Судовий експерт як учасник кримінального провадження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

СУДОВИЙ ЕКСПЕРТ ЯК УЧАСНИК КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Демидова Є.Є.

Постановка проблеми. Обізнана особа залежно від форми використання її спеціальних знань може набувати різного процесуального положення у кримінальному судочинстві, яке характеризується наявністю визначених у законодавстві процесуальних прав та обов'язків, встановленою юридичною відповідальністю за їх невиконання або неналежне виконання, а також процесуальною регламентованістю захисту таких видів обізнаних осіб.

Ступінь розробленості проблеми.

У науковій юридичній літературі проблемам удосконалення процесуального положення судового експерта приділяється значна увага. Окремі аспекти цього питання досліджувалися у роботах відомих учених: Т.В. Авер'янової, Л.Ю. Ароцкера, Т.С. Волчецької, О.І. Галяшиної, Л.М. Головченко, В.Г. Гончаренка, О.О. Ейсман, О.О. Зайцевої, Л.М. Ісаєвої, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.К. Ли- сиченка, В.М. Махова, Н.П. Майліс, О.М. Мо- їсєєва, О.Р. Росинської, М.Я. Сегая, Е.Б. Сіма- кової-Єфремян, В.М. Шерстюк, О.Р. Шляхова та ін. Однак залишаються актуальними проблеми зміцнення прав судового експерта у кримінальному процесі та створення реальних умов реалізації його процесуальних обов'язків. Крім того, у результаті реформування кримінального процесуального законодавства, а також законодавства, що регулює судово-експертну діяльність, процесуальне положення судового експерта зазнає суттєвих змін. Тому проблеми, пов'язані з визначенням прав та обов'язків цієї обізнаної особи, її відповідальності, потребують нових досліджень, які відповідають сучасним потребам практики.

Мета статті - аналіз процесуального положення судового експерта у кримінальному провадженні.

Виклад основного матеріалу. Судовий експерт, згідно з п. 25 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), є учасником кримінального провадження та може брати участь як на стадії досудового розслідування (досудового слідства та дізнання), так і на стадії судового провадження [1].

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КПК України «експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та надати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань». У першу чергу, необхідно звернути увагу на необхідність удосконалення термінологічного апарату. КПК України 2012 року, як і КПК 1960 року, оперує поняттям «експерт», що, на наш погляд, є необґрунтованим. Ми поділяємо точку зору, відповідно до якої необхідно розрізняти поняття «експерт» та «судовий експерт». Не кожен експерт має процесуальний статус судового експерта. Юридичною підставою набуття обізнаною особою процесуального статусу судового експерта є отримання нею доручення на проведення певної судової експертизи. Лише з цього моменту особа набуває відповідний повний комплекс прав та обов'язків, визначений у законі. Тому у процесуальному аспекті необхідно використовувати поняття судового експерта, а не просто експерта, оскільки мається на увазі особа, яка залучена з метою проведення судової експертизи та надання висновку.

Процесуальне положення судового експерта у кримінальному судочинстві визначене статтями 69, 79, 80, 83, 84, 93, 95, 101, 118, 122, 124, 242-245, 266, 327, 332, 352, 356, 517, 518 КПК України, а також Законом України «Про судову експертизу» й іншими нормативно-правовими актами. Загальні вимоги до осіб, які можуть отримати статус судового експерта визначені у ст. 10 Закону України «Про судову експертизу». Так, судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за певних умов (якщо вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому законом) [2].

Не може залучатися до виконання обов'язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта (ст. 11 Закону України «Про судову експертизу» [2]. Також не можуть бути судовими експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого (ч. 2 ст. 69 КПК) [2].

Судовий експерт не повинен бути заінтересованим у результатах кримінального провадження, таким чином, не може залучатися слідчим, прокурором, захисником або судом до виконання своїх обов'язків у випадках, прямо передбачених кримінальним процесуальним законодавством, а саме, якщо така особа: а) є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача (п. 1 ч. 1 ст. 77 КПК); б) брала участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач (п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК); в) особа особисто, її близькі родичі чи члени її сім'ї заінтересовані у результатах кримінального провадження або існують інші обставини, що викликають обґрунтовані сумніви у її неупередженості (п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК); г) проводила ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні (ч. 2 ст. 79 КПК); д) у встановленому законом порядку визнана недієздатною, а також має судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про судову експертизу»). За наявності зазначених підстав судовий експерт підлягає відводу. Заява про відвід може бути подана особами, які беруть участь у провадженні, або шляхом заяви самовідводу, причому для судового експерта це є обов'язком.

