Щодо тендерної рівності жінки та чоловіка в сімейному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо тендерної рівності жінки та чоловіка в сімейному праві

Бориславська М.В.

Анотації

У статті проводиться аналіз сімейних правовідносин за ознакою ґендерної рівності. Автор проаналізувала види сімейних відносин, де фактично неможливо забезпечити ґендерну рівність. Дослідження проведене з використанням сучасної світової практики регулювання сімейних відносин.

Ключові слова: ґендерна рівність, сімейні відносини, жінка, чоловік, допоміжні репродуктивні технології, одностатеві шлюби (партнерства), материнство, батьківство.

В статье проводится анализ семейных правоотношений по признаку гендерного равенства. Автор проанализировала виды семейных отношений, где фактически невозможно обеспечить гендерное равенство. Исследование проведено с использованием современной мировой практики регулирования семейных отношений.

Ключевые слова: гендерное равенство, семейные отношения, женщина, мужчина, вспомогательные репродуктивные технологи, однополые браки (партнерства) материнство, отцовство.

In article the analysis of family legal relationship on the basis of gender equality is carried out. The author analysed types of the family relations where it is actually impossible to provide gender equality. The research is conducted with use of modern world practice of regulation ofthe family relations.

Key words: gender equality, family relations, woman, man, auxiliary reproductive technologies, same-sex marriages (partnership) motherhood, paternity.

Постановка проблеми. Аналіз відомих нам історичних джерел права та інших історичних даних дозволяє зробити висновок, що рівності в правах жінки та чоловіка не існувало фактично ніколи. Звичайно, з такої загальної тенденції в окремі історичні періоди та на окремих територіях були винятки, щоправда, нечисельні та нетривалі. Отже, жінки протягом історії людства перебували в достатньо пригніченому та нерівноправному становищі порівняно з чоловіками. Проте за останні сто років питання рівноправності осіб за багатьма ознаками, в т. ч. й ознакою статі, змінилося кардинальним чином. На сьогодні у сфері політики все більше жінок займають високі посади як в окремих державах, так і в міждержавних об'єднаннях (організаціях). При формуванні урядів, парламентів запроваджуються квоти представників за статевою ознакою. І це при тому, що жінкам ще досить недавно такі посади були просто недоступні. Це нормальна практика для країн Європи, Латинської та Північної Америки. Навіть в окремих мусульманських країнах на сьогодні можна зустріти жінок в якості високопоставлених чиновників (наприклад, в якості міністрів).

Але не кожен прагне стати чиновникам, але, мабуть, кожна особа є суб'єктом сімейних відносин. Саме тому рівність прав жінки та чоловіка в сімейно-правовій сфері, на нашу думку, потребує особливої уваги. Слід зазначити, що становище жінки в суспільстві (як соціальне, так і правове) значною мірою впливає на розвиток цього суспільства в найрізноманітніших аспектах. Формування та розвиток дитини як майбутнього члена цього суспільства, як правило, відбувається за більшої уваги та участі жінки, ніж чоловіка. Йдеться про жінку-матір, бабцю, сестру тощо. З іншого боку, роль чоловіка в сім'ї зазвичай також є досить специфічною та важливою. Недарма саме сім'я виступає ідеалом та взірцем, на якому побудована ідея сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Ступінь розробки теми. Становлення та розвиток теорії ґендерної рівності, її філософсько-правових та теоретичних аспектів були досліджені в роботах І.П. Андрусяк, Н.В. Аніщук, Н.О. Бондаренко, О.Р. Дашковської, Ю.В. Івченко, К.Б. Левченко, О.В. Мартинюка, С.В. Полєніної та інших. Конституційно-правові основи ґендерної рівності стали предметом дослідження О.О. Максімова. Окремі проблеми ґендерної рівності осіб як учасників сімейно- правових відносин були відображені в працях Н.М. Тарусіної. Проте окремі проблемні питання є малодослідженими, потребують подальшого аналізу. Частина з них і увійшла до даної статті.

