Проблема поняття та правової природи негласних слідчих (розшукових) дій

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Проблема поняття та правової природи негласних слідчих (розшукових) дій

Красилич A.P.,

студентка VI курсу

Чорноморського національного університету імені Петра Могили

Стаття присвячена науковому аналізу різноманітних підходів щодо визначення специфіки негласних слідчих (розшукових) дій. На підставі чинного законодавства та літературних джерел досліджуються поняття, особливості та правова природа негласних слідчих (розшукових) дій.

Ключові слова: негласні слідчі (розшукові) дії, слідчі (розшукові) дії, досудове розслідування, оперативно-розшукові заходи, докази, доказування, кримінальне провадження.

Статья посвящена научному анализу различных подходов к определению специфики негласных следственных (розыскных) действий. На основании действующего законодательства и литературных источников исследуются понятие, особенности и правовая природа негласных следственных (розыскных) действий.

Ключевые слова: негласные следственные (розыскные) действия, следственные (розыскные) действия, досудебное расследование, оперативно-розыскные мероприятия, доказательства, доказывание, уголовное производство.

The article is devoted to the scientific analysis of various approaches to determining the specifics of the covert investigative (detective) action. On the basis of the current legislation and literary sources, the concepts, features and legal nature of covert investigative (detective) action are investigated.

Key words: covert investigative (detective) action, investigators (detective) action, pre-trial investigation, operational searches, evidence, proving, criminal proceedings.

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується зниженням активності законослухняних громадян у сприянні правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю. Навіть у тих випадках, коли такі особи володіють значущою для розслідування інформацією, вони не поспішають надавати її правоохоронним органам. Непоодинокі випадки, коли навіть заручники після їх визволення зусиллями правоохоронних органів, відмовляються подавати заяву про злочин, вчинений щодо них [6,с. 26-32].

Враховуючи наявні потреби в розгортанні ефективної системи протидії зростаючій злочинності, та з огляду на сучасний досвід правоохоронної діяльності, набутий як в Україні, так і за кордоном, законодавцем було удосконалено кримінальне процесуальне законодавство України за рахунок уведення до структури досудового розслідування низки різного роду новел. Однією з таких є негласні слідчі (розшукові) дії (далі - НСРД). Аналіз положень чинного законодавства та наукової літератури переконливо свідчить, що нормами глави 21 Кримінального процесуального кодексу України фактично було «процесуалізовано» значну частину оперативно-розшукових заходів. Таким чином, шляхом внесення відповідних змін до законодавства останнім було надано статус слідчих дій.

Проте запровадження такого інституту є об'єктом безлічі суперечок і дискусій серед теоретиків та практиків юриспруденції. Одним із головних дискусійних питань є поняття «негласні слідчі (розшукові) дії», адже спроба їх законодавчого визначення не розкриває головних ознак. Відсутність єдиного погляду науковців щодо визначення поняття та особливостей призводить до помилок у правозастосовній діяльності. Це й обумовлює актуальність розглядуваної проблеми.

Стан дослідження. Запровадження інституту негласних слідчих (розшукових) дій є об'єктом наукових досліджень багатьох вчених, адже існують різноманітні думки щодо сутності та основного призначення цього інституту.

Здебільшого, окремі аспекти інституту привернули увагу таких вітчизняних та зарубіжних науковців, як: М.В. Багрій, В.Д. Берназ, О.А. Білічак, С.О. Гриненко, О.М. Дроздов, О.В. Іваненко, Є.Д. Лук'янчиков, Б.Є. Лук'янчиков, В.А. Колесник, М.В. Корнієнко, С.С. Кудінов, Д.И. Никифорчук, Д.П. Письменний, М.А. Погорецький, Д.Б. Сергєєва, С.Р. Тагієв, В.М. Тертишник, Р.М. Шехавцов, М.Б. Шолудько та ін.

