Класифікація інтересів у сімейному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація інтересів у сімейному праві

Ходак C.M.

Анотації

У статті обґрунтовується теза про основоположну роль інтересів у сімейному праві, здійснюється класифікація інтересів за різними критеріями. У сімейному праві бере участь багато різних суб'єктів, не викликає сумніву, що кожен із них переслідує свої інтереси, тому визначення поняття "публічний і приватний інтерес" є доволі важливим. Також, окремо автор приділяє увагу законним інтересам у правовому статусі особи. Акцентується на співвідношенні понять "законний інтерес", "суб'єктивне право" в сімейних правовідносинах.

Ключові слова: інтерес, приватні інтереси, публічні інтереси, законний інтерес, суб'єктивне право, презумпція.

В статье обосновывается тезис об основополагающей роли интересов в семейном праве, осуществляется классификация интересов по различным критериям. В семейном праве принимает участие много разных субъектов, не вызывает сомнения, что каждый из них преследует свои интересы, поэтому определение понятия "публичный и частный интерес" довольно важным. Также отдельно автор уделяет внимание законным интересам в правовом статусе лица. Акцентируется внимание на соотношении понятий "законный интерес", "субъективное право" в семейных правоотношениях. Ключевые слова: интерес, частные интересы, публичные интересы, законный интерес, субъективное право, презумпция.

In the article the thesis of the fundamental role of interests in family law, the classification of interest on different criteria. In family law involved many different subjects, there is no doubt that each of them pursues its own interests, so the definition of public and private interest is quite important. Also apart by paying attention to the legitimate interests ofthe legal person status. Attention is focused on the ratio ofthe concepts of "legitimate interest", "subjective right" in family relationships. Key words: interest, private interests and public interests, legitimate interest, subjective law presumption.

Постановка проблеми. Класифікація інтересів у сімейному праві є актуальною як із наукової, так і з практичної точки зору, оскільки дає змогу поглибити й розширити розуміння цієї категорії та одержати специфічний зріз, який співвідноситься із людиною, державою і громадянським суспільством одночасно. Класифікація інтересів є необхідним і можливим процесом, зважаючи на наявність постійних ознак, змісту і структури, поряд із певними особливостями.

Здійснюючи загальнотеоретичний аналіз та класифікацію інтересів у сімейному праві, до уваги необхідно взяти той факт, що у вітчизняній юридичній науці більш вживаним є використання терміна-поняття "охоронювані законом інтереси", а в закордонній науковій літературі - "законні інтереси". Разом із тим останнім часом у вітчизняній загальнотеоретичній юридичній науці термін "законний інтерес" набуває поширення, отже, у цій роботі вони будуть вживатися як синоніми.

Нині розвиток суспільних відносин поставив завдання знайти баланс між публічним і приватним інтересами. Вирішення цієї проблеми забезпечить стабільний еволюційний розвиток нашого суспільства. Це завдання вимагає наявності об'єктивного уявлення про роль категорії інтересу в розмежуванні приватного і публічного права, що особливо важливе для з'ясування питання про колізію приватного і публічного інтересів.

Стан опрацювання. Методологічне підгрунтя дослідження проблем інтересу у праві становлять роботи вітчизняних, російських і західних науковців (Є. Решетник, М. Дякович, Р. Єринг, Г. Шершеневич, С. Братусь, А. Венедиктов, І. Тарасов, А. Екімов, Є. Ерліх, А. Здравомислов, О. Малько, В. Субочев, 3. Ромовська, М. Еурвич, П. Рабі- нович, П. Пацюрківський тощо). Чимало робіт, присвячених дослідженню законних інтересів, належить А. Малько. На істотну увагу заслуговують роботи А. Курбатова, К. Шундікова, А. Левкова, І. Алієвої, Т. Феоктистовой, Коленцовой, С. Михайлов, Ф. Богатирьова, М. Апраніч, Лучиної, Е. Крашеніннікова тощо.

Метою статті є здійснення на основі низки критеріїв класифікації інтересів у сімейному праві.