Головна мета цієї публікації полягає в окресленні кола сімейно-правових проблем, де питання рівності в становищі жінки та чоловіком є найбільш актуальними, та оцінці того, чи взагалі можлива гендерна рівність у сімейно-правових відносинах.

Виклад основного матеріалу. Конституція України містить пряму заборону будь-якої дискримінації за ознакою статі. Так, ст. 24 Конституції України закріплює принцип однакового ставлення, який є одним із найважливіших у міжнародному праві і випливає передусім із загально-правового принципу рівності можливостей і заборони дискримінації.

Тендерною рівністю відповідно до національного законодавства є рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства (ст. 1 Закону України "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків"). Отже, під поняттям Тендера розуміється сукупність соціальних норм поведінки людей залежно від статі. Причому

Тендер (чи питання Тендерної рівності) не можна зводити лише до "жіночого питання" [1, с. 124], особливо враховуючи те, що на сьогодні все частіше ставиться питання про те, що захисту потребують права й чоловіків, і особливо - саме у сфері сімейного права.

Разом із тим І.П. Андрусяк стверджує, що дія зазначеного Закону не призвела до утвердження в українській суспільній свідомості ідеї Тендерної рівності. Відповідно, рівень Тендерної культури залишається на зародковому рівні та є предметом зацікавленості лише вузького кола правозахисник та жіночих громадських організацій [2, с. 88]. Окрім того, як справедливо вказує Н.М. Тарусіна, Тендерна рівність, яка в достатній мірі врегульована вітчизняним законодавством, зазнає порушень на рівні правозастосовної практики [3, с. 58]. Більше того, на сьогодні існують та постійно виникають нові Тендерні виклики в сімейно-правовій сфері, які не мають однозначного розв'язання ні в законодавстві, ні на практиці. Важливо зазначити, що вони характерні не тільки нашій державі, але й усьому (чи більшій частині) світового співтовариства. Це обумовлено інтенсивним розвитком медицини (біомедицини), запровадженням різноманітних медичних технологій (зокрема, допоміжні репродуктивні технології - ДРТ, зміна статі), зміною суспільної моралі.

Для характеристики поняття Тендера зазвичай використовують не менше чотирьох груп ознак: біологічна стать, статево-рольові стереотипи, статево-рольові норми та статево-рольова ідентичність [1, с. 124]. Слід визнати, що без Тендерної характеристики неможливе існування жодного суб'єкта права. Найбільш очевидним це є саме в сімейному праві. Тендерні проблеми пов'язані як із соціальними умовами життєдіяльності, так і з реальними фізичними (природними) відмінностями чоловіків і жінок. Це зумовлює специфічні особливості здійснення прав людини жінки і чоловіка. Як вказується в юридичній літературі, жінки та чоловіки не тільки діють, мислять, але навіть хворіють по-різному. Природні відмінності між чоловіком і жінкою, розумові і фізичні якості розподілені між статями так, що вони гармонійно доповнюють один одного, забезпечуючи безперервний розвиток людського роду [4, с. 48].

У сфері сімейних відносин статева ознака зумовлює різні ролі та, відповідно, їх різне найменування: мати і батько, дочка і син, баба і дід, сестра і брат тощо. Зазвичай в СКУ та інших актах сімейного законодавства вказується на учасників сімейних правовідносин саме з використанням вказаних вище найменувань. Притому що одна фізична особа може бути суб'єктом декількох сімейних правовідносин. Відповідно, її назва як учасника цих правовідносин буде різною, залежно від їх змісту. Таке "багатоманіття" однієї фізичної особи, мабуть, можна побачити тільки в сімейному праві. Отже, об'єктивністю є існування фізичних осіб різних статей. В юридичній літературі справедливо зазначається, що значна частина положень сімейного законодавства є тендерно нейтральною: рівність є принципом побудови сімейних відносин, подружжя визнаються рівними партнерами, вільними у виборі шлюбного прізвища, роду занять, місця проживання, режиму власності, вирішення інших питань життя сім'ї, заснованої на шлюбі; батьки, родичі, опікуни і піклувальники мають рівні можливості та обов'язки (в межах відповідного статусу) щодо дітей. У той же час існують об'єктивні та суб'єктивні передумови Тендерної сімейно-правової диференціації [5, с. 118]. Слід визнати, що така сімейно-правова диференціація жінки та чоловіка за Тендерною ознакою є логічною, та в багатьох випадках її не можна усунути шляхом удосконалення чи зміни законодавства. Зупинимося на деяких прикладах, що підтверджують такий висновок. сімейний гендерний правовий

