Застосування міжнародного досвіду щодо підвищення ефективності у протидії злочинам, що вчиняються молоддю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування міжнародного досвіду щодо підвищення ефективності у протидії злочинам, що вчиняються молоддю

Бабакін В.М., к. ю. н., доцент

У статті проаналізовано окремі аспекти застосування міжнародного досвіду щодо підвищення ефективності у протидії злочинам, що вчиняються молоддю. З огляду на прагнення України щодо адаптації національного законодавства до Європейського Союзу здійснено аналіз міжнародного досвіду у протидії молодіжної злочинності. Запропоновано шляхи використання та імплементації міжнародно-правових стандартів у протидії злочинам, що вчиняються молоддю.

Ключові слова: молодіжна злочинність, молодь, оперативні підрозділи, кримінальне правопорушення, кримінальне провадження.

В статье проанализированы отдельные аспекты применения международного опыта по повышению эффективности в противодействии преступлениям, совершаемым молодежью. Учитывая стремление Украины по адаптации национального законодательства в Европейский Союз, осуществлен анализ международного опыта в противодействии молодежной преступности. Предложены пути использования и имплементации международно-правовых стандартов в противодействии преступлениям, совершаемым молодежью.

Ключевые слова: молодежная преступность, молодежь, оперативные подразделения, уголовное преступление, уголовное производство.

Babakin VM. APPLYING INTERNATIONAL EXPERIENCE TO IMPROVE EFFICIENCY IN PREVENTING YOUTH CRIMES

The article analyses certain aspects of applying international experience to improve efficiency in preventing youth crimes. Taking into account the intention of Ukraine to adapt national legislation to the European Union, international experience in preventing youth crime is analyzed. The author offers ways of using and applying international legal standards in preventing youth crimes. Key words: youth crime, youth, operational control units, criminal offence, criminal proceedings.

Постановка проблеми. За дослідженням, сучасний стан злочинності серед молоді характеризується високими темпами зростання й особливо посилюється в умовах соціально-економічного спаду в Україні. Активізація злочинних намірів серед молоді проявляється у готуванні й вчиненні таких злочинів, як тероризм, незаконний обіг наркотиків, торгівля людьми і зброєю, у сфері комп'ютерних та інших новітніх технологій. Це свідчить про те, що на сьогодні в Україні є негативні тенденції та існує загроза збільшення криміналізації серед неповнолітніх та молоді, оскільки підвищення рівня злочинності стає одним із головних факторів дестабілізації в державі та затягування процесів здійснення ефективних соціально-економічних та правових реформ.

Як свідчать результати нашого дослідження, темпи зростання злочинності не тільки в Україні, а і у цілому світі випереджають темпи приросту населення [1, с. 16-18], особливо це простежується відносно злочинів серед молоді.

Аналіз криміногенної ситуації та її прогнозування в більшості країн світу дають підстави для негайного вирішення проблеми протидії молодіжній злочинності. Відомо, що причини злочинності криються не тільки в людині, а й у тих умовах, в яких вона проживає [2, с. 32]. У зв'язку з цим зростання злочинності свідчить про те, що людина під впливом цивілізацій- них і урбанізаційних процесів не стає кращою і умови, в яких вона існує, не спонукають до цього. Згідно з позицією російського кримінолога В.В. Лунєєва людство поступово «заганяє себе в кримінальний капкан» [3, с. 123-141]. На нашу думку, щоб не допустити цього, державі слід своєчасно планувати й організовувати реалізацію попереджувальних заходів у даному напрямі. Аналізуючи сучасний стан протидії такому виду злочинності, слід констатувати, що молодіжна злочинність поступово переростає у транснаціональну. Перед правоохоронними органами, зокрема оперативними і слідчими підрозділами Національної поліції України, висуваються завдання щодо вирішення проблем організації та ефективності попереджувальної діяльності, у т. ч. щодо ефективної та координуючої співпраці з європейськими та іншими міжнародними партнерами. Соціально-економічні та політичні зміни у нашій державі, проведення реформ у сфері правоохоронної діяльності та інших галузях життєдіяльності країни, зокрема в питаннях напрацювання й удосконалення форм та методів оперативно-розшукової діяльності, проведення негласних слідчих (розшукових) дій і використання їх результатів у кримінальному провадженні, висувають проблемні питання щодо підвищення ефективності співпраці відносно євроінтеграції України щодо протидії злочинності [4, с. 14-15], зокрема серед молоді.

