Поняття та основні правила юридичної техніки законодавства в прикордонній сфері України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ПРАВИЛА ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ ЗАКОНОДАВСТВА В ПРИКОРДОННІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

Басараб О.Т., старший викладач кафедри теорії та історії держави і права та приватно-правових дисциплін

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

Стаття присвячена дослідженню поняття та основних правил юридичної техніки законодавства в прикордонній сфері України. За результатами аналізу сформульовано поняття, визначені основні правила юридичної техніки законодавства в прикордонній сфері України.

Ключові слова: законодавство України, прикордонна сфера, юридична техніка, нормативно-правові акти, правила юридичної техніки.

Статья посвящена исследованию понятия и основных правил юридической техники законодательства в пограничной сфере Украины. В результате анализа сформулировано понятие, определены основные правила юридической техники законодательства в пограничной сфере Украины.

Ключевые слова: законодательство Украины, пограничная сфера, юридическая техника, нормативно-правовые акты, правила юридической техники.

Basarab O.T. The incept and the main rules of legal technique of legislation in the sphere of border protection of Ukraine

The article deals with the rancept and the main rules of legal technique of legislation in the sphere of border protection of Ukraine. As the result of analysis the rancept and the main rules of legal technique of legislation in the sphere of border protection of Ukraine were formulated.

Key words: legislation of Ukraine, sphere of border protection, legal technique, legal acts, rules of legal technique.

Постановка проблеми. В умовах реалізації загальної концепції національної безпеки та протидії новим видам загроз на державному кордоні «метою розвитку Державної прикордонної служби України є забезпечення ефективної реалізації безпеки у сфері захисту та охорони державного кордону України, а також охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні» [1].

Очевидно, що виконання, покладених на прикордонне відомство важливих державних завдань неможливе без якісного нормативно-правового закріплення, яке повинно забезпечуватись відповідним правовим інструментарієм. Адже від рівня досконалості законодавства в прикордонній сфері України залежить у повній мірі ефективність правового регулювання суспільних відносин у цій сфері.

Ступінь розробленості проблеми. Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій свідчить, що проблеми юридичної техніки законодавства в прикордонній сфері постійно привертають до себе увагу дослідників. Зокрема, через призму власного предмету дослідження цього питання торкалися такі вчені, як Зьолка В.Л., Ляшук Р.М., Богуцький П.П., Царенко С.І., Серватюк Л.В., Кушнір І.П., Ганьба О.Б. та інші.

Однак висвітлення поняття та правил юридичної техніки законодавства в прикордонній сфері України залишається поза увагою дослідників.

Мета статті - дослідити основні аспекти юридичної техніки законодавства в прикордонній сфері України.

Виклад основного матеріалу. Законодавство в прикордонній сфері України представлене великою кількістю нормативно-правових актів, як законів, так і підзаконних актів, які повинні бути якісними не лише за змістом, але й за формою. Недосконалість правових актів часто призводить до неоднозначного розуміння документу, вчинення помилок під час реалізації права та спотворення волі законодавця. Саме юридична техніка покликана забезпечити юридичну досконалість нормативних документів, їх погодженість та відповідність усім змістовним критеріям і формально-юридичним вимогам. Оскільки саме вона, як справедливо зазначає Ю.А. Ведєрніков, надає змогу забезпечити системність, структурну та змістовну грамотність і єдність як актів правотворчості та тлумачення норм права, так і актів правозастосування, націлених на індивідуалізацію регулюючого впливу правових норм щодо конкретної життєвої ситуації та конкретних суб'єктів [2, с. 395].

В юридичній літературі існують різні підходи щодо трактування поняття «юридична техніка». Зокрема, в юридичній енциклопедії за редакцією Ю.С. Шемшученка зазначається, що це є «система засобів, методів і прийомів, що використовуються в процесі юридичної діяльності, спрямованої на вироблення та реалізацію юридичних норм, з метою її раціоналізації та забезпечення ефективності правового регулювання суспільних відносин» [3, с. 478].

Великий юридичний словник за редакцією А.Я. Сухарєва, В.Д. Возькина та В.Є. Крутських містить таке визначення юридичної техніки: «Сукупний зв'язок визначених прийомів, що застосовуються як при розробці змісту та структури правових приписів держави, так і при їх втіленні в життя» [4, с. 782]. Якщо проаналізувати підходи різних вчених до поняття юридичної техніки, то можна виокремити два підходи: у вузькому та широкому розумінні.