У науковій криміналістичній літературі тривають дискусії навколо питання про доцільність участі у процесуальних діях однієї обізнаної особи як спеціаліста, так і як судового експерта. Серед тих, хто припускає таку можливість Л.Ю. Ароцкер [3, с. 53], В.М. Махов [4, с. 24], В.М. Палій, М.Я. Сегай [5, с. 248-249], Ю.Г. Корухов [6, с. 52] та ін. А.Е. Жалінський погоджується з такою можливістю лише за умови, що першочерговою має бути участь спеціаліста у діях, які є початковою стадією майбутньої експертизи [7, с. 12]. Національне кримінальне процесуальне законодавство визначає, що попередня участь спеціаліста та експерта у кримінальному провадженні як спеціаліста чи експерта не є підставою для відводу. Обмеження стосується лише ревізора (ч. 2 ст. 79 КПК).

Викликає зауваження редакція ч. 2 ст. 79, де передбачено, що «експерт не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він провів ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні». Використання «тощо» свідчить про те, що перелік випадків не є вичерпним, в тому числі може стосуватися і експертизи, матеріали якої використовуються в цьому провадженні, що призводить до колізії з ч. 1 цієї статті. Тобто необхідно обмежити такі випадки, можливо шляхом вилучення слова «тощо».

Основу процесуального положення обізнаної особи становлять її права та обов'язки. Відповідно до ч. 3 ст. 69 КПК судовий експерт має право: 1) знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження; 2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи; 3) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об'єктів дослідження; 4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання;

5) ставити запитання, що стосуються предмета та об'єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;

6) одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі якщо проведення експертизи не є службовим обов'язком особи, яка залучена як експерт; 7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом; 8) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про судову експертизу» [1].

Порівняно з КПК 1960 року новий КПК точніше регламентує права судового експерта. Так, згідно з ч. 3 ст. 69 судовий експерт має право бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета та об'єктів дослідження й на відміну від раніше діючого законодавства тепер для цього йому не потрібно отримувати дозвіл особи, яка здійснює досудове розслідування, або суду.

Цілком відповідає потребам практики закріплення у КПК права на експертну ініціативу, тобто викладати у висновку експертизи виявлені під час її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання, загальне формулювання якого раніше було у Законі України «Про судову експертизу». Набуло іншого наповнення право отримання судовим експертом необхідної йому інформації для проведення експертизи шляхом поставлення запитань особам, які беруть участь у кримінальному провадженні. Якщо згідно з ч. 3 ст. 77 КПК 1960 року судовий експерт міг задавати питання лише особам, що допитуються, то ч. 5 ст. 69 КПК 2012 року надає право ставити запитання, що стосуються дослідження, будь-яким особам, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Важливе значення має право на отримання винагороди за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом для надання роз'яснень (показань), у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов'язком особи, яка залучена як експерт. У статті 92 КПК 1960 року було передбачено право судового експерта та спеціаліста на відшкодування їм витрат, пов'язаних з викликом до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду із збереженням середнього заробітку по місцю роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом, та право на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить до їх обов'язку по службі. Особам, які не є робітниками чи службовцями, виплачувалася винагорода за відрив їх від занять. Витрати фінансувалися з коштів органів дізнання, досудового слідства і суду з регламентацією цього питання відповідними інструкціями. Інший підхід міститься у КПК 2012 року, де у ч. 1 ст. 122 зафіксовано обов'язок сторони кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик експерта (спеціаліста), сплатити витрати, пов'язані з цим залученням, крім випадків, передбачених у законі. Залучення стороною обвинувачення експерта спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України (ч. 2 ст. 122). У разі переїзду до іншого населеного пункту експертам (спеціалістам) оплачується проїзд, а також добові. У разі, якщо виконана експертом (спеціалістом) робота не є їхнім службовим обов'язком, їм має бути сплачена винагорода, межовий розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України (частини 4, 5 ст. 122). Сторона захисту має право самостійно залучити експерта на договірних умовах (ч. 2 ст. 243).