Стан дослідження. Актуальні питання міжнародної співпраці у сфері протидії злочинності розглядали такі вчені, як: О.М. Бандурка, М.П. Водько, М.А. Погорецький, С.Ф. Денісов, О.О. Юхно та ін. У той же час концептуально питання протидії злочинів, що вчиняються молоддю, не досліджувалися й потребують окремого дослідження.

Метою статті є дослідження міжнародного досвіду щодо протидії злочинам, що вчиняються молоддю, з метою подальшого напрацювання конструктивних пропозицій та запровадження нових напрямів міжнародно-правового регулювання щодо вирішення проблемних питань злочинності серед молоді в Україні.

Виклад основного матеріалу. За дослідженням, чисельність молоді від 14 до 35 років у світі складає більше 1 млрд. 100 млн. осіб [5].

Шлях до європейського вибору, який обрала Україна, вимагає від держави визнання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів. На цьому рівні консолідуються передовий досвід та інноваційні гуманітарні ідеї, осмислення яких стосується застосування внутрішньодержавного законодавства. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне: 1) дослідити питання щодо поняття «молодь» у міжнародних правових документах і перш за все в межах молодіжного віку; 2) проаналізувати міжнародно-правові акти про права молоді й молодіжну політику; 3) визначити деякі тенденції й підходи щодо протидії криміналізації молоді [6, с. 76], що сьогодні є актуальним завданням правоохоронних органів світу в забезпеченні прав і свобод громадян від протиправних посягань та, зокрема, серед молоді, і є, на нашу думку, проблемою світового масштабу.

На сучасному етапі процес становлення міжнародного законодавства відносно організації й здійснення превентивної діяльності щодо молоді ще не завершено. За дослідженням, вже після Першої світової війни Ліга Націй приймає ряд документів щодо забезпечення прав дітей і молоді, в основному з проблем праці, добробуту, освіти, миру і безпеки. Однак із середини ХХ століття (часів масових політичних і неполітичних молодіжних рухів, виступів і навіть бунтів) як керівництво окремих держав, так і міжнародні організації звернули значну увагу на молодь, яка навчається у загальноосвітніх школах, студентів, на здійснення профілактичної роботи з нею і приділили підвищену увагу молоді та її проблемам.

В умовах гострих дискусій було прийнято рішення визначити віковий інтервал молодіжного віку в межах 15-24 років, що ми підтримуємо, але ми вважаємо, що, враховуючи здатність молоді адаптуватися до стрімких змін у будь-якому суспільстві, інтервал молодіжного віку повинен складатися з 14-35 років. Як вважає І.М. Ільїнський, таке рішення було політичним і воно дозволило, з одного боку, взятися за молодіжну політику та державам-учасницям ООН почати скоординовані практичні дії щодо роботи з даною категорією осіб, а з іншого, - дозволило обмежити кількість «молоді» (дещо штучним способом, фактично враховуються тільки учнівські та студентські роки), а отже, і фінансові витрати на молодіжну політику. В подальшому життя показало обмеженість і слабкість цієї концепції. У межах міжнародного наукового співтовариства активно тривають дискусії про те, що вікові межі поняття «молодь» повинні бути значно розширені, наприклад від 13-14 до 30-35 років [7, с. 125-129], що ми підтримуємо.

Генеральна Асамблея ООН прийняла за основу віковий період молодої особи саме з 15 до 24 років. Цією організацією у 1985 році було відзначено, що держави мають право розробляти визначення даного поняття відповідно до національних концепцій, доктрин і власного законодавства. Аналогічні визначення були закріплені в резолюції Генеральної Асамблеї ООН 50/80 від 14 грудня 1995 року, в якій була затверджена Всесвітня програма дій, що стосується молоді [8]. Окремі учені стверджують, що у 80-ті роки верхня вікова межа молоді була підвищена для більшості країн світу до 30 років (в США, Японії, Росії, ряді країн Європи), а також відзначають як позитив і наявність позицій представників ЮНЕСКО відносно збільшення верхньої вікової межі молодого покоління до 35 років [9, с. 27]. У бібліографічно-інформаційній системі «Тезаурус Юніс» на офіційному сайті ООН вік молодості (юності) обмежується 21 роком (в деяких випадках - 25 роками). Нижня межа віку зовсім не вказується. В окремих міжнародних доповідях вік молодих осіб розглядається у межах 12-24 років [10]. У зарубіжних країнах немає єдиної думки щодо визначення терміна «молодіжний вік» і визначення його меж. У більшості держав Європи, в США та Японії межі молодіжного віку варіюються від 14 до 25-30 років, в Іспанії - 14-30 років, Люксембурзі - 15-25 років. В Англії та Нідерландах молодь об'єднується в одну групу з дітьми у вікових межах від народження до 25 років. У США в окремих випадках до молодих осіб («уоипдаЬиііБ») відносять осіб до 35 років [11, с. 23, 33]. У Німеччині верхня межа молодіжного віку складає 27 років, а його градація така: від народження до 14 років - діти, від 14 до 18 років - неповнолітні, від 18 до 21 року - підлітки [12, с. 36].