Виклад основного матеріалу. Проблема співвідношення інтересів і суб'єктивних прав ще не до кінця досліджена стосовно інтересів, про які законодавець прямо говорить у нормах сімейного права.

Законодавець характеризує сімейні відносини з позиції публічного інтересу у правовій регламентації відносин між членами сім'ї.

На нашу думку, суспільні відносини, що склались у публічній сфері, полягають в тому, що вони встановлені на користь всіх і кожного.

В основі цивільних і сімейних відносин лежать різні соціальні потреби.

Співвідношення публічних та приватних інтересів не є постійним, оскільки залежить як від таких глобальних чинників, як баланс політичних сил, державний устрій, міра свободи громадян, так і від внутрішніх суспільних процесів, а саме існування певних соціальних груп та підгруп всередині суспільства. У контексті дослідження М. Дяковича [1] можна визначити таку соціальну групу як сім'я, яка може включати підгрупи - діти, подружжя, непрацездатні члени сім'ї тощо.

Публічні інтереси в сімейних правовідносинах, на наш погляд, представлені трьома різновидами:

- безпосередньо державні інтереси;

- громадські інтереси;

- інтереси сім'ї як соціальної групи.

Державні інтереси - це інтереси, носієм яких є держава, а їх виразниками виступають компетентні державні органи. Варто також зауважити, що державні інтереси, на відміну від громадських, завжди мають необхідну "трибуну" для їх вираження. Можливі форми прояву інтересу держави передбачаються в нормативно-правових актах, саме за допомогою правових норм держава встановлює, по-перше, погоджену нею модель поведінки учасників сімейних відносин і, по-друге, заходи відповідальності, які застосовуються до цих осіб за порушення відповідних правил [2].

Сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених політичних, економічних і соціальних змін, що відбуваються в Україні, свідчить про необхідність перегляду наявних поглядів на взаємодію сім'ї і держави, наскільки важливий інститут сім'ї для забезпечення державних інтересів і якою мірою держава впливає на сферу суто сімейних відносин [3].

Відповідно до ч. 1 ст. З Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства [4].

Сучасна дійсність припускає існування ситуацій, коли державний інтерес і інтерес окремих членів сім'ї безпосередньо протистоять один одному, а рішення виноситься незалежним міжнародним органом [5].

Загальновизнаним є твердження, згідно з яким сім'я - це осередок суспільства. Значимість цього соціального інституту зумовлює і наявність суспільного інтересу в регламентації відносин між членами сім'ї. У цьому проявляється специфіка публічного інтересу в сімейних правовідносинах- чітко розрізняються два його різновиди: державний і суспільний. Видається можливим виділення форм реалізації суспільного інтересу в сімейних правовідносинах.

По-перше, поряд із правовими нормами поведінка учасників сімейних правовідносин досить часто регулюється іншими соціальними нормами, більшою мірою нормами моралі. У деяких випадках норми моралі відтворюються в правових нормах, а для прийняття того чи іншого рішення, що зачіпає сімейні права, потрібен облік моральних якостей особи. По-друге, сімейне законодавство в ряді випадків надає громадськості право втручатися в сімейні стосунки з метою захисту прав та інтересів дітей. По-третє, особливою формою реалізації суспільного інтересу в сімейних правовідносинах є діяльність органів опіки та піклування [2].

Виявлені раніше самостійні системи інтересів в сім'ї і сімейних правовідносинах, побудовані за ієрархічним принципом, визначають специфіку інтересу в сімейному праві. Правова природа норм, що регулюють відносини між членами сім'ї, може бути визначена тільки на основі встановлення форм і меж взаємопроникнення і взаємного доповнення приватних і публічних інтересів. У більшості випадків, дійсно, має йтися про універсальний характер інтересу в сімейно-правовому регулюванні. Забезпечення прав та інтересів членів сім'ї часто можливе лише за умови наявності публічного інтересу. З іншого боку, забезпечення державного інтересу (припустимо, у виконанні однієї з функцій сім'ї - народження дітей) безпосередньо залежить від наявності та реалізації чоловіком і жінкою своїх інтересів у вирішенні питання народження дітей [2].