1. Гетеросексуальний (різностатевий характер шлюбу). Законодавство держав ближнього зарубіжжя та Східної Європи (зокрема, й ч. 1 ст. 21 СКУ) розуміють під шлюбом союз чоловіка та жінки. Сімейне законодавство не всіх зазначених держав містить визначення шлюбу, де би це було прямо зазначено. Проте з аналізу змісту законодавства випливає саме такий висновок. Саме природа та першопочаткова історія людства передбачають шлюб як союз жінки та чоловіка. В юридичній літературі піддається критиці теза, що метою шлюбу є створення сім'ї, а остання одним із пріоритетів має народження та виховання дітей. Зокрема, для оспорення такого твердження вказують, що, по- перше, такий висновок є не зовсім коректним, а по-друге, сімейне законодавство не зобов'язує мати дітей, жодною мірою не визнає бездітний шлюб шлюбом другого сорту [6, с. 63]. Із таким баченням не погодитись важко.

Проте все частіше в зарубіжних країнах узаконюється протилежний підхід: універсальність конструкції прав людини дозволяє трактувати право на шлюб як право кожного, незалежно від його/її сексуальної орієнтації. Відповідно, легалізуються одностатеві шлюби (партнерства). Переважно йдеться про країни Західної Європи (вся Скандинавія, Німеччина, Франція, Іспанія, Італія), Канаду, окремі штати США. Найдальше в цьому відношенні пішли Нідерланди. Так, до Цивільного кодексу Нідерландів внесли пряму поправку, за якою шлюб може бути укладений між двома людьми різної або однієї і тієї ж статі. Відповідно, між одностатевим та звичайним шлюбом залишаються лише дві юридичні відмінності: 1) одностатева пара може усиновити тільки голландську (а не будь-яку) дитину; 2) якщо дитина народжується в жінки, яка перебуває в шлюбі з чоловіком, чоловік автоматично визнається батьком дитини, проте це правило не поширюється на жінку, що перебуває в шлюбі з жінкою.

Масове поширення одностатевих відносин у зарубіжних країнах ставить питання про загрозу виродження людини як біологічної істоти, а ще швидше - підміну європейського соціуму соціумом іншого походження - насамперед, мусульманським, який, до речі, не підтримує та не розділяє одностатевих уподобань європейців. Отже, офіційне визнання одностатевих шлюбів можна трактувати й як легалізовану багатьма державами добровільну відмову громадян від продовження роду. На нашу думку, йдеться про порушення природного балансу в природі, де кожна жива істота одним із найважливіших завдань має розмноження. Тобто толерантність цивілізованого суспільства до приватного життя стає загрозою для самого цього суспільства.

З біологічної точки зору дані союзи не відноситься до норм людської природи. Ще більш неприйнятним бачиться дозволяти учасникам одностатевих партнерств бути прийомними батьками, усиновлювачами та мати інші права у сфері піклування над дітьми. Небезпека проявляється в тому, що модель сімейного життя таких партнерів будуть здійснюватиме очевидний вплив на дитину, влаштовану на виховання [7]. Саме тому значна частина держав, де легалізовані одностатеві відносини, не надає їм право бути батьками (прийомними батьками, усиновлювачами).