В Україні вікову категорію молоді у 13-35 років визначено Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні». Таким чином, у зв'язку з тим, що серед учених і практиків у світі тривають дискусії щодо визначення поняття «молодь», залишається проблемою і визначення віку молоді. Воно не може передати всього багатства змісту, форм вираження й особливостей молодіжного віку в різних країнах. Однак без стабільного визначення молодіжного віку (стандарту, орієнтира) складно характеризувати розвиток міжнародного законодавства про молодь.

Проблема протидії злочинності серед молоді - це питання, що постійно розглядаються на конгресах ООН; питання кримінального правосуддя щодо попередження злочинності носять актуальний характер. Не вирішення соціальних питань молоді (освіта, зайнятість, охорона здоров'я, злидні) призводить до наявності проблем нормального її розвитку, процесу соціалізації молоді та соціальної мобільності, що в подальшому призводить до ускладнення стосунків із батьками, створення конфліктних ситуацій зі своїми однолітками, і така неблагополучна обстановка в деяких конкретних випадках приводить молодь на злочинний шлях.

Аналіз міжнародно-правових актів із проблем виховання і захисту інтересів молоді від злочинних посягань свідчить про те, що кожна країна світу повинна вдосконалювати своє законодавство у питаннях захисту неповнолітніх та молоді від злочинного впливу. На нашу думку, пріоритетним напрямом державної політики, з урахуванням міжнародного досвіду і національних інтересів, повинен бути всебічний розвиток і захист інтересів молоді в Україні. При проведенні кримінально-превентивної політики в Україні необхідно здійснювати насамперед заходи ранньої профілактики серед молоді з метою недопущення вчинення з її боку кримінальних правопорушень. З боку держави категорія неповнолітніх та молоді повинна бути постійно в зоні пильної уваги і моніторингу, а з боку правоохоронних органів особлива увага повинна приділятися виявленню тих осіб, хто втягується і хто втягує таку категорію у злочинну діяльність. У Доповіді про світовий розвиток 2007 року [13] визначено перспективні напрями молодіжної політики держав світу, але це питання так і не втратило своєї актуальності й в 2017 році.

У період проведення демократичної, правової, судової реформи і соціально-економічних трансформацій в Україні важливим і доцільним напрямом є досягнення оптимального кримінально-правового та оперативно-розшукового моніторингу за особами, схильними до вчинення кримінальних правопорушень у молодіжному середовищі, недопущення їх зростання та своєчасне й оперативне реагування відповідними опера- тивно-розшуковими і технічними засобами, особливо за рахунок індивідуальної профілактики. На сучасному етапі розвитку України, на нашу думку, актуальним питанням є вивчення та використання зарубіжного досвіду в протидії злочинності серед молоді. Стан протидії злочинів, що вчиняються молоддю, у багатьох країнах світу свідчить про те, що молодь є однією з найбільш слабких у психологічному сенсі кримінально уражених груп населення. Слід враховувати, що кримінальна активність послідовно зменшується зі зростанням віку людини і, навпаки, різко зростає у неповнолітньому та більш молодому віці серед правопорушників [14, с. 15]. Зокрема, за визначенням В. Андрухова, з розрахунку на один рік у віковій групі осіб з 18 до 24 років частка винних у вчиненні злочинів у 1,6 рази перевищує відповідний показник у більшій віковій групі - 25-29 років [15, с. 2]. У той же час негативні зміни у структурі та динаміці молодіжної злочинності згідно з науковою позицією С.Ф. Денісова є наслідком процесів соціально-економічної поляризації суспільства, зниження ролі традиційної сім'ї та суспільних інститутів у формуванні поведінкових установок молоді, проблем не працевлаштування та низької оплати праці таких осіб, їх низького соціального захисту, недостатньо виваженої державної молодіжної політики тощо. Сукупність цих факторів сприяє зростанню агресивності молоді, її нервозності, зневіри у себе, які згодом можуть набути практичної реалізації у формі різноманітних девіацій. Ураховуючи поширеність злочинів серед осіб молодіжної групи, їх якісні характеристики небезпідставно можуть розцінюватися як прогностичні для всієї злочинності [16, с. 16], що ми підтримуємо, і це підтверджується також результатами нашого дослідження.