Унікальність сім'ї як соціального інституту зазначалася нами вже неодноразово. Варто визнати й унікальність сімейних відносин, що становлять предмет сімейного права. Така унікальність зумовлена наявністю універсального інтересу в їх правовій регламентації.

На наш погляд, взаємодія приватно-правових і публічно-правових норм у сімейному праві істотно відрізняється від їх взаємодії в інших галузях. Як уже зазначалося, нині в юриспруденції активно обговорюється проблема балансу приватних і публічних інтересів, балансу приватно-правових і публічно-правових норм.

Реалізація і захист прав людини і члена сім'ї зокрема нерозривно пов'язано з проблемою правового забезпечення як інтересів суспільства загалом, так і інтересів окремих соціальних груп і громадян, а з іншого боку - з проблемою правильної дії і балансу індивідуальних інтересів громадян і їх об'єднань з інтересами суспільства [3, с. 84].

Існування балансу приватних і публічних інтересів у суспільних відносинах, які підлягають правовому регулюванню, балансу приватно-правових і публічно-правових норм, що застосовуються під час такого регулювання, об'єктивно неможливе взагалі, зокрема в сімейному праві. Із метою відображення реальної суті співвідношення приватного і публічного в сімейному праві правильним видається використання поняття "гармонізація", що передбачає узгодження, злагодженість.

Дослідження специфіки змісту і взаємодії приватних і публічних інтересів у сімейних правовідносинах дає змогу зробити певні висновки.

Проектування виявленої в родині ієрархії інтересів на сімейні правовідносини підтверджує тезу про наявність у сімейних правовідносинах приватних і публічних інтересів. Правова природа норм, що регулюють відносини між членами сім'ї, може бути визначена тільки на основі встановлення форм і меж взаємопроникнення і взаємного доповнення приватних і публічних інтересів. Здебільшого має йтися про універсальний характер інтересу в сімейно- правовому регулюванні [2].

Приватні інтереси в сімейних правовідносинах представлені у вигляді інтересів окремих членів сім'ї або їх груп (подружжя, батьки, діти та ін.). При цьому зміст приватних інтересів зумовлений видом сімейної підструктури і роллю, що виконується в ній кожним із членів сім'ї.

Новою формою реалізації суспільного інтересу в сімейних правовідносинах є діяльність Уповноваженого з прав дитини, що дає змогу здійснювати незалежний контроль із боку суспільства за діяльністю державних органів, органів місцевого самоврядування, дитячих установ, законних представників дитини. правовий сімейний приватний

На наш погляд, наявні уявлення про баланс приватних і публічних інтересів як умови існування сучасного суспільства потребують додаткової аргументації стосовно сімейного права.

Оптимальне співвідношення приватних і публічних інтересів у сімейному праві має за мету забезпечення ефективності правового регулювання відносин між членами сім'ї.

Специфіка інтересів у сімейних правовідносинах передбачає й особливі форми їх сімейно-правового визнання. Протягом усього життя норми сімейного права супроводжують людину та визначають напрями поведінки в різних ситуаціях, зважаючи на сімейно-правову роль, що виконується на той момент.

Система інтересів кожного члена сім'ї зумовлена суб'єктивними й об'єктивними факторами. Важливим є знайти оптимальні, універсальні варіанти і форми визнання правом інтересів членів сім'ї.

Ефективність сімейно-правового регулювання значною мірою залежить від правильного усвідомлення потреб у регламентації сімейних правовідносин, точного визначення інтересів, їх співвідношення, форми визнання в нормах сімейного законодавства.

Важливо також з'ясувати, за допомогою яких форм право визнає пріоритет приватних інтересів у сімейних правовідносинах, а в яких формах міститься встановлення інших кордонів між приватними і суспільними інтересами [2].

Вступаючи в суспільні відносини, члени громадянського суспільства мають на меті задоволення власних інтересів. Держава, як ми з'ясували, теж має певний інтерес у регулюванні сімейних відносин. Зрештою, саме суспільство встановлює певні рамки поведінки членів сім'ї, тим самим висловлюючи свій інтерес. Одні з цих інтересів визнаються законом. Інтереси, які отримали визнання з боку закону, набувають нової соціальної якості: вони стають юридичними інтересами [6].