У вузькому розумінні - це сукупність вироблених в юриспруденції засобів і правил зовнішнього виразу в текстах різних правових актів (нормотворчого, нормозастосовчого або інтерпретаційного характеру, актів систематизації законодавства) певного правового змісту. При широкому підході поняттям юридичної техніки охоплюються всі методи, засоби і прийоми, завдяки яким забезпечується створення писаних джерел права та їх точна реалізація в юридичній практиці [5, с. 300]. Заслуговує, на нашу думку, уваги також узагальнене визначення, запропоноване О.Ф. Скакун, яка під юридичною технікою розуміє систему засобів, правил, прийомів і способів створення компетентними органами найдоцільніших за формою і досконалих за структурою, змістом і викладом юридичних актів, а також процедур їх підготовки і прийняття [6, с. 691].

Більш повно дозволяє охарактеризувати це поняття детальний аналіз окремих ознак юридичної техніки [7, с.17]:

1) це сукупність юридичного інструментарію (правил та прийомів), який повинен застосовуватися в суворій послідовності;

2) вона сприяє найбільш доцільному перетворенню інформації в правовий акт;

3) дозволяє ефективно здійснювати юридичну роботу;

4) юридичний інструментарій залежить від рівня розвитку суспільства.

З огляду на вищезазначене пропонуємо юридичну техніку законодавства в прикордонній сфері розглядати як систему науково обґрунтованих і практично перевірених правил, засобів, методів і прийомів, які використовуються в процесі створення нормативно-правових актів законодавства в прикордонній сфері.

Варто зауважити, що юридичну техніку законодавства в прикордонній сфері не слід сприймати як виключно практичну діяльність із підготовки нормативних документів. На нашу думку, зміст цього поняття є дещо ширшим, поєднуючи в собі як практичні, так і наукові засади формування нормативно-правових актів. Таким чином, змістом юридичної техніки законодавства з прикордонних питань є різноманітні за характером та формою правила здійснення юридичної діяльності.

Загальні правила юридичної техніки є досить складними за своєю природою і являють собою встановлені вимоги до використання засобів і прийомів юридичної техніки з метою найбільш досконалої підготовки й упорядкування нормативно-правових актів держави. Вони можуть бути закріплені як у нормативно-правових актах, так і діяти на підставі звичаїв.

На сьогодні в нашій країні існує низка документів, що визначають загальні засади розробки нормативно-правових актів. Однак незважаючи на те, що в наукових колах протягом останніх років активно обговорюється питання про необхідність прийняття Закону «Про нормативно-правові акти», який би закріпив основні правила щодо структури та змісту нормативного акту, обов'язкові для всіх суб'єктів нормотворчості, єдиного системного документу досі немає. У контексті зазначеного особливої актуальності набувають наукові розробки вчених-юристів із цієї тематики.

В юридичній науці існують різні класифікації правил юридичної техніки. До прикладу, автори підручника з теорії держави і права за редакцією О.В. Зайчука виокремлюють три великі групи правил: правила викладення правових норм під час розробки нормативного чи казуального акту; правила викладення змісту і структури під час складення правового акту; правила зовнішнього оформлення нормативного акту [8, с. 645]. І.О. Биля-Сабадаш під час формування юридичних текстів визначає такі правила: логічні; лексичні і стилістичні; графічні і математичні; структурні; спеціально-юридичні; реквізитні [9, с. 43]. У свою чергу, І.К. Сезонова, С.М. Глазько висувають такі вимоги до юридичної техніки: повнота врегулювання певної сфери суспільних відносин; логічний виклад матеріалу, зв'язок нормативних розпоряджень між собою; неприпустимість декларативності; правильне використання юридичних конструкцій; недоцільність повторення положень, викладених у нормативно-правових актах вищого рівня; точність та визначеність юридичної форми документу; використання сталих, апробованих термінів і виразів, що мають широке застосування; максимальна економічність, ємність, компактність формулювань; системність побудови документів: цілісність, збалансованість, внутрішній зв'язок і збалансованість усіх частин, логічна послідовність викладу; уніфікація, однакова форма і структура юридичного документу, способів викладу правових норм [10]. Структуровану та всебічну класифікацію юридичних правил пропонують Т.В. Кашаніна [11, с. 127-145] та В.А. Томін [7, с. 21-28]. Вони виділяють шість взаємопов'язаних груп правил, які є важливими для кожного галузевого законодавства: правила викладення змісту, правила логіки; структурні правила; мовні правила; формальні (реквізитні правила); процедурні правила.

Отже, якщо в загальноправовому аспекті проблемам юридичної техніки дослідники постійно приділяють увагу, то питання техніко-юридичного інструментарію законодавства в прикордонній сфері залишаються маловивченими, що породжує прийняття недосконалих нормативно-правових актів, під час підготовки яких потрібно спиратись не на інтуїцію та власний розсуд, а на єдині, науково обґрунтовані правила. Причому більшість науковців переконані в тому, що прийоми та засоби формування галузевого законодавства повинні визначатися з урахуванням предмету правого регулювання відповідної галузі.