Активна міжнародна співпраця МВС України і Національної поліції України та інших правоохоронних органів України здійснюється каналами Інтерполу з поліцейськими й іншими правоохоронними відомствами Австрії, Італії, Молдови, Німеччини, Польщі, Словаччини, Сполучених Штатів Америки, Угорщини, Чехії та інших держав. Тільки за 2016 рік працівниками Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва встановлено 357 одиниць викраденого автотранспорту, що розшукувався правоохоронними органами зарубіжних країн, у тому числі Італії - 115, Німеччини - 41, Чехії - 33, Росії - 35, Іспанії - 31, Польщі - 23, Румунії, Словаччини та Угорщини - по 17, Боснії, Герцеговини та Швейцарії - по 5, Єгипту,, Естонії, Латвії, Португалії, Словенії та Японії - по 2, з них 29 одиниць автотранспортних засобів, викрадених на території України [17, с. 28].

На державному рівні підтримано ініціативу МВС України та Національної поліції України щодо здійснення поступового переходу від міжвідомчих до міжурядових угод про співробітництво у сфері протидії злочинності. Цим досягається не тільки мета підвищення правового статусу договірних документів, а й урегулювання багатьох проблем, які пов'язані з відмінностями структур, повноважень і функцій міністерств внутрішніх справ або поліцейських структур країн-партнерів, забезпечуючи при цьому умови для об'єднання і координації зусиль усіх державних органів цих країн, що відповідають за протидію злочинності. Міжнародні договірні документи повинні стати ефективною зброєю у протидії злочинності, зокрема молодіжній, оскільки вона як у нашій державі, так і у зарубіжних країнах зростає. Однак у такій співпраці це можливо лише за умови дотримання загальновизнаного принципу «РасІаБипІ БвтоапЬа» - «договори повинні виконуватися». Це є якщо не запорукою, то надзвичайно важливою складовою успіху в цьому напрямі оперативно-службової діяльності поліції [18, с. 5-6].

Водночас при запровадженні закордонного досвіду слід враховувати національні традиції, моральний стан і готовність населення до окремих проблем механізму захисту своїх прав і свобод. Так, відгукуючись на наукову позицію О.В. Гогуся, О.О. Юхна та інших учених і практиків, навряд чи можна підтримати пропозиції щодо видачі зброї чи інших травмуючих засобів громадянам і суб'єктам гарантування безпеки, враховуючи непоодинокі факти масових вбивств у дошкільних і навчальних закладах, громадських місцях, за місцем мешкання за останні роки в європейських та інших західних країнах і стан застосування зброї при вчиненні злочинів в Україні; спричинення цими засобами травмувань собі або стороннім особам; можливість стати жертвою нападу з метою заволодіння такими засобами тощо. Крім того, особа молодого віку з неврівноваженою поведінкою, яка не має відповідних навичок поводження зі зброєю, а також спеціальними засобами, не завжди зможе ефективно чи взагалі скористатися нею для свого захисту. У даному випадку можуть спрацювати як фактори слабкої підготовки, так і психологічні фактори [19, с. 58-60], що ми підтримуємо і до цього додаємо, що саме молоді особи, враховуючи специфіку і стан розумового розвитку, не завжди у змозі правильно керувати своїми діями, при певних і особливо стресових обставинах, зокрема при наявності у них зброї, про що свідчить багато наведених у зарубіжних ЗМІ фактів за останні роки про використання в дошкільних, шкільних та інших розважальних закладах зброї з тяжкими наслідками загибелі й поранення дітей та громадян.