Розгляд питання про форми сімейно-правового визнання інтересів передбачає звернення до дискусії про співвідношення суб'єктивного права та інтересу, про поняття і різновиди законного інтересу. Загальнотеоретичні положення, погляди на форми визнання інтересу в інших правовідносинах дадуть змогу виявити специфіку форм визнання інтересу в сімейних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. було вирішено: поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається вч. 1 ст. 4 ЦПК та інших законах України в логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; ґ) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благам; д) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом [7].

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Нині відсутня чітка доктрина про те, що ж являють собою законні інтереси та чим конкретно вони відрізняються від суб'єктивних прав [8]. Це питання є об'єктом дослідження різних фахівців в області права, проте отримані і накопичені результати теоретичних досліджень, безумовно, мають бути систематизовані, зведені воєдино і представлені у вигляді цілісної концепції визнання законних інтересів у сімейному праві.

Помітний внесок у дослідження цієї проблеми вніс Р. Гукасян. Він розмежовував такі лише на перший погляд схожі явища, як правові (юридичні) та охоронювані законом (законні) інтереси. Автор пише: "Правові та охоронювані законом інтереси - не тотожні соціальні явища. Різнинд між ними полягає в тому, що правові інтереси є одноплановими з економічними, політичними, духовними та іншими інтересами в тому сенсі, що всі вони формуються умовами суспільного життя і мають свої специфічні засоби задоволення. Охоронюваними законом можуть бути будь-які за своїм змістом інтереси, якщо держава за допомогою правових засобів гарантує їх реалізацію" [9].

Тому Р. Гукасян виступає проти того, щоб ці різні поняття вживалися як синоніми: "Можливе існування правових за змістом, але не охоронюваних законом інтересів, так само, як і не правових за змістом, але охоронюваних законом інтересів" [9].

Варто підкреслити, що нині теоретичною базою, основою дослідження категорії "законний інтерес" служать праці Н. Матузова, який у своїх роботах не тільки аналізує позиції та висловлювання різних фахівців щодо охоронюваних законом інтересів, а й, узагальнюючи накопичений досвід, доходить надзвичайно значущих висновків, новизна яких є незаперечною [10].

Законні інтереси в сімейному праві - категорія, безперечно, складна і не повного мірою досліджена. Це безсумнівний пробіл сучасної науки сімейного права, оскільки сутність охоронюваних законом інтересів у сім'ї та визнання цих інтересів у сімейному законодавстві заслуговують більш глибокої уваги з боку законодавця і компетентних правозас- тосовних органів. Можливо, пропонований нами погляд на законні інтереси як сімейно-правову категорію підкреслить їхню соціальну значимість і активізує пошук оптимальних варіантів форм їх визнання і використання в механізмі сімейно-правового регулювання.

Більш детальне і комплексне дослідження категорії "інтерес" у сімейному праві було проведено А. Маліновою. На її думку, правові інтереси взагалі - це умови благополуччя окремих осіб (і суспільства загалом), забезпечення яких є метою правового регулювання. Поняття "правовий інтерес", вважає А. Малінова, охоплює всі види інтересів, реалізація яких у принципі може бути опосередкована в сфері правового регулювання [11].

Якщо слідувати позиції А. Малінової, забезпечення "умов благополуччя", що є метою правового регулювання, становить зміст публічного інтересу в сімейних правовідносинах: державного, громадського та інтересів сім'ї як соціального інституту.

Оригінальними є міркування А. Малінової і про форми сімейно-правового визнання інтересів. Зокрема, дослідник пропонує їх класифікацію: "Ті правові інтереси учасників сімейних відносин, про необхідність обліку, захисту та забезпечення яких законодавець прямо говорить в тексті норми, можуть бути термінологічно позначені як легітимні інтереси. Наявність або порушення останніх має прямо фіксуватися як юридичні факти, на підставі яких виносяться відповідні рішення і виникають суб'єктивні права й обов'язки" [11]. У свою чергу, у групу легітимних інтересів входять юридично значимі інтереси (які зазначено у текстах правових норм або як "інтереси", або як інтереси, що "заслуговують на увагу"), а також законні інтереси (які зазначено у текстах правових норм як "охоронювані законом інтереси" або як "законні інтереси").

