Корупція: особливості дефініції поняття в міжнародно-правових актах і вітчизняному законодавстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Корупція: особливості дефініції поняття в міжнародно-правових актах і вітчизняному законодавстві

Шуп'яна М.Ю.

Анотації

Стаття присвячена висвітленню сутності поняття корупції в міжнародно-правових актах і в нормах вітчизняного законодавства. Проаналізовано основні особливості дефініції цього поняття в названих актах, зокрема неуніфікованість, неуніверсальність, а також пріоритет позиції національного законодавства перед міжнародним. Автор акцентує увагу на неповноті законодавчого визначення поняття "корупція" та потребі його вдосконалення. На підставі аналізу нормативних джерел із різними підходами до визначення цього поняття запропоновано авторську дефініцію корупції.

Ключові слова: корупція, корупційне діяння, неправомірна вигода, службові повноваження, Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією.

Статья посвящена раскрытию сущности понятия коррупции в международно-правовых актах и в нормах отечественного законодательства. Проанализированы основные особенности дефиниции этого понятия в данных актах, в частности неунифицированность, неуниверсальность, а также приоритет позиции национального законодательства перед международным. Автор акцентирует внимание на неполноте законодательного определения понятия "коррупция" и необходимости его усовершенствования. На основании анализа нормативных источников с различными подходами к определению этого понятия предложена авторская дефиниция коррупции.

Ключевые слова: коррупция, коррупционное деяние, неправомерная выгода, служебные полномочия, Уголовная конвенция о борьбе с коррупцией.

Shupiana M. Yu. CORRUPTION: FEATURES OF THE DEFINITION OF THE CONCEPT IN INTERNATIONAL LEGAL ACTS AND DOMESTIC LEGISLATION

Key words: irruption, corrupt acts, unlawful profit, official authority, Criminal Convention on the fight against corruption.

Постановка проблеми. Корупція - складне соціальне (а за своєю суттю - асоціальне, аморальне й протиправне) явище, вплив якого поширюється на переважну більшість населення практично в усіх країнах світу, девальвуючи систему соціальних цінностей і пріоритетів, потреб та інтересів практично всіх сфер суспільного життя та форм суспільної свідомості. Корупція офіційно визнана однією з головних загроз національній безпеці в Україні. Керівництво держави, усвідомлюючи та визнаючи наявність загрози, створює державно-правовий механізм з її викорінення шляхом усунення передумов її існування через упровадження системи превентивних заходів, а також удосконалення правових та організаційних засад запобігання й протидії корупції. Ураховуючи наведене, необхідно наголосити, що важливого значення для ефективності заходів, пов'язаних із запобіганням і протидією корупції, набуває принцип змістовної визначеності правотворчої та правозастосовної діяльності, основним елементом реалізації якого є дефініція поняття "корупція". Саме за допомогою дефініції ми можемо зробити висновок про форми реалізації цього явища, з'ясувати його сутність і виділити характерні ознаки, що відмежовують його від інших соціальних явищ. Актуальність цього питання пов'язана з потребою вдосконалення законодавчого визначення поняття "корупція", зокрема в аспекті його змістовної повноти й універсальності як важливої складової частини його існування та правильного застосування.

Ступінь розробленостї проблеми. Серед дослідників питання, пов'язаного з особливостями законодавчого визначення поняття корупції у вітчизняному законодавстві та міжнародно-правових актах, необхідно назвати таких учених, як В. Трепак [1], А. Політова [10], О. Користіна, М. Мельник, А. Закалюк та ін., які проаналізували та розвинули наукові уявлення із цього питання. корупція протиправний соціальний

Однак, незважаючи на вказане, слід зазначити, що в сучасній юридичній літературі з кримінального права та кримінології відсутнє комплексне дослідження питання, пов'язаного з особливостями дефініції поняття корупції в міжнародно-правових актах і вітчизняному законодавстві, зокрема в аспекті виокремлення цих особливостей як важливого складника в процесі подолання недосконалостей в офіційному визначенні цього поняття.

Метою статті є детальний аналіз міжнародно-правових актів і вітчизняного законодавства, присвяченого питанням сутності корупції та корупційних діянь, а також виокремлення особливостей дефініції поняття "корупція" в цих актах і визначення його сутності.