Правозастосовному процесу в Україні згідно з науковою позицією В.М. Водька, В.О. Січкаря, О.О. Юхна та інших притаманні щонайменше такі негативні ознаки, як: наявність норм, особливо при регулюванні економічних відносин, ухвалених ще в період тоталітарного режиму; недосконалість, упущення, безсистемність, суперечності чинного законодавства; незабезпеченість повної реалізації положень Конституції в чинному законодавстві; суперечливість чинних законів міжнародним пактам, які ратифіковані державою, незважаючи на те, що останні є нормами прямої дії [20, с. 115], що ми підтримуємо і додаємо: насамперед це стосується молодіжної сфери. За дослідженням учених та згідно з чинним Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року одним із напрямів реформування діяльності МВС України і Національної поліції України стала радикальна трансформація обліково-реєстраційної дисципліни щодо вчинених злочинів за рахунок введення Єдиного реєстру досудових розслідувань з метою забезпечення об'єктивності й реального обліку кримінальних правопорушень у державі [21], зокрема у структурних підрозділах Національної поліції України. Це повною мірою стосується і діяльності оперативних підрозділів у зв'язку з введенням правового інституту в

Кримінальному процесуальному кодексі України щодо надання підрозділам досудового розслідування права на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Необхідність змін у цій сфері підтверджують відомості про рівень злочинності в Україні та за кордоном. Так, у Великій Британії він становить 822 злочини на 10 тис. населення, у Данії - 946, Німеччині - 1600, у Білорусі та Росії відповідно - 132 і 168. Водночас в Україні він складає лише 97 злочинів на 10 тис. населення. Відповідно, імідж поліції серед населення є вкрай низьким. Вказані зміни сприятимуть збільшенню довіри й авторитету працівників новоствореної Національної поліції України та в цілому виконанню завдань щодо підвищення ефективності у протидії злочинності в державі, належному забезпеченню захисту прав і свобод людини та громадянина, що наполегливо вимагають від України міжнародні інституції, з якими нас пов'язують відповідні правові зобов'язання. Згідно з ними кожна посадова особа у підтриманні правопорядку є частиною системи кримінального правосуддя, мета діяльності якої полягає у протидії злочинності, а поведінка кожної посадової особи цієї системи здійснює вплив на всю систему [22]. На нашу думку, подальший розвиток плідної міжнародної співпраці, використання практики Європейського Суду з прав людини у протидії злочинності серед молоді буде сприяти регулярному управлінському оперативному обміну інформацією відносно осіб молодого віку, які готують, вчиняють чи вже вчинили противоправні діяння, а також підвищенню ефективної діяльності слідчих і оперативних підрозділів не тільки у вирішенні проблем протидії молодіжної злочинності, а й у забезпеченні надійного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від злочинних посягань.

Висновки. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що проблеми та шляхи використання та імплементація міжнародних правових стандартів у протидії злочинам, що вчиняються молоддю, на нашу думку, слід класифікувати на наступні напрями:

1) удосконалення міжнародної співпраці Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва і правоохоронних органів України, зокрема оперативних підрозділів Національної поліції України і Служби безпеки України та інших із відповідними громадськими і поліцейськими правоохоронними органами зарубіжних країн; 2) ініціювання вдосконалення і прийняття міжнародно-правових актів та гармонізації національного законодавства з питань протидії злочинності, зокрема із законодавством Європейського Союзу; 3) удосконалення правових механізмів та організаційних засад правоохоронних органів та підпорядкованим їм оперативним підрозділам у протидії злочинності і зокрема молодіжної; 4) своєчасне реагування на прийняття міжнародних правових актів із питань протидії злочинності серед молоді, сприяння прийняттю нових актів, приймання заходів щодо їх врахування й імплементація у національне законодавство України, зокрема з питань протидії злочинності; 5) розроблення

ефективної системи державного контролю щодо перетину державного кордону та інформування зарубіжних правоохоронних органів, яка би забезпечувала фіксацію кримінально налаштованих молодих осіб, а також тих, які є членами злочинних груп та організацій, а також напрацювання комплексу запобіжних заходів, які б унеможливлювали перетинання державного кордону такою категорією осіб.

Утім, порушені питання не є остаточними і потребують окремого дослідження, або наукового вивчення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Костенко О.М. Культура і закон у протидії злочинності / О.М. Костенко. - К. : Атіка, 2008. - С. 16-18.