Зокрема, фахівцями досліджувалися наявні доктринальні і теоретичні проблеми, питання правового регулювання, генезис становлення інституту, система негласних слідчих (розшукових) дій та їх співвідношення з оперативно-розшуковими заходами. Але, водночас, багато аспектів залишаються не дослідженими, здебільшого і питання щодо визначення поняття негласних слідчих (розшукових) дій, яке є досить актуальним в теорії кримінального процесу та потребує додаткової уваги й обґрунтування.

Метою статті є дослідження проблемних питань щодо визначення поняття та правової природи негласних слідчих (розшукових) дій на основі чинного законодавства та літературних джерел.

Виклад основного матеріалу

До прийняття Кримінального процесуального кодексу 2012 року чимало негласних слідчих (розшукових) дій проводились як оперативно-розшукові заходи. Інформація, яка була отримана внаслідок їх проведення, використовувалась у доказуванні на досудовому слідстві та в суді за умови, що ці дії не розшифровували форм та методів оперативно-розшукової діяльності, які становлять державну таємницю [14, с. 41]. Але досить важливим кроком, направленим на вдосконалення таких дій, було їх включення до системи досудового слідства. Саме тоді на законодавчому рівні було закріплено їх вичерпний перелік. А ті дії, які раніше називались оперативно-розшуковими, нині називаються - негласними слідчими (розшуковими).

Підсумки вивчення наукових джерел відповідно до обраного напряму дослідження вказують на те, що переважна більшість науковців та практиків сходяться на думці, що за змістовною сутністю оперативно-розшукові заходи та негласні слідчі (розшукові) дії є тотожними. Зокрема, таких поглядів дотримуються М.Г. Вербенський [8, с. 414-418], В.О. Черков, О.М. Чистолінов [19], Д.А. Чухраєв [18, с. 159-162], М.О. Шилін [20, с. 59-64]. Водночас, як вже зазначалося, у науковій літературі висловлюються суперечливі погляди щодо доцільності заснування такого інституту в системі кримінального судочинства. Передовсім, значною частиною фахівців підкреслювалася неординарність такого кроку законодавця, адже «Кримінальний процесуальний кодекс України вперше в історії вітчизняної юриспруденції надав процесуальний статус спеціальним негласним заходам, спрямованим на пошук та фіксацію даних про підготовку та вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, визначаючи останні як негласні слідчі (розшукові) дії» [14, с. 44].

Водночас, запровадження інституту негласних слідчих (розшукових) дій нерідко виступає об'єктом різкої критики [22, с. 452-461], де основна увага авторів акцентується на тому, що радикальні зміни кримінального процесуального законодавства повинні спиратися на ґрунтовні наукові дослідження. А саме, підкреслюючи актуальність та своєчасність запровадження інституту НСРД, О.М. Юрченко та І.В. Сервецький наполягали на необхідності удосконалення їх нормативно-правового регулювання [16, с. 1-9]. Підтримуючи наведену думку, С.В. Соломатін зазначав, що проблема розширення переліку слідчих дій за КПК України 2012 р. потребує глибоких наукових досліджень, «насамперед з метою визначення їх правової природи та основних ознак з метою належної диференціації як за слідчими, так і оперативно- розшуковими характеристиками» [17].

У руслі цієї дискусії зустрічаються і більш категоричні висловлювання, зокрема, даючи критичний аналіз положенням глави 21 КПК України, В.П. Попович наголошував, що «змішування оперативно-розшукової діяльності та кримінального провадження може призвести до негативних наслідків, оскільки створює передумови для одержання органом досудового розслідування в конспіративних умовах, коли перевірити законність їх одержання фактично неможливо» [15, с. 331-335]. Розмаїття поглядів на цю проблематику переконливо свідчить, що теоретичні та практичні проблеми функціонування інституту негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному судочинстві України потребують ґрунтовного наукового дослідження на предмет вироблення наукових положень, які вирішили теоретичні проблеми його існування як засобу досудового розслідування з метою подальшого усунення недоліків нормативно-правового регулювання. Задля вирішення наведених проблем передовсім доцільно дослідити зміст поняття «негласні слідчі (розшукові дії)» та конкретизувати його визначення [7, с. 69-73].