Виклад основного матеріалу. Як і будь- яке складне явище, корупція не має єдиного універсального визначення. У науковій, навчальній, публіцистичній літературі, а також у міжнародно-правових актах та у вітчизняному законодавстві є методологічна різноманітність підходів до розуміння корупції, тому наявні різні трактування цього поняття. Важливою умовою існування та правильного застосування терміна "корупція" є обов'язковість дефініції поняття, яке висловлюється цим терміном, що насамперед передбачає аналіз різних підходів до його розуміння. На практиці є два основних підходи до формування наукового поняття. Перший - доктринальний, що ґрунтується на дослідженнях учених і фахівців у певній галузі. Другий - офіційний, легальний, що базується на нормативних актах, міжнародних документах та інших джерелах, які мають юридичну силу [1, с. 183]. У статті ми зупинимося саме на другому підході, оскільки він є важливою складовою частиною доктринального підходу та лежить в основі його формування, а також показує позицію законодавця з певного питання, що допомагає з'ясувати методологічний підхід, який використовується законодавцем під час формування поняття. Насамперед необхідно наголосити, що не всі міжнародно-правові акти, присвячені проблемі корупції, містять її дефініцію. Незважаючи на тривалість існування корупції як явища та надзвичайне її поширення в сучасних умовах, сформулювати універсальне визначення цього поняття на рівні міжнародної нормотворчості непросто. До того ж у суб'єктів міжнародної нормотворчості відсутня єдина позиція щодо необхідності формування універсального визначення цього поняття та сутності його дефініцій, тому в одних ситуаціях таким питанням приділяють значну увагу, а в інших їх ігнорують [1, с. 183]. Так, Конвенція Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) проти корупції (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 31.10.2003 р., ратифікована Україною 18.10.2006 р.) містить дев'ять таких дефініцій: "державна посадова особа", "іноземна державна посадова особа", "посадова особа міжнародної організації", "майно", "доходи від злочину", "призупинення операцій (заморожування)", "конфіскація", "предикатний злочин", "контрольована поставка". Звісно, головною тут повинна бути дефініція поняття "корупція", якої, як не дивно, у Конвенції немає. Водночас ця Конвенція визначає перелік діянь, за які повинна бути встановлена кримінальна відповідальність, тобто дає перелік корупційних діянь [2]. Не містить дефініцію поняття корупції також і Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173), прийнята Радою Європи 27.01.1999 р., ратифікована Україною 18.10.2006 р. Водночас ця Конвенція, як і Конвенція ООН проти корупції, визначає перелік діянь, за які повинна бути встановлена кримінальна відповідальність [3]. Ситуацію, коли в міжнародно-правових актах не надається визначень центральних (ключових) для сфери дії цих актів понять, називають у науковій літературі "дефектність дефініцій" [4, с. 87].

Водночас у міжнародно-правових актах, у яких міститься визначення поняття "корупція", його сутність тлумачиться по-різному. Так, у ст. 7 Кодексу поведінки посадових осіб із підтримання правопорядку, прийнятого на 34-й сесії Генеральної Асамблеї ООН р., зазначено, що корупція "передбачає здійснення або нездійснення будь-якої дії під час виконання обов'язків або через ці обов'язки внаслідок подарунків, які вимагають або приймають, обіцянок і стимулів, або їх незаконне отримання щоразу, коли наявна така діяльність чи бездіяльність". Водночас зазначено, що "поняття корупції слід трактувати в межах національного права" [5, с. 214].

У резолюції "Практичні заходи боротьби з корупцією", прийнятій на VIII Конгресі ООН із запобігання злочинності (Гавана, 1990 р.), корупцію визначено як "порушення етичного (морального), дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру, що виявляється в протизаконному використанні свого службового становища суб'єктом корупційної діяльності" [6].

Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією, прийнята Радою Європи 4.11.1999 р., ратифікована Україною 16.03.2005 р., визначає корупцію як "прямі чи опосередковані вимагання, пропонування, дачу або одержання хабара чи будь-якої іншої неправомірної вигоди або можливості її отримання, що порушують належне виконання будь-якого обов'язку особою, яка отримує хабара, зумовлюють неправомірну вигоду чи можливість мати таку вигоду, або поведінку такої особи" [7].

