Сучасний досвід зарубіжних країн у сфері боротьби з незаконною торгівлею психотропними речовинами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний досвід зарубіжних країн у сфері боротьби з незаконною торгівлею психотропними речовинами

Савчук О.О.,

магістрант факультету

міжнародної торгівлі та права

Стаття присвячена проблемам боротьби міжнародного співтовариства та окремих держав з незаконною торгівлею прекурсорами. Розглядаються основні світові моделі протидії незаконному наркотичному обігу.

Ключові слова: прекурсори, незаконна торгівля прекурсорами, незаконний обіг прекурсорів, незаконний обіг наркотиків.

Статья посвящена проблемам борьбы международного сообщества и отдельных государств с незаконной торговлей прекурсорами. Рассматриваются основные мировые модели противодействия незаконному наркотическому обращению.

Ключевые слова: прекурсоры, незаконная торговля прекурсорами, незаконный оборот прекурсоров, незаконный оборот наркотиков.

The article is devoted to problems of struggle of the international community and individual States with the illicit trade in precursors. Examines the major global model ofcombating illegal drug circulation.

Key words: precursors, illegal trade of precursors, illegal circulation of precursors, illegal drug trafficking.

Постановка проблеми. Поширення в суспільстві наркотизму завдає серйозної шкоди не лише фізичному, а й духовному благополуччю суспільства. Особи, уражені патологічним потягом до наркотиків, в найактивнішому, творчому віці виключаються із суспільного життя: різко звужується коло інтересів, падає працездатність, втрачаються позитивні соціальні зв'язки і контакти і т. д. Попереджаючи поширення наркоманії, токсикоманії, суспільство бореться за своє майбутнє. Саме тому проблема наркотизму актуальна зараз більше, ніж коли б то не було. Наукове забезпечення профілактичних заходів - нагальна потреба, яка вимагає для свого вирішення нових більш глибоких і комплексних досліджень.

Стан опрацювання цієї проблематики. Питання боротьби з наркотизмом, наркоманією та пов'язаними з ними злочинами знайшли досить широке висвітлення в юридичній літературі. Значне місце ці питання займають у роботах Р.Л. Аванесова [1], М.А. Горбатова [2], Ю.О. Данилевської [3], А.І. Осипенко [4], О.В. Юношева [5] та ін.

Метою дослідження виступає визначення специфіки досвіду міжнародного співтовариства та зарубіжних країн у сфері боротьби з незаконною торгівлею психотропними речовинами.

Виклад основного матеріалу. Незаконний обіг наркотичних і психотропних речовин і пов'язані з ним правопорушення зумовлені суспільними відносинами, які виступають як закономірний наслідок умов соціального життя суспільства [1, с. 25]. Правопорушення і злочини, породжені негативними явищами, зокрема наркоманією, являють собою специфічні акти людської поведінки, в яких відображаються відповідні соціальні умови. А.Б. Сахаров писав, що головне тут не тільки у взаємозв'язку злочинів і негативних явищ, важливі і соціальні умови, в яких проявляється такий зв'язок [6, с. 63-64]. Аналіз цього взаємозв'язку, на думку В. І. Карпеця, в одних випадках прямо, безпосередньо, в інших випадках побічно, опосередковано пов'язаний з аналізом саме злочинів, що розглядаються в системі негативних соціальних явищ і у зв'язку з негативними наслідками цих явищ [7,с.41].

Незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин включає три технологічно пов'язані умовні блоки: виробництво, збут (реалізація) наркотичних засобів, легалізація наркодоходів.

При цьому ключовою ланкою у вказаному ланцюгу є саме збут, або реалізація наркотичних засобів. К.О. Крут наводить наступні аргументи на користь такої позиції.