Взявши за основу позиції вчених щодо загальної класифікації правил юридичної техніки, вважаємо за необхідне більш детально розглянути правила юридичної техніки законодавства в прикордонній сфері, враховуючи особливості предмету його правового регулювання.

Правила викладення змісту є важливими фундаментальними основами для формування нормативного акту в прикордонній сфері. Вони включають у себе правила вибору належної форми нормативно-правового акту, окреслення предмету та сфери правового регулювання, а також з'ясування соціальної необхідності прийняття майбутнього документу.

Щодо форми нормативно нормативно-правових актів у прикордонній сфері, то найбільш важливі суспільні відносини з охорони та захисту державного кордону врегульовуються законами, прийнятими вищим законодавчим органом влади: «Про державний кордон України» від 04.11.1991, «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16.05.1995, «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003, «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003, «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 та інші.

Конкретизація законодавчих приписів знаходить своє відображення в підзаконних актах, які видаються уповноваженими державними органами в межах наданих їм компетенції, причому жодний підзаконний акт повинен не тільки не суперечити нормам закону, але й акту вищої юридичної сили, що в результаті забезпечує повне та всеохоплююче упорядкування за допомогою правових засобів такого соціального простору, як прикордонна сфера, де кожний нормативний акт органічно вливається в загальну концепцію правового регулювання. До підзаконних нормативно-правових актів, які врегульовують суспільні відносини з охорони та захисту державного кордону України, можна віднести акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ та Адміністрації Державної прикордонної служби України, начальників регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, а також інших органів, уповноважених на виконання завдань у прикордонній сфері.

Дотримання правил впорядкування однорідних суспільних відносин та повноти правового регулювання в цій сфері, на нашу думку, дозволять ліквідувати прогалини законодавства в прикордонній сфері та сприятимуть його розвитку як окремої галузі.

Для юридичної техніки правила логіки є не тільки бажаними, але й необхідними. Юридичні та спеціальні терміни законодавства в прикордонній сфері повинні відповідати загальноприйнятим правилам логіки, вичерпно і однозначно описувати предмет правового регулювання і однаково сприйматись суб'єктами права. Як відомо, кожний термін у тексті нормативно-правового акту виконує функцію, спрямовану на більш точне вираження відповідного поняття. Чітке письмове закріплення основної термінології в текстах нормативно-правових актів сприяє високій якості та стабільності існування всієї системи законодавства. Про необхідність удосконалення понятійного апарату та термінологічних конструкцій у прикордонній сфері нами вже було згадано вище. У зв'язку із цим існує необхідність проведення комплексного дослідження нормативно-правової бази з прикордонних питань із метою формулювання загальних засад формування сучасної термінологічної системи законодавства в прикордонній сфері шляхом ефективного застосування правил юридичної техніки.

Не менш важливими правилами юридичної техніки, за допомогою яких забезпечується логіка права, є правила узгодженості правових документів або їх окремих частин та відсутність протиріч між нормативними актами. Часті зміни в обстановці на державному спонукають нормотворців до більш оперативної регламентації сучасних суспільних відносин у прикордонній сфері. Ігнорування вищезазначених правил в умовах інтенсивної нормотворчої діяльності, поряд із позитивними, очікуваними, результатами, може призвести до протиріч між нормативно-правовими актами системи законодавства в прикордонній сфері, що є неприпустимим. Крім того, послідовність та логічність думки правового документу, його переконливий зміст сприятиме кращому з'ясуванню його тексту та ефективному застосуванню.

Побудова будь-якого нормативно-правового акту в прикордонній сфері повинна підпорядковуватись загальновизначеним у праві канонам. Це необхідно, в першу чергу, для того, щоб забезпечити повний виклад необхідної для правового документу інформації, а також ефективне засвоєння правової інформації тими, кому вона адресована. У випадку, коли нормативний матеріал в акті не систематизований належним чином, з'ясування його тексту та подальше застосування його правових норм може викликати проблеми на державному кордоні, що є вкрай небажаним. Відповідно до структурних правил нормативно-правовий акт у прикордонній сфері повинен у себе включати принаймі три частини: вступну, основну та заключну. Також, за необхідності, він може містити додатки, посилання, зноски, примітки.

