словник сучасної укра

їнської мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://wwwslovnykлet/?swrd=%CF%F0%E0%E20/o

EE%EF%EE%F0%F3%F8%E5%ED%ED%FF

21. Ватаманюк З.Г. Економічна теорія: макро- і мікрое- кономіка / З.Г. Ватаманюк, С.М. Панчишин. - К. : Альтернативи, 2003. - 606 с.

22. Юрій С.І. Економічна теорія: політична економія /

C. І. Юрій - К.: Кондор, 2009. - 604 с.

23. Озерський І.В. Економічна злочинність (поняттєво-правовий та психологічний аналіз) / І.В. Озерський, І.О. Кащук // Економіка, фінанси, право, щомісячний інформаційно-аналітичний журнал. - 2004 - Вид. 11

24. Шульженко Ф.П. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки : [навчальний посібник] / Ф.П. Шульженко, Є.В. Невмержицький. - К. : КНЕУ, 2003. - 171 с.

Про заборону грального бізнесу в Україні : Закон України від 15.05.2009 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1334-17

Размещено на Allbest.ru