Рамкове рішення Ради Європейського Союзу "Про боротьбу з корупцією в приватному секторі" № 568 від 22.07.2003 р. не містить дефініції поняття корупції, проте розкриває поняття "активної" та "пасивної" корупції. Зокрема, активну корупцію визначено як діяння, що полягає в обіцянці, пропозиції чи наданні, безпосередньо або через третіх осіб, особі, яка здійснює на будь-якій підставі керівну функцію чи роботу на користь організації, що належить до приватного сектора, неналежної вигоди будь- якого характеру, призначеної їй самій або третій особі, для того, щоб ця особа, порушивши свої обов'язки, учинила дію чи утрималася від цього, а пасивна корупція визначена як діяння, коли під час здійснення на будь-якій підставі керівної функції чи роботи на користь організації, що належить до приватного сектора, особа пропонує або отримує, безпосередньо або через третіх осіб, неналежну вигоду будь-якого характеру, призначену їй або третій особі, або приймає обіцянку такої вигоди для того, щоб, порушивши свої обов'язки, вона вчинила певні дії чи утрималася від них [8].

У Кодексі поведінки посадових осіб, який прийняла Генеральна Асамблея ООН р., корупцію визначено як "...скоєння певних дій під час виконання обов'язків, або у зв'язку із цими обов'язками в результаті прийнятих подарунків, обіцянок чи стимулів, чи їх незаконне одержання щоразу, коли наявна така дія чи бездіяльність". Це визначення відображає не лише одержання посадовою особою матеріальних цінностей, а й її службову поведінку [1, с. 185].

Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, прийнята 15.11.2000 р., ратифікована Україною

04.02.2004 р., характеризує корупцію таким чином: 1) пропозиція чи надання, вимагання або прийняття якої-небудь неправомірної переваги, зокрема такої, яка зроблена навмисно; 2) будь-яка неправомірно надана перевага включає в себе як матеріальну вигоду, так і переваги нематеріального характеру; 3) корупційні діяння можуть учинюватись як особисто, так і через посередників. У цьому визначенні відображається не лише сутність корупції, а й основні ознаки корупційного діяння. У цій Конвенції поняття корупції, як бачимо з вищенаведених положень, сформоване через ознаки корупційного діяння [9].

Прагнучи надати узагальнену дефініцію корупції, ООН у довідковому документі щодо боротьби з корупцією визначає це явище як зловживання державною владою для задоволення особистих інтересів [1, с. 185].

Цікавим є також визначення поняття корупції, подане в Міжамериканській конвенції проти корупції, яку прийнято 29.03.1996 р. на третій пленарній сесії Організації американських держав. Згідно з положеннями цієї Конвенції під корупцією розуміється спроба отримання прямо чи побічно урядовими чиновниками чи особою, що здійснює публічні функції, будь-яких предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка, перевага для себе або іншої особи чи організації в обмін на будь-який акт або бездіяльність під час здійснення нею публічних функцій; пропозиція або надання прямо чи побічно такої користі; будь- які акти чи бездіяльність під час виконання своїх обов'язків урядовим чиновником або особою, котра здійснює публічні функції, із метою незаконного отримання прибутку для себе чи третьої сторони; шахрайське використання або приховання майна, отриманого внаслідок скоєння одного із цих актів. Отже, з аналізу вищенаведеного положення ми можемо зробити висновок, що поняття корупції в цій Конвенції сформоване через перелік корупційних діянь [10, с. 269].

Варто зауважити, що відсутність чітко закріплених правових визначень стосується не лише поняття "корупція", а й спостерігається загалом у міжнародних договорах, зокрема в правовій системі Європейського Союзу, що характеризується в науковій літературі як гнучкість закріплених у законодавстві правових норм. Ця гнучкість слугує досягненню компромісу між потребами правової визначеності, з одного боку, і потребами ситуативної справедливості - з іншого. Цілковита визначеність поняття "корупція" в міжнародно-правових актах може бути навіть небажаною - установлення меж обсягу та змісту таких понять позбавляє право можливості легко пристосовуватися до національних умов. Необхідно наголосити, що в міжнародно-правових актах, присвячених питанню боротьби з корупцією, наголошується на тому, що сутність поняття корупції та перелік корупційних діянь потрібно трактувати в межах національного законодавства [11, с. 174]. Зокрема, у пояснювальній записці до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією зазначено таке: "...те, чи кваліфікуватиметься якась практика як корупційна й чи засуджуватиметься суспільною мораллю, залежить від конкретної держави" [12].