У Кримінальному процесуальному кодексі України 2012 року, як зазначалося, правовому регулюванню негласних слідчих (розшукових) дій присвячена 21 глава. Однак він не містить дефінітивного визначення поняття, тільки у ч. 1 ст. 246 КПК України зазначено, що негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком передбачених законом випадків. Такі дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб [1]. Вони мають винятковий характер. Головна їх особливість полягає в тому, що про них не повідомляються учасники, тобто особи, щодо яких вони здійснюються, до певного часу. Фактично, усі негласні слідчі (розшукові) дії, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів [11, с. 392].

Так як НСРД виступають різновидом слідчих (розшукових) дій, то відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України вони спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні [1].

Окрім того, за змістом положень ст. 280-282 КПК України, проведенням негласних слідчих (розшукових) дій може забезпечуватися розшук осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів.

Варто також зазначити, що ті слідчі дії, які відносяться до негласних, поділяються на 2 види:

Втручання у приватне спілкування.

Інші види негласних слідчих (розшукових) дій.

Відмітною ознакою усіх без винятку негласних слідчих (розшукових) дій, регламентованих главою 21 КПК України, є те, що вони проводяться у прихований спосіб. Так, негласність, як якісна характеристика негласних слідчих (розшукових) дій, виражається в тому, що вони здійснюються приховано не лише від осіб, злочинна діяльність яких документується, але й від усіх суб'єктів, що не беруть безпосередньої участі у її провадження, що забезпечує скритість, прихованість змісту та кінцевої мети дій від усіх учасників цього процесу та інших суб'єктів, що випадково потрапили в орбіту діяльності органів досудового розслідуванні. Таким чином, усі негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені главою 21 КПК України, мають одну спільну рису - забезпечують приховане одержання та фіксацію органами досудового розслідування інформацію про події, факти та обставини підготовлюваних, вчинюваних або вчинених злочинів. Водночас, усі негласні слідчі (розшукові) дії суттєво різняться за змістовною сутністю дій, покладених в їх основу. З метою визначення інших сутнісних ознак, властивих усім негласним слідчим (розшуковим) діям, проаналізуємо визначення змісту понять, якими вони охоплюються.

Основним нормативним джерелом, в якому закріплені визначення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, є Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні [3].

В Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні закріпленні визначення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, регламентовано більш детально проведення таких дій та використання їх результатів у кримінально-процесуальному доказуванні.

Відповідно до положень цього нормативного акта, аудіо-, відео контроль особи (ст. 260 КПК) полягає в «негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо» (3,п. 1.11.2).

В.В. Вінцук проблему законодавчого закріплення НСРД розглядає у двох аспектах: по-перше, як метод реалізації державного і суспільного контролю за діяльністю працівників поліції; по-друге, у випадку вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів як ефективний засіб отримання доказів [9, с. 66].

Б. Шолудько вважає, що детальна правова регламентація кожної із визначених законом негласних слідчих (розшукових) дій, встановлення процесуального керівництва, поєднання гласних і негласних методів здобуття інформації при одночасному посиленні конституційних гарантій прав і свобод особи в системі кримінального провадження має стати ефективним інструментом протидії злочинності [21].

Деякі науковці відзначають, що негласність може бути абсолютною чи відносною. За абсолютної негласності поінформовані про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки особи, які приймають рішення про їх здійснення, оперативні співробітники, яким доручається виконання відповідного рішення, а також особи, які залучаються до проведення негласних слідчих (розшукових) дій (конфіденти, співробітники оперативно-технічних та оперативно-розшукових підрозділів). За відносної негласності, тільки особи, щодо яких вони здійснюються, не знають про проведення цих дій, а їх результати, які були отримані в таємниці від зацікавлених осіб, можуть бути в подальшому піддані гласності [5, с. 138].

Під час провадження негласних слідчих (розшукових) дій можуть застосовуватися конспіративні методи (прийоми), тобто утаювання чи приховування від осіб, щодо яких проводиться така дія та іншого оточення фактичних цілей, завдань, заходів та засобів про-' веденої дії, організаційних і тактичних аспектів її здійснення [12, с. 422].