Автором цієї теорії пропонуються такі визначення:

"Юридично значимі інтереси - це диспозитивні умови благополуччя певної особи, що залежать від реалізації конкретної юридичної норми і входять до фактичного складу, необхідного для настання правових наслідків, передбачених законодавцем у цій нормі";

"Законні інтереси - це не диспозитивні умови благополуччя, зафіксовані в нормах-принципах, а також в офіційно прийнятих гуманітарних стандартах гідного існування громадян" [11].

Варто звернути увагу на ще один підхід до визначення форм правового визнання інтересів. Е. Крашенинніков стверджує: "Інтерес, який отримав визнання з боку закону шляхом надання його носію суб'єктивного права, - це законний інтерес" [6]. Автор правильно зазначає, що існують і такі інтереси, визнання яких не супроводжується наділенням зацікавлених осіб як носіїв цих інтересів суб'єктивними правами, у зв'язку з чим пропонується називати юридично значущим інтерес, визнаний законом як обставина, яка може або має враховуватися правозастосовним органом під час вирішення відповідної справи [2].

Стосовно сімейного права варто зазначити ще одну особливість правових інтересів. Серед законних інтересів, що належать членам сім'ї розрізняються загальні та так звані статусно-пріоритетні. Йдеться про пріоритетний захист прав та інтересів неповнолітніх, непрацездатних членів сім'ї. Законодавець, таким чином, застосовує спеціальну форму сімейно-правового визнання інтересів за допомогою наділення особливим статусом відповідного суб'єкта сімейних правовідносин [2].

Специфіка інтересів у сімейних правовідносинах передбачає й особливі форми їх сімейно-правового визнання. Такий підхід законодавцю до регулювання сімейних відносин дає нам підстави зробити висновок про наявність різного роду презумпції інтересів.

Термін "презумпція" означає припущення, засноване на ймовірності визнання факту юридично достовірним, поки не буде доведено протилежне [11].

Презумпції використовуються в тих випадках, коли неможливо встановити будь-який факт, обставину або їх встановлення супроводжується значними труднощами.

Специфіка форм сімейно-правового визнання інтересів дає змогу говорити про закріплення законних інтересів учасників сімейних правовідносин у різних видах презумпції. При цьому не можна не враховувати, що сімейне законодавство включає як приватно-правові, так і публічно-правові норми, збалансоване поєднання яких забезпечує врахування інтересів окремих членів сім'ї, сім'ї загалом, суспільства і держави. Наявність у сімейних правовідносинах приватного і публічного елементів дає підстави для висновку про існування двох видів презумпції інтересів у сімейних правовідносинах - приватно-правових і публічно-правових.

Закріплюючи в нормі презумпцію, законодавець завжди має на увазі охорону певних інтересів. Приватно-правові презумпції забезпечують охорону приватного інтересу, публічно-правові - охорону неперсоніфікованого інтересу - інтересу індивіда, суспільства і держави загалом [12].

Отже, до публічно-правових презумпції можуть належати наведені нижче.

- Визнання пріоритету інтересів окремих членів сім'ї.

Презумпція пріоритету інтересів деяких членів сім'ї, будучи закріпленою в нормах сімейного законодавства, є вираженням явно публічного інтересу в регулюванні окремих сфер сімейних правовідносин.

- Презумпція наявності інтересу в створенні сім'ї як цілі укладення шлюбу.

Ця презумпція може бути визначена як фактична, тобто не закріплена в правових нормах. Законодавець, встановлюючи вичерпний перелік умов і перешкод для укладення шлюбу, не передбачає, що чоловік і жінка мають при цьому мати на меті створення сім'ї [2].

Висновки

Визначивши і вивчивши форми правового визнання інтересів у сімейному законодавстві України, вважаємо за можливе акцентувати на наведеному нижче.

- Оскільки ніде більше так часто не вживається поняття "інтерес", сімейне право і сімейне законодавство є унікальними в своєму роді галуззю права і галуззю законодавства.

- Інтерес є атрибутивним поняттям сімейного законодавства України, оскільки вживається під час правового регулювання відносин між багатьма членами сім'ї.

- Інтереси в сімейному праві - це умови благополуччя суб'єкта сімейного права, котрі залежать від його здатності створювати, вибирати і використовувати конкретні можливості для задоволення своїх соціальних потреб у системі суспільних відносин.

Чинне сімейне законодавство визнає як приватні, так і публічні інтереси, надаючи їм статус правових і втілюючи в певних формах.

На нашу думку, поділ права на приватне і публічне та відображення отриманих висновків у сфері сімейного права є основою нового погляду на теорію інтересу.

Правові інтереси в сімейних відносинах виражаються в формі законних і юридично значущих. При цьому законні інтереси можуть бути приватними і публічними.

Сімейне законодавство оперує поняттям "інтереси", використовуючи різні правові конструкції. У деяких випадках сімейно-правові норми містять саме поняття "інтереси", в інших випадках необхідність врахування інтересів передбачається.

У сімейному законодавстві особливе значення має класифікація різних видів презумпцій інтересу, критерієм якої виступає ієрархія інтересів у сімейних правовідносинах.

Публічно-правові презумпції за своєю природою здебільшого фактичні і незаперечні, вони є умовою реалізації публічних інтересів.

Для приватно-правових презумпцій інтересів характерне їх непряме закріплення в нормах сімейного законодавства, що зумовлює труднощі їх пошуку і практичного застосування, однак вони є умовою реалізації приватних інтересів.

Таким чином, можна зробити висновок, що дати вичерпний перелік інтересів, зважаючи на його складність і багатогранність, дуже складно. Існує низка критеріїв класифікації інтересів у сімейному праві, детального аналізу потребують також дослідження співвідношення та ієрархії інтересів у сімейному праві та особливості їх розвитку в сучасних умовах.

Список використаних джерел

1. Дякович М.М. Поняття інтересу в сім'ї та у сімейних відносинах: цивільно-правовий аспект / М.М. Дякович //Право і громадянське суспільство [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lcslaw.knu.ua/index.php/arkhiv-nomeriv/3-8-2014/item/182-ponyattya-interesu-v- зіт-уИа-и-зітеупукЬ-уібпозупакЬ-Ізууііпо-ргауоууу-азрекІ-біакоуусЬ-т-т.

2. Ильина О.Ю. Проблемы интереса в семейном праве Российской Федерации [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.lawmix.ru/commlaw/1061.

3. Решетник Є. Поняття суб'єктивного сімейного інтересу та загальні засади його судового захисту / Є. Решетник II Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2013. - № 4(98). - С. 84-86.

4. Сімейний Кодекс України від 10.01.2002 р. II ВВР України. - 2002. - № 21-22. - С. 135.

5. Европейские стандарты права на справедливое судебное разбирательство и российская практика / Под общ. ред. А.В. Демене- вой. - Екатеринбург, 2005. -155 с.

6. Крашенинников Е.А. Интерес и субъективное гражданское право / Е.А. Крашенинников II Правоведение. - 2003. -№ 3. - С.133-141.

7. Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. II Урядовий кур'єр. - 2004. - № 239.

8. Малько А.В., Субочев В.В. Законные интересы как правовая категория / Малько А.В., Субочев В.В. - СПб.: Издательство Р.Асланова "Юридический центр Пресс", 2004. - С. 39-40.

9. Гукасян РЕ. Правовые и охраняемые законом интересы / Р.Е. Гукасян II Сов. государство и право. - 1973. -№7,- С. 116.

10. Матузов Н.И. О праве в объективном и субъективном смысле: Гносеологический аспект /Н.И. Матузов II Изв. вузов: Правоведение. -1999. -№1.

11. Юридический энциклопедический словарь / Под ред. О.Е. Кутафина. - М., 2002. - 396 с.

12. Курбатов А.Я. Сочетание частных и публичных интересов при правовом регулировании предпринимательской деятельности / А.Я. Курбатов. М.: ЮрИнфоР, 2001.-С. 85-95.

Размещено на Allbest.ru