Дослідивши розвиток транссексуальності на базі наукових напрацювань медицини на суміжних наук, Ю.С. Шишкіна робить висновок про комплексність її причин. Зокрема, серед таких причин виділяють як біологічні (наявність певної психічної патології), так і психосоціальні (дія в дитинстві несприятливих мікросоціальних факторів, насамперед з боку родичів першого ступеня споріднення) [8, с. 82]. Відповідно, наявність у суспільстві певних держав дозволу на одностатеві шлюби (товариства), на нашу думку, діє руйнівним чином. Держава повинна не дозволяти небажані (небезпечні) дії осіб, а навпаки, сприяти їх недопущенню.

Виходячи із зазначеного, слід визнати, що Тендерна рівність у праві на укладення шлюбу та визначенні його суб'єктного складу є небезпечною, та відповідно - недопустимою. Загальновідомо, що одностатеві відносини не є "винаходом" сучасних людей, в певній мірі вони існували у всі часи, в т.ч. в стародавньому світі, проте не визнавалися спочатку церквою, а пізніше - державою. Не слід забувати й про те, що право однієї особи закінчується там, де починається право іншої. Головне призначення держави якраз і полягає в забезпеченні компромісу між правами та інтересами різних суб'єктів. А для цього й існує законодавство, яке може місити певні обмеження та заборони. Законодавчі обмеження окремих прав чи прав окремих категорій осіб не є новинкою, досить часто вони мають місце заради забезпечення державних чи суспільних інтересів. Як приклад таких можна навести заборону державним службовцям, військовослужбовцям на здійснення підприємницької діяльності, на страйк тощо. Обмеженнями прав осіб у сімейному праві, які встановлені заради суспільної користі, є обмеження на усиновлення дітей іноземцями, обмеження на укладення шлюбу до досягнення шлюбного віку чи між особами певного ступеню споріднення.

2. Неоднозначним прикладом Тендерної "нерівноправності" можна назвати розірвання шлюбу, передбачене в ст. 110 СКУ Так, позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини (ч. 1 ст. 110 СКУ). Також як виняток із наведеного загального правила чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини або дитини до одного року визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено з актового запису про народження дитини (ч. 3-4 ст. 110 СКУ). "Тендерне" питання в даній нормі науковці трактують по-різному. Достатньо часто таке правило сприймають як таке, що забезпечує Тендерну рівність, пояснюючи це різними аргументами, наприклад тим, що мораторій діє на обох із подружжя [9, с. 172], або до традиційного врахування особливого психологічного та фізичного стану вагітної жінки чи жінки, яка нещодавно народила дитину та яка потребує захисту від дій чоловіка та своїх власних дій та рішень [10, с. 138], коли жінка здатна буде приймати рішення про розлучення, перебуваючи в більш-менш "рівному" психоемоційному становищі порівняно з чоловіком. Окремі науковці виняток із свободи розірвання шлюбу, передбачене ст. 110 СКУ, сприймають як зорієнтоване на захист інтересів новонароджених дітей та їх матері [11, с. 190], тобто як ґендерно-однобоке. Цікаво, що по-різному оцінюючи положення ч. 2-4 ст. 110 СКУ з точки зору Тендерної рівності, дослідники пояснюють його одним і тим же фактором - особливою турботою про жінку, пов'язаною з її вагітністю, пологами та післяпологовим станом та однозначно схвально сприймають зазначене законодавче правило.

3. Рівність прав жінки та чоловіка (в т. ч. подружжя) під час вирішення питань щодо материнства, батьківства. Слід погодитися з О.О. Хазовою, що репродуктивні права осіб є однією з найбільш ґендерно-чутливих сфер. А материнство та батьківство фактично є прямим наслідком здійснення громадянами своїх репродуктивних прав [12]. Не дивлячись на будь-які намагання повного мірою урів- няти чоловіків та жінок, існують об'єктивні підстави для їх диференціації, зокрема фізіологічні. Так, мама не може бути батьком, і навпаки. Відповідно, законодавство передбачає норми про спеціальну охорону прав та інтересів вагітної жінки та жінки, яка має дитину певного віку, грудну дитину, декількох дітей, дитину-інваліда. Наприклад, КЗпПУ містить главу XII, яка передбачає особливі права та гарантії прав жінок. Зокрема, окремі з них стосуються й кожної жінки як потенційної матері (наприклад, ст. 174 КЗпПУ "Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок"). Разом із тим донедавна в законодавстві містилися окремі Тендерні упущення щодо чоловіків: наприклад, статус одинокої матері мав місце, статус одинокого батька був закріплений зовсім недавно.