Визначений у ст. 69 КПК України перелік прав судового експерта не є вичерпним, про що прямо зазначено у п. 8 зазначеної статті. Відповідно до п. 4 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» до них також можна віднести право подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта [2]. Крім того, судовий експерт також має право: відмовитися від надання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків (ч. 4 ст. 69 КПК); оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується його інтересів (ч. 2 ст. 126 КПК); ставити запитання свідкам під час судового розгляду (ч. 13 ст. 352 КПК); користуватися своїми письмовими та іншими матеріалами під час допиту (ч. 6 ст. 356 КПК). процесуальний судовий експерт кримінальний

Необхідно звернути увагу й на деякі положення. Так, потребує змін п. 3 ч. 2 ст. 69 КПК, який визначає право судового експерта бути присутнім під час учинення процесуальних дій, що стосуються предметів і об'єктів дослідження. У наведеній нормі має місце некоректне використання поняття «предмет дослідження». Як доцільно зазначають А. І. Лозовий та Е.Б. Сімакова-Єфремян, йдеться про - «предмет», а не «предмети», оскільки це не матеріальні предмети, а предмет пізнання судового експерта, тобто ті фактичні дані та обставини, які він має встановити шляхом дослідження об'єктів судової експертизи [8, с. 193].

Недостатньо визначеними у КПК України є права судового експерта під час його участі у процесуальних діях. У пункті 3 ч. 1 ст. 13 Закону «Про судову експертизу» передбачено право судового експерта заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи, під час проведення слідчих чи судових дій, де він є присутнім з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу. Проте норми КПК це право обмежують. Так, у ст. 69 вказується право експерта бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об'єктів дослідження (п. 3); ставити запитання особам, що стосуються предмета та об'єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні (п. 5); при участі експерта в огляді на місці (ст. 361 ) він має право звертати увагу суду на те, що, на його думку, може мати доказове значення (ч. 4). А у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленими запитаннями, або без залучення інших осіб (ч. 7 ст. 69). Остання новела є досить вагомою з точки зору прав судового експерта, але вона поширюється лише на зміст доручення - предмет експертизи та об'єкт дослідження. Крім того, право, надане Законом «Про судову експертизу» «заявляти клопотання» і право «звернути увагу», встановлені у КПК, є різними за формою і процесуальним значенням. Отже, право експерта заявляти клопотання при проведені слідчих або судових дій, передбачене ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», у Кодексі не враховано.

Обов'язки судового експерта регламентовані ч. 5 ст. 69 КПК, відповідно до якої судовий експерт зобов'язаний: 1) особисто провести повне дослідження і надати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз'яснити його; 2) прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту; 3) забезпечити збереження об'єкта експертизи; якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта; 4) не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати; 5) заявляти самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК. Крім того, частини 6, 7 цієї статті визначають дії судового експерта у випадку недостатності його знань для проведення експертизи або необхідності залучення інших експертів - судовий експерт повинен невідкладно про це повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, а у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення він невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням, або без залучення інших осіб.

Законодавство містить також норми, які забороняють певні дії судового експерта. Так, судовий експерт не має права: за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи (ч. 4 ст. 69); брати участь у кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у провадженні (ч. 2 ст. 79); робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю (ч. 5 ст. 517); використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб ( п. 4 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу») [214]. Крім того, експерт, який надає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення (ч. 6 ст. 101 КПК).

Збереження таємниці слідства є однією з умов успішного здійснення пізнавальної діяльності щодо встановлення обставин вчиненого злочину. Однак викликає зауваження зміст термінологічного звороту, який використовує законодавець для опису умови розголошення відомостей, що стали відомі судовому експерту у зв'язку з виконанням обов'язків - «не розголошувати без дозволу сторони кримінального впровадження, яка його залучила». Право на залучення експерта має і сторона захисту (ч. 2 ст. 243 КПК), у такому випадку розголошення відомостей, що стали відомі судовому експерту, можливе й за згодою сторони захисту без відома сторони обвинувачення. Це може призвести до порушення прав людини, нанести шкоду розслідуванню злочину, зокрема, попередити злочинця про факти, які мають стати відомими слідчому, прокурору чи суду, або же є такими. Тому п. 4 ч. 5 ст. 69 КПК потребує удосконалення у частині необхідності отримання згоди слідчого, прокурора чи суду на розголошення відомостей, якщо залучення експерта здійснено самостійно стороною захисту.

Правовою гарантією належного ставлення обізнаної особи до виконання покладених на неї обов'язків є встановлена законом відповідальність. Відповідно до ст. 70 КПК України судовий експерт несе відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді.

Відповідальність судового експерта може бути як кримінальною (за завідомо неправдивий висновок - ст. 384 КК, за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді - ст. 385 КК; а також за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила опера- тивно-розшукову діяльність, даних опера- тивно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані - ст. 387 КК) [9], так і адміністративною (злісне ухилення судового експерта від явки до суду тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - ст. 1853 КУпАК; злісне ухилення судового експерта від явки до органів досудового розслідування чи прокурора тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - ст. 1854 КУпАК).