Щодо вітчизняного законодавства, то нормативне закріплення цього поняття датується 1993 р. Одним із перших варіантів офіційного розуміння поняття "корупція" з боку вищих органів державної влади України була законодавча пропозиція,, яка містилась у Листі Кабінету Міністрів України від 02.04.1993 р. № 19-683/4, адресованому Верховній Раді України з приводу виконання п. 2 згаданої вище постанови Верховної Ради "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку й заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю" від 23.01.1993 р., який передбачав необхідність законодавчого визначення названого поняття. Цим Листом пропонувалося передбачити в законі таку дефініцію поняття "корупція": "корупція - це суспільно небезпечне діяння, що полягає в корисливому використанні посадовими особами свого службового становища й пов'язаних із ним можливостей для збагачення, протиправного одержання матеріальних чи інших благ і переваг в особистих чи групових інтересах" [2, с. 270]. На законодавчому рівні вперше визначення поняття "корупція" містилось у Законі України "Про боротьбу з корупцією" від 5.10.1995 р. Згідно зі ст. 1 згаданого Закону, корупцією визнавалася діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг [13]. Таке визначення поняття "корупція", як зауважували численні дослідники, має багато недоліків, оскільки воно відображає розуміння корупції у вузькому значенні й може бути застосоване лише в контексті зазначеного закону. Проте на законодавчому визначенні цього поняття особливо наполягали керівники правоохоронних органів, які вбачали у відсутності такого визначення основну правову перешкоду для ефективної протидії корупції. У результаті багатьох дискусій, зокрема на засіданні парламентської Комісії з питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією, було прийняте компромісне рішення - дати загальне визначення поняття "корупція", що й знайшло своє відображення в ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією". Отже, незважаючи на недосконалість цього визначення, його наявність і законодавче закріплення все ж зіграли свою позитивну роль у подальшому формуванні поняття "корупція" на нормативному рівні. Однак це визначення було не єдиним офіційним підходом щодо сутності поняття. Наприклад, у Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр. зазначено, що "у правовому відношенні корупція становить сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних діянь,, інших правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивільно-правових, дисциплінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов'язаних з учиненням цих діянь". У п. 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів" від 16.11.2000 р. (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 316/2006 від 19.04.2006 р.) зазначено, що корупція - це злочин ("...щодо боротьби з корупцією, хабарництвом і пов'язаними з ними протиправними діями, притягнення винних до передбаченої законодавством відповідальності, усунення причин і умов, що сприяють учиненню таких злочинів, неухильного виконання вимог законодавства стосовно боротьби з цим злом..."). У постанові Верховної Ради України "Про підсумки парламентських слухань щодо стану боротьби з корупцією" від 5.07.2001 р. констатується, що "під корупцією розуміються безумовно кримінально карані діяння, що являють собою набагато більший ступінь суспільної небезпеки, аніж просто окремі факти хабарництва, підкупу чиновників чи зловживання владою. Це ціла система зрощення високопосадовців із кримінальним світом, яка діє на користь останнього й на шкоду всьому суспільству. А в нашому національному законодавстві корупція як кримінально-правове явище навіть не згадується. Разом із тим й у Законі України "Про боротьбу з корупцією" йдеться лише про адміністративну відповідальність за корупційні дії". Також зазначається, що такий підхід явно принижує суспільну небезпеку корупції як політико-правового явища [2, с. 271]. Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції" від 11.06.2009 р. давав більш детальне та повне визначення самого поняття "корупція". Так, відповідно до ст. 1 цього Закону "корупція - це використання особою наданих їй службових повноважень і пов'язаних із цим можливостей із метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі чи на її вимогу іншим фізичним або юридичним особам із метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень і пов'язаних із цим можливостей". При цьому неправомірною вигодою могли бути грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги матеріального чи нематеріального характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав [14]. У чинному Законі України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 р. [16] закріплено таку дефініцію зазначеного явища (з деякими уточненнями визначення, сформульованого в попередньому Законі України "Про засади запобігання та протидії корупції" від 7.04.2011 р. [15]): корупція - використання особою наданих їй службових повноважень чи пов'язаних із ними можливостей із метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/ пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам задля схиляння цієї особи до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних із ними можливостей [16]. Необхідно зазначити, що аналіз суб'єктів, на яких поширюються антикорупційні заходи, свідчить про розширення змісту поняття корупції, оскільки законодавством установлюються певні заборони й обмеження, що стосуються не лише службових осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а й посадових осіб інших підприємств, організацій, установ. Два закони, згадані вище, мали на меті узгодження національного законодавства з вимогами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Зміни також були внесені й до Кримінального кодексу України. Ці зміни стосувалися визначення службової особи, що застосовується в положеннях відносно корупції, включаючи, зокрема, іноземних службових осіб і службових осіб міжнародних організацій; криміналізації зловживання впливом і введення конкретних положень щодо хабарництва в приватному секторі. Вищенаведене законодавче визначення не є універсальним, оскільки сформоване лише для потреб цього Закону, а також ним не охоплюється вся сукупність корупційних проявів, за які національне законодавство передбачає відповідальність, зокрема, не враховано адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією [1, с. 186]. Вищенаведені законодавчі визначення поняття "корупція" дають можливість зробити висновок також і про історично мінливий характер цього явища. Корупція як соціальне явище постійно розвивається, отримує різні нові форми, "удосконалюється", "пристосовується" до наявної правової бази.