По-перше, збут - це ергономічний (тобто, в цій галузі - швидкий спосіб отримання грошової вигоди за малих зусиль) спосіб незаконного збагачення. У багатьох випадках він виступає стабільним, а іноді й єдиним джерелом доходу наркозалежних осіб. По-друге, збут як ключова ланка технології незаконного збагачення робить економічно доцільним увесь незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в Україні. Усунути ланку збуту - фактично означає ліквідувати пропозицію наркопродукції і позбавити багатомільйонних оборотних коштів наркоділків. По-третє, роздрібна ціна наркотичних засобів в рази перевищує оптову [8, с. 36], що приваблює чисельних бажаючих заробити на цьому. По-четверте, збут наркотичних засобів швидко затягує у злочинну діяльність та ускладнює добровільне її припинення. По-п'яте, збут - це останній етап, на якому правоохоронні органи можуть перехопити наркотичні засоби та відвернути наслідки їх споживання. По-шосте, методи та способи реалізації наркопродукції постійно удосконалюються, що ускладнює запобіжну роботу органів кримінального переслідування. По-сьоме, наркодилери прагнуть розширити мережу збуту шляхом постійного втягнення у протиправну діяльність наркозалежних осіб із кримінальним минулим, яких легко контролювати [9, с. 556].

Співробітництво держав у правоохоронній сфері здійснюється при дотриманні міжнародно-правових норм, в першу чергу, загальновизнаних принципів міжнародного права. Для організації взаємодії використовуються дві основні правові форми:

1. договірно-правова (конвенційна), що передбачає міждержавні, міжурядові, міжвідомчі договори;

2. інституціональна (ООН, Інтерпол, Рада Європи та інші).

Зокрема, в рамках організації координації правоохоронних органів держав-учасників СНД завданням є спільне вивчення особливостей і тенденцій незаконного поширення наркотиків, способів і маршрутів їх транспортування, проведення кримінологічного аналізу наркоситуації. Результат такої співпраці використовується для прогнозування наркозлочинності та розробки спільних програм протидії їй.

Політика профілактики наркотизму повинна формуватися як диференційована система впливу, що включає в себе політику жорсткого реагування на діяльність транснаціональних організованих груп, наркодилерів; політику гуманного ставлення до пасивних споживачів наркотиків (відмова від переслідування, створення системи доступної медичної допомоги та реабілітації); невідворотність відповідальності за діяльність осіб, які здійснюють сприяння, залучення в наркобізнес, наркотизацію, а також надання допомоги у легалізації доходів, отриманих від незаконного обігу наркотиків.

Зарубіжна практика виразно свідчить про дві основні тенденції розвитку антинаркотичного законодавства:

1. уніфікація

2. орієнтир на геополітичні та етно-релігійні особливості.

Національні особливості правових систем держав не могли не позначитися на диспозиціях і санкцій, передбачених за вчинення наркозлочинів. У результаті чого, пройшовши шлях становлення через ліберальне або, навпаки, жорстке ставлення до незаконного обігу наркотиків антинаркотичне законодавство більшості європейських країн стало врівноваженим і диференційованим.

Звівши воєдино різноманітну практику організації профілактики наркотизму в країнах Західної Європи, Азії і Північної Америки, можна чітко виділити три основні групи залежно від пріоритетності тих чи інших методів профілактичного впливу.

Перша група - «пріоритети карального впливу» (Іран, Китай, Малайзія, Пакистан, Сінгапур, Фінляндія). Фінляндія - одна з небагатьох країн у Європі, де вживання навіть легких наркотиків карається кримінально. Майже половину вироків, винесених за правопорушення, пов'язані з наркотичними та психотропними речовинами, в останні роки становлять вироки за їх споживання.

Друга група (як показало проведене дослідження, найбільш численна) - «пріоритети профілактичного контролю». До цієї групи входять, зокрема, Австрія, Великобританія, Німеччина, Іспанія, США, Франція, в неї автор включає більшість країн СНД. Пріоритетний напрямок тут - профілактика. Концепція профілактики наркотизму в цих державах ґрунтується на чіткому законодавчому контролі та визначенні правового режиму обігу наркотиків; закріпленні в законодавстві переліку дій, що складають незаконний обіг наркотиків; диференціації кримінальної відповідальності залежно від наявності-відсутності мети збуту; економії кримінально-правової репресії; поєднанні заходів загальносоціальної та спеціально-кримінологічної профілактики. Особливо слід зазначити, що в ряді країн (США, Іспанія, Франція та ін.) вкрай суворо караються дії, пов'язані із втягненням неповнолітніх у вживання наркотиків і наркобізнес, використанням їх для вчинення злочинів, а також дії, спрямовані на умисне постачання їм наркотичних та психотропних речовин.

Третя - «пріоритети медичного контролю» (Голландія, Данія, Швейцарія). В основі ліберальної концепції лежить медична модель профілактики наркотизму [5, с. 808].

Деякі вчені, аналізуючи кримінальне законодавство різних держав, виділяють західний і східний типи у сфері протидії незаконному обігу наркотиків та психотропних речовин.

За рідкісним винятком (Нідерланди, Швейцарія) національне кримінальне законодавство і правозастосовна практика країн Заходу відповідають вимогам Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року з поправками, Конвенції про психотропні речовини 1971 року та Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обороту наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року (як з кола кримінально караних діянь, так і за можливостями диференціації відповідальності за їх вчинення).

У законодавстві цих країн присутні детально сформульовані, деталізовані і найчастіше описові диспозиції відповідних статей кримінальних кодексів чи інших законів щодо м'яких санкцій, наявності можливостей для умовного засудження і т. д.

У той же час у державах Сходу, вельми різних за державним устроєм, формою правління, рівнем економічного і культурного розвитку, географічному положенню і величиною території, політичного впливу в світі і панівної релігії (наприклад, Китай, Іран, Саудівська Аравія, ОАЕ, Малайзія, Сінгапур) утвердилося вкрай жорстке, репресивне законодавство про кримінальну відповідальність за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Для законодавства цих країн у цілому характерні узагальнено сформульовані склади злочинів аналізованого виду, обмежені можливості для диференціації відповідальності та індивідуалізації покарання, застосування діяльного каяття. В якості санкцій передбачається смертна кара (у тому числі в єзуїтських формах), тілесні покарання і тривалі терміни позбавлення волі. Такий підхід до кримінальної відповідальності у розглянутій області виходить за рамки вимог міжнародних Конвенцій і ставить питання про його відповідність документам в області прав людини.

Представляється, що зазначені відмінності пояснюються не тільки демократичними традиціями кримінальної юстиції західних держав, але й тією обставиною, що країни Сходу значно раніше і у великих масштабах зіткнулися з проблемами неконтрольованого розповсюдження наркотиків.

На даний час практично всі держави світу мають систему правових норм, що спеціально регламентують питання у сфері обігу наркотичних та психотропних речовин. Незважаючи на те, що законодавство різних країн значно різниться, практично для всіх держав характерні деякі спільні риси:

Існування правових норм, що встановлюють кримінальну відповідальність за діяння у сфері незаконного обігу наркотиків, безпосередньо пов'язаних із міжнародними зобов'язаннями тієї чи іншої держави.

При визначенні списків (переліків) контрольованих речовин у національних законодавствах враховуються Конвенційні положення. Притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини у сфері незаконного обігу наркотиків у більшості країн передбачає звернення під час правозастосування до відповідних національних списків контрольованих речовин, які є складовою частиною національного законодавства, а в деяких державах передбачені в якості додатків до відповідних спеціальних законів.

При криміналізації суспільно небезпечних діянь у сфері незаконного обороту наркотиків і при формулюванні конкретних складів злочинів у національних законодавствах враховуються положення Конвенцій. Причому в більшості держав кримінальна відповідальність у даній сфері переважає над усіма іншими видами юридичної відповідальності. Однак державна політика, що проводиться в різних країнах, зберігає деякі особливості, не в останню чергу визначається специфікою наркотичної ситуації в конкретній країні. Ця специфіка певним чином впливає на національне законодавство, рішення державних органів, утримання спеціальних цільових програм протидії незаконному обігу наркотиків і зловживання ними.

Джерелами кримінально-правових норм про відповідальність за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів у ряді держав можуть бути не тільки національні кримінальні кодекси, але й спеціальні закони. У деяких країнах діють кримінальні кодекси, що містять далеко не всі кримінально-правові заборони у зазначеній галузі, та вимагають звернення до інших законів, як правило, комплексного характеру.

У той же час закони різних країн, що регламентують кримінальну відповідальність за злочини у сфері незаконного обігу наркотиків, іноді досить суттєво відрізняються один від одного і за обсягом кримінально-правових заборон, і за суворістю санкцій.

У Німеччині діє комплексний Закон «Про обіг наркотичних засобів», прийнятий ще 28 липня 1981 р. (із змінами і доповненнями 1986 р.). Відповідно до цього Закону за ряд діянь, класифікованих залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки, передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, кримінально карані:

- незаконне виробництво наркотичних та психотропних речовин (у тому числі у великих розмірах, які становлять небезпеку для здоров'я чи життя людей або членами злочинних об'єднань, або з метою збуту);

- незаконний збут наркотичних та психотропних речовин;

- незаконне ввезення та зберігання наркотичних та психотропних речовин у великих розмірах та ін.

Наприклад, за зберігання наркотичних та психотропних речовин передбачається позбавлення волі на термін від 1 року до 4 років або штраф. Якщо ж винний зберігав наркотичні та психотропні речовини у великих розмірах, він може бути позбавлений волі на термін від 1 року до 15 років [10, с. 16].

Також комплексні заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин приймаються в Італії, яка через своє географічне положення, а також існування на території країни великих злочинних структур, залишається важливою транзитною країною, через яку велика частка наркотиків потрапляє до Європи. Правову основу у сфері боротьби з незаконною діяльністю в області наркотиків, а також лікування та профілактики наркоманії забезпечує указ президента Республіки № 309 від 09.10.1990 р. і його подальші зміни. Згідно з чинним законодавством, у країні розрізняються санкції за «володіння» наркотиками з метою особистого споживання і за їх придбання для продажу в подальшому. Відповідальність диференційована також залежно від того, стосовно якого наркотичного засобу скоєно діяння. Заходи покарання осіб, засуджених за торгівлю або зберігання наркотиків, включають ув'язнення від 6 до 20 років і штраф більш ніж 300 євро. Закон передбачає альтернативу ув'язнення за незначні порушення, що включає медикаментозну терапію, громадські роботи, а також домашній арешт [11].

Одне з найбільш жорстких законодавств серед країн Європейського союзу на даний момент діє у Франції, що обумовлено наявністю заморських департаментів і спільнот в Карибському басейні, а також територіальною близькістю до африканського континенту, що робить Францію транзитною державою, через яку наркотики із країн Північної та Західної Африки і Близького Сходу поширюються європейськими країнами, а також надходять у США і Канаду. У Франції боротьба з поширенням наркоманії розглядається як один із основних напрямів державної політики.

На сьогоднішній день основним нормативним актом, який передбачає відповідальність за виробництво, транспортування, зберігання і розповсюдження наркотиків, у Франції є Закон від 31.12.1970 р. «Про боротьбу з токсикоманією і покарання за продаж і незаконне вживання отруйних речовин». Згідно з чинним законодавством, кримінальне переслідування за зберігання і вживання наркотиків не здійснюється лише щодо осіб, здатних надати медичне підтвердження необхідності вживання забороненого препарату, в іншому випадку правопорушник зазнає тюремного ув'язнення, штрафу або примусового лікування [12].

Згідно з чинним законодавством, вживання наркотиків у Франції карається позбавленням волі на строк від 2 місяців до 1 року або штрафом. Оскільки у Франції немає законодавчого поняття «зберігання для особистого вживання», зберігання у особи будь-якої кількості заборонених наркотичних речовин розглядається як доказ або вживання, або збуту наркотиків.

Підводячи підсумок розгляду трьох вищеназваних підходів до питань протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх прекурсорів або аналогів, слід зазначити, що спори про життєздатність та ефективність кожного з них не припиняються до цього часу, і з появою нових видів наркотичних засобів та психотропних речовин, а також способів їх транспортування і розповсюдження тільки посилюються. Зробити однозначний висновок про перевагу того чи іншого підходу буде вкрай складно, так як кожен з них має як свої переваги, так і очевидні недоліки. Так, у державах з «твердою політикою» у сфері незаконного обігу наркотиків в перші роки застосування жорстких заходів намітився деякий спад у розповсюдженні наркотичних засобів і психотропних речовин, однак у подальшому рівень злочинності в даній сфері стабілізувався і продовжує залишатися досить високим. У зв'язку з чим необхідно зазначити, що не можна обмежуватися тільки застосуванням заходів кримінально-правового характеру до осіб, які скоюють злочини у сфері незаконного обігу наркотиків. Необхідний цілий комплекс державно-правових заходів адміністративного, кримінально-правового, медичного характеру, які будуть спрямовані не тільки на залучення осіб до відповідальності, але і на профілактику та попередження подібних злочинів, ефективну медичну, психологічну реабілітацію осіб, залучених до незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, їх ресоціалізацію. При цьому зазначені заходи повинні бути не декларативними, зафіксованими тільки на папері, але й виконуватися реально. З іншого боку, не можна визнати повністю виправдовує себе і ліберальний підхід до протидії незаконному обігу наркотиків. Виходячи з досвіду Нідерландів, Португалії та ряду інших країн, можна відзначити, що подібна політика призвела до скорочення споживання «важких наркотиків», а також виходу частини нелегального ринку в сферу державного контролю. При цьому це не призвело до корінної зміни ситуації. Так, в даний час Нідерланди є одним зі світових лідерів з виробництва і постачання в інші країни психотропних речовин. Також залишилися невирішеними проблеми з незаконним обігом наркотичних засобів усередині країни, а також виробництва і розповсюдження наркотичних засобів і психотропних речовин. У даному випадку теж слід говорити про необхідність комплексного підходу до вирішення проблем, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків [13, с. 176].

Ще більш значущим є неухильне і однакове виконання кримінально-правових, організаційних, адміністративних, медичних заходів, які містяться в законодавчих актах. Закріплення тих чи інших приписів не гарантує їхнього ефективного впливу на регульовані відносини. Тому на перший план виходить правозастосовна діяльність, а саме: можливість виконання тих чи інших заходів, а також їх ефективність. Потрібно не забувати і про необхідність створення спеціалізованих органів і, що більш важливо, їх достатньому фінансовому, матеріальному, організаційному, правовому, кадровому забезпеченні.

Що стосується заходів для скорочення нелегального ринку наркотичних засобів, то основним курсом політики у багатьох країнах обране рішуче протистояння цьому ринку із залученням різних репресивних засобів. За широким проведенням оперативних заходів можна побачити тенденцію до відступу від деяких процесуальних принципів розслідування справ про наркотики [14, с. 176]. Зокрема, в окремих країнах розглядається можливість проведення не санкціонованих прокурором обшуків, затримань, вилучень кореспонденції і т. п. В цілому наявності особливе відношення до справ про наркотики і прагнення до режиму окремого провадження при їх розслідуванні [15, с. 130].

Тим не менш, відмінною рисою пропонованих концептуальних рішень завдань з попередження розповсюдження наркотиків у багатьох країнах на сьогодні є прагнення до розробки та реалізації політики рівноваги між репресивними методами, з одного боку, і профілактичними та лікувально-реабілітаційними, з іншого. При цьому репресії мають розповсюджуватися тільки щодо незаконного обігу наркотичних засобів та осіб, що в ньому беруть участь. Наприклад, у національній Програмі комплексного контролю за обігом наркотиків ФРН зазначається, що першим кроком у реалізації міжнародних і національних зусиль повинна бути повсюдна заборона обігу героїну, кокаїну, гашишу. Деякі речовини повинні бути обмежені у використанні, а за вживанням інших - встановлено суворий контроль. Разом з тим, відносно наркоманів обрано принцип «лікування замість покарання», тому в країні накопичено позитивний досвід стосовно їх реінтеграції у суспільство. Стосовно ж груп ризику головною метою Програми є збільшення обсягу профілактичних заходів [2, с. 92].

Велика увага приділяється широкому інформуванню населення про шкоду наркотиків. Основним джерелом необхідних знань є засоби масової інформації, і на них у цьому плані покладається велика відповідальність. З іншого боку, ведеться робота по недопущенню ЗМІ непрямої реклами наркотичних засобів. Комплексний підхід до роботи з населенням будується за різними принципами: віковому, соціальному, територіальному. При цьому особлива увага приділяється "зонам ризику". Наприклад, Програма США ставить завдання зробити вільними від наркотиків школи, робочі місця та вулиці. Зокрема, пропонується налагодити патрулювання вулиць представниками громадськості.