Намагання до Тендерної ідентичності призвели до запровадження в документообігу США та Європи (зокрема, Великобританії, Франції) з 2011 року вказівки замість мама і батько вказівок на батько 1 та батько 2 (російською - родитель 1 и родитель 2). Фактично це виступило логічним наслідком легалізації одностатевих відносин, захищає одностатеві пари "батьків" та їх дітей від дискримінації шляхом уніфікації найменувань суб'єктів сімейних відносин. Хоча, звичайно, виглядає це приголомшливо.

Одне з найважливіших питань щодо материнства, батьківства - право взагалі мати дітей. А це пов'язано з правом на розпорядження своїм тілом (а точніше, на переривання вагітності), яке належить саме жінці. Згідно з нашим чинним законодавством жінка має право вільно його використовувати до 12 тижнів вагітності, пізніше переривання вагітності може відбуватися лише за медичними показаннями. Проте в обох випадках правової можливості впливу на вирішення цього питання не має чоловік жінки (батько зачатої дитини). І це при тому, що в ст. 54 СКУ прямо йдеться про право дружини та чоловіка на спільне вирішення питання життя сім'ї. Проте обмеження жінки в праві мати (не мати) дитину (в тому числі право зробити аборт) буде порушенням її права на свободу та особисту недоторканність, гарантовану в ст. 56 СКУ Отже, під час вирішення питання про переривання вагітності жінка володіє самостійністю. Отже, як вказує О.О. Хазова, жінка у вирішенні цього питання наділена переважним правом, яке можна оцінювати і як обмеження прав чоловіка.

У випадку іншого підходу до цієї ситуації, якщо б за чоловіком було визнано право давати чи не давати згоду на проведення аборту, це б фактично означало узаконення можливості примушування жінки до материнства [12]. Звичайно, це недопустимо. Отже, чоловік (батько зачатої дитини) не має права брати участь у вирішенні долі зачатої дитини. Це право належить лише суб'єкту, який фізіологічно здатен бути матір'ю - жінці. Ембріон є частиною тіла жінки, оскільки він знаходиться в її утробі [12]. Теоретично набагато більше прав чоловік міг би мати під час вирішення долі ембріона, зачатого за допомогою ДРТ. Проте абсолютно рівними правами жінка та чоловік володіють доти, доки ембріон знаходиться поза тілом жінки [12]. Після його імплантації в тіло жінки права жінки щодо цього зародку стають переважними над правами біологічного батька. На сьогодні актуальним є питання, яке ставиться в юридичній літературі, щодо належної поведінки вагітної жінки, дотримання рекомендацій лікарів, ведення здорового способу життя. Проте й тут жінка самостійна у вирішенні цих питань, навіть якщо її поведінки є очевидно небезпечною для зачатої дитини.

В юридичній літературі піднімається питання про проведення Тендерної експертизи законодавства про ДРТ, оскільки під час його створення головною метою виступало подолання безпліддя, і в багатьох (не всіх) питаннях більше враховується думка жінки. Однак в окремих випадках (наприклад, при сурогатному материнстві) права і матері, і батька можуть бути визнані рівними.

Отже, незважаючи на фізіологічну відмінність між чоловіком і жінкою, категорія Тендерної рівності є дуже рухливою. Мета законодавства полягає в адекватній реакції на відповідні зміни, щоб надати і жінці, і чоловікові найбільш сприятливі умови для самореалізації [12].

Розглянутими вище питаннями не вичерпується уся проблематика Тендерної рівності жінки та чоловіка в сімейних правовідносинах. їх перелік є значно ширшим. Так, поза межами дослідження залишилися такі важливі питання, як рівність батьків під час здійснення батьківських прав та обов'язків після розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини; проблема неодночасності виникнення батьківських прав матері та батька щодо новонародженого; нерівність прав батька при застосуванні методів ДРТ.