Основною метою нормативно-правових актів у прикордонній сфері є врегулювання суспільних відносин у прикордонній сфері. Тому їх зміст у першу чергу передбачає визначену поведінку, а мова такого правового документу є мовою державної влади: власною та офіційною. Враховуючи зазначене, основними мовними правилами законодавства в прикордонній сфері є:

1) ясність - простота, зрозумілість правового документу. Він повинен бути складений таким чином, щоб його зміст був зрозумілий всім особам, на яких він поширюється. Нормативно-правові акти в прикордонній сфері реалізуються не тільки правоохоронцями, які мають певні юридичні та спеціальні знання, але й широким колом осіб, які щодня перетинають державний кордон, тому ясність викладення змісту в нормативних документах є доволі важливою;

2) висока точність правового документу. Зважаючи на те, що законодавство в прикордонній сфері врегульовує широке коло важливих суспільних відносин, пов'язаних із договірно-правовим оформленням державного кордону, а також провадженням діяльності щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні як на міждержавному, так і на внутрішньодержавному рівні, ціна неточностей у тексті нормативно-правових актів може стати занадто високою та потягнути за собою низку негативних наслідків;

3) доступність нормативного акту. Текст нормативно-правових актів у прикордонній сфері повинен бути доступним для всього персоналу, який виконує свої обов'язки в цій сфері. Це правило передбачає використання зрозумілих термінів та фраз, відмову від складних мовних конструкцій, бюрократичних штампів та виразів, недопущення зловживання іншомовними словами;

4) стислість правового документу. За допомогою цього мовного правила, яке ще називають компактністю, чи лаконічністю, вибудовується оптимальний обсяг нормативного акту в прикордонній сфері, так, щоби він був не занадто великий за обсягом і разом із тим містив усю необхідну інформацію для керування. Правила стислості документу сприяють уникненню багатослів'я, скороченню невиправданих повторювань окремих фраз та висловів, що дозволяє краще сконцентруватись на предметі правового регулювання, «не забиваючи» зміст правового акту об'ємною інформацією;

5) офіційність стилю правових актів із прикордонних питань включає в себе, в першу чергу, чіткість, стриманість, нейтральність, неупередженість документу, відсутність емоційного забарвлення та пафосної декларативності.

Висновки. Ідентифікація будь-якого нормативно-правового акту законодавства в прикордонній сфері як офіційного документу нормотворчості, що містить у собі норми права та є обов'язковим для виконання, здійснюється за допомогою його реквізитів, тому формальні (реквізитні) правила не можуть бути невраховані.

Підготовка та прийняття правових документів, що врегульовують суспільні відносини в прикордонній сфері, здійснюється в суворій відповідності до встановлених процедурних правил, що відповідають кожному виду нормативного акту. Загальними процедурними правилами законодавства з прикордонних питань є законність процедури, раціональність, плановість, облік та узгодженість інтересів адресатів нормативно-правового акту, логічна послідовність виконання дій процедури, застосування санкцій за порушення процедури та інше.

Таким чином, юридична техніка є особливою правовою категорією, яка відіграє важливу роль в удосконаленні системи законодавства в прикордонній сфері. Одним із найактуальніших питань в умовах якісного перетворення нормативно-правових актів із прикордонних питань є правила юридичної техніки, правильне використання яких сприятиме забезпеченню єдності форми і змісту законодавства в прикордонній сфері.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку будуть спрямовані на подальше дослідження законодавства в прикордонній сфері.

юридичний законодавство прикордонний україна

ЛІТЕРАТУРА

1. Про схвалення Стратегії розвитку Державної прикордонної служби [Електронний ресурс] : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.11.2015 № 1189-р // Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov. шЛaws/show/1189-2015-D1%80/prmt1456058583256177.

2. Теорія держави і права : підручник / кол. авт..; кер. авт. кол. канд. юрид. наук, проф. Ю.А. Ведєрніков. - К. : Ун-т сучасних знань ; Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, Ліра ЛТД, 2014. - 468 с.

3. Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол. : Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.. - К. : «Укр. енцикл.», 1998 Т.6: Т-Я, 2004. - 768 с.

4. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Возькина, В.Е. Крутских. - М. : ИНФРА - М, 1998. - VI, 790 с.

5. Загальна теорія держави і права : [підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. - Харків : Право, 2010. - 584 с.

6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. Видання 2-е, перероблене і доповнене. - Харків : Еспада, 2009. - 752 с.

7. Томин В.А. Юридическая техника : учебное пособие /

B. А. Томин. - Санкт-Петербург : Санкт-Петербургский юридический институт (филиал) Академии Генеральной прокуратуры Российской Федерации, 2015. - 84 с.

8. Теорія держави і права. Академічний курс / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - 2-е вид., перероб. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 688 с.

9. Биля-Сабадаш І.О. Юридична техніка як різноаспек- тна категорія / І.О. Биля-Сабадаш // Державне будівництво та місцеве самоврядування. - Х. : Право, 2008. - Вип. 16. - C. 37-45.

10. Юридична техніка як засіб забезпечення стабільності нормотворчої діяльності / І. К. Сезонова, С. М. Глазько // Право і Безпека. - 2002. - № 2. - С. 112-115.

Размещено на Allbest.ru