Підводячи підсумок, хотілося б відзначити, що зусилля світового співтовариства для протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів, не призвели до вирішення даної проблеми. Враховуючи колосальний попит на наркотичні засоби і психотропні речовини у всьому світі, викликаний постійною тягою людини до зміни станів свідомості, і відповідну даному попиту пропозицію, обумовлену величезними прибутками наркоторговців, протидія незаконному обігу наркотиків та психотропних речовин є однією з найбільш важко здійсненних завдань, що стоять перед сучасним світом, поряд із боротьбою з міжнародним тероризмом, торгівлею зброєю, викраденням людей і т. д. І абсолютно очевидно, що вирішення цієї проблеми можливо тільки спільними зусиллями усіх держав. При цьому взаємодія повинна здійснюватися не тільки в кримінально-правовій сфері, але і при здійсненні інших заходів протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин.

незаконний торгівля наркотичний міжнародний правовий

Список використаних джерел

1. Аванесов Г.А. Криминология несовершеннолетних (постановка проблемы)/Аванесов Г.А., Лебедев С.Я. II Криминологический журнал. - 2006. - № 2(10). - С. 24-29

2. Горбатова М.А. Противодействие наркопреступности: мировой и региональный опыт: специализированный учебный курс / Под ред. Р.А. Хашимова / Челябинский центр по исследованию проблем противодействия организованной преступности и коррупции / М.А. Горбатова. - Челябинск, 2008. - 115 с.

3. Данилевська Ю.О., Каменський Д.В. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекусорів та інші злочини проти здоров'я населення: проблеми кримінально-правової кваліфікації практичний посібник / Ю.О. Данилевська, Д.В. Каменський.-Луганськ: ЛДУВСІм. Е.О. Дідоренка, 2013-226с.

4. Осипенко А.І. Форми протидії незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що застосовуються ОВС / Осипенко А.І.// Право і суспільство -2014- №3-С. 205-211.

5. Юношев О. Зарубіжний досвід примусового лікування від наркоманії: кримінально-правовий аспект/О. Юношев//Підприємництво, господарство і право - 2009 -№12-С. 117-120.

6. Сахаров А.Б. Оличности преступника и причина преступности в СССР. - М.: Госюриздат, 1961. -279 с.

7. Карпец И. Проблема преступности. - М.: Юрид. лит., 1969. - 168 с.

8. Тимошенко В. А. Наркобізнес: національна та міжнародна протидія новим викликам: монографія / В. А. Тимошенко. - К.: НА СБ України, 2006. - 456 с.

9. Крут К. О. Поняття збуту наркотичних засобів та його місце у незаконному наркообігу / К. О. Крут II Форум права. - 2013. - №1.-С. 525-531

10. Законодательство зарубежных стран: Борьба с наркоманией по уголовному законодательству США, Великобритании, Франции, ФРГ. Обзорная информация. Вып. 1. / Редкол.: Брагинский М.И., Залесский В.В., Ковачев Д.А., Решетников Ф.М.; Гл. ред.: Маковский А.Л. - М.: Изд-во ВНИИСЗ, 1989. - 37 с.

11. Опыт Италии в борьбе с наркоманией: [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://ria.ru/beznarko_help/20131029/849137910.html.

12. Опыт Франции в борьбе с наркоманией: [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://ria.ru/beznarko_help/20130513/ 821314197.html.

13. Алейник И. Н. К вопросу об уголовной ответственности за незаконный оборот наркотических средств, психотропных веществ, их прекурсоров или аналогов по законодательству зарубежных государств [Текст] / И. Н. Апейник.//Актуальные проблемы российского права.-2015.-№4.-С. 175-179.

14. Мифтахова Л.А. Об основных направлениях и формах сотрудничества государств в борьбе с незаконным оборотом наркотических средств II Сравнительное правоведение и проблемы современной юриспруденции: Материалы международной научно-практической конференции: В4ч,- Екатеринбург, 2006. -Ч.4.-С. 174-178.

15. Рогов А.А., Налобин С.Н. Актуальные вопросы международного сотрудничества в области борьбы с незаконным оборотом наркотиков II Наркомания в России -угроза национальной безопасности страны. - М.: Издание Совета Федерации, 2005. - С. 122-131.

Размещено на Allbest.ru