Також конспіративність є умовою для забезпечення безпеки та основних прав осіб, які сприяють органам слідства та оперативним підрозділам. Вона не допускає необгрунтованого чи передчасного розкриття з боку осіб, щодо яких проводяться НСРД.

Розглядаючи систему негласних слідчих (розшукових) дій, визначених кримінальним процесуальним законом, варто відмітити, що загалом за змістом вони корелюють із оперативно-розшуковими заходами, які проводяться в межах прав оперативних підрозділів, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [2]. Наприклад, відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, можуть негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки такого злочину, чи отримувати розвідувальну інформацію, зокрема шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць. Цьому заходу в кримінальному провадженні відповідає проведення негласної слідчої (розшукової) дії, визначеної ст. 267 КПК України «Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи».

Окремі норми ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» побудовані як бланкетні та посилаються на окремі статті КПК України, що встановлюють порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій. З огляду на це, можна дійти висновку, що оперативно-розшукові заходи та негласні слідчі (розшукові) дії є однорідними за організаційно-правовим критерієм та відрізняються переважним чином за правовим статусом та суб'єктним складом, адже у оперативно-розшуковій діяльності проведення оперативно-розшукових заходів може здійснюватися лише уповноваженими оперативними підрозділами, а негласних слідчих (розшукових) дій - слідчим, прокурором, або за їх дорученням - уповноваженим оперативним підрозділом.

Ініціатором проведення негласних слідчих дій в кримінальному провадженні майже у всіх випадках виступає слідчий, тому й не дивно, що вони називаються слідчими діями. Однак слідчий має право шляхом надання доручення працівникові оперативного підрозділу зобов'язати його брати активну участь у процесі досудового розслідування, а саме доручити проведення негласних слідчих дій. Згідно зі ст. 41 КПК України, працівнику оперативного підрозділу надано можливість користуватись повноваженнями слідчого. Зважаючи на це, у назві поряд зі слідчими з'являється доповнення у вигляді розшукових дій [10, с. 140-144].

Висновки

Негласні слідчі (розшукові) дії є невід'ємною складовою системи слідчих дій, проведення яких спрямовується на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадження (ч. 1 ст. 223 КПК), встановлення місцезнаходження осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді й суду та оголошені в розшук. Найбільш суттєвою ознакою негласних слідчих (розшукових) дій слід вважати те, що вони здійснюються в негласній формі; під час їх провадження можуть використовуватись спеціальні технічні засоби та відносини конфіденційного співробітництва.

До головних особливостей НСРД належить: 1) спрямованість на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів; 2) їх негласність та прихованість; 3) державна таємниця відомостей про факт і методи їх проведення; 4) винятковий характер таких дій; 5) обмеження конституційних права та свобод громадян (таємниця спілкування, недоторканість житла, тощо); 6) особливий порядок прийняття рішення про проведення таких дій.

На завершення слід зазначити, що визнання процесуальної природи негласних слідчих (розшукових) дій та подальша їх систематизація за науково обґрунтованими підставами сприятиме одностайному їх розумінню, відмежуванню від оперативно-розшукових заходів та застосуванню в практиці розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів, що вчиняються з використанням замаскованих і прихованих способів, зокрема й організованими злочинними групами та організаціями.

негласний слідчий розшуковий конспіративність

Список використаних джерел

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-УІ II Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88.

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року № 2135-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1789-12.

Про затвердження Інструкції про організацію проведення НСРД та використання їх результатів у кримінальному провадженні: Наказ ГПУ, МВСУ, СБУ, Мінфіну України, Адміністрації ДПСУ, Мінюсту України від 16.11.2012 р. №114/1042/516/1199/936/1681/51/ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/v0114900-12.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений Наказом Служби безпеки України №440 від 12 серпня 2005: [із змінами і доповненнями на 31.10.2017] II Офіційний вісник України. - 2005. - № 34. - Ст. 2089.

Багрій М. В. Поняття та правова природа негласних слідчих (розшукових) дій / Микола Васильович Багрій II Юридична наука та практика: виклики сучасності. - К. : Центр учб. літ., 2015. - С. 137-141.

Бахин В.П. Приемы и средства борьбы с преступностью (Соотношение потребностей и возможностей) / В.П. Бахин, А.В. Ищенко II Актуальные проблемы организации расследования преступлений. - Одесса, 1996. - С. 26-32.

Білічак О.А. Щодо поняття «негласні слідчі (розшукові) дії» / О.А.БІлічак II Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Юридичні науки. -2015. - Вип. 3. -Т. З, - С. 69-73.

Вербинський М.Г. Особливості провадження негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів у сучасних правових умовах / М.Н.Вербинський II Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р.: кримінально-правові та процесуальні аспекти: тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 19-20 вересня 2013 р.). - Львів: ЛДУВС,

- С. 414-418.

Вінцук, В. В. Окремі проблеми закріплення негласних слідчих (розшукових) дій у Кримінальному процесуальному кодексі України [Текст] / В. В. Вінцук// Право і безпека. -2016. - № 3. -С. 66-70.

Керевич О. В. Інститут негласних слідчих (розшукових) дій за новим КПК / О. В. Керевич II Право і суспільство. - 2012. - № 5. - С. 140-144.

Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. / за ред. В.Г. Гончаренко, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. - X. : Право, 2012.-844с.

Кримінальний процес : підруч. / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін. ; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого,

О.В.Капліної.О.Г. Шило.-Х.:Право,2013.-824с.

Негласні слідчі (розшукові) дії [Текст]: курс лекцій / [Д.Й. Никифорчук, С.І. Ніколаюк, В.В. Поливода. та ін.]; за заг. ред. Д. Й. Ни- кифорчука. - К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. - 124 с.

Особливості прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим дослідуванням: зб. лекцій. - К.: Національна академія прокуратури, 2013. -111 с.

Попович В.П. Окремі проблеми правового статусу негласних слідчих (розшукових) дій у новому Кримінальному процесуальному кодексі України / В.П.Попович II Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р.: кримінально-правові та процесуальні аспекти: тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 19-20 вересня 2013 р.). - Львів: ЛДУВС,

- С. 331-335.

Сервецький І.В. Спеціальна діяльність правоохоронних органів, що здійснюється під час проведення гласних, негласних слідчих (розшукових) дій / [І.В.Сервецький, О.М.Юрченко, В.В.Редька] II Часопис Академії адвокатури України. - 2012. - № 15(2). - С. 1-9.

Соломатін Є.В. Ознаки слідчих дій та оперативно-розшукових заходів за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / Є.В.Соломатін [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kia.court.gov.ua/sud2690.

Сухраєв Д.А. Щодо визначення дефініції негласних слідчих (розшукових) дій / Д.А. Сухраєв II Науковий вісник ХДУ. - Херсон,

-ВИП.2.-Т.4.-С. 159-162.

Черков В.О. До питання про співвідношення оперативно-розшукової діяльності й негласних слідчих (розшукових) дій за проектом нового КПКУкраїни [Електронний ресурс] / В.О. Черков, О.М. Чистолінов. - Режим доступу: http://www.corp-lguvd.lg.ua/d120106.html.

Шилін М.О. Оперативно-розшукова діяльність та негласні слідчі дії: проблеми правового регулювання у світлі нового Кримінального процесуального кодексу України / М.О. Шилін II Вісник Національної академії прокуратури України. - 2013. -№1.-С. 59-64.

Шолудько Б. Негласні слідчі (розшукові) дії [Електронний ресурс] / Б. Шолудько. - Режим доступу: http://foliant.in.ua/ pravovoy-kommentariy_id_16.html.

Шумило М.Є. Оперативно-розшукові заходи в структурі досудового розслідування в проекті КПК України / М.Є. Шумило II Право України. -2012. - № 3-4. - С. 452-461.

Размещено на Allbest.ru