Виникає питання щодо відповідальності судового експерта за надання завідомо неправдивих роз'яснень або доповнень. Необхідно зазначити, що отримані під час допиту судового експерта уточнення, роз'яснення або доповнення є частиною наданого ним висновку. Крім того, як зазначає М.В. Шепіть- ко, немає необхідності додатково попереджати судового експерта про кримінальну відповідальність за неправдиві роз'яснення, тому що він вже попереджений про можливість її застосування за завідомо неправдивий висновок [10, с. 65]. Таким чином, у зазначеному випадку судовий експерт несе відповідальність за ст. 384 КК України [9].

Актуальною проблемою залишається забезпечення безпеки експертів, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Кримінальне процесуальне законодавство проголошує, що у разі наявності відповідних підстав експерт має право на забезпечення безпеки (п. 7 ч. 3 ст. 69; п. 6 ч. 4 ст. 71 КПК). Безпека діяльності судового експерта як учасника кримінального провадження є підґрунтям його незалежності та захисту прав людини. Проте досі не прийнятий законодавчий акт, який регламентує ці питання. Не поширюється на цю особу Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Орієнтиром для розробки відповідного закону може бути Модельний закон «Про державний захист потерпілих, свідків та інших осіб, які сприяють кримінальному судочинству», прийнятий на 10-му пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї СНД (Постанова № 10-14 від 06. 12. 1997 р.) [11]. У пункті 2 ст. 2 зазначеного закону серед осіб, які підлягають захисту, називають експерта і спеціаліста. У цьому акті пропонується системне забезпечення захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, що є необхідним для нашого суспільства, а тому зазначений закон може бути взятий як один з можливих варіантів проекту закону вітчизняного.

Висновки

На наш погляд, передбачення зазначених положень у законодавстві сприятиме ефективності використання спеціальних знань під час досудового розслідування та судового розгляду матеріалів кримінального провадження.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 р. № 4б51-УІ // Офіц. вісн. України. - 2012. - № 37. - Ст. 1370.

2. Про судову експертизу : Закон України від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 28. - Ст. 232.

3. Ароцкер, Л.Е. Права, обязанности и роль специалиста при производстве следственных и судебных действий / Л.Е. Ароцкер // Вопросы криминалистики: сб. науч. тр. - М.: Госюриздат, 1962. - Вып. 6-7. - С. 46-54.

4. Махов, В.Н. Участие специалистов в следственных действиях : [монографія] / В.Н. Махов. - М., 1975. - 88 с.

5. Палій, В.М. Судова експертиза як складова правосуддя України / В.М. Палій, М.Я. Сегай // Ідеологія державотворення в Україні: матеріали наук.-практ. конф., 22-23 листопада 1996 р. - К. : Генеза, 1997. - С. 248-250.

6. Корухов, Ю.Г. Организация и нормативное регулирование криминалистических исследований в деятельности правоохранительных и правоприменительных органов : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 / Ю.Г. Корухов. - М., 1978. - 52 с.

7. Жалинский, А.Э. Освидетельствование на предварительном следствии: автореф. дис. . канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / А.Э. Жалинский. - М., 1964. - 20 с.

8. Лозовий, А. І. Проблемні питання призначення та проведення судової експертизи в проекті нового Кримінального процесуального кодексу України / А.І. Лозовий, Е.Б. Сімакова-Єфремян // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. наук. праць. - Х. : Право, 2011. - Вип. 11. - С. 190-200.

9. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ // Офіційний вісник України. - 2001. - № 21. - Ст. 920.

10. Шепітько, М.В. Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання : [монографія] / М.В. Шепіть- ко. - Х. : Вид. агенція «Апостіль», 2012. - 260 с.

Анотація

Статтю присвячено аналізу процесуального положення судового експерта у кримінальному провадженні. В результаті проведеного дослідження виявлено ряд проблем практичного та теоретичного характеру, запропоновано шляхи їх вирішення.

Ключові слова: обізнана особа, судовий експерт, учасники кримінального провадження, процесуальне положення судового експерта, кримінальне судочинство.

Статья посвящена анализу процессуального положения судебного эксперта в уголовном производстве. В результате проведенного исследования выявлен ряд проблем практического и теоретического характера, предложены пути их решения.

Ключевые слова: сведущее лицо, судебный эксперт, участники уголовного производства, процессуальное положение судебного эксперта, уголовное судопроизводство.

The procedural postoon of jud^al expert іп crimmal proceedmgs m analyzed іп the article. As a result of the study, a number of practical and theoretical problems are MentiSed, and ways of them solution are suggested.

Key words: versed person, judіcіal expert, partidpants іп crimmal proceedmgs, procedural posWon of judіcіal expert, crimmal proceedmgs.

Размещено на Allbest.ru