Висновки

Сімейні відносини є тією сферою, де Тендерна рівність, враховуючи об'єктивно існуючі фізіологічні відмінності жінки та чоловіка, не може бути забезпечена повного мірою. В усіх питаннях, де ці фізіологічні відмінності, є непринциповими для здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків, Тендерна рівність має бути гарантована законодавством та дотримана на практиці. У тих же відносинах, де це є неможливим, насамперед слід виходити із забезпечення прав окремих осіб - жінки чи чоловіка. Як правило, саме жінка в ґендерно-нерівних відносинах володіє переважними правами. Об'єктивно зумовленою Тендерна нерівність є насамперед у відносинах щодо материнства, батьківства. Зустрічається вона й в окремих аспектах шлюбних відносин.

Висновки

Сімейні відносини є тією сферою, де Тендерна рівність, враховуючи об'єктивно існуючі фізіологічні відмінності жінки та чоловіка, не може бути забезпечена повного мірою. В усіх питаннях, де ці фізіологічні відмінності, є непринциповими для здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків, Тендерна рівність має бути гарантована законодавством та дотримана на практиці. У тих же відносинах, де це є неможливим, насамперед слід виходити із забезпечення прав окремих осіб - жінки чи чоловіка. Як правило, саме жінка в ґендерно-нерівних відносинах володіє переважними правами. Об'єктивно зумовленою Тендерна нерівність є насамперед у відносинах щодо материнства, батьківства. Зустрічається вона й в окремих аспектах шлюбних відносин.

Список використаних джерел

1. Тарусина Н.Н. Семейное право в "оркестровке" суверенности и судебного усмотрения: монография / Н.Н. Тарусина. - М. : Проспект, 2014. - 288 с.

2. Андрусяк І.П. Ідея ґендерної рівності в українській правовій думці другої половини XIX століття: дис. ... канд. юрид. наук:

3. Тарусина Н.Н. Мужчина и женщина как субъекты брачного права: равенство, неравенство и антиравенство возможностей / Н.Н. Тарусина II Вестник ЯрГУ. Серия Гуманитарные науки. -2010. - № 3(13). - С. 57.

4. Дутка Г.І., Кузнецова О.М. Права жінок у сучасних умовах розвитку державності / Г.І. Дутка, О.М. Кузнецова II Держава і право. - 2011,- Випуск 51.-С. 46.

5. Гендер в законе: монография. - М. : Проспект, 2015. -480 с.

6. Тарусина Н.Н. Институт современного российского брака: гендерные предпочтения / Н.Н. Тарусина II Сборник научных трудов SWorld. - 2013. - № 4(46). -С.61.

7. Исаева Е.А. Однополые пары и дети: аспекты британского и американского законодательства / Е.А. Исаева II Социально-юридическая тетрадь (СЮрТе). Вып. 2. - Ярославль: ЯрГУ, 2012. - С. 138.

8. Шишкина Ю.С. Этиологические и правовые аспекты расстройства гендерной идентичности / Ю.С. Шишкина II Вестник Волжского университета им. В.Н. Татищева. -2010. - № 74. - С. 80.

9. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. - [3-є вид., перероб. і доп.] / З.В. Ромовська. - К. : Правова єдність, 2009. - 432 с.

10. Сімейне право України: підручник / С.Б. Булеца, В.В. Заборовський, В.Г. Фазикош та ін. ; за ред. С.Б. Булеци, В.Г. Фазикоша. - К. : Знання, 2015. - 375 с.

11. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України: пер. з рос. / С.В. Ківалов, Ю.С. Червоний, Г.С. Волосатий та ін.; за ред. Ю.С. Червоного. -К.;0.: Юрінком Інтер, 2008. - 504 с.

12. Хазова О.А. Проблемы гендерного равенства и репродуктивные права супругов / О.А. Хазова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.owl.ru/syostri/gender3.htm.

Размещено на Allbest.ru