Висновки. Отже, дефініція поняття "корупція" є важливою складовою частиною процесу з'ясування сутності цього явища. На рівні міжнародно-правових актів, як свідчить їх аналіз, відсутнє уніфіковане визначення цього поняття. У таких актах також наголошується на тому, що сутність поняття корупції та перелік корупційних діянь потрібно трактувати в межах національного законодавства. Отже, особливістю дефініції цього поняття в міжнародно-правових актах є не лише його неуніфікованість, а й те, що воно завжди повинне трактуватися в межах національного законодавства, тобто визначається пріоритетність національних норм перед міжнародними. На національному рівні ми можемо виділити такі особливості дефініції поняття "корупція": наразі офіційна дефініція поняття міститься лише на законодавчому рівні, у Законі України "Про запобігання корупції"; визначення не є універсальним, оскільки сформоване лише для потреб згаданого Закону. Усвідомлюючи неповноту та не претендуючи на вичерпність запропонованої дефініції, на нашу думку, корупцію можна визначити як соціальне історично мінливе явище, яке полягає в неправомірному використанні службовою особою наданих їй службових повноважень чи пов'язаних із ними можливостей в особистих або корпоративних інтересах, що призводить до зниження авторитету влади у суспільстві загалом і органів, що її реалізують, зокрема.

Література

1. Трепак В. Особливості дефініції поняття "корупція" / В. Трепак // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. - 2015. - № 4. - С. 181-196.

2. Конвенція Організації Об'єднаних Націй (ООН) проти корупції від 31 жовтня 2003 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

3. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

4. Шутак І. Дефекти дефініцій міжнародного права: теоре- тико-методологічні й техніко-юридичні аспекти / І. Шутак // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2009. - № 3. - С. 85-91.

5. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: прийнятий 34-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 17.12.1979 р. // Документ ООН А/34/46, ООН, 1980. - С. 208-240.

6. Резолюция конгресса ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями (г Гавана, 27 августа - 7 сентября 1990 г.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://legal.un.org.

7. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією від 4.11.1999 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua.

8. Рамкове рішення Ради про боротьбу з корупцією в приватному секторі від 22.07.2003 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

9. Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua.

10. Політова А. Поняття корупції: проблеми визначення / А. Політова // Порівняльно-аналітичне право; електронне наукове фахове видання юридичного факультету ДВНЗ "Ужгородський національний університет". - 2013. - № 3-2. -С. 268-272.

11. Користін О. Загальні підходи до визначення коруп- ційних злочинів у сфері службової та професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ / О. Користін, А. Поспо- літак // Право і суспільство. - 2014. - № 2. - С. 170-176.

12. Пояснювальна записка до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://crimecor.rada.gov.ua.

13. Про боротьбу з корупцією: Закон україни від 5.10.1995 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua.

14. Про засади запобігання та протидії корупції : Закон України від 11.05.2009 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

15. Про засади запобігання та протидії корупції : Закон України від 7.04.2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru