Cубсидіарне застосування правових норм в процесі кримінально-правової кваліфікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

субсидіарне застосування правових норм в процесі кримінально-правової кваліфікації

Іваніна Ю.В.,

здобувач кафедри кримінального права Класичного приватногоуніверситету

Стаття присвячена актуальним питанням субсидіарного застосування правових норм в процесі кримінально-правової кваліфікації. Аналізується підхід законодавця до формування конструкції бланкетної диспозиції кримінально-правової норми та можливі проблеми щодо її застосуванні.

Ключові слова: кримінально-правова кваліфікація, субсидіарне застосування правової норми, поняття, термін, бланкетна диспозиція.

Статья посвящена актуальным вопросам субсидиарного применения правовых норм в процессе уголовно-правовой квалификации. Рассматривается подход законодателя к построению конструкции бланкетной диспозиции уголовно-правовой нормы и возможные проблемы при ее применении.

Ключевые слова: уголовно-правовая квалификация, субсидиарное применение правовой нормы, понятие, термин, бланкетная диспозиция.

The article is devoted to the actual issues of subsidiary application of legal norms in the process of criminal-legal qualification. The author analyzes the legislator's approach to the design ofthe blanket disposition ofthe criminal-law norm and possible problems in its application.

Key words: criminal-legal qualification, subsidiary application of legal norm, concept, term, blanket disposition.

Постановка проблеми

На етапі виявлення правової норми (норм), яка підлягає застосуванню, що є частиною стадії вибору правової норми на етапі доведення наявності ознак складу злочину під час встановлення відповідності між ознаками діяння і нормою в процесі кримінально-правової кваліфікації, правозастосовець має з'ясувати зміст кримінально-правової норми. З'ясування (інтерпретація) є своєрідним підготовчим етапом до роз'яснення (тлумачення), на якому здійснюється тлумачення нормативного змісту кримінального закону, що не виходить за межі його свідомості [1, с. 142]. Натомість роз'яснення (тлумачення) «вже має зовнішнє вираження, воно «виходить» назовні, за межі свідомості особи та спрямоване на те, щоб донести власне бачення нормативного змісту кримінально-правової заборони інших суб'єктів» [2, с. 438].

При цьому досить часто для з'ясування ознак того чи іншого злочину виникає потреба у зверненні до змісту нормативних актів інших галузей права. Це обумовлено існуванням різних видів диспозицій, як от простої, описової, бланкетної та відсильної, які місять в собі поняття та категорії, визначення яких в тексті Кримінального кодексу України (далі - КК України) відсутні, на що звертають увагу науковці [3, с. 257]. Також це можливо через латентність тексту КК, яким запропоновано визнавати «зумовлену об'єктивними та суб'єктивними чинниками невідповідність між нормативним змістом і текстом кримінального закону України, що обумовлює наявність у ньому прихованої (імпліцитної, неявної інформації)» [4, с. 283].

Стан опрацювання

Вітчизняні науковці, зокрема В.О. Навроцький, актуалізує низку питань прикладного характеру, які виникають з огляду на необхідність звернення до норм інших галузей права задля з'ясування змісту тієї чи іншої норми, а саме: як визначити, чи потрібно в субсидіарному порядку звертатися до інших нормативних актів, як їх виявити і яке значення актів, котрі містять норми, що до них звертаються в ході субсидіарного застосування правових норм, чи виступають вони нормативною підставою кваліфікації? Сам науковець дає стверджуючу відповідь на перше з поставлених питань і висловлюється за те, що до нормативних актів інших галузей права потрібно звертатися в усіх випадках, коли відповідні актиіснують, коли вони дозволяють з'ясувати зміст статті кримінального закону [5, с. 65-66]. Цю позицію поділяють і інші науковці, наголошуючи на тому, що нормативно-правові акти інших галузей права у випадку їх субсидіарного застосування слід визнавати обов'язковими додатковими підставами кримінально-правової кваліфікації [6, с. 102].

Зважаючи на це, актуалізується питання, чи є підстави розглядати звернення до нормативно-правових актів інших галузей права з метою з'ясування певних термінів, що використовуються в статтях КК України, в процесі кримінально-правової оцінки суспільно-небезпечного діяння саме субсидіарним їх застосування в контексті вчення про аналогію права та аналогію закону.

Мета статті - визначення підстав, передумов та порядку субсидіарного застосування норм інших галузей права в процесі кримінально-правової кваліфікації в законодавстві та практичній діяльності правозастосовних органів.

кримінальний правовий норма закон

Виклад основного матеріалу

Субсидіарне застосування норми права {лат. subsidium - допомога, підтримка, захист; subsidiaries - допоміжний) - вирішення справи або окремого юридичного питання за відсутності норми права відбувається за допомогою додаткового використання норм іншої спорідненої галузі права (міжгалузева аналогія) [2, с. 436]. Тобто в широкому розумінні, це - застосування до конкретних відносин нормативного припису, який регулює подібні за суттєвими ознаками відносини в суміжних, споріднених галузях [7, с. 417-418]. Мова про субсидіарне застосування правових норм споріднених галузей права знаходить в контексті необхідності звернення до аналогії права або аналогії закону за наявності прогалин у правовому регулюванні.

Разом з тим, В.О. Навроцький вважає, що «стосовно кримінального законодавства субсидіарне застосування норм інших галузей права пов'язане не з усуненням наявних у кримінальному законі прогалин, а зі звертанням до них для з'ясування змісту самих кримінально-правових норм» [5, с. 65]. Про це говорить і М.І. Панов. На його думку, «у випадках, коли законодавець застосовує бланкетні диспозиції, для встановлення всіх ознак злочину, необхідно також звернутися до аналізу змісту норм інших галузей права (законів чи підзаконних актів), які прямовказані у законі про кримінальну відповідальність чи однозначно випливають із його змісту, встановити їх юридичну силу, дію у часі й просторі та за колом осіб і шляхом використання цих норм деталізувати (конкретизувати ознаки даного складу злочину у межах, визначених кримінально-правовою нормою)» [8, с. 22].

Тож наведене дає підстави говорити все ж таки про більш вузьке розуміння субсидіарного застосування правових норм. У процесі кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів) суб'єкт правозастосування (орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя) має здійснити різні види тлумачення змісту кримінально-правової норми за допомогою різних способів, і, зокрема, такого, як систематичне тлумачення. Останнє «полягає у з'ясуванні змісту закону про кримінальну відповідальність шляхом порівняння його з положеннями цього чи інших законів» [9, с. ЗО].

Пряма вказівка на необхідність звернення до норм інших галузей права задля з'ясування змісту диспозиції кримінально-правової норми в процесі кримінально-правової кваліфікації міститься в низці Постанов Пленуму Верховного Суду України (далі - ППВСУ). Приміром у ППВСУ від 3 червня 2005 р. № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» зазначається що, з метою правильного та однакового застосування судами законодавства про відповідальність за контрабанду і порушення митних правил під час розгляду як адміністративних, так і кримінальних справ про порушення митних правил і контрабанду, судам слід користуватися, зокрема, визначенням основних термінів і понять, що наведені у ст. 1 Митного кодексу України [10, с. 282]. У цій же постанові надалі містяться приписи і про необхідність звернення до інших нормативно-правових актів, як от: п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 10 жовтня 2001 р. № 1036; Закону «Про ціни та ціноутворення»; Таблиці невеликих, великих та особливо-великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, які перебувають у незаконному обігу (затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 1 серпня 2000 р. № 188); Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин в прекурсорів (затверджений постановою КМУ від 6 травня 2000 р. № 770; з наступними змінами).

У ППВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» також вказується, що під час вирішення питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, судам необхідно керуватися Положенням про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 292) та іншими нормативними актами. Питання про відповідальність за незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, радіоактивними матеріалами осіб, які ними користуються у зв'язку зі службовою діяльністю, вирішуються з урахуванням нормативних актів (інструкцій, правил, наказів тощо), що регулюють порядок поводження з цими предметами [11]. Суди зобов'язані вимагати від органів досудового слідства долучення до матеріалів кримінальних справ про перевищення влади або службових повноважень копій нормативно-правових актів, положень, інструкцій, інших документів, що розкривають характер повноважень службової особи [12].

У ППВСУ «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітня 2003 р. № 3 також акцентується увага на необхідності урахування положень низки Законів України, як от: «Про банки і банківську діяльність»; «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»; «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби», «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» та «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» іт. ін. [13].

На це вказує ВСУ і при узагальненні практики розгляду судами окремих категорій справ. Так, при узагальненні практики розгляду судами кримінальних справ про злочини, пов'язані з порушенням вимог законодавства про охорону праці, з'ясовано, що окремими слідчими були допущені серйозні помилки під час застосування кримінально-правових норм. Так, кваліфікуючи дії особи за ст. 271 або ст. 272 КК, слідчі не завжди враховували, що диспозиції цих статей є бланкетними. Тому під час їх застосування необхідно встановити не лише те, які саме законодавчі та інші нормативно-правові акти порушено при вчиненні певного діяння, а й визначити, вимоги яких статей, пунктів, параграфів не дотримано обвинуваченим, а також розкрити суть допущених порушень. Наприклад, для встановлення того, чи належать певні види діяльності до робіт із підвищеною небезпекою (ст. 272 КК), слід звернутися до спеціальних законодавчих та нормативних актів, якими є Закон від 18 січня 2001 р. № 2245-ІІІ «Про об'єкти підвищеної небезпеки» та Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15 (далі - Перелік 2005 р.). Раніше діяв Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом цього Комітету від 30 листопада 1993 р. № 123 (далі - Перелік 1993 р.) [14].

Розглядаючи справ про злочини, предметом яких є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, обладнання, призначене для виготовлення цих засобів, речовин, їх аналогів, або прекурсори (статті 305-320 Кримінального кодексу України, суди мають керуватися законами України від 15 лютого 1995 р. № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (в редакції Закону від 22 грудня 2006 р. № 530-У), від 15 лютого 1995 р. № 62/95-ВР «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також Таблицями невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу (далі - Таблиці), що затверджуються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Вирішуючи питання про відповідальність за ст. 320 КК за порушення встановлених правил посіву або вирощування маку снодійного чи конопель, а також за порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів (речовин), суди повинні з'ясовувати, які конкретно правила були порушені. При цьому потрібно мати на увазі, що загальні правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів установлено Законом «Про наркотичні засоби...”, а також Положенням про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 1996 р. № 6) та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів, міністерств і відомств [15].

Шляхом звернення до інших нормативно-правових актів може встановлюватися будь-який елемент складу злочину. Приміром, обов'язковим є звернення до нормативно- правових актів для точного і правильного з'ясування ознак предмета того чи іншого злочину, зокрема «підакцизні товари», «інсайдерська інформація», «об'єкт археологічної спадщини»; «документи Національного архівного фонду», «твір, що пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію», «предмет порнографічного характеру», «азартна гра», «наркотичний засіб», «психотропна речовина», «сильнодіючий лікарський засіб», «відомості, що становлять державну таємницю» тощо. У судовій практиці непоодинокими є випадки неправильної правової кваліфікації внаслідок застосування неналежного нормативно-правового акта. Так, ст. 290 КК передбачена відповідальність за знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміну без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу. Органи досудового слідства та прокуратура при кваліфікації посилались на Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, незважаючи на те, що в цьому нормативному акті немає визначення поняття «ідентифікаційний номер». У той час, коли таке визначення міститься в Інструкції про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку (затверджена наказом МВС України від 10 листопада 2005 р. № 987 із змінами, внесеними згідно з наказом МВС України від 29 вересня 2007 р. № 364), відповідно до якого ідентифікаційний номер (позначення) транспортного засобу - це конструктивне поєднання буквено-цифрових символів. Присвоюється виробником транспортного засобу з метою ідентифікації останнього та наноситься на деталі кузова, шасі (рами) згідно зі стандартами [16, с. ЗО].

Аналіз нормативно-правових актів є обов'язковим і при встановленні об'єктивної сторони злочину, яка сформульована шляхом вказівки на: порушення певних правил - «статутних правил внутрішньої служби»; «правил польотів»; «правил кораблеводіння»; «статутних правил вартової (вахтової) служби»; «правил несення прикордонної служби»; «правил поводження зі зброєю»; «порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї»; «порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експертному контролю»; «правил міжнародних польотів»; «санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням»; «порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів», «порядку трансплантації органів або тканин людини» тощо; перешкоджання певній діяльності - «перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формування»; «незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій» тощо; незаконність дії або діяльності - «незаконна лікувальна діяльність», «незаконне проведення дослідів над людиною», «незаконне розголошення лікарської таємниці», «незаконне позбавлення волі або викрадення людини», «незаконне поміщення в психіатричний заклад», «незаконне виселення», «незаконне проведення огляду чи обшуку»; неналежне виконання професійних обов'язків - «неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків», «неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я потерпілого», «неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником» тощо. Зокрема як службова недбалість були оцінені дії Г., який унаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них порушив вимоги підпунктів 2.1, 2.9 п. 2 Посадової інструкції заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю з експлуатації атракціонів та охорони праці - не забезпечив технічно правильну експлуатацію атракціону. Крім того, Г. не дотримався вимог підпунктів 7.1, 7.3 п. 7 Керівництва з експлуатації атракціонів - не здійснив належного контролю надійності кріплення всіх збірних одиниць, не забезпечив утримання атракціонної техніки у технічно справному стані та безпечні умови її роботи шляхом організації належного обслуговування і ремонту, а також зазначеного дня був відсутній на робочому місці та не брав участь у щоденному огляді атракціону, проте поставив свій підпис у журналі на підтвердження його придатності до експлуатації [16,с. 19].

Потреба звернення до правових норм регуляторного законодавства виникає й при встановленні ознак потерпілої особи, як от «дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування», «працівник» тощо. Також, в окремих випадках, необхідним є з'ясування таких факультативних елементів об'єктивної сторони, як: час (особливий період, відбудовний період), у разі проведення цільової мобілізації тощо. В окремих випадках системного тлумачення потребують норми, в яких розкривається зміст статусу (правового) певних осіб, які визнаються суб'єктом злочину - працівник правоохоронного органу, приватний виконавець та ін. Так, правильна кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечного діяння як декларування недостовірної інформації, відповідальність за яке передбачена ст. 366 і КК, вимагає встановлення ознак спеціального суб'єкта такого злочину - суб'єкта декларування. Як зазначено в примітці до цієї статті, суб'єктом декларування є особи, які відповідно до ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» [17] зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. У примітці 2 до ст. 368 КК уточнюються суб'єкти цього злочину шляхом вказівки на категорії службовців, визначені в Законі України «Про державну службу». У примітці 1 до ст. 3682 КК зазначається, що суб'єктом незаконного збагачення є особи, зазначені в п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції». Встановлення суб'єкту злочину, передбаченого ст. 3693КК вимагає звернення до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних змагань». Відповідно до примітки 1 ст. 218і КК термін «пов'язана з банком особа» вживається у значенні, визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність». Нерідкими є випадки, коли правовий статус визначається в загальних рисах на кшталт «умисне здійснення внеску на підтримку політичної партії особою, яка не має на те права».

В окремих випадках, потрібно звертатися до норм, що містяться в міжнародних документах. Зокрема, це стосується Розділу XX «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку», в якому передбачена відповідальність за «застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами», «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом», «розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами», «напад на житлові приміщення, які мають міжнародний захист».

Виключною ситуацією в правозастосуванні є випадки, коли в диспозиції статті вказується на порушення певного закону, тоді як в правовій системі України такий закон відсутній. Це стосується злочину, передбаченого ст. 263 КК, а саме - носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Під час аналізу співвідношень поняття, що використовується в тексті закону України про кримінальну відповідальність, варто зважувати на запропоноване З.А. Загиней правило формулювання дефініції у тексті КК, а саме: законодавча дефініція поняття, яке визначається в іншому нормативно-правовому акті, що набрав чинності, але не введений у дію, не може використовуватися у тексті КК; неприпустимо одному і тому ж поняттю надавати різного значення у межах КК [4, с. 140]. На думку науковців, які висловлюються за створення в КК України так званого термінологічного розділу, в якому би визначалися основі терміни та поняття, які використовуються в КК, цей розділ не повинен вміщувати визначення понять, які визначені в інших нормативно-правових актах (за умови, що вони вживаються в кримінальному законі в тому самому значенні) [19, с. 45-46].

Наразі вітчизняний законодавець в тексті кримінального закону наводить не тільки визначення кримінально-правових, але й інших понять, визначення (дефініції) яких міститься в інших нормативно-правових актах. Приміром, безпосередньо в тексті статей КК наведено дефініції таких понять, як: «об'єкти житлово-комунального господарства (прим. ст. 270і КК)», «допінг» (прим, ст. 323 КК), «професійна діяльність журналіста» (прим, ст. 345і КК), «офіційний документ» (прим. ст. 358 КК) та ін. Звісно, це спрощує діяльність особи, яка здійснює кримінально-правову оцінку діяння. З іншого боку, виникає питання, чи однаковим є зміст дефініцій того чи іншого поняття, наведеного в КК та іншому нормативно-правовому акті, і чи не виникає в противному випадку колізія. Зважаючи на те, що «випадків різного вирішення одних і тих же питань в нормативно-правових актах різних галузей українського законодавства більш ніж достатньо» [5, с. 261]. На що неодноразово звертали увагу вітчизняні вчені [20]. В.О. Навроцький у зв'язку з цим зазначає, що «універсального і придатного на всі випадки рішення бути не може» і пропонує вирішувати колізії, які виникають у випадку виявлення невідповідності між положеннями КК, і тими, що закріплені в нормативних актах інших галузей законодавства, вирішувати таким чином: 1) якщо діяння є правомірним відповідно до положень чинних нормативно- правових актів, то воно не може бути визнане злочином, хоча би формально й було передбачено в КК; 2) діяння, на злочинність чи щодо кримінально-правової оцінки якого є вказівка в нормативно-правових актах інших галузей права, кваліфікується відповідно до положень, регламентова- нихвКК[5,с.262].

Висновки

Отже, підхід законодавця щодо посилання на зміст інших законів та нормативно-правових актів не є неуніфікованим, адже, в одних випадках, він чітко вказує назву нормативно-правового акта, як от: закони «Про державну службу», Бюджетний кодекс України, «Про державний бюджет України», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тощо. В інших лише його галузева належність - «перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі»; «порушення авторського та суміжного права», «вимоги щодо безпечності продукції, встановлені нормативно-правовими актами», «встановлені правила охорони надр», «правил, установлених для боротьби зі шкідниками», «законодавство про захист рослин», «законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці» тощо. В окремих випадках, в статтях може не вказуватися ані нормативно-правовий акт, ані його галузева належність, а необхідність звернення до відповідного регуляторного законодавства випливає зі змісту диспозиції - конфіденційна інформація, інсайдерська інформація, «злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків...», «внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної або фізичної особи», «...недостовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу» (ст. 209'КК), «всупереч закону» (ст. 211 КК), «створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань» (ст. 260 КК), «самовільне, всупереч установленому законом порядку».

Це вимагає від особи, яка здійснює кримінально- правову кваліфікацію (кваліфікацію злочину), здатності виявити належний нормативно-правовий акт, інтерпретувати його, з'ясувати відсутність можливих колізій між нормативно-правовими актами, в яких наведені ті чи інші поняття та терміни, з поміж колізійних обрати той, який належить застосувати, враховуючи при цьому їх ієрархію тощо.

Правозастосовець також має зважати на динамічність регуляторного законодавства і перед застосування тієї чи іншої кримінально-правової норми пересвідчитись у чинності нормативно-правового акта, в якому надане роз'яснення певного терміна чи поняття. Приміром, наразі в примітці до ст. 3692 КК зазначається, що суб'єктом зловживання впливом є особи, уповноважені на виконання функцій держави, визначені в пунктах 1-3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», між тим, як вказаний закон втратив чинність на підставі Закону України «Про запобігання корупції». Цікавим в аспекті теоретичної розробки є також питання оцінки суспільно- небезпечних діянь, які посягають на певний порядок, не визначений законодавством, як от перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180 КК).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. / П.М. Рабінович. - [10-е вид., доп.]. - Львів : Край, 2008. - 224 с.

2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підруч. /О.Ф. Скакун. - К. : Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. -520 с.

3. Дудоров О.О. Про місце бланкетної диспозиції кримінально-правової заборони у конкретизації змісту складу злочину / О.О. Ду- доров // Вісник Академії адвокатури України. - К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2009. - Число 1(14). - С. 257-263.

4. Загиней 3. Кримінально-правова герменевтика : монографія /3. Загиней. - К., АртЕК, 2015. - 380 с.

5. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посіб. / В.О. Навроцький. - 2-ге вид. - К., 2009. -512 с.

6. Рябчинська О.П. Додаткові підстави кримінально-правової кваліфікації / О.П. Рябчинська II Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. -2014. - Вип. 12(2). -С. 99-103.

7. Загальна теорія держави і права : [підруч. для студ. юрид. вищих навч. закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авременко таін,- Харків : Право. - 584 с.

8. Кваліфікація злочинів : навч. посіб. / Г.М. Анісімов, О.О. Володіна, І.О. Зінченко та ін.; за ред. М.І. Панова.-X.: Право, 2016.-356 с.

9. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров та ін.; за ред М.І. Мельника, В.А. Клименка. - Вид. 4-те, перероб. та доп. - К. : Атіка, 2008. - 376 с.

10. Кримінальний кодекс України, практика судів України з кримінальних справ, 2007-2008 / уклад. В.В. Сташис, В.І. Тютюгін ; за заг. ред. В.В. Сташиса. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 384 с.

11. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 р. № З II [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F5F0292D2624234AC2257AF400 5390ВС.

12. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 II [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/ FF7A8C83C1967BEFC2257B33005DB231.

13. Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 3 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/696B5108B751F918C2257B33005CAE03.

14. Практика розгляду судами кримінальних справ про злочини, пов'язані з порушенням вимог законодавства про охорону праці [Електронний ресурс]. Режимдоступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/BE345995E3164598C2257B7C00433CDE.

15. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 16) : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: II www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu. nsf/(documents)/A32C5F3885CB003CC2257AF40053BB95.

16. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 грудня 2007 р. II Вісник Верховного Суду України. - 2008. -№4,- С. 29-30.

17. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2007 р. II Відомості Верховного суду України. - 2008. -№2,- С. 19.

18. Про запобігання корупції : Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon 2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.

19. Азаров Д.С. До питання про доповнення Кримінального кодексу України «термінологічним розділом» та визначення у ньому кваліфікуючих ознак злочинів / Д.С. Азаров, А.В. Калуп II Актуальні проблеми вдосконалення та уніфікації термінології Кримінального кодексу України. - X. : Права людини, 2001. - С. 45-47.

20. Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України /М.І. Хавронюк. - К. : Істина, 2004. - 504 с.

Размещено на Allbest.ru