2. Костенко О.М. Концепція модернізації кримінології у світлі соціального натуралізму (про основи «натуралістичної» кримінології) / О.М. Костенко // Право України. - 2009. - № 7. - С. 32.

3. Лунеев В.В. Преступность XX века. Мировые, региональные и российские тенденции / В.В. Лунеев. - М. : НОРМА, 1997. - С. 123-141.

4. Березовський М. На шляху до євроінтеграції / М. Бере- зовський // Міліція України. - 2009. - № 3. - С. 14-15.

5. Всемирный доклад по вопросам молодежи, 2005 год [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.un.org/russian/ esa/docs/ youth2005.pdf

6. Морозов А.И. Противодействие криминализации молодежи: международные подходы, труд и социальные отношения / А.И. Морозов // Труд и социальные отношения / Акад. труда и соц. отношений. - М. : АтиСО, 2009. - № 10. - С. 76.

7. Ильинский И.М. Молодежь и молодежная политика. Философия. История. Теория / И.М. Ильинский. - М. : Голос, 2001. - С. 125-129.

8. Резолюція Генеральної асамблеї ООН 50/80 від 14 грудня 1995 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.un.org/ru/.

9. Лупандин В.Н. Молодежь как субъект политики в современном российском обществе: специфика и форма участия : дисс. ... канд. полит, наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / Лупандин Виталий Николаевич ; Орловская регион. акад. гос. службы. - Орел, 2002. - 152 с.

10. Доклад о мировом развитии 2007. Проблемы молодого поколения в контексте развития [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.un.org/russian/esa/worlddev2007.pdf.

11. Шашенков А.А. Конституционно-правовое положение молодежи в Российской Федерации : дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право, муниципальное право» / Шашенков Андрей Алексеевич ; Рос. Академ. гос. службы при Президенте РФ. - М., 2004. - С. 23, 33.

12. Амосова Л. Молодежь как субъект права (сравнительно-правовой анализ) /Л. Амосова, Н. Лебедева // Юрист. - 2002. - № 10. - С. 36.

13. Проблемы молодого поколения в контексте развития [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.un.org/ russian/esa/worlddev2007.pdf.

14. Денисов С.Ф. Сучасна молодіжна злочинність у Німеччині та в Україні: порівняльно-кримінологічний огляд / С.Ф. Денисов // Право і безпека. - 2010. - № 3. - С. 15. злочинність молодь тероризм незаконний

15. Андрюхов В.А. Структурные уровни контроля и противодействия молодежной преступности в современной России и в регионе : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. социол. наук : спец. 22.00.04 / В.А. Андрюхов. - Краснодар, 2009. - С. 20.

16. Денисов С.Ф. Сучасна молодіжна злочинність у Німеччині та в Україні: порівняльно-кримінологічний огляд / С.Ф. Денисов // Право і безпека. - 2010. - № 3. - С. 16.

17. Підюков П.П. Екстрадиція, правова допомога, розкриття, розслідування злочинів та інші пріоритети в практиці міжнародного співробітництва МВС по лінії Інтерполу: сучасний стан та перспективи / [П.П. Підюков, В.В. Неволя, Я.Ю. Конюшенко, О.В. Камінська] // Міліція України. - 2012. - № 37/8. - С. 28.

18. Безрутченко С.М. Правові основи міжнародної діяльності МВС України : зб. міжнар.-прав. договірних докум. : у 2 т. / С.М. Безрутченко; відп. за випуск С.М. Безрутченко, ГО. Свисловський, О.М. Болбот ; відділ міжнар. зв'язків МВС України. - Т 1. - Київ, 2003. - С. 5-6.

19. Гогусь О. Щодо механізму державного забезпечення безпеки суб'єктів кримінального судочинства / О. Гогусь // Вісник прокуратури. - 2007. - № 4. - С. 58-60.

20. Січкар В.О. Використання досвіду поліції зарубіжних країн в діяльності міліції України по забезпеченню прав та свобод людини (організаційно-правовий аспект) : [монографія] / В.О. Січкар. - Донецьк : Ноулідж (донецьке відділення), 2009. - С. 115.

21. Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань : положення, затв. наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 № 69 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/7uidM041.

Політичний вимір діяльності Міністерства внутрішніх справ України (відповідь на виклики XXI століття) / за ред. Ю.І. Римаренка, Я.Ю. Кондратьева. - К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2003. - С. 135-142.

Размещено